Тест Депард’є

22 Січня 2013
11140
22 Січня 2013
16:08

Тест Депард’є

11140
Іде двадцять другий рік незалежності. Але фактично внутрішньоросійська подія стає в Україні Подією-з-Великої-Літери.
Тест Депард’є

Отримання французьким актором Жераром Депард'є російського паспорта з рук самого Владимира Путіна стало однією з найрезонансніших в українських ЗМІ подій січня. І стосувалося це не лише розважальних та «світських» видань: практично жодне серйозне видання не оминуло цієї теми й присвятило їй розлогу розумну статтю, а то й декілька поспіль. Аби переконатися в цьому, достатньо ввести в гуглі завдання «Депард'є Росія» - й список посилань вийде нескінченним.

 

«А приклад Депард'є вже готова наслідувати Бріжитт Бардо!» - й надалі ошелешували нас серйозні видання, ледь не всі подаючи ім'я акторки як Бріджит (як, наприклад, отут) - хоча французька мова звуку ДЖ не знає.

 

Із аргументацією та висновками інтелектуальних публікацій можна погоджуватися або ні, деякі з-поміж них видаються надто вже притягнутими за вуха. Але спробуймо відповісти на запитання: а якби Жерар Депард'є обрав своєю новою батьківщиною не Росію, а Україну - за всіх інших однакових обставин? Чи саме такою була б тональність публікацій про подію? Чи саме такими критичними були б висновки?

 

Видозмінимо те саме запитання: якби Депард'є набув українського громадянства не тепер, а три-чотири роки тому, за попередньої влади? Як коментувала б цей його крок та преса, яка позиціонує себе як патріотична?

 

І ще одне запитання: а якби Жерар Депард'є переїхав не до Росії, а до Венесуели? До Куби? До Північної Кореї? До Уганди? Та хоча б до Туркменістану? Чи зарясніли б українські ЗМІ такою самою кількістю критично-аналітичних публікацій? А чи, радше, обмежилися б коротенькими повідомленнями, чимось під рубрикою «Во дають!»?

 

Від публікацій на тему імміграції до Росії славетного актора неможливо позбутися двох уражень. Перше: оцінки його вчинку було продиктовано не так самим учинком та його змістом, як країною, до якої він переїхав. І друге: реакція українських ЗМІ на пересічну, як для України, подію була занадто вже нервовою, занадто емоційною. Чи є вона виправданою?

 

Як на мою суб'єктивну думку, обидві сторони події переслідували піарні цілі - переважно їх, а може, й лише їх. Створювали інформаційний привід. Це був такий взаємовигідний контракт. Хто, зрештою, такий Жерар Депард'є? Кінозірка, що старішає - а отже, сходить і з екранів, і з повідомлень ЗМІ. Його популярність іде під гору, й що далі, то швидше. За такої ситуації чимало зірок удаються до кроків зі штучного нагнітання цікавості навколо своїх персон. Хтось одружується з тим, хто годиться йому в онуки, хтось скоює правопорушення й навіть потрапляє до в'язниці - ненадовго, звісно ж. Аби лише за будь-яку ціну не дати про себе забути. Аби лише за будь-яку ціну повернутися на перші шпальти й у прайм-новини.

 

А що Владимир Путін? А точнісінько те саме. На відміну від Депард'є, перебування на сцені йому гарантоване ще надовго. От тільки колишньої популярності вже немає. Дами вже не кидають у повітря капелюшки. Старішає Путін, так само старішає, й так само намагається повернути назад плин часу, повернути його у свої зоряні роки.

 

Тож усе, що сталося, стосується передусім особисто Депард'є й Путіна. Безпосередньо стосується Франції та Росії. Дуже схоже на піар-акцію, адресовану передусім навіть не світовій, а внутрішньоросійській аудиторії. А от чи так уже все це стосується України?

 

Чи підвищить демарш Депард'є акції Росії на міжнародній арені? Чи змінить ставлення західних політиків до нашої північно-східної сусідки? Чи додасть Росії сил та куражу у підносинах із Україною? Аж ніяк. Репутацію Путіна у світових політичних колах формували й формують аж ніяк не кінозірки й тим паче не таблоїди. У відносинах двох країн не зміниться геть нічого - й так само геть нічого не зміниться у відносинах Росії з Заходом. Можна, принаймні, не сумніватися: Франція не запровадить безвізового в'їзду для російських громадян лише заради того, щоб Депард'є, тільки-но він надумає відвідати Францію, не стояв у черзі в посольстві.

 

А чи, може, демарш Депард'є змінить ставлення до Росії західних інтелектуалів? Боюся, що теж ні: французький актор був і є ким завгодно, тільки не володарем думок. Та й часи Кіма Філбі та Бруно Понтекорво минули безповоротно: немає вже таємничої країни за залізною завісою, що нібито втілює в життя найгуманніші ідеали. Немає таємниці - немає й спокуси. Ну, от не спокусити західних інтелектуалів роллю всеєвропейського нафтогазосховища, ніяк не спокусити.

 

І це була велика піар-помилка російської влади: вона просто забула, що СРСР більше немає, й суто радянські піар-акції навіть теоретично не можуть стати інформаційною бомбою. Так, мильною булькою - барвистою, але не більше.

 

Але нас цікавить Україна й, зокрема, її медіасфера. Отут і доводиться констатувати дуже неприємний факт. Іде двадцять другий рік незалежності. Але фактично внутрішньоросійська подія стає в Україні Подією-з-Великої-Літери. Так, у Росії імміграція Депард'є перетворилася на подію державного значення, про яку висловився навіть глава російського «Сбербанку» Герман Греф: «Фінансово-економічна і політична стабільність є часто найважливішим фактором при виборі країни не тільки для інвесторів, але і для діячів мистецтва і культури». І тим самим подія перетворилася на епохальну й для українських ЗМІ - причому не якихось проросійських та прорадянських, а патріотичних та демократичних. Росія - це й дотепер «наше все». Ми ніяк не можемо збагнути: Росія - це інша країна. Це давно вже не наша батьківщина.

 

От тому й вийшла суто російська подія в наших ЗМІ дуже й дуже перебільшеною.

 

Фото - svit24.net

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
11140
Коментарі
7
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
ohoho
4107 дн. тому
"Іде двадцять другий рік незалежності. Але фактично внутрішньоросійська подія стає в Україні Подією-з-Великої-Літери." Очередной шароварно-вышиваночный креатив высосанный из патриотического пальца и достойный колонки в Ковельскiй Правдi. Автора не смущает, что Подією-з-Великої-Літери получение гражнаства Депардье стало не только для Украины, но и для Франции, Европы да всего мира? Или Euronews автор не смотрит по патриотическим убеждениям, "тому що там нэ украйнською"?
Де Блює
4107 дн. тому
Дивно. Ви вважаєте, що треба писати про те, що аудиторії на фіг не потрібне? Треба вміти зацікавити публіку, відчувати її інтереси - на цьому, власне, й стоїть кункурентний медіа-бізнес, а також піар і реклама. Щодо Путіна - він навряд чи сам по собі цікавіший за Андропова чи Кім Чен Ина. Але над тим, щоб зробити його хоч трохи цікавішим, працює купа високооплачуваних пропагандистів. Які й паразитують на Депардьє, зокрема, або на темі захисту птахів, чи навіть на темі чоловічого алкоголізму в Росії - на тому, що справді хвилює людей.
Автор - відповідь Де Блює
4108 дн. тому
"Бо Депардьє цікавий аудиторії". То Кіркоров, Басков та Галкін теж цікаві аудиторії. А Путін - іще цікавіший. То давайте змальовувати й інтелектуально обговорювати кожний чих Баскова?
хАхол
4109 дн. тому
Куме, ти знаєш, що не всі москалі пагані? -Та ти шо.А ну назви хоч жодне прізвище!- Будь ласка, Жерар Депардьє.
есть хоть один честный журналист который об этом напишет ???
4109 дн. тому
За минувшие сутки с повреждениями, полученными из-за гололеда, в больницы Киева обратилось 579 человек, что в четыре раза больше средних показателей в столице. Об этом сообщили в Департаменте здравоохранения Киевской горгосадминистрации, передают "Комментарии". По данным горздрава, из 579 человек, обратившихся за медицинской помощью, 544 взрослых и 35 детей. При этом госпитализация понадобилась 57 взрослым и трем детям. "В среднем за сутки из-за падений на улицах к медикам обращаются около 120 человек, максимум - 150", - отметили в ведомстве. Как известно, 21 января в ряде регионов Украины, в том числе и в Киеве, оттепель сменилась резким похолоданием, которое сопровождалось дождем. В Житомире из-за таких погодных условий за сутки в травмпункты обратилось более 120 человек.
де Олівьє
4109 дн. тому
Тим більше це цікаво, що Депардьє вчинив як типовий хохол: проміняв багатостраждальну, але велику Вітчизну на тимчасову московську прописку
Де Блює
4109 дн. тому
пан Бахтєєв недооцінює "українськість" Депардьє, дотичність відомого французького актора до нашого контексту. Нагадаю: Депардьє - друг не лише Путіна, а й Ющенка, екс-президента України. Він обіціяв навіть зіграти Тараса Бульбу (культову для нас фігуру) в кіно. Прицінювався до виноградників у Криму, тобто хотів стати інвестором в україну, чим робив нам непогану рекламу. Крім того, нині по Україні повно зображень Депардьє на рекламі відомого банку "Креді Агріколь" - одного з небагатьох, хто надає кредити українським сільскогосподарським підприємствам. То як журналісти могли не звернути увагу на таку персону? Пан Бахтєєв міркує як типовий провінційний медіаменеджер, яких так багато у наших ЗМІ: "Навіщо робити йому безкоштовний піар?" Бо Депардьє цікавий аудиторії, яку пан Бахтєєв, схоже, не відчуває
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду