У пошуках українського лоха

У пошуках українського лоха

9 Жовтня 2013
15054
9 Жовтня 2013
15:23

У пошуках українського лоха

15054
Огляд телепрограм за 30 вересня – 6 жовтня
У пошуках українського лоха
У пошуках українського лоха

«Караванський стрілець нишпорить у пошуках недобитої жертви, бо Тимошенко приречена сидіти вічно через те, що в бою Кличко – Повєткін переміг росіянин, а Людмила Зикіна – “великий человек величайшей эпохи"»... Якби пересічного телеглядача попросили перелічити головні події в телевізорі на минулому тижні, мені здається, цей список мав би саме такий вигляд.

 

Бо в понеділок, 30 вересня, коли «Факти» ICTV зосередилися на судовому процесі над міліціонерами, яких звинувачують у втечі Петра Мельника, а в «Абзаці» на Новому каналі розкрили, навіщо невідомі заварили флешмоб у ФБ з фотками паспортів, програма розслідувань «Гроші» на «1+1» повідала своєму глядачеві страшну таємницю Полішинеля. Виявляється, «караванський стрілець», який торік 26 вересня  убив трьох охоронців ТРЦ «Караван», розгулює на свободі. Про це журналістові Сергію Мальнєву розповів Павло Феденков, єдиний уцілілий під час торішньої бійні охоронець.

 

Зрозуміло, що не «відзначити» річницю розстрілу в «Каравані» «Плюси» не могли, адже ця тема торік упродовж місяця, від самого розстрілу до виявлення тіла підозрюваного Ярослава Мазурка на Сирці, лишалася пріоритетною як для «ТСН», так і для тих же «Грошей». Але понеділковий сюжет, точніше, інтерв'ю Павла Феденкова в «Грошах», як на мене, переслідував одну-єдину мету - показати, що журналісти «Плюсів» недарма жують свій хліб. Бо те, що розповів у своєму інтерв'ю поранений охоронець, вже озвучувалося торік, коли цю тему обсмоктували з усіх боків на всіх каналах та інтернет-ресурсах. Приміром, говорилося й про те, що вбивця мав при собі ключі від авто, а в Мазурка, за словами його дружини Людмили, машини не було. Так само торік було оприлюднено інформацію, що Павлові Феденкову, який лежав тоді в лікарні після тяжкого поранення, міліція показала фото Мазурка, але охоронець не впізнав на ньому нападника. Та, власне, все, що сказав охоронець, який вижив, зацікавлені глядачі досі ще пам'ятають. Але в його інтерв'ю Сергієві Мальнєву є слова, що можуть бути ключовими в плані мотиву для його розповіді - охоронець твердить, що адміністрація ТРЦ, попри всі свої обіцянки допомогти своєму колишньому працівникові матеріально, слова не дотримала й нічого йому не заплатила.

 

Щоправда, цей меседж було змікшовано журналістом, який зробив акцент на тому, що Павло, впевнений у своїй правоті, боїться за своє життя. Адже стрілець, котрий невідомо де нині гуляє, може легко знищити останнього свідка й у такий спосіб остаточно заспокоїтися.

 

Позаяк «Гроші» виходять у постпрайм понеділка, сюжет про небезпеку для Павла Феденкова вирішили нагадати в праймовому випуску «ТСН» наступного дня, у вівторок. У підводці щаслива, як завжди, Лідія Таран урочисто повідомила: «Сенсаційне інтерв'ю програмі "Гроші" наробило багато галасу». Де саме цей галас виник, ведуча не уточнила.

 

Автор сюжету для «ТСН» представив героя вчорашнього дня, журналіста Сергія Мальнєва. Останній поділився інтимними подробицями про свою розмову з Павлом Феденковим: «Це людина, яка першою зустріла стрільця». Далі глядача почали вже звично годувати інформацією про бездіяльність міліції, показавши синхрон Павла Феденкова. Останній стверджував, що коли стрілець вибіг із ТРЦ, міліція, якої було повно, нічого не зробила, щоб його впіймати.

 

Далі в синхроні начальник столичної міліції Валерій Коряка прокоментував слова Феденкова про те, що він не впізнав на фото Мазурка стрільця з «Каравану». Мовляв, свідок отримав тяжке поранення в скроню, тому міг і не впізнати вбивцю. Прозорий натяк пана Коряка на розумовий розлад свідка залишився без коментарів. Тим часом автор сюжету знову зробив наголос, буцімто Павла обурює все, що писали про цю справу впродовж року, й він заговорив, бо боїться за своє життя.

 

Проте щось підказує - постійний глядач «ТСН» уже настільки загартований і цинічний, що дуже легко вирахував, чому Павло Феденков вирішив нарешті явитися публіці. Мотиви цього вчинку - в отій самій ключовій фразі про ненадання матеріальної допомоги охоронцеві, що вижив, із боку ТРЦ «Караван». Хтозна, може, в людей хоч зараз прокинеться сумління? Меседж про можливу загибель від «караванського стрільця», що його так старанно намагався донести автор сюжету в «ТСН», цілком міг пройти повз увагу глядача. Адже на нього й без озброєних ідіотів буквально на кожному кроці чатують небезпеки у вигляді п'яних автомобілістів чи обдовбаних гопників. А також - злих собак і їхніх неадекватних господарів або ж, зрештою, цеглини, що летить тобі просто на довбешку... А ось на затушовану стараннями репортера інформацію про гроші він міг клюнути. Відтак усі зусилля журналістів сформувати чергову страшилку про бездіяльність міліції (таку вже звичну!) могли зійти на пси.

 

Другого жовтня, в середу, окрасою випусків новин на більшості загальнонаціональних каналів стали кадри планового протистояння «Беркуту» й опозиції під Київрадою. Власне, окрім «захоплення» сесійної зали на Хрещатику, 36, активістами, яких за це потягли до буцегарні, ці кадри більше нічим не відрізнялися від пікету під Київрадою місячної давнини. Ті самі «космонавти» в спецобладунках, той самий Арсеній Яценюк на плечах соратників і та сама незворушно-приязна в своїй правоті Галина Герега, яка відкрила сесію з привітань депутатів із днями народжень.

 

Першими почали подавати прямі репортажі з місця події в «Новинах» на 5-му ще о 9-й ранку. Але вже об 11-й тут повідомили: акцію протесту згорнули півгодини тому. Обов'язкові кадри протистояння тисячі киян і півтисячі беркутівців присмачили інформацією, що Тетяні Чорновол таки вдалося прорватися до приміщення КМДА, але там її впіймав «Беркут». Олександр Аргат, автор репортажу, розповів, що незламну борчиню з уособленням зла на ім'я Янукович затягли до одного з автобусів, які чергували поблизу. Але вона встигла подзвонити Сергієві Пашинському, в якому саме автобусі сидить, після чого товариші кинулися їй на допомогу, розхитуючи транспортний засіб, і зрештою таки звільнили активістку.

 

Анна Рибалко телефоном розповіла, що сесія Київради, незважаючи на її бойкот опозицією, спокійно собі йде, й депутати голосують соціальні питання та наповнення бюджету.

 

Сюжети про цирк біля Київради у «Фактах» на ICTV, «Событиях» на «Україні», «ТСН» на «1+1» та «Подробицях» на «Інтері» відрізнялися хіба що хронометражем та синхронами експертів. Скажімо, на каналі «Інтер», окрім ефектного видовища, подали ще й синхрони зацікавлених осіб, із однієї сторони конфлікту - Олександра Попова та Валерія Коряка. Попов із місця в кар'єр назвав спроби опозиції зупинити засідання нелегітимної міськради «кримінальним бандитизмом», а начальник столичної міліції наголосив, що одного правоохоронця госпіталізовано через тілесні ушкодження з боку пікетувальників.

 

Більшість загальнонаціональних каналів подали протистояння під Київрадою як збіговисько проплаченої жменьки хуліганів, серед яких були народні депутати, спраглі дешевого піару за рахунок бійок і нецензурної лайки. Особливо при цьому наголошувалося - мітинг тривав рівно півтори години, а відтак він очевидно був «для галочки» в плані дій опозиції в її «Битві за Київ».

 

Під цим кутом зору характерний сюжет був у тижневику «События недели» на каналі «Україна». Після підводки ведучого Андрія Данилевича, наскільки важливо для влади й опозиції завоювати й утримати Київ (наводився приклад, як мер Омельченко фактично дозволив Майдан 2004 року), кореспондент почала свій сюжет словами «Страсти разгораются по часам». При цьому показали годинник, а журналіст продовжила - мовляв, збори киян, що їх ініціювала опозиція, не відбулися, бо заявку (синхрон Галини Гереги) подали занадто пізно, й залу 2 жовтня вже давно віддано під урочисті збори з нагоди Дня вчителя. На тлі кадрів із Яценюком, сльозогінним газом із балончика в руках беркутівця та ламання огорожі кореспондент незворушно провадила, що засідання ніхто не зриває, а на все про все (знову в кадрі великий циферблат) в опозиції - півтори години. Синхрон Костя Бондаренка - «Шоу має тривати!» - на адресу опозиції, мав проілюструвати нікчемність і яловість її. Проте насамкінець журналіст зауважила - Київрада почала приділяти більше уваги соціальним питанням і менше - земельним. Тобто - майже дослівно повторила твердження Єгора Соболєва, сказане ним після 5-добової відсидки за «захоплення Київради» під час попередньої акції проти нелегітимної Київради.

 

Той-таки Єгор Соболєв у студії «Часу. Підсумків дня», де Роман Чайка й Тетяна Даниленко намагалися втихомирити пристрасті, які повсякчас вибухали між запрошеними на це ток-шоу опозиційними та провладними депутатами, підкреслив - його громадська організація «Воля» починала свої акції з двох-трьох десятків людей. А 2 жовтня боронити своє право на вільний вибір прийшло вже дві тисячі киян. Тим часом Володимир Цибулько в цій же студії озвучив думку всіх зневірених, які тим самим підіграють провладним депутатам, що ні владі, ні опозиції вибори київського мера та міської ради зараз не вигідні. Владі - бо вона їх із тріском програє, опозиції - бо вона боїться засвітити своїх кандидатів і технології 15-го року. Отож, як підсумувала Тетяна Даниленко, далі буде.

 

І це була чи не єдина аналітична програма, де на терезах видимої світові безсторонності й невидимої, але відчутної симпатії до «стійких олив'яних солдатиків» Тетяни Чорновол та Єгора Соболєва спробували зважити, чого більше в побоїщах між «Беркутом» та активістами: страху з боку влади, піару - від опозиції чи реальних протестних настроїв киян. Як на мене, то факт уже обов'язкової присутності спецпризначенців зранку в день, коли Київрада збирається на чергову сесію, свідчить більше на користь першого. Проте малочисельність протестувальників демонструє очевидний пофігізм киян щодо виборів. Можливо, це наш посттравматичний синдром після двох останніх виборів мера, коли в них перемогли «бабушки Черновецкого».

 

Втім, більш-менш збалансовано щодо оцінок подій розповіли про бої під Київрадою в сюжеті Ольги Червакової й у «Подробностях недели» 6 жовтня на «Інтері».

 

«Битва за Київ» була також однією з тем ток-шоу «Шустер liive» на тому ж  «Інтері». Тут на килим викликали голову КМДА, самого Олександра Попова. Найвищий київський чиновник, відповідаючи на закиди опозиціонерів, не приховував роздратування. Для початку зацитувавши рішення кількох судів про те, що повноваження будь-якого органу місцевого самоврядування тривають доти, поки до роботи не стане новообрана місцева рада, пан Попов досить агресивно продемонстрував власне бачення проблеми. Тобто - відсутність її як такої, бо ж, на його глибоке переконання, місто має жити незалежно від того, є в Києві мер чи немає. Якби я була в студії, то поставила б екс-мерові Комсомольська-на-Дніпрі своє запитання від глядача: навіщо ж тоді зганяти під КМДА «Беркут», якщо ти впевнений у власній правоті? Тим часом, коли Олег Медведєв, намагаючись загнати в глухий кут Попова, наголосив, що ніхто не має права, згідно з законом, прирізати собі подовження повноважень, креатура Януковича буквально накинувся на опонентів в особах згаданого політтехнолога «Батьківщини» та нардепа від «Свободи» Олексія Кайди зі звинуваченнями, мовляв, «у минулому Київрада роздала стільки землі, і ви про це мовчите!». При тому, що насправді  ніхто з його опонентів до дерибану земель Київрадою ні в минулому, ні тепер жодного стосунку не мав і не має.

 

Савік Шустер міг тільки задоволено потирати руки - «битва за Київ», хай і не в прямому, а фігуральному сенсі, таки відбулася. Окрасою цього поєдинку стала Інна Богословська. Депутатка заявила, що «это (люди під Київрадою. - Авт.) были боевики, которые пришли бить морды!». Мабуть, треба бути Капітаном Очевидність, щоб констатувати: «Шустер live» як була, так і залишається майданчиком для маніпуляцій свідомістю тих глядачів, які ще не вилікувалися від телевізійної політзалежності.

 

Ще більш помітним це було в частині ток-шоу, де йшлося про те, як виконати неодмінну умову євроінтеграції - подолання вибіркового правосуддя в Україні взагалі й зокрема щодо Юлії Тимошенко. Адже ще в четвер, 3 жовтня, всі телеканали озвучили благу звістку для симпатиків Юлії Тимошенко - Пет Кокс та Алєксандр Квасьнєвський звернулися до президента України з клопотанням помилувати Тимошенко. А сама вона погодилася виїхати на лікування за кордон. Усе це за дорученням обох членів місії Європарламенту оприлюднив на прес-конференції Сергій Власенко, чий синхрон і подали в усіх випусках новин на загальнонаціональних каналах 3 жовтня.

 

У «Шустер live» дебатували на цю тему Володимир Олійник, Інна Богословська, Арсеній Яценюк та Олексій Кайда. Ну, що сказати? Все було досить передбачувано - Олійник, колишній соратник Тимошенко, апелював до тих народних мас, які вважають, що Юлія Володимирівна відбуває покарання в занадто комфортних умовах, бо взагалі симулює хворобу. Адже він, маючи великий досвід судді, знає: щойно підсудний починає скаржитися на стан здоров'я, це означає одне - він хоче уникнути покарання.

 

В такий нехитрий спосіб відповідальний спікер від ПР створював благодатне тло для колеги Інни Богословської. Яка щосили вдавала, ніби шукає законні шляхи для того, щоб питання Тимошенко не завадило підписанню угоди про асоціацію з ЄС. Виявляється, пані регіоналка настільки переймалася, щоб усе було по закону, що під час ялтинського саміту YES цікавилася в європейських колег, чи є в їхніх кримінально-виправних кодексах стаття, яку можна було б застосувати до Тимошенко. І таки знайшла - поляки переслали депутатці копію свого кодексу, де є стаття, що ув'язненого можна тимчасово випустити з місця позбавлення волі для оперативного втручання. Після чого він знову повертається на місце відсидки.

 

Тим часом, на адресу головного спікера від опозиції в «Шустер live» Арсенія Яценюка, з огляду на оприлюднений Олександрою Кужель у понеділок на 5 каналі 6-й пункт порядку помилування, підписаного Віктором Януковичем 2010 року, є запитання. Невже він, юрист із червоним дипломом, не знав, що президент, згідно з цією статтею, може помилувати будь-якого в'язня, який не відбув половини терміну ув'язненння й проти якого ще не розглянуто кримінальні справи за іншими обвинуваченнями, але якщо є особливі обставини?

 

Якщо знав, то всі підозри щодо «договорняка» влади й опозиції в плані того, що звільнення Тимошенко нікому з них не вигідне, отримують статус майже доведених. Якщо ні, то такому юристові, ба більше, лідерові опозиції й «місцетримачеві» Тимошенко - гріш ціна...

 

Найяскравішою подією суботнього вечора був довгоочікуваний бій між Володимиром Кличком та Олександром Повєткіним. Транслював його в прямому ефірі телеканал «Інтер». І все б добре, навіть те, що бідна Джамала, якій, утім, як з'ясувалося пізніше, організатори тричі міняли мікрофон, двічі не потрапила в ноти. Зате дві тисячі українських фанів національний український гімн ревли так, що заглушили все.

 

Коментатор Дмитро Лазуткін був цілком адекватним. Але по закінченні бою, де Володимир Кличко у 12 раундах отримав чисту перемогу, в студії «Інтера» експерти чомусь переважно хвалили «небачену мужність російського витязя», який, у їхній інтерпретації, тримався просто-таки надзвичайно довго. Це що, благородство щодо переможених? Чи реверанс у бік Росії, яка з цього поєдинку зробила якусь стратегічну битву проти хахлів і, зазнавши поразки, освистала переможця? Хоча, як видно було неозброєним оком, наш Кличко виглядав на порядок сильнішим від «русскаго вітязя в золотих трусах».

 

Проте набагато більше, ніж бою Кличка з Повєткіним, автор цих рядків чекала недільної прем'єри на каналі «Україна» - шоу «Як дві краплі». Адже торік не пропустила жодного випуску «ШоумаSтгоуон» - адаптації іспанського формату Your Face Sounds Familiar на Новому, де його вела Маша Єфросиніна. Цього року, за інформацією «Детектор медіа», бій за цей формат ішов настільки серйозний, що лише канал Ріната Ахметова зміг у ньому перемогти.

 

Ви знаєте, краще б він цього не робив. Бо те, що нам показали 6 жовтня, навіть поруч не валялося з тим, що робила Єфросиніна зі своїми підопічними. Найбільше це все скидалося на реалізацію формату російським «Первым» - пафос, помпезність і цілковита відсутність самоіронії. Якщо на Новому «ШоумаSтгоуон» виглядало як суцільний драйв і кайф, то у виконанні каналу «Україна» процес перевтілення українських зірок (на Новому, до речі, половина з учасників були російськими, які чомусь залюбки перетворювалися на українців) на своїх колег із шоу-бізнесу залишило двоїсте враження.

 

З одного боку, зірки старалися й перевтілювалися так, як могли. З другого - ведуча Анастасія Заворотнюк справляла враження досконало виконаної силіконової ляльки, яку запрограмували на вміння говорити, але не задали функції імпровізувати в розмовах з учасниками. З третього - ведучий Антон Лірник та його партнер за «Дуетом імені Чехова» Андрій Молочний, як і їхній колега за Comedy Club Гарик Мартиросян (обоє - члени журі шоу), жодного феєрверку гумору не демонстрували. Всі репризи, на яких, власне, й будувався проект Нового каналу, у шоу «Як дві краплі» були блідими й невиразними. Витягли перший випуск хіба що безумовний акторський талант Людмили Артем'євої, члена журі, яка демонструвала жваві реакції на кожен виступ, та кадри з уроків акторської майстерності від нашого Віктора Андрієнка.

 

До шоу «Як дві краплі» є ще одне зауваження. Воно стосується запрограмованості образів, що їх кожен учасник обирає за допомогою чарівної кнопки. Якщо у виконанні Маші Єфросиніної «кнопотушечка» все-таки виглядала як перст долі, то в шоу «Як дві краплі» ця функція остаточно відійшла до компетенції продюсерів. Інакше пояснити слова Наталії Могилевської, яка, за її словами, прийшла в це шоу, аби перевтілитися у «великих людей величайшей эпохи» і якій у першому випуску випала роль Людмили Зикіної, неможливо.

 

Ну, й у чому, певно, ніхто не сумнівався - від трьох суддів Наталка Могилевська отримала по 12 балів. Вони казали про якийсь мороз по шкірі. Тим часом, будь-який співак знає - скопіювати народний голос Зикіної дуже просто. Мабуть, саме тому Сусанна Чахоян, солістка Національної опери, яка «журить» вокальні здібності учасників шоу, не піддалася агіткам Могилевської й поставила їй бал ближче донизу.

 

Втім, якщо знати, що шоу «Як дві краплі» на каналі «Україна» роблять люди, які створювали «Один в один» на «Первом канале» (російський продакшн WeiT Media), в цьому немає нічого дивного.

 

Єдине, що цікавить: невже вони досі мають українського глядача за лоха, який не може відділити зерна від полови?

 

Фото - www.dailymail.co.uk

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
15054
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду