Майданарбайтери та сльози Богословської

Майданарбайтери та сльози Богословської

29 Травня 2013
20256
29 Травня 2013
15:05

Майданарбайтери та сльози Богословської

20256
Відійти від ситуації з побиттям журналістів нам усім випаде нескоро. Огляд телепрограм за 20–26 травня
Майданарбайтери та сльози Богословської
Майданарбайтери та сльози Богословської

Інформаційний простір минулого тижня вирував переважно від подій у площині політичній. І поки що після того, що сталося 18 травня, говорити про якусь подобу цивілізованого діалогу влади й опозиції не випадає.

 

20 квітня, в понеділок, у програмі «Гроші» («1+1») розвинули головну тему вихідних - бійку на Великій Житомирській 18 травня. Коротко окресливши канву подій із побиттям журналістів, автори сюжету підвели глядача до думки: попри блискавичну ідентифікацію нападника колегами потерпілих, міліція ніколи його не знайде. Чому? Бо вже 10 місяців та сама міліція ніяк не знайде тих, хто майже рік тому жорстоко побив кореспондента «Грошей» Дмитра Волкова, який розслідував зловживання у Вишгородському районі. Автори тут-таки висловлюють підозру, що в ситуації з Волковим на правоохоронців чинить тиск якийсь генерал, котрий має у Вишгородському районі дачну ділянку. Далі ведучий Жан Новосельцев робить несподіваний кульбіт, «плавно» перейшовши до теми майданарбайтерства, яка, власне, і вписується в концепцію програми. Для цього він виголосив сумнівну сентенцію - «Ми знаємо, чому ідейні протистояння нині лише битва гаманців». Тим самим дуже знизивши градус громадського резонансу, якого набуло побиття Ольги Сніцарчук та Влада Соделя.

 

Автор цього розслідування, яке мало на меті показати, що і влада, й опозиція однаково наймають демонстрантів за гроші, в першому ж закадровому синхроні показав власну недбалість: він назвав акцію опозиції «Повстань, Україно!». А якби погуглив пару хвилин, то дізнався б, що вона мала назву «Вставай, Україно!». Та менше з тим. За завданням редакції молоді журналісти розходяться по місцях дислокації двох акцій і шляхом мімікрії втираються до груп заробітчан. З'ясовується, що опозиційні груповоди платять по 20 гривень за годину, а провладні «антифашистські» - 15. Дівчата успішно вливаються в лави «прапороносців» і вирушають мітингувати. Тим часом інші кореспонденти намагаються з'ясувати в лідерів протиборчих політсил, чи платять ті за стояння на майданах. Як Арсеній Яценюк, так і Сергій Тігіпко разом із Олександром Єфремовим від підозр відхрещуються. А в цей самий час підступні агенти «Грошей» перевербовують по трійці учасників як з одного, так і з другого таборів. Аби постояти годину в протилежному таборі, охочим пропонують по 50 гривень. «Антифашисти» змінюють символіку на опозиційну без вагань. Опозиціонери трохи комизяться, відмовляючись тим, що вербувальників особисто не знають. Але варто відійти подалі від груповодів, як охочі постояти з «антифашистською» символікою знаходяться. З ними чесно розраховуються. Натомість коли дівчата, які відстояли не менше 5 годин у різних акціях, підходять по розрахунок, виявляється, що груповоди опозиції платять лише за три години роботи - 60 гривень. Тоді як «антифашисти» розплачуються чесно, за 5 годин стояння, й видають майданарбайтерам по 75 гривень. Насамкінець глядача інформують, як після акції 20 автобусів, що везли заробітчан додому, зупинилися на виїзді з Києва й стояли, доки сюди не прибули груповоди з грошима о 22-й годині. І лише після цього автобуси рушили. За кого саме стояли їхні пасажири, автори не повідомили. Висновок із цього сюжету про заробітчанство такий: заманюють грошима на свої акції всі, але провладні організатори чесніші, бо оплачують весь час стояння. А десь на початку самого «розслідування», коли журналістка намагалася з'ясувати, чому молодик у блакитній «антифашистській» бейсболці не пішов на протилежний бік, той відповів, що минулого разу опозиціонери заробітчан кинули. Ще одна медійна соломинка на спину опозиційного верблюда. Також на початку сюжету, коли йшлося про ідентифікацію молодиків у спортивному, за кадром озвучувалися їхні «подвиги». Серед інших - силове протистояння на виборчих дільницях минулої осені. Закадровий голос, коментуючи фото з бритоголовим на дільниці, не уточнює, якого саме кандидата той «захищав», але присутність поруч із ним людини в куртці з написом «Свобода» більш ніж промовиста. Чи випадково опозицію було зображено в сюжеті про, начебто, те, «що всі вони однакові», ще в гіршому вигляді, ніж владу - можна лише здогадуватися.

 

До честі «Грошей» юні автори сюжету все-таки знайшли й тих, хто прийшов стояти за ідею. Але їх у безберегому морі майданарбайтерів виявилася гомеопатична кількість...

 

У вівторок телеканал «Рада» транслював ранкове пленарне засідання Верховної Ради. Їй-бо, шкода, що його немає в ефірному мовленні. Якби глядач мав змогу на власні очі побачити, що і, головне, як казав із трибуни міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко, йому б не довелося складати пазл із тих куцих уривків, що потім їх подали в ефірі провідні телеканали як у випусках новин, так і в так званих аналітичних програмах. Між тим пан міністр удався до не те що маніпуляцій, а якоїсь несосвітенної брехні, забувши, що все-таки перебуває не в кабінеті свого високого начальства, а під куполом Верховної Ради, де в залі були ті, хто міг легко спростувати все, що нашвидкуруч понаписували в своїх пояснювальних записках його підлеглі. За версією міністра, доповідь якого тривала 16 хвилин, бронетехніку привела за собою автоколона опозиціонерів на чолі з авто Олександра Турчинова. Після чого на розі Володимирської та Великої Житомирської БРМД зупинили працівники ДАІ й за особистим наказом міністра взялися супроводжувати його до найближчого відділку міліції. Бо, бачте, в нього не було номерних знаків. А ще перед цим Віталій Захарченко назвав знущальні прапори на броньовику прапорами, подібними до символіки ОО «Батьківщина».

 

Спочатку депутати слухали цю відверту маячню ошелешено-мовчки, але коли зайшлося про те, що опозиціонери самі вивели «веселого кролика» на вулиці Києва, вони запротестували: Турчинов пояснив, що доїхав на машині лише до стадіону «Динамо», а далі пішов пішки, бо вулиці були перекриті. Олег Тягнибок, коли міністр, не змигнувши оком, сказав, що той заїхав із боку Михайлівської, скипів і закричав, що насправді покинув авто ще на Пушкінській, а про Михайлівську сказав Андрієві Іллєнку телефоном. Отож, підсумував свободівець, «ви прослуховуєте наші телефони!». Ну, й вінцем словесних перлів від пана Захарченка можна вважати реакцію останнього на відвертий сміх опозиції з його «доповіді»: «Ви напрасно регочете! Бо коли щось станеться, прибіжите до міліції!».

 

Насамкінець осатаніла Інна Богословська, в розпал депутатських криків «Ганьба!», прокричала з трибуни, буцімто «Свобода» зачистила відео. І всі вони, як колись фашисти штрикали штиками сіно, штрикали палицею в машину, де сиділа жива людина. Після чого депутат подякувала міністрові, а спікер Рибак оголосив, що розгляд питання закінчено, й оголосив перерву.

 

На жаль, усі ці баталії пересічний глядач навіч бачити не міг, тож телеканали подали сюжети про звіт міністра в Раді з акцентами залежно від міри лояльності до влади. Приміром, «Факти» ICTV розповіли про цю подію в контексті побиття журналістів 18 травня й подали синхрони Захарченка, Богословської й Турчинова, проілюструвавши те все відео, наданим опозицією. «События» телеканалу «Україна» цю подію проілюстрували більш щедро. Тут показали й незламного міністра з його «Напрасно регочете!», словами про автоколону на чолі з Турчиновим, яка начебто й привела бронетехніку в центр Києва, та коментарем про підполковника міліції в БРДМ, який був там, щоб, мовляв, перевезти машину на штрафстоянку.

 

Натомість у ТСН («1+1») зосередилися на синхроні пана Захарченка про затримання Вадима Тітушка, який, згідно з інформацією міністра, був найнятий опозицією. Разом із тим, «Плюси» показали також і синхрон Арсенія Яценюка, в якому він прогнозує, що скоро ми побачимо: молодика в «адідасі» найняла опозиція. Після того, як показали ще й відеозізнання Тітушка, злите в мережу, де він каже саме те, що озвучив міністр, кореспонденти «1+1» виявили оригінальність, подавши синхрон не Інни Богословської, а Ганни Герман. Остання теж назвала все, що сталося 18 травня, провокацією опозиції. Водночас снихронами Ольги Сніцарчук та закадровим текстом автора сюжету Ірини Павленок у програмі піддали сумніву відповідність реаліям багатьох тверджень Захарченка. Тобто «Плюси» обережно та ненав'язливо дали можливість вдумливому глядачу зрозуміти, що з чим їдять :)

 

«Подробиці» («Інтер») обмежилися синхроном Віталія Захарченка з трибуни ВР про те, що бронетехніку привела автоколона на чолі з Турчиновим, а також що це він сам попросив підполковника міліції сісти за кермо броньовика. Міністру заперечує Олег Тягнибок, який каже про людей у спортивних костюмах, що тренуються в клубах при міліції й беруть участь у рейдерських захопленнях та на всіх проблемних виборах. На ці слова Захарченко відповідає, що, мовляв, хто де займається, у якому спортзалі - не має відношення до того, хто їх найняв на мітинги. Після цього автор сюжету відсторонено каже, що такі пояснення не задовольнили опозицію, яка хоче запросити до парламенту генпрокурора, щоб той дав оцінку діям міліції. Далі «Інтер» дає сюжет у тому ж тренді, що його канал реалізував у своїх новинах 18 травня та у тижневику «Подробиці тижня» 19 травня, а саме знову нагадуючи, що під час акції опозиція не назвала єдиного кандидата на президентські вибори-2015. Чільне місце в цьому сюжеті, звісно, посів синхрон Ганни Герман із її версією, що, мовляв, через те, що акція опозиції не вдалася, бо вони не висунули єдиного кандидата, ВР мусить обговорювати побиття журналістки, аби відволікти увагу від невдачі «Вставай, Україно!». Щоправда, в сюжеті є також синхрони Кличка й Турчинова, які кажуть, що єдиний кандидат усе одно буде, хоч на перший тур, хоч на другий. Їхні слова «Інтер» усе ж таки «балансує» закадровим текстом про відсутність реакції Юлії Тимошенко на останні події в опозиції. Можна лише аплодувати тому, як «Інтер» наполегливо, але дуже обережно гне свою лінію :)

 

А взагалі, трендом новинних випусків 21 травня став скандал із київськими каштанами. На те, що замість червоном'ясих італійських каштанів, закуплених КМДА майже за мільйон гривень, на Хрещатику розцвіли звичайні білі, «купилися» абсолютно всі загальнонаціональні канали, включно з Першим. Під кінець дня навіть той, хто геть не розуміється на ботаніці, вже твердо знав: сорт червоном'ясих молестійких каштанів називається «бріотті», і їх замість 267 розцвіло всього два! І головне - прокуратура порушила кримінальне провадження проти тих, хто винен у цій черговій афері століття. Кияни на те все могли хіба що скрушно похитати головами: о Господи, й тут корупція!

 

Про те, як 22 та 23 травня журналістська спільнота зреагувала на появу міліцейської версії побиття Ольги Сніцарчук та Влада Соделя, автор цих рядків уже писала (тут і тут).

 

Зараз же зупинюся на тому, як в ефірі «Шустер live» («Інтер») депутати від влади та опозиції кидалися взаємними обвинуваченнями в контексті обговорення подій 18 травня взагалі й побиття журналістів зокрема.

 

Чотири години ефіру переповідати немає жодного сенсу. Але певні тренди виявити можна. Приміром, що в Партії регіонів немає лави запасних для спікерів у ток-шоу. Ті ж самі Олена Бондаренко, Інна Богословська, Володимир Олійник, Вадим Колесніченко... Втім, цього разу Савік запросив «важку артилерію» в особі Ганни Герман. Вочевидь, для того, щоб вона не просто ще раз сформулювала на публіку, але й викристалізувала думку про те, що країна змушена обговорювати побиття журналістів тільки тому, що акція опозиції не вдалася. З якого дива країна мала обговорювати саме акцію опозиції, а не провладну, пані народний депутат не пояснила. Проте навіть не цим вразила Ганна Герман, а тим, що спробувала себе в амплуа гумориста. Це було щось нове в репертуарі ПР і дуже відрізнялося від істеричних вигуків пані Богословської, котра в ефірі Шустера надривно репетувала на адресу «Свободи»: «Мы свернем этой гидре голову! Это неонацисты!». Натомість пані Герман досить ущипливо розповіла, як опозиція не прийшла на вечір пам'яті Тараса Шевченка 22 травня, промінявши його на день народження Арсенія Яценюка. Опісля навела галицьку притчу про старця, молодицю та яєчко, сказавши, що так само опозиція захищає побитих журналістів. Тобто так, що скоро самі побиті відмовляться від такого захисту. І ось, знову ж таки з нищівним сарказмом, пані Герман виснувала вже сформульовану перед тим тезу партійних бонз - акція опозиції не вдалася, бо ж не назвали єдиного кандидата, - й тут трапилася бійка! Тим часом, на переконання Герман, з нас тепер укотре всі сміються, мовляв, дурні хохли знову чубляться! Одне слово, виявляється, побиття журналістів - геть нікчемний привід для обговорення.

 

Треба сказати, що тему побиття журналістів і ведучий, і спікери від ПР повсякчас намагалися вивести на маргінес дискусії. То Олена Бондаренко потрясала копією міліцейського протоколу, де рукою слідчого було записано, що журналіст прийшла демонструвати своє волевиявлення. То Олександр Мартиненко з «Інтерфаксу-Україна» радив усім молодим журналістам триматися подалі від заворушень, навчаючи: головне - вийти з усіх бійок живим і неушкодженим. То Вадим Колесніченко звинувачував УДАР у тому, що вони використовують із метою агітації таку саму БРДМ, яка була 18 травня, але в партійному кольорі. То Савік Шустер приковував увагу учасників до того, хто й скільки платить за стояння на мітингах. Олена Бондаренко під кінець узагалі намагалася навести глядачів на думку, що Ольга Сніцарчук отримала те, що заслужила, зацитувавши її запис у Facebook про іронічне ставлення до того, що регіоналку побито сніжками.

 

Увесь цей балаган зрештою припинив Валерій Калниш, головний редактор видання «Коммерсант-Україна». Він сказав, що і Влад Содель, і Ольга Сніцарчук перебували на редакційному завданні, а отже виконували професійний обов'язок. Але жінки-регіонали того вечора в креативі просто-таки змагалися. Бо Інна Германівна, вочевидь, стомившись від своїх філіпік на адресу неонацистів, раптово впала в пафос і запитала у ведучого, чому в нього не обговорюють проблеми освіти, як вона колись пропонувала. Пославшись на відповідь Савіка, що в такому разі в нього будуть нульові рейтинги, пані Богословська довела себе до сліз, патетично скрикнувши: «Так нельзя! Мир сходит с ума! Давайте что-то делать!», і покинула студію. Щоправда, перед цим не зреагувавши на цілком резонну репліку ведучого, що для освітніх програм треба створювати громадське телебачення.

 

26 травня, в неділю, в своїй новій програмі «Відверто» на ТВі Віталій Портников дав власний аналіз подій 18 травня: «Вона (влада. - Авт.) немов та унтер-офіцерська вдова з класичного твору, яка сама робить все, щоби виглядати ідіотично: сама купує різки для власного покарання, потім створює тимчасову слідчу комісію у власному парламенті, бо не може відійти від ситуації з побиттям журналістів».

 

Відійти від ситуації з побиттям журналістів нам усім випаде нескоро. Занадто вже вона промовиста. «Сьогодні - журналістка. Завтра - ваша дружина...» Ну, далі ви знаєте.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
20256
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду