ПРОЕКТИ
10:30
Середа, 20 Листопада 2013

«Нюхач»: чим пахнуть рейтинги

Нюхач – один із тих героїв, на якого чекали. А показані в cеріалі (Film.ua, ICTV) правоохоронні органи насправді не мають нічого спільного з реальністю, чим привабливі… Якщо абстрагуватися від того факту, що «Нюхач» - детективний фільм, а люди вперто люблять детективи, високі рейтинги саме цього серіалу можуть мати декілька пояснень
«Нюхач»: чим пахнуть рейтинги
«Нюхач»: чим пахнуть рейтинги

Показ першого сезону серіалу Артема Литвиненка «Нюхач» ще навіть не почався, коли виробник, компанія Film.ua, оголосила про початок роботи над другим.  У вашого автора внутрішні блокатори та ідіосинкразія до гучних фраз та пафосних висловів. Проте слово «безпрецедентний» до випадку з «Нюхачем» підійде досить органічно. Тим більше, що, давши відмашку починати зйомки «Нюхача-2», керівники проекту ще не знали про високі цифри, котрі покаже українська прем'єра. І якщо абстрагуватися від того факту, що «Нюхач» - детективний фільм, а люди вперто люблять детективи, рейтинги саме цього серіалу можуть мати декілька пояснень.

 

Так, за офіційно поширеною виробником інформацію, компанія Film.ua почала зйомки, не маючи попереднього замовлення. Тобто, були час, натхнення й гроші. І, безумовно,  віра в успіх задуму Артема Литвиненка з боку генпродюсера Film.ua  Віктора Мирського. Тож діючи за принципом карате: «Не знаєш, що робити - роби крок уперед», команда тим самим на виході вкотре довела дієвість іншої формули: «Хочеш зробити добре - роби сам і для себе».

 

 

Правда, деякі моменти здатні поставити під певний сумнів таку декларацію. Уявлення про потенційний ринок збуту український виробник таки мав. Формально обізвавши країну, де відбувається дія, Росією, сищиків - поліцейськими, а на їхніх шевронах вчепивши російські державні кольори. Проте запевняю критично налаштованих патріотів: нам показують що завгодно, але не державу Росія.  Та про це - трохи нижче.

 

Бо поки варто продовжити дослідження, чому серіал дав високі показники. І тут переходимо до іншої складової, окрім тієї - дуже, як на мене, важливої! - що команда робила роботу, котра цікава їм самим, і працювала при цьому на результат. Адже не менше значення має місце прем'єри.

 

Серіал пішов 11 листопада у ефірі каналу IСTV, котрий, попри безліч претензій та запитань до його програмної політики з боку колег, позиціонує себе як «чоловічий». Якщо є люди, не знайомі з головним секретом «чоловічих» каналів, нехай звертаються до мене за детальними поясненнями особисто. Решті ж просто нагадаю: саме «чоловічий сегмент» регулярно викликає стабільний, а то й підвищений інтерес питомо жіночої аудиторії. Причому масова культура нового тисячоліття, прийнявши виклик фемінізації, відчувши наслідки цього шкідливого для розвитку цивілізації явища, довела власну гнучкість й переформатувала образ справжнього мужчини.

 

 

Тепер це - не брутальна гора м`язів, здатна врятувати світ навіть у перманентно нетверезому стані. Так само це не інтелігентний м'якотілий алкоголік, котрий не знайшов себе в житті і його треба жаліти. «Географ глобус пропив» - це не зразок масової культури, погодьтеся. Останній потрібен образ стриманого або навпаки - не завжди врівноваженого інтелектуала, котрий має харизму, вміє приймати рішення, відповідати за свої слова та вчинки, чимось відрізнятися від інших. Таким постає перед нами Нюхач - герой Кирила Кяро. Хоч автори проекту позиціонують його як українську версію «Шерлока», того самого, з Бенедиктом Камбербетчем, виробництва ВВС, вашому автору він однозначно нагадав іншого персонажа - доктора Лайтмана з серіалу «Обдури мене» (в Україні відомий під назвою «Теорія брехні»). Крім того, що виконавець ролі Нюхача візуально схожий на культового Тіма Рота, який зіграв Лайтмана, між їхніми героями більше подібного, ніж між Нюхачем і Шерлоком.

 

Зокрема, обоє чітко розрізняють брехню від правди. Тільки Лайтман для цього розгадує мову міміки та жестів, а Нюхач - унікальний, чи не єдиний в своєму роді спеціаліст по запахах. У одній із серій журналісти цілком логічно охрестили його Людина-Собака, що прогнозовано образило героя. Він зі своїм даром приречений на самотність, для чого чесною працею, буквально винюхуючи все, що потрібно заможним клієнтам, заробив собі на щось типу неприступної фортеці: багаторівнева квартира в стилі хай тек, куди знизу, де паркова, веде єдиний ліфт. І зводить контакти з зовнішнім світом до мінімуму.

 

Ось тут Нюхач конфліктує з американцем Лайтманом: у того ціле бюро добрих послуг із розгадування брехні. Які він надає, в тому числі, поліції. Коли володаря унікального нюху буквально шантажем залучають на державну службу, Нюхача такий поворот помітно обтяжує. Він прагне незалежності, до того ж має задатки анархіста й нонконформіста водночас.  Що автоматично робить героя, народженого в вигляді ідеї режисера та одного зі сценаристів Артема Литвиненка, людиною західного типу. Європейцем, американцем, українцем врешті решт - та аж ніяк не росіянином чи громадянином Росії.

 

 

 

Нарешті це варто пояснити. В Нюхача є ще кілька першоджерел. Ваш автор схильний думати, що один із прабатьків героя з унікальним нюхом - Жан-Батіст Гренуй, персонаж, вигаданий німцем Патріком Зюскіндом у знаменитому романі «Парфюмер» та втілений у кіноверсії його співвітчизником Томом Тиквером. Але трошки раніше був ще локальніший герой - такий собі Наркіс Михайлович Родимцев з радянської стрічки «Небезпечний вік». Хто пам'ятає, цей дивакуватий чоловік теж володів унікальним нюхом, постійно затикав носа ватними тампончиками і, що в нашій ситуації має додаткову й несподівану аналогію - був втілений Юозасом Будрайтісом. Теж, як Кирил Кяро, актором із балтійської країни. А ті, кого називали «прибалтами», традиційно не вважалися носіями російської радянської ментальності.

 

Словом, збігів, як на мене, надто багато, аби остаточно й безповоротно довести: подібні герої, точніше - подібні чоловіки, будь то мисливець за ідеальним запахом Гренуй, радянський інтелігентний дегустатор парфумів Родимцев, британський міський невротик Шерлок, доктор медицини Грегорі Хаус, геніальний діагност та нестерпне в спілкуванні кульгаве втілення всього найгіршого, придуманого природою, дешифратор міміки Лайтман, благородний маньяк Декстер Морган, наш Нюхач - всі вони та багато хто, подібний до них, своєю сутністю не вписуються в будь-яку Систему. Тим більше - російських правоохоронних органів. Де прояв нестандартного мислення та вияв яскравої індивідуальності скоро зроблять статтями Карного кодексу. Між іншим, в Україні - так само...

 

Через те Нюхач - один із тих героїв, на якого чекали. А показані в фільмі правоохоронні органи насправді не мають нічого спільного з реальністю, чим привабливі. Структура, в якій вимушено працює експертом Нюхач, називається СБР (Службове бюро розслідувань), і сценаристи в кількох серіях прозоро натякають: корупція присутня й там. Полковник Віктор Лебедев, друг Нюхача, теж поводить себе не як гвинтик потстрадянської правоохоронної Системи (поліцейської, міліцейської - не суть), а дозволяє собі порушувати тупі службові інструкції раз по раз. До того ж, на відміну від решти «правильних» колег, не байдужий до алкоголю, шкідливої їжі типу гамбургерів та піци, і взагалі складається враження - кинув би все, створивши разом із Нюхачем якусь структуру, котра діяла б ефективніше за Систему.

 

Варто згадати й про стосунки Нюхача з жінками. Він - розлучений, і дружина - стерво. Чоловіча аудиторія аплодує, коли противна дама черговий раз безуспішно намагається отруїти героєві життя. Жіноча, як не дивно, теж підтримує: ну хіба можна так ставитися до такого мужика! Показово, що в героя - син, і підліток Алекс періодично намагається втекти до батька від обридлої, часом навіть фізично нестерпної материнської опіки. Стосунки тата з сином - один із актуальних та не в повній мірі розроблених трендів у часи, коли неповні родини, на жаль, норма. А виховання хлопчиків матерями, без чоловічої участі та чоловічого ж авторитету, робить у перспективі неможливим створення  такими молодими мужчинами нормальних сімей. Значить, ідея і тут працює на потребу глядача.

 

Наступна деталь - інтер'єри. Так, герої - крім Нюхача, ясна річ! - звертаються один до одного «товариш». Зрозуміло, російський глядач це сприйме краще, ніж «господин». Але український виробник і тут примудрився викрутити дулю в кишені: повноцінні, кондові, посконні «товарищи» не живуть у таких квартирах, не їздять на таких машинах, не користуються останніми технічними новинками, не оточені згаданим вище хайтеком. Значить для команди це виглядає до певної міри тонким стьобом та водночас - технологічно якісною, прорахованою стилізацією серіалу саме під західні зразки.

 

Українська компанія Film.ua у проекті «Нюхач» пропонує героїв, котрі давно вже не лише в думках, а й цивілізаційно в Євросоюзі. І звертання «товариш» замість «господин» - лише іронічний реверанс, нормальне бажання бізнес-орієнтованих людей не полишати сталих ринків. Так би мовити, його останній уклін - назва однієї з класичних збірок оповідань про Шерлока Холмса. 

 

Можна багато ще про що говорити, розбираючись, чому глядач прийняв перший сезон «Нюхача». Проте варто вкотре наголосити: нам розповіли історію, далеку від реальності. І це непогано. Бо тут змодельовані ситуації, які хочеться приміряти на собі й на власне життя. Та пред'явлений герой, до якого хочеться звернутися за допомогою, маючи надію отримати її значно ефективніше, ніж від держави та Системи. За визначенням ізраїльського дослідника детективну Данеля Клугера, саме в такому моделюванні причина стабільної популярності жанру.

 

Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
15183
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2017 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop