Тиждень, який почався з інсульту Миколи Мельниченка та збереження опозиціонерів-прогульників, закінчився побоїщами в центрі Києва й «бронзою» української співачки Злати Огнєвич на конкурсі «Євробачення».

Коли ввечері 13-го (добре, що це була не п'ятниця, а понеділок) у всіх новинних випусках показали кадри, де екс-майора Держохорони несли на ношах до карети швидкої допомоги, журналісти коментували цю подію як щось неймовірне. Додали й синхрон дружини Миколи Мельниченка Наталії Розинської, котра примчала рятувати чоловіка до Окружного адмінісуду в Києві. Особливо розлого висвітлили цю непересічну подію в ТСН («1+1»). Тут розповіли, з чого почалося протистояння міліціонерів та одного з кандидатів у мери Василькова, якому відмовили в реєстрації. Саме інтереси цього кандидата й збирався захищати в суді пан Мельниченко. Але позаяк позивачі cпізнилися, суд ухвалив рішення перенести засідання. Це аж ніяк не могло влаштувати позивачів, і вони, в тому числі Микола Мельниченко, пішли на штурм зачинених дверей. Проте їх пильно охороняв спецпідрозділ судової міліції. Відтак у натовпі, де змішалися представники органів правопорядку та громадяни, яких вони теоретично мусять захищати, почалася штовханина. У ній бравий майор і постраждав. За словами журналістів, він отримав інсульт і перелам руки. Кадри, на яких Наталія Розинська плаче над своїм чоловіком у машині швидкої, стали кульмінацією сюжету.

На відміну від ньюзмейкера Миколи Мельниченка, новина про те, як Арсеній Яценюк своїх депутатів «покарав», не зацікавила жоден канал, окрім «Інтера». Зрозуміло, що цей канал у симпатіях до ОО «Батьківщина» запідозрити важко. Тож редактори «Подробиць» скористалися черговою нагодою «пресонути» опозицію на всі сто, але зробили це досить переконливо. Суть справи полягала в тому, що саме 13 травня Арсеній Петрович обіцяв покарати тих членів фракції, які провалили голосування за відставку уряду. Таких, як відомо, було аж семеро. Проте врешті-решт всі вони відбулися легким переляком у вигляді попередження. Хоча в сюжеті «Інтера» прозвучав синхрон народного депутата Геннадія Москаля про те, що, на його думку, люди, які були відсутні на такому важливому голосуванні, мають здати мандати. Тим часом, як написав у своєму блозі член фракції «Батьківщина» Анатолій Гриценко, пропозицію виключити депутатів-порушників із фракції розглянули тільки... після підходу до преси Арсенія Яценюка та запитання від журналіста «Інтера». Кореспондентка «Інтера» не хвалилися власним досягненням, а просто зазначила: «Брифинг Яценюка длился не более двух минут. Вопрос - спасли ли три бютовских нарушителя - Мартыненко, Шевченко и Данилов - четверых других нарушителей от угрозы исключения из фракции - повис в воздухе». Далі кореспондент «Інтера» нагадала глядачам факти «тушканізації» фракції «Батьківщина», навівши приклад історії з Табаловими та чотирма депутатами, які «каялися» на виїзному засіданні Верховної Ради. Завершився сюжет констатацією: «Батьківщина» позбулася вже шести «штиків», і скільки втрат іще буде, не знає ніхто...

Наступний день, вівторок, став таким собі вступом до одного з головних трендів в інформаційному просторі тижня. Йдеться про ток-шоу «Говорить Україна», де 14 травня обговорювали смерть затриманого чоловіка в одеському СІЗО. Докладно проаналізував цей випуск проекту каналу «Україна» Андрій Кокотюха. Додам лише, що ця «корисна ненависть у прайм-тайм» зашкалювала по обидва боки екрана. Тим часом запрошені начальник Одеського СІЗО Сергій Афанасьєв та Зураб Малазонія, заступник начальника Департаменту медично-санітарного забезпечення Державної пенітенціарної служби, продемонстрували те, що наступні події тижня лише підтвердили. А саме - українські органи так званого правопорядку роблять усе, щоб цей самий правопорядок не забезпечувати. Або ж - забезпечувати його лише для обраних в особі свого безпосереднього начальства у вигляді чинної влади. Що й показали події 18 травня в центрі Києва.

15 травня стало черговим «судним днем». Петра Кириченка, свідка в справі Павла Лазаренка, який і засадив колишнього патрона до американської тюрми, таки допитали. І в такий спосіб слідство у справі про причетність Юлії Тимошенко до вбивства Євгена Щербаня поновили. Пояснивши «изумленной публике», що закриття цієї справи, оголошене було в понеділок, лише призупиняли. Чим, звісно, не сприяли зміцненню іміджу правоохоронної системи, який і так серед населення малопривабливий, м'яко кажучи.

Відеодопит Петра Кириченка в приміщенні Апеляційного суду зацікавив інформаційні служби всіх великих каналів. «1+1» висвітлив подію в режимі онлайн, шляхом прямого включення кореспондента Олени Мацюцької, яка перебувала на місці. «Факти» подали цю новину досить скупо, навівши, втім, синхрони обох сторін - звинувачення й захисту, а в «Подробицях» на «Інтері» зробили це занадто розлого. Тут, окрім синхронів Петра Кириченка, де він прямо вказує на те, що саме Юлія Тимошенко замовила вбивство Євгена Щербаня, переймалися й тим, чому екс-прем'єра знову не було в суді. Навівши скрін-шот із сайту «Батьківщини» з рукописною заявою Юлії Тимошенко, що вона хоче бути присутньою на допиті Кириченка, автори сюжету покликалися на пенітенціарників, які вважають позицію Тимошенко щодо її поїздки до суду такою собі грою. Захист Юлії Тимошенко представляв Сергій Власенко, синхрон якого подали на початку сюжету.

Тема суду щодо вбивства Євгена Щербаня отримала продовження на тому ж таки «Інтері» в п'ятницю, 17 травня. Тут я дозволю собі трохи забігти наперед, аби не повертатися. Отже, допит чергового свідка у справі Щербаня обговорювали гості Савіка Шустера в студії «Шустер live». Ведучий свій трохи дивний добір спікерів на цю тему пояснив так: він буцімто не хоче перетворювати свою програму на суд і саме через це не запросив адвоката Юлії Тимошенко Сергія Власенка. Бо тоді, як підкреслив Савік Шустер, довелося б запрошувати й інших учасників слідства. Ось і вийшло, що захищати екс-прем'єра в «Шустер-студії» довелося Сергієві Соболєву та Сергієві Пашинському. Бо в останній момент стало відомо, що не буде й Олександра Плахотнюка, якого планували запросити. Натомість Інна Богословська отримала від ведучого цілковитий карт-бланш, коли звинувачувала Тимошенко, як завжди, в усіх гріхах. Ця, з дозволу сказати, дискусія справляла досить дивне враження ще й тому, що в студії... зламався сервер. Саме тоді, коли Сергій Соболєв передав редакторам два носії з півторахвилинним записом відповідей Петра Кириченка на запитання захисту Юлії Тимошенко. Савік після такої новини картинно дивувався, потім спробував було показати це відео з планшета. Але й із цим нічого не вийшло. Відтак Сергієві Соболєву довелося читати запитання адвокатів та відповіді Кириченка з роздруківок (як знав, що згодяться - прихопив!). Проте це п'ять разів повторене Петром Кириченком «ні» на всі запитання адвокатів, чи має він хоч якісь докази, що саме Тимошенко замовляла вбивство Євгена Щербаня, не справило жодного враження на Інну Богословську та Владислава Забарського, теж депутата-регіонала. Пані Богословська заявила, що це не сенсація, пообіцявши: сенсацією може стати вирок у справі Щербаня.

Проте в цій частині вразили геть не чергові перекручення пані Богословської, яка договорилася до того, що Юлія Тимошенко лаялася на суддю Кирєєва матюками. Річ у тім, що ведучий таки створив сенсацію на рівному місці. І допоміг йому тут народний депутат від УДАРу» Едуард Гурвіц. Він розповів на камеру про свою розмову з покійним Євгеном Щербанем за два дні до вбивства останнього. І тоді ще живий донецький бізнесмен сказав співрозмовнику, що думає: його вже замовили. І навіть назвав прізвище замовника. На запитання ведучого, чи може він повторити це прізвище, колишній мер Одеси сказав, що це Лазаренко.

Проте на цьому соло Едуарда Гурвіца не закінчилося. Бо в третій частині «Шустер live» розпочалася музична п'єса під назвою «Бий "Свободу", рятуй опозицію!». Коли пан Гурвіц, використовуючи одеські анекдоти (чомусь не надто до речі!), звинуватив ВО «Свобода» у співпраці з владою, загартований Андрій Іллєнко здивувався просто-таки безмежно. Аргументи Едуарда Гурвіца на користь його тези були досить сумнівними й виглядали так, наче списані в ПР: через те, що «Свобода» забороняє виступати в парламенті російською, на неї перейшли навіть ті, хто досі послуговувався державною. Або ж - ті, хто голосував за опозицію, через провокаційну діяльність «Свободи» повертаються до Партії регіонів. І взагалі, за словами пана Гурвіца, без «Свободи» опозиція мала б набагато краще становище. До обвинувачень у нацизмі, щоправда, як це роблять регіонали, не дійшло. Але свій меседж, мовляв, «Свобода» дискредитує опозицію, ударівець доніс вельми чітко. Віктор Чумак, колега Гурвіца по фракції, щойно почувши ці сентенції соратника, одразу ж заявив: слова колеги не є позицією партії УДАР. Коли пан Гурвіц повернувся на своє місце на диванчику, Віктор Чумак уже біля центрального мікрофона ще раз озвучив цю тезу, підкресливши - опозиція єдина, й нікому не вдасться її роз'єднати. Зауважу: антисвободівський виступ аж ніяк не завадив Едуарду Гурвіцу стояти наступного дня на одній сцені поряд із тими, хто його дискредитує, під час мітингу опозиції «Вставай, Україно!» 18 травня.

Чим був виступ пана Гурвіца, ініціативою самого нардепа чи «побажанням» тих сил, які могли погрожувати нардепові, залишилося невідомим. Додам лише одне - до його честі, лист антисемітського змісту, який отримали депутати єврейської національності і який ведучий запропонував як привід до заключної частини шоу, нардеп коментувати не став. Сказавши, що це звичайна провокація, й «Свобода» не може мати до цього жодного стосунку.

Тим часом «Говорить Україна» продовжила тему «любові» народу до міліції в четвер, 16 травня. Тут обговорювали, чому мікроавтобус в Івано-Франківську врізався в стовп і його водій помер. Подія ця, що сталася 7 травня, досить резонансна. Свого часу кадри, як «Беркут» рятував даівців від, здавалося, неминучого самосуду облетіли всі телеканали. Як і в програмі про смерть в одеському СІЗО, експерти не приховували: реакція людей, котрі замалим не вбили даївця, - це реакція громадян, які не вірять ні в правосуддя, ані в те, що міліція їх захищає. Даівців же взагалі сприймають як абсолютно ворожу силу, котра тільки й мріє обдерти водія, замість того, щоб забезпечувати порядок на дорогах.

Серед учасників цієї програми був і Володимир Поліщук, екс-начальник управління зв'язків із громадськістю МВС, уже в цивільному. Але це не заважало титрувати його як полковника міліції. Він чесно намагався пояснити, чому його колишні колеги діяли так, а не інакше, й які вони мають права, коли порушник ПДР не зупиняється. Проте людина, якій не вдалося реформувати навіть прес-службу МВС, не кажучи вже про саме відомство, в якомусь відчаї сказала: навіть якщо в ДАІ прийде молодий симпатичний хлопець, він за три роки перетвориться на такого самого персонажа, як Ігор Дземан. Той самий, який фігурував у справі з загиблим водієм. А отже, підсумував Володимир Петрович, треба докорінно змінювати всі систему МВС. Шкода тільки, не сказав, як саме це робити. Ну, а глядачі цього ток-шоу дістали черговий привід ще більше ненавидіти рідну міліцію.

Субота принесла величезне збурення як у реальному, так і у віртуальному просторах. Коли ТВі вів пряму трансляцію з мітингу опозиції «Вставай, Україно!», нікому з тих, хто сидів перед екранами, не спадало на думку, що все обернеться черговим побоїщем. Адже опозиція домовилася з владою, що розведе свої колони й мітинги в часі й місці так, щоб «антифашисти» не перетнулися з опозиціонерами.

Втім, як уже говорилося й писалося, провокації не змусили на себе чекати. Отож, фінал інформаційного тижня вийшов досить сумним. Потішили хіба що «Факти тижня» з Оксаною Соколовою. Ведуча запросила до нової студії «бронзову призерку» Злату Огнєвич, яка щойно повернулася з «Євробачення-2013» у Мальмьо (саме так звучить назва шведського міста). Ця співачка-красуня так мило щебетала українською мовою, що закралася підозра: якби вона й співала українською, перше місце, цілком можливо, було б у нас. Але й третє - це дуже добре. У тому числі й для держави - не треба голову ламати, як те «Євробачення» знову проводити!

Тема протистоянь у центрі Києва стала й основною темою політичного ток-шоу «Свобода слова» на ICTV уже в понеділок. І хай це вже історія з наступного тижня, оминути її в цьому огляду було б нелогічно. Адже це фактично перша з часу відомих подій спроба розібратися в тому, що сталося в Києві 18 травня.

До Андрія Куликова цього разу прийшло багато людей, «хороших і різних». Від опозиції - Арсеній Яценюк, від Партії регіонів - Олена Бондаренко. Останній, щоправда, не вдалося ідеологічного супротивника «хоч за горло подержать!», бо Арсеній Петрович одразу після виступу відпросився читати два десятки законів.

Що впало в око, то це вдавання до недомовок та перекручень з обох сторін. Пан Яценюк на запитання ведучого - «Чому у перебігу акції протесту "Вставай, Україно!" було змінено її терміни? В березні оголосили, що вона закінчиться мітингом у Києві 18 травня, а потім стали казати, що ця дата - лише початок широкої протестної кампанії. Ви відчули, що революційна ситуація ще не визріла?» - не відповів. Опозиціонер довго розводився про те, що акція «Вставай, Україно!» є успішною. А те, що опозиціонери наразі не висунули єдиного кандидата в президенти, означає лише те, що з цього приводу ще тривають перемовини. Пан Яценюк у манері, притаманній йому останні півроку, зіскакував із теми та вдавався до «замилювання» питань.

Коли дійшло до обговорення сутичок на вулицях Києва, Арсеній Яценюк наголосив: «Ми будемо завтра вимагати в парламенті, під час того, коли буде виступати міністр внутрішніх справ України Захарченко, нехай вони оприлюднюють своє відео, тому що там міліції було... Слухайте, міліція охороняла БТР, який заїжджав в місто Київ, без номерних знаків. До речі, зверху там стояв кулемет. Я не знаю, він стріляв чи не стріляв, але всередині ще цього БТРа знаходився працівник міліції. І після цього кажуть, що влада не має відношення до цього? У нас це все зафіксовано на відео...».

Також Яценюк зауважив: на його думку, спецоперацію організував секретар РНБО Андрій Клюєв. І додав: у влади з цього приводу було створено спеціальний штаб. До того ж, за словами Арсенія Петровича, «гопникам» було наказано бити лише людей без бейджів, а в побитих журналістів бейджів якраз не було.

Опонентці Яценюка Олені Бондаренко довелося полемізувати з Вікторією Сюмар, Юрієм Лукановим та Андрієм Іллєнком. Бондаренко поділилася з аудиторією, що кролики на БРДМ - це такий гумор. І той, хто його не розуміє, не може бути лідером. Ну що, очевидно, в Україні дуже мало здатних бути лідерами, в тому числі й серед прихильників рідної Олені Партії регіонів, які зовсім не по-дитячому поводилися в бійці навколо цього БРДМ.

Цілком очікувано (інакше пані нардеп і до студії не прийшла б!) Олена Бондаренко завела мову, що треба добиватися покарання не лише для тих, хто бив журналістів, але й тих, хто побив до крові «кроликів». А щодо журналістів вона поділилася такими спостереженнями: «Вам тут рассказывали и врали нагло в лицо, тихо мошенничая, что всего лишь два журналиста было без бейджей. Это неправда. Когда состоялась стычка с этими молодчиками, рядом спокойно и мирно работало еще несколько журналистов с фотокамерами. Их не тронули. У меня остается масса вопросов...».

І взагалі, звернулася полемістка до голови НМПУ Юрія Луканова, чому він захищає тільки вибраних журналістів, бо ділить їх на «своїх сучих дітей» і «не своїх сучих дітей»? А не захищає Шарія, Чаленка та інших. І хоч як пан Луканов намагався довести, що профспілка захищає своїх членів, регіоналка й далі звинувачувала його в заангажованості.

Попри те, що Андрій Куликов, Вікторія Сюмар, Сергій Рахманін, Ірина Тиран та Дмитро Скворцов ставили спікерам Андрієві Іллєнку, Андрієві Пінчуку, Олені Бондаренко та Арсенієві Яценюку конкретні запитання, люди біля центрального мікрофона звинувачували в усіх гріхах політичних опонентів і відбілювали власні політсили. Це й дозволило голові ІМІ Сюмар зробити невтішний висновок: «Знаєте, мені здався сьогоднішній рівень політичної дискусії надзвичайно низьким. Ми говорили дуже багато не дуже приємними термінами, яким не місце в подібних студіях і в подібних аудиторіях. Натомість ми зовсім не говорили про пропоновані рішення, як вирішувати конкретні проблеми безпеки кожного з нас на вулицях наших міст».

А заступник редактора «Дзеркала тижня» Сергій Рахманін констатував: «На превеликий жаль, - здавалося, що це вже в далекому минулому, - у нас знову сформувався політичний запит на "биків". А це означатиме дві речі: або "бики" увійдуть у смак і почнуть лупасити всіх, включно з тими, хто їх замовив, і тоді невідомо, чим це закінчиться, або як тоді, як 10 років тому, люди злякаються і, подивившись на звірячі пики, нарешті відчують себе людьми. Це найважче, що може бути. Люди пасивні. І тільки звіряча пика може пробудити всередині людини те, що вона людина».

Регулярно підливав олії у вогонь дискусії Дмитро Скворцов, представник політклубу «Альтернатива». Цілком відповідно до назви свого угруповання, він на початку заявив: «...если бы не героические усилия украинских врачей, которые по кусочкам собрали журналиста самого честного канала, вчера убитую до смерти, то, наверное, сегодня об этом восстании даже никто и не вспоминал бы. А если говорили об акции антифашистов, то из Партии регионов такие же антифашисты, как из оппозиции "провідники повстання».

Власне, «Свобода слова» від 20 травня показала одне: до єдності далеко не тільки політикам, але й журналістам. Які можуть демонструвати не лише бажання здобувати правдиву інформацію, але й відверто нелюдські погляди. І при цьому називати Олексія Дурнєва журналістом, сказавши, що, начебто, саме з погроз одного опозиційного лідера на адресу Дурнєва й почалося те, що завершилося бійками.

Одне тішить - розмаїття поглядів дозволяє сподіватися, що в нас іще не все втрачено. 

Фото - 3s.tv