Цього року мені неймовірно пощастило з Різдвом у телевізорі. Річ у тім, що професійна звичка до запінгу цього разу мала однозначно позитивний наслідок - упродовж двох днів, 6 й 7 січня, я лише раз (!) наткнулася на різдвяне  привітання Президента України. Та й то на початку випуску «Подробиць» на «Інтері» у вівторок. Тоді як дехто з фейсбучних фоловерів скаржився, що не зміг дивитися ТБ через нескінченні повтори цього привітання.

Для початку - одна надзвичайно неполіткоректна ремарка загального плану. Точніше, це запитання, що мучить уже не один рік. Чому православні й греко-католики святкують Різдво після Нового року, а не навпаки, як має бути за хронологією подій? Адже для започаткування нового літочислення «після Р.Х.», а з ним - і зустрічі Нового року, треба було, аби Христос народився.

Зрозуміло, що тут відіграла свою роль православна традиція не визнавати григоріанського календаря, вперто підкреслюючи церковну окремішність від світських звичаїв і свят. Але в католиків, скажімо, яких на планеті близько двох мільярдів, суто християнське свято разом із давньою відмовою від юліанського календаря стало цілком гармонізованим зі світським літочисленням. Відтак більша частина християн, у тому числі й Західної Європи, куди ми так прагнемо, святкує послідовно спершу Різдво, а вже після нього - Новий рік.

Чому б українським церквам не відмовитися від григоріанського календаря й нарешті перестати смішити людей цим очевидним анахронізмом? Тим самим ми б показали світові готовність до змін не лише в світському, але й у церковному житті. Що, як на мене, ще важливіше, аніж реформи в кримінальному чи податковому кодексах. Або ж, страшно сказати, в самій Конституції!

Проте ми й далі святкуємо Різдво «за старим стилем», тобто через тиждень після Нового року. Оця роздвоєність у звичаях, що взаємно поборюють один одного, можливо, і є тим самим каменем спотикання, що загатив усі спроби євроінтеграції. Бо Різдво «за старим стилем», як і всі свята за юліанським календарем, надто вже міцно в'яже українських православних із РПЦ, де не полишають спроб створити Русскій мір.

Що в усій «величі й красі» продемонстрував телеканал «Інтер» 7 січня. Цей канал явно отримав цілковиту монополію на висвітлення різдвяних заходів (вибачайте за таке світсько-совєцьке слово, але по-іншому назвати те, що відбувалося на «Інтері», язик не повертається). Якщо торік пряму трансляцію урочистої Різдвяної літургії з Києво-Печерської лаври вів Перший національний, то цього року почесну місію доручили «Інтеру».

Тут із 9-ї ранку наживо транслювали вранішню літургію з Успенського собору Києво-Печерської лаври, показавши всі державні обличчя, які були присутніми під час цієї події.

По завершенні прямої трансляції з Лаври на цьому ж каналі показали документальний фільм «Рождество». Саме так, адже фільм цей російського виробництва. До якості цього продукту претензій бути не може. Його зроблено дуже професійно, з умілими вкрапленнями історичних реконструкцій та доречних синхронів-пояснень суті свята Різдва Христового. Під оксамитово-заворожливий закадровий голос Сергія Чонішвілі, втім, можна було повірити в будь-що, а не лише в споконвічну потребу людини в диві. Чи в її прагнення вічного життя.

Проблема лише в тім, що всі популярні пояснення первородного гріха, Благовіщення та народження Ісуса робили Патріарх РПЦ Кирилл та його колеги-московські протоієреї чи православні публіцисти. Затесалися в компанію тлумачів Різдва й такі неоднозначні світські особи, як журналістка Альона Долецька. Тим самим телеканал «Інтер» свою місію духовного відродження, вочевидь, бачить в усуненні будь-яких розбіжностей між різдвяними традиціями російськими та українськими.

Ну, а ввечері 7 січня, перемкнувшись на цей канал, я й побачила нарешті привітання Віктора Януковича українського народу з Різдвом Христовим. Потішило одне - президент навчився правильно вітати з цим святом: «Христос народився! Славімо його!».

Після того як на цьому каналі в першому випуску новин 2014 року показали, як записували новорічне звернення президента, тут вирішили продовжити традицію й повели глядача за лаштунки прямої трансляції Різдвяної літургії. Це очевидне ноу-хау «Інтера», бо досі нікому з телевізійників не дозволялося зазирнути в «таємну кімнату», де цілком по-мирському розташувалися коментатори - протоієрей Георгій Коваленко, прес-секретар УПЦ МП, та протодиякон Микола Лисенко.

Трохи дивною була підводка до цього сюжету від ведучого Володимира Андрієвського: «Увидеть собственными глазами, не выходя из дома. Даже у тех людей, которые не смогли посетить литургию - была возможность помолиться вместе с прихожанами, которые собрались в Лавре. Телеканал "Интер" организовал прямую трансляцию».

Це прозвучало так, ніби на українському телебаченні ніхто досі не робив нічого подібного. Тим часом практика Першого національного впродовж кількох років це спростовує.

Подальший розвиток сюжету від кореспондента Алли Щоличевої допоміг збагнути, навіщо все це затівалося. Точно не для двох синхронів священиків-коментаторів. Таке враження, що весь цей сюжет знадобився, аби пропіарити нового начальника НІС Антона Нікітіна. Бо навіщо ж тоді йому надавати слово, в якому нема жодної корисної інформації?

«Антон Никитин, главный редактор телеканала "Интер": "Телеканал "Интер" всегда вместе со своими зрителями, в самых важных событиях. И сегодняшняя наша трансляция, прямой эфир из Свято-Успенской Киево-Печерской Лавры - это наш вклад в празднование светлого Рождества Христова"». «Подробиці», разом із новим куратором, якого навіть представили широкій публіці, цілком у дусі новітніх інформаційних віянь, у всьому різдвяному (та й передріздвяному від 6 січня ) випуску жодним словом не згадав про святкування Різдва на київському євромайдані. Ну, нема в нас такого явища! Кому що не ясно? (тут дуже хотілося зацитувати Леся Подерв'янського, але тема не дозволяє). Щоправда, шматочок вертепу з євромайдану тут таки показали, але при цьому сором'язливо назвали його «уличными гуляниями».

Тим часом, у ТСН («1+1») та в «Событиях» («Україна») подали масштабну картину святкування Різдва як на євромайданах Києва та інших міст (особливо зворушив революційний вертеп у Симферополі), так і в Мамаєвій слободі чи в Музеї народної архітектури й побуту в Пироговому.

На «1+1», до речі, напередодні, в Святвечір, видали дуже зворушливий сюжет про богослужіння в Михайлівському золотоверхому монастирі, нагадавши - саме тут прихистили побитих «Беркутом» євромайданівців у ніч на 30 листопада. І саме з його дзвіниці кілька годин били на сполох дзвони в ніч на 11 грудня, коли майдан зазнав атаки спецпризначенців.

«Марічка Падалко, ведуча: Ну, а Михайлівський золотоверхий для киян завжди був історичним місцем, а цієї зими собор ще й пов'язав себе із історією новітньою. Спочатку надав прилисток студентам після розгону майдану, потім під час спроби нового штурму кілька годин дзвонив набат. Там зараз наш кореспондент Ірина Павленок. Іра, з нами знову ти на прямому зв'язку, вітаю тебе. Хто сьогодні прийшов відзначати це найбільше свято до храму?

Ірина Павленок, кореспондент: Марічко, скажу так, що Різдво все ж таки родинне свято українців, вкотре довели, а надто Святвечір в українській традиції його святкують разом із родиною. По церквах зараз не так багато людей, можливо тому що основні богослужіння різдвяні будуть все таки завтра, але тут у Михайлівському соборі ми бачили не тільки людей віруючих, а й багатьох людей абсолютно світських для яких прийти сюди сьогодні було такою громадянською позицією. Про початок богослужіння сповістили дзвони Михайлівського золотоверхого. Цей храм став особливим для українців відколи тут знайшли прилисток студенти після жорстокого розгону студентського майдану. Окрім того, дзвони цього храму не змовкали у ніч, коли була спроба розігнати силою мітингувальників і миряни, які йшли сьогодні до Михайлівського собору власне говорили, що цей храм забезпечив собі місце у новітній історії. Святі отці зараз вони лише у святкових шатах проводять богослужіння, як і можна було очікувати від справжніх служителів церкви. Кажуть, що заслуги їхньої людської у тому, що люди знайшли допомогу у храмі немає, що це все заслуга Божа. Марічко, триває зараз богослужіння, лунає всередині храму спів: «З нами Бог, зрозумійте народе». Це, кажуть священики, дуже символічно. Службу у багатьох храмах почали одночасно. Чимало людей зібралося зараз також у Володимирському соборі, але головні різдвяні богослужіння пройдуть уже завтра зранку. Що стосується того, що відбувається тут у Михайлівському соборі у ці хвилини, то дуже скоро закінчиться служба і далі буде цікаве дійство, яке чекають усі діти, які сьогодні прийшли до храму - це виконувати щедрівки і колядки буде церковний хор на чолі із предстоятелем собору. Ну і ми поспілкувалися із дітьми про що вони думали, що вони хотіли, щоб в них збулося у наступному році і ось що вони нам розказали. Ось такий тут святковий різдвяний настрій і такі думки"».

На Першому національному про київський євромайдан теж згадали, але дуже коротко. «Володимир Тимофійчук, ведучий: На майдані - народні пісні, вертеп та благодійний ярмарок. Хтось прийшов поколядувати, хтось - придбати сувеніри, а хтось - скуштувати медовухи. Відзначити народження Ісуса Христа вирішили ще й різдвяним передзвоном. Підтримати акцію міг кожен охочий. Приходили цілими родинами з маленькими дзвіночками в руках. Зараз на Майдані Незалежності триває святковий концерт"».

Як кажуть, і на тім спасибі. Як-не-як, цьому каналові на Різдво дуже не пощастило. Втративши право прямої трансляції з храму Успіння Богородиці Києво-Печерської лаври, де молилися перші особи держави, тут змушені були обмежитися трансляцією вечірніх богослужінь із Патріаршого собору Воскресіння Господнього (УГКЦ) та Володимирського собору Київського патріархату увечері 6 січня (всенічна) та святкових літургій уранці 7 січня.

І це, хай як дивно звучить, пішло глядачеві лише на користь. Передусім тому, що в цих храмах не було земних владик, і це лише підкреслювало сімейність урочистостей. Ну, а патріарший собор Воскресіння Господнього взагалі своєю білизною справляє настільки врочисте враження, що тут хочеться молитися щиро. І ще одне зауваження. Якщо ви жінка, спробуйте зайти до будь-якого храму Московського патріархату з непокритою головою - вам одразу ж зроблять зауваження. Київ - це, звісно, не Оптіна пустинь під Калугою, куди ваш автор прибула на екскурсію в джинсах і декольтованій блузці й де екзальтовані жіночки на вході змусили загорнутися в якусь подобу спідниці зі шворками й нап'ясти на голову носовичок. Проте в храмах УГКЦ жінки вільно моляться простоволосими, й це не може не тішити. Як і тихі промови владики Святослава. Вони звучать дуже інтимно, саме так, як і належить на таке інтимне свято.

У Володимирському ж соборі, де православні традиції міцніші, жінок із непокритими головами майже не було. Але тут головне - мова богослужіння. Вона, на відміну від староболгарської в Києво-Печерській лаврі, українська. Відтак усе, що каже владика з амвону, зрозуміло без жодних тлумачень і коментарів.  

5 канал 6 січня видав в ефір свіжі інтерв'ю з предстоятелями УГКЦ Блаженнійшим Святославом Шевчуком та УПЦ КП Патріархом Філаретом. Із першим розмовляв Роман Чайка, з другим - Святослав Цеголко.

І все було б добре, адже обоє владик, не цураючись світського життя, яке хоч-не-хоч, а таки втручається в життя вірних і мирян у вигляді політики, говорили про гармонію між ними в ці різдвяні дні. Тим паче, їхні погляди на місце релігії в житті сучасного українця разюче відрізняються від «отечеських» зазіхань Патріарха Кирилла на роль духовного лідера всіх без винятку православних України, Білорусі та Росії.

Проте миротворчі заклики наших владик псували нескінченні повтори впродовж двох днів привітання Петра Порошенка з Різдвом Христовим. Нічого проти ідилічної картинки власника 5-ГО каналу в родинному колі я особисто не маю. Але чомусь жодному з наших олігархів - власників інших комерційних телеканалів не спало на думку записувати спеціальне привітання своїм глядачам із родинним святом Різдва.

Отож, пан Порошенко зі своїми вітаннями передав куті меду. Хоча та кутя й була різдвяною. І в цьому сенсі 5-й цілком можна порівняти з «Інтером», де теж не знали спокою в прагненні якнайбільше догодити «першому, головному глядачеві».

То, може, православні, все-таки подумаємо над зміною календаря? Бо щось забагато патоки в наших святкуваннях...

Фото - podrobnosti.ua