Сльози Марічки Падалко, Державний прапор без історії та російсько-білоруські зірки на «Інтері»

Сльози Марічки Падалко, Державний прапор без історії та російсько-білоруські зірки на «Інтері»

30 Серпня 2013
32423
30 Серпня 2013
13:00

Сльози Марічки Падалко, Державний прапор без історії та російсько-білоруські зірки на «Інтері»

32423
А також ефектні технології «ТСН.Тиждень», нова студія «Подробиць», головна прем’єра тижня – ток-шоу Сергія Дорофєєва, зміни ведучих на 5-му. Огляд телепрограм за 19–26 серпня
Сльози Марічки Падалко, Державний прапор без історії та російсько-білоруські зірки на «Інтері»
Сльози Марічки Падалко, Державний прапор без історії та російсько-білоруські зірки на «Інтері»

Минулого тижня загальнонаціональні канали продемонстрували переважно власну незалежність від...Дня незалежності. І коли на початку тижня, 19 серпня, події під Київрадою привернули увагу більшості новинарів на телебаченні гарячими кадрами Арсенія Яценюка, котрий ефектно і, можливо, вперше в своєму житті, проходить до приміщення КМД через вибите вікно, то 23-24 серпня осмислення історії України, що призвела до отримання жаданої незалежності, подали хіба що на Першому національному.

 

Безперечно, того, що сталося під Київрадою, очікували всі - від бюджетників, яких за рознарядкою зігнали на мітинг, до телевізійників, що звично очікували кривавого штурму з огляду на живу огорожу з «Беркуту» під стінами КМДА.

 

Ніхто нічиїх сподівань не обманув, і 19 серпня вечірні випуски новин на більшості телеканалів вийшли з промовистими сюжетами на тему супершвидкісної сесії Київради. Найбільш докладно подали ці події у «Вікнах» на СТБ. Тут показали «600 правоохоронців, які заблокували вхід до КМДА, та освітян, котрі, за їхніми словами, щороку вимагають надбавок від Київради». Синхрон речника столичної міліції Ігоря Михалка відзначився певною непослідовністю з погляду справжнього стану речей. Він чомусь сказав, що заблокували вхід опозиційні депутати, а не спецпризначенці. Синхрон секретаря Київради Галини Гереги теж був спрямований проти опозиції. Пані секретар у сюжеті «Вікон» зазначила, що бачила її представників задовго до початку сесії, але тепер їх тут не видно. З такого синхрону збагнути, що це були за депутати, чого вони вимагають і чому мають бути «тут і тепер», було складно. Натомість Арсеній Яценюк, який проник до Київради через вибите соратниками вікно, пояснив журналістам, що в такий спосіб опозиціонери не дали депутатам Київради влаштувати черговий дерибан земель.

 

«Факти» ICTV розпочали свій сюжет на цю тему з інформації, що медики та вчителі під КМДА вимагали надбавок до зарплати в розмірі 250-400 гривень, які їм перестали виплачувати, а в цей час будівлю оточили кілька сотень «беркутівців». Через цей кордон, провадив далі кореспондент, намагалися прорватися народні депутати-опозиціонери, й під час цієї спроби спецпризначенець побив депутата-свободівця. Далі показали приміщення КМДА, супроводивши ці кадри коментарем, що зсередини воно нагадувало обложену фортецю. Не обійшлося без кадрів штурму й вибитих вікон. Так само як і без Яценюка, який героїчно крокував через розбите вікно. Тут поінформували свого глядача також про те, що 79 обранців таки провели сесію, а Галина Герега в своєму синхроні повідомила, що сесія під її головуванням ухвалила рішення про перерозподіл коштів та звернення до ВР про призначення виборів київського мера й Київради.

 

«Факти» того дня розпочали серіал про великих українців, які сформували націю. У першій серії автор Лук'ян Сельський розповів про Івана Котляревського. Хрестоматійний автор «Енеїди» та «Наталки Полтавки» в сприйнятті самого журналіста та акторів Анатолія Хостікоєва й Наталі Сумської, які грають у виставах за його творами, постав справжнім нашим сучасником, у творах якого є все, що стосується українського національного характеру.

 

Серіал «Фактів» до Дня незалежності, героями якого стали також Іван Франко, Михайло Грушевський, Леся Українка, Богдан Хмельницький і Тарас Шевченко, - спроба чергового нового погляду на хрестоматійні фігури української історії. І, здається, спроба вдала.

 

Випуск «Событий» («Україна») подав сюжет про події під КМДА досить стисло й в іронічному ключі. Для початку показали ефектні кадри з Яценюком, котрий долає розбите вікно. Розповідаючи про те, що відбувалося на Хрещатику, 36, ведуча Олена Кот вжила таких фраз, як «Пока оппозиция комментирует, сессия успевает закончиться». Або ж - «Бюджетники ликуют».

 

Тим часом у «Репортері» на Новому каналі акцентували на тому, що «Беркут» під час своєї вірної служби зніс журналістку ТВі.

 

«Подробиці» («Інтер») чи не єдині залучили до коментарів про події під Київрадою експертів. Зокрема, Сергій Таран зазначив, що Киїраді потрібні вибори. Але тут чомусь повідомили про тисячі бюджетників, які цілком добровільно прийшли вимагати надбавок. Хоча з відео було видно, що кількість учителів та медиків навряд чи перевищувала кількість спецпризначенців, яких було з кілька сотень. Тут також згадали про річницю явища, яке в Москві назвали ГКЧП. Спогадами про те, як спроба путчу обернулася ухваленням Акту про незалежність України, поділився неминучий у цьому контексті Леонід Кравчук.

Лише 21 серпня події під Київрадою отримали експертну оцінку з боку різних сил у програмі ТВі «Сьогодні про головне». Скажімо, Михайло Погребинський вважає частину нинішньої опозиції занадто радикальною й пророкує програш нею президентських виборів: «Ми бачили, що там Яценюк ніби ліз у вікна - людина, яка представляє таку помірковану, "європейську" політичну силу... Якщо ви не погоджуєтеся, є тисяча можливостей висловити свій протест. Але бити шибки - це провокувати відповідні дії.

Думаю, що в майбутньому більшість опозиції буде вимушена дистанціюватися від такої радикальної позиції. Інакше вони просто програють все, що тільки можуть програти. Як-от зараз програли сесію міської ради, так точно програють майбутні президентські, парламентські вибори».

Натомість Віталій Бала йому заперечив: «...вважаю, що ніхто ніякої Київради не програв, бо 15 хвилин проведення київської сесії - це просто фарс. Безумовно, всі дії депутатів від опозиції і громадян - це відповідь на беззаконня влади. Є чіткий вислів: якщо ти не знаєш, що робити - роби по закону. Влада зараз політичною доцільністю керується, коли приймає ті чи інші рішення. Це шлях в нікуди. Мусиш розуміти, що якщо ти породжуєш безлад, то рано чи пізно він стосуватиметься і тебе. Єдиний вихід для влади - треба йти на вибори і на цьому завершити це питання».

Тобто ТВі, усупереч прогнозам щодо кардинальної зміни позиції на бік чинної влади після непрозорої зміни власника, прагне все-таки зберегти обличчя, роблячи ставку на збалансованість думок. Хоча, можливо, саме цього й прагнули: замість опозиційного канала отримати збалансований - принаймі, поки що.

20 серпня канал «Україна» запустив серію міжпрограмних роликів до Дня пам'яті загиблих міліціонерів, закликавши пом'янути їх 22 серпня. А ще тут упродовж тижня, що передував Дню незалежності, демонстрували патріотичний кліп Святослава Вакарчука про Україну.

 

Того ж вечора ТСН («1+1») зробив звичний акцент на надзвичайних подіях - у правозахисника Едуарда Багірова стріляли, а лісника до смерті загризли шершні.

У середу ж на волю випустили активістів Єгора Соболєва, Ігоря Луценка та Олексія Германа. Їх тримали під адміністративним арештом п'ять діб за «захоплення Київради».

 

У «Фактах» активістів громадської організації «Воля» чомусь назвали журналістами, вочевидь, забувши, що Єгор Соболєв кілька місяців тому з цієї професії пішов, розчарувавшись у її дієвості. Але все-таки момент зустрічі й сліз Марічки Падалко в обіймах коханого Єгора зафіксували. Як і подали синхрон того ж таки Єгора Соболєва про те, що всі троє перебували в приміщенні Київради цілком законно, будучи виборцями цього органу. Синхрон правника Едуарда Багірова, який, до речі, так і не звернувся до міліції, коли його підстрелили гумовою кулею з травматики, засвідчив правоту активістів.

 

Докладно та так, щоби зрозуміли всі глядачі, про те, навіщо Соболєв, Герман та Луценко зайшли до зали засідань Київради й чого досягли своїм учинком, розповіли самі екс-арештанти та юрист Дмитро Гузій у програмі «Сьогодні про головне» на ТВі уже 22 серпня.

 

Троє активістів не без гумору розповіли, як їх замість звільнити з-під арешту й відпустити, чомусь запхали до мікроавтобуса й повезли в невідомому напрямку (потім з'ясувалося, що везли їх до Шевченківського відділу внутрішніх справ, аби взяти пояснення щодо подій біля КМДА 19 серпня). Причому по дорозі в міліціонерів закінчився бензин саме тоді, коли минав термін ув'язнення пасажирів мікроавтобуса. А Єгор Соболєв переказав слова конвойного, вже озвучені ним напередодні. Мовляв, зміни в країні можливі тільки тоді, коли трупи нинішньої влади попливуть по Дніпру.

 

Усі троє переконані в цілковитій законності своїх дій - вони не захоплювали Київраду, а прийшли туди на правах громадян, які, по-перше, мають на це право як виборці, а по-друге - як платники податків. Загальне враження від цього ефіру з ведучою Юлією Литвиненко було дуже позитивним. Бо ж чи не вперше глядач почув, що думають про своє безпосереднє начальство рядові системи, що покликані передусім те начальство захищати. Ну, й слова її учасників підтвердили сказані напередодні в тій-таки програмі слова політолога Віктора Бали - Київраду кияни не програли, бо не дозволили їй провести черговий дерибан київських земель. Ігор Луценко, зокрема, зауважив: «Ми показали своїми вчинками, що провести сесію Київради без «Беркуту» й «тітушок» неможливо».

 

23 серпня був День прапора. На Першому національному до свята підійшли грунтовно. Спершу показали, як президент України керує підняттям Державного прапора біля своєї Адміністрації, виголосивши чергову промову в дусі «шануймо наші святині!», а потім показали документальне полотно Марка Греся «Символ держави». Автор не став заглиблюватися в туманні часи Київської Русі, Галицького королівства, Литовського князівства та Речі Посполитої, розпочавши свою оповідь із часів постання Центральної Ради. Тим самим поставивши під сумнів свою репутацію історика, який мав би знати, що синій і золотий кольори на штандартах руських, галицьких, а також литовських князів, які власне й були українськими протодержавами, та козацького війська, де теж використовували ці геральдичні кольори, не взялися нізвідки.

 

Зробивши екскурс в історію синьо-жовтого знамена, яке в УНР було жовто-блакитним, тобто горішня частина - жовта, а нижня - синя, історик та документаліст розповів, що за гетьмана Скоропадського розташування кольорів змінили на сучасне. Головним спікером фільму став професійний народний депутат Ярослав Кендзьор (1990-2012рр.), який і розповів про те, як синьо-жовтий прапор пройшов еволюцію в свідомості політиків та пересічних громадян України, спершу бувши символом «бандерівців» або ж канадців, а згодом утвердившись як символ новопосталої держави. Автор фільму наприкінці стрічки зауважив - дата 23 серпня, коли українцям 2009 року було звелено відзначати День прапора, ніяк не пов'язана ані з першими появами синьо-жовтого знамена над державними будівлями часів демократизації кінця 1980-х, ані зі внесенням його до зали Верховної Ради у вересні 1990-го. Тим самим натякаючи, мабуть, на цілковитий антиісторизм та свавілля тодішнього президента Ющенка.

 

Мені особисто шкода, що до «картини маслом» Марка Греся не увійшли кадри з першого фестивалю «Червона рута» в Чернівцях 1989 року. Саме тоді, мабуть, уперше на заході під егідою ЦК ЛКСМУ (!) «широкі народні маси» побачили синьо-жовті прапори на сцені фестивалю. Пронесли їх на сцену Зеленого театру, де саме йшов гала-концерт, хлопці зі львівського «Товариства Лева» під одягом, аби всевидюще око охорони в цивільному не помітило. Андрій Панчишин тоді, заспівавши свою пісню «Синьо-жовті прапори підіймімо догори!», здійняв неймовірний шквал овацій. Автор цих рядків - тому свідок...(Я можу помилятися в іменах та організаціях, але враження залишилося тоді саме таке).

 

Після показу фільму про державний прапор глядачеві Першого національного продемонстрували ще одну документалку - цього разу про Левка Лук'яненка, того самого, якому 1991 року доручили написати текст Акту про незалежність України. Фільм уперше показали 17 травня цього року на Київській книжковій виставці-ярмарку. Назва «Народжений бути символом» якнайкраще відповідає його героєві. Доля багаторічного смертника-дисидента заперечує всі інсинуації навколо незалежності України, яку нам нібито подарував Єльцин. Коли дивишся на кадри небувалого піднесення українського духу кінця 1980-початку 90-х років, приходить розуміння, що про жодні «подарунки з барського плеча» першого президента Російської Федерації або ж «німецької інтриги» щодо української незалежності не може бути й мови.

 

Щоправда, це враження Перший національний не забарився зіпсувати прямою трансляцією з урочистостей, присвячених 70-річчю визволення Харкова від німецько-фашистських загарбників. Віктор Янукович, усупереч власному твердженню про те, що він завжди виступає тією мовою, якою розмовляють у конкретному регіоні його конкретного перебування, виголосив свою промову державною. Але далі почалася звична російськомовна вакханалія від «Допи» та «Гепи» в дусі совєцької пропаганди у вигляді чергового дійства на кшталт шкільних конкурсів інсценованої пісні про Велику вітчизняну війну.

 

Утім, подібна амбівалентність (можна назвати її ще й політичною шизофренією) досить адекватно відбиває стан умів великої частини сучасних українців, які, з одного боку, хочуть жити, як у Європі, а з другого - вперто зберігають вірність останньому радянсько-російському міфові про святість Великої Перемоги над коричневою чумою.

 

У День незалежності телеканал «Інтер» пішов на нечуваний експеримент - великий вечірній концерт, присвячений цьому святу, в прямій трансляції вели «чисто по-русски» білорусько-російська телезірка Дмитро Шепелєв та його «самые красивые украинские женщины» - наші голосисті співачки. Сказати по правді, це справило таке гнітюче враження, що ваш автор, почувши привітання зі сцени на Майдані «С днем независимости!», просто вимкнула телевізор. Спересердя. Ну, не можна з Днем незалежності вітати українців із головної площі столиці не державною мовою! Хай би що там казали про наші толерантність і гостинність.

 

Наступного дня, 25 серпня, шанувальник 5 каналу відчув, нарешті, давно декларовані зміни в складі ведучих - Тетяну Даниленко таки усунули від ведення тижневика «Час. Підсумки тижня». Натомість у цій ролі дебютувала Лариса Губіна. Як пояснив у чаті на «Детектор медіа» шеф-редактор 5 каналу Володимир Мжельський, замінити обіцяного перед тим Кирила Лукеренка на Ларису Губіну - це його особисте рішення. Чи правильне воно, треба буде оцінювати бодай за кілька ефірів. Поки що зауважу, що пані Губіна, маючи великий телевізійний досвід, досить упевнено почувається в тижневій програмі, проте їй очевидно бракує молодечого запалу Тані Даниленко, яка своєю експресивністю й «духом, що тіло рве до бою», завоювала серця багатьох шанувальників.

 

Утім, екс-ведуча «Підсумків тижня» на 5-му знайшла себе в щоденній програмі «Час. Підсумки дня»», яку почала вести в парі зі Святославом Цеголком на тому ж каналі. Можливо, таке рішення менеджменту 5 каналу цілком себе виправдовує. Як кажуть, поживемо - побачимо.

 

«ТСН.Тиждень» вийшла в перший ефір після літньої відпустки з дуже ефектними технологічними новинками та з новим іміджем ведучої Алли Мазур. Про те, наскільки це зробило програму не тільки «вражаючою» та «шокуючою», але й змістовною - сподіваюсь, напише мій колега Отар Довженко.

 

Понеділок, 26 серпня, ознаменувався аж двома непересічними подіями на «головній кнопці» країни, себто - на каналі «Інтер». По-перше, тут стартувало ток-шоу «Стосується кожного» з Сергієм Дорофеєвим, якого переманили з того ж таки 5-го. По-друге, «Подробиці» почали виходити в ефір з оновленої студії. Щодо останнього, то зміна антуражу ніяк не вплинула ні на на верстку, ні на стиль ведення новин на «Інтері» - як припускалася помилок у мовленні Анастасія Даугулє, так само вона це робить і далі.

 

Хіба що нині ведучі не сидять на тлі екрана, а стоять. Що дає змогу ведучій демонструвати бодай якусь подобу жвавості, епізодично виходячи з-за бюрка, показуючи себе на повний зріст. Якщо чесно, то оцінити всі переваги нової студії не дають занадто часті крупні плани ведучих - на великих екранах сучасних телевізорів величезні голови ведучих узагалі мають вигляд якоїсь «голови професора Доуеля», прости, Господи!

 

А загальні плани, коли камера обводить увесь простір студії, справляють враження дзеркальних відображень. Навіть попри три величезні екрани. Сподіваємось, що творці програми зважать на ці зауваження «пересічного Детектор медіа».

 

Що ж до прем'єри ток-шоу «Стосується кожного», то до нього занадто багато зауважень, аби викласти їх у одному абзаці. Зрозуміло наразі лише одне - переманивши лауреата «Телетріумфу» в номінації «Найкращий інтерв'юєр» (кажуть, для Сергія Дорофеєва, ведучого програми «Портрети з Сергієм Дорофеєвим» на 5 каналі, її довелося спеціально вигадувати), топ-менеджмент «Інтера» сподівався повернути собі «право першої ночі» на ток-шоу а-ля «Пусть говорят» Андрія Малахова. Тобто - забути низькі рейтинги програми «Все свои» з Дмитром Нагієвим, а потім - із Оксаною Байрак, а також - невдалу співпрацю з Андрієм Пальчевським у ток-шоу «Про життя». Відтак, зробивши ставку на новачка, тут сподівалися,  що «Стосується кожного» складе гідну конкуренцію «Говорить Україна» з Олексієм Сухановим на «Україні». Як на мене, поки що про це навіть мріяти не випадає. Занадто вже тривожить ведучого його імідж і очевидна поки що несамостійність у цілком продюсерському, редакторському, а не авторському проекті. Та й бажання врівноважити негатив про недбальство лікарів, які довели до смерті пацієнтів (такою була тема прем'єрної програми), позитивною кінцівкою, з урученням квітів та грамоти від обласного начальства жінці-фельдшеру, а також - фельдшерської сумки від каналу, мало вигляд такої собі ілюстрації до фрази з саунд-треку до радянського серіалу «Следствие ведут ЗнаТоКи» - «Если кто-кое-где у нас порой...».

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
32423
Коментарі
2
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Fan
3862 дн. тому
Уже по одному только анонсу "Стосується кожного" стало ясно, что смотреть программу не стоит. А жаль, что из нормального интервьюера пытаются слепить очередную обезьянку, которая обязана плясать под уже надоевшую дудку.
Олексій Мазур, Дніпропетровськ
3863 дн. тому
"Пусть говорят" у Андрія Малахова "Про життя" Андрія Пальчевського, що це "Стосується кожного" Сергія Дорофеєва http://dusia.telekritika.ua/blog_alekseia_mazura/22324
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду