Минулий тиждень у телепросторі визначали кілька подій. Першу можна умовно назвати «ухвалення бюджету перед кінцем світу». Другу - кораблетроща українського суховантажу «Волго-Балт 199» поблизу берегів Туреччини. Ну, й третю можна було б назвати «тріумфом Єфросиніної». Припав він на вечірній слот неділі на Новому каналі, і про цей десерт у тижневому телеменю буде надзвичайно приємно писати. Але на початку - про страви важкі, присмачені спеціями настільки гострими, що перетравити їх може хіба що загартований щоденними новинами суворий український глядач.

Тиждень для вашого оглядача розпочався з досить розлогого інтерв'ю тоді ще спікера Верховної Ради України Володимира Литвина гендиректору телеканалу «Рада» Василеві Климчуку. Тепличні умови в студії парламентського каналу дали змогу Володимирові Михайловичу висловити все, що накипіло й наболіло за час останніх місяців його головування у ВР 6-го скликання. Тим часом у своєму інтерв'ю він виглядав досить оптимістично, що навело на думку: пан Литвин цілковито впевнений у власному світлому майбутньому в стінах новообраної ВР. І, вочевидь, не виключає переобрання на посаду спікера.

Збоку могло видатися, що пану Литвину насправді болить те, що відбувалося в його вотчині останні два роки чи, радше, місяці. І про неприпустимість демагогії він казав, і про те, що треба припинити практику розколювання країни, і про необхідність поважати Основний закон власним прикладом... Проте, як на мене, головним посилом спікера була спроба нав'язати глядачеві думку, що бюджет, яким би він не був, треба ухвалювати. Адже, підкреслив Володимир Литвин, краще поганий бюджет, ніж ніякий. Інакше, пригрозив глядачеві візаві Василя Климчука, країна буде без бюджету щонайменше до лютого.

Такий аперитив від «Ради» підхопили й загальнонаціональні канали, де в понеділок основною темою випусків новин стала відставка уряду Миколи Азарова. «Факти», щоправда, так би мовити, «на першу шпальту» винесли негоду в Україні, показавши моторошно-прекрасні кадри небувалого розгулу морської стихії в Одесі. А вже після цього розповіли про відставку Кабміну, яку підписав президент, - як про виважений правовий, а не політичний крок Віктора Януковича. А далі - про те, що напередодні звільнення уряд затвердив проект бюджету на 2013 рік. Не обійшлося тут і без ворожіння на кавовій гущі навколо кандидатур на місце прем'єр-міністра. Називали імена Сергія Арбузова, Андрія Клюєва та Ірини Акімової. Проте категоричності в цих прогнозах не було, адже непередбачуваність президента давно вже робить невдячними будь-які спроби припущень у царині його кадрових рішень.

У «Репортері» на Новому цю новину (рішення президента про відставку уряду) подали в тому самому ключі, що свідчить про узгодженість щодо того, як висвітлювати діяльність органів влади, між шеф-редакторами ньюзрумів на каналах холдингу Віктора Пінчука. Щоправда, на Новому до офіційної інформації додали синхрони Андрія Клюєва та Арсенія Яценюка. Пан Клюєв поділився з журналістами новиною про прохання президента до нього залишитися працювати у виконавчій владі, а не йти до Верховної Ради. Пан Яценюк озвучив думку, що ширяла в повітрі, мовляв, відтепер Микола Азаров сам стане «папєрєдніком», і цікаво, на кого він валитиме вину за провали в економіці.

Тим часом у «Подробностях» головний акцент зробили на гіпотетичному запровадженні Радою закону про податок на продаж валюти. Журналісти «Інтера» поговорили з фінансовими аналітиками та моряками, які отримують зарплатню в доларах. Останні категорично проти того, щоб віддавати державі 15% (за останніми на той час відомостями, - 10%) заробленого. Адже, повертаючись із плавання, моряки й так міняють валюту на гривні, то чому ж вони мають сплачувати ще й цей відверто рекетирський збір?

Щодо відставки уряду Миколи Азарова в «Подробностях» цікаву думку висловив Дмитро Видрін, радник чи не всіх визначних політиків незалежної України, в тому числі й президента нинішнього. Він висловив тверду впевненість, що цей уряд, якщо вже пішов у відставку, то має зробити це назавжди, а не демонструвати здібності птаха Фенікса. Як показав перебіг наступних подій, Віктор Янукович вирішив не дослухатися до його слів і таки намагається двічі увійти в одну річку, подавши в неділю до ВР кандидатуру пана Азарова на посаду прем'єра.

Вівторок став днем передостанньої битви за бюджет, і, як показало остаточне голосування за нього в четвер, депутати таки дослухалися до думки свого спікера, одностайно його ухваливши.

Тим часом репортаж Володимира Горковенка («Факти» ICTV) із засідання Верховної Ради 4 грудня все-таки відзначався спробою подати різноманітні думки щодо основного фінансового документа країни на наступний рік. Зокрема, він записав синхрон Арсенія Яценюка про те, що відставлений уряд не мав права подавати бюджет до розгляду. Апологет річного кошторису країни Владислав Лук'янов (власне, саме він представляв цей документ із трибуни ВР) у своїй характеристиці проекту бюджету був прогнозовано-образним: «Краще синиця в руках!».

Пристрасті навколо цієї «синиці» тривали до кінця тижня. Приміром, у середу на Першому національному Микола Азаров за принципом «як сам себе не похвалиш, то ніхто не похвалить», підніс бюджет як антикризовий, покликаний забезпечити стабільність доходів людей.

У «Фактах» середи Інна Шевченко розповіла глядачам, що Микола Янович на підсумковій конференції назвав головними досягненнями свого уряду ухвалення нових кодексів (Податкового та Кримінального процесуального) і підвищення соціальних виплат. Рекордсмен за часом керування Кабміном (998 днів), виявляється, шкодує лише за тим, що не вдалося домовитися з Росією про зниження ціни на газ. Тим часом опозиція в особі Арсенія Яценюка заявила «Фактам», що Кабмін імені Азарова успішним вважати аж ніяк не можна, бо в країні майже два мільйони безробітних, а за оцінкою ООН, 36 мільйонів українців живуть за межею бідності. Дехто з експертів, запрошених прокоментувати діяльність уряду Азарова для «Фактів», відзначив брак публічності в його роботі. А Павло Жебрівський у своєму синхроні підкреслив, що проект бюджету не антикризовий, а, навпаки, дуже жорсткий щодо соціальних виплат, тобто - антинародний. Проте ці думки не завадили журналістам ICTV зацитувати слова Віктора Януковича про те, що Кабмін Азарова був дуже ефективним.

6 грудня Верховна Рада ухвалила бюджет країни за рекордний термін - 30 хвилин. Новина про такий «бліцкриг» скандалізувала всіх політичних тележурналістів, окрім, як давно заведено, Першого національного. Тут новину про ухвалення бюджету у випуску новин о 18:20 подали як безперечне досягнення влади. Те, що кошторис ухвалювали навіть без спроб обговорень, на Першому нікого не зачепило. Натомість синхрон пана Азарова на цьому каналі свідчив - держава дбає про своїх громадян, бо, виявляється, деякі міністри настільки обережно поставилися до цифр, які треба було закладати в бюджет, що просто їх занизили. Ведуча ж новин наголосила, що цифри кошторису цілком можуть бути переглянуті наприкінці першого кварталу наступного року.

По-іншому подали скандальний документ у «Фактах» на ICTV. Той-таки нишпорка Володимир Горковенко розповів глядачеві, що в ухваленому бюджеті забрали мільярд гривень у народу, натомість віддавши його силовим відомствам. Далі надали слово вже професійному критикові кошторису Арсенію Яценюку. Останній «потішив» співгромадян цифрами. Одна, астрономічна, 100 мільярдів гривень, стосувалася дефіциту пенсійного фонду, якого країна ось-ось досягне. Друга, «скромна», становить 51 мільйон гривень і призначена для Податкової академії, де ректором - регіонал Петро Мельник. Той самий, який у своєму «пригодованому» ірпінському окрузі програв цьогорічні парламентські вибори, а торік, під час виборів обухівського міського голови, виніс із виборчої дільниці Ірину Геращенко.

Обговорення основного фінансового документа країни сягнуло апогею в п'ятницю, в прямому ефірі ток-шоу «Шустер live». Тут у непримиренному двобої, досить, утім, прогнозованому, зійшлися буцімто непримиренні ідеологічні суперники - депутати від влади та опозиції. Преамбулою до суперечок «за» і «проти» став виступ уже екс-прем'єра Миколи Азарова. Він осідлав свого улюбленого коника про антикризовий бюджет зокрема й нечувану досі ефективність українського уряду, який зумів в умовах кризи забезпечити зростання ВВП, назагал.

Дифірамби Азарова собі коханому замалим не зіпсував ведучий Савік Шустер. Він поцікавився, що мав на увазі прем'єр, коли в розмові з Андрієм Курковим 4 вересня згадав незлим тихим словом «усяких шустерів». Трохи знітившись, але все-таки намагаючись зберегти обличчя, Микола Янович промимрив щось про потребу позитиву в ефірі й хутко зник. На цьому моменті присутні в студії помітно пожвавилися й полилася звична вже для цієї програми гризня, яка, втім, уже давно втратила елемент будь-якої новизни.

Арсеній Яценюк, узявши на себе роль головного критика як бюджету зокрема, так і влади взагалі, успішно опанував усі гідні засудження прийомчики регіоналів - забивання партнера або ж відвертих кпинів із супротивників. Далеко тепер Олені Бондаренко до цього «білого комірця», ой, далеко! Скажімо, обізвати Інну Богословську «Інною Германівною Ляшко», натякаючи на її ментальну подібність до «головного радикала» країни, - на це треба було зважитися!

Сама ж пані Богословська не викликала в цьому раунді так званої дискусії жодного співчуття. Намагаючись виправдати антинародний бюджет, вона взяла на озброєння бородатий, як уряд Азарова, прийом про «папєрєдніков». Пані Богословська розповіла, що її політсилі вдалося вдвічі знизити ціни на цукор, запровадивши великі державні дотації на розвиток буряківництва та цукроваріння. Апелювала вона при цьому до «хазяйок», присутніх у студії в ролі «вокс популі». Ну, це ще якось можна було витримати. Але коли юрист Богословська почала розповідати про успіхи в нарощуванні кількості великої рогатої худоби, тут уже найпохмуріші обличчя в студії розцвіли відверто-іронічними посмішками. Знову не дають пані Богословській спокою корови :)

З незграбної мішанини слів на тему «инда взопрели озимые» можна було збагнути, що на великій рогатій худобі промовиця розуміється десь так само, як і автор наведеної цитати Остап Бендер - на рільництві. Мимоволі подумалося: якщо вже такі наскрізь урбанізовані персонажі, як пані Богословська, мають себе за експертів у сільському господарстві, наш Апокаліпсис в окремо взятій країні - не за горами. Хоча Володимир Литвин, закриваючи останню сесію Верховної Ради 6-го скликання, кінець світу й скасував...

Щодо другої топової теми тижня, аварії українського суховантажу «Волго-Балт 199» у турецьких водах, то до її висвітлення всі телеканали підійшли виважено й професійно. І на «Інтері», й на «1+1», і на каналах StarLightMedia, і на «Україні» журналісти, які розробляли сюжети про кораблетрощу з кількома жертвами, говорили не лише про страхітливий шторм на Чорному морі, а й про те, що одна з причин аварії - зношеність судна, збудованого в 70-х роках минулого століття.

Кореспонденти «Подробностей» наступного дня після події, 5 грудня, зробили сюжет із міста Ізмаїл, де набирали екіпаж на це судно. І знайшли моряка, який не зміг вийти в цей рейс, а тепер ставить свічку в морській капличці за чудесний порятунок. У тому ж таки сюжеті свою думку про причини катастрофи висловили й ветерани українського морського флоту. Суворі чоловіки будували можливі моделі поведінки капітана та команди в штормових умовах, мовляв, «їм треба було йти проти хвилі!». Натомість представник профспілки моряків однозначною причиною трагедії в морі назвав поважний вік суден типу «Волго-Балта», які давно треба було списати...

Після всіх цих важких страв, якими годувала глядача більшість загальнонаціональних каналів упродовж тижня, недільний десерт у вигляді феєричного фіналу «Шоумастгоуон» на Новому каналі став справжнім шедевром телевізійної кулінарії. Після його закінчення на душі стало тоскно й порожньо. Згадалося, як одна шанувальниця серіалу «Клон», переглянувши його останню серію, написала в своєму ЖЖ: «Життя втратило сенс». Ну, не те, щоб аж так жорстко, але подібні думки навідували й вашого автора пізнього недільного вечора.

Про те, чому це шоу приречене на тотальний успіх, автор цих рядків уже писала після його першого випуску. Але фінал, де за 200 тис. гривень на благодійність змагалися Микита Пресняков, Надія Мейхер, Ірма Вітовська й Тимур Родригез, просто підірвав усіх - як учасників, так і глядачів. Це був справжній «зелений концерт» з усіма його дружніми підколками й пародіями, зі змінами амплуа й абсолютно непередбачуваним репертуаром. Журі мінялося місцями з учасниками, жертви ставали катами й навпаки...

Ірма Вітовська, яка й до цього демонструвала неабиякі таланти в цілковитому перевтіленні, просто вбила наповал образом Гарика Сукачова з його диким хітом «Моя бабушка курит трубку». Не знаю, звідки вона почерпнула приказку «Только покойник не сс...т в рукомойник!», перед цим «надзюрчавши» у відро на сцені, але це стало останнім штрихом у створеному природженою комедіанткою образі «безбашенного» рокера Сукачова. Треба було бачити реакцію почесного гостя фінального випуску Олександра Ревви на все те неподобство, що коїлося на сцені. Часом здавалося, що він навіть не уявляв, як таке взагалі можливо. І то не в Москві, столиці пострадянського шоу-бізу, а в Києві, містечку, на думку порядного москаля, хоч і зі статусом столиці, але ж такому провінційному!

А ще в цьому проекті дуже вразила Надія Мейхер. Утіливши цілу анфіладу образів, вона була надзвичайно зворушливою в своєму останньому перевтіленні - польської співачки Анни Герман. Проте йдеться навіть не про фінал «Шоумастгоуон», а про те, що Надія вражала своєю неймовірною старанністю в навчанні й максимумом зусиль задля втілення того чи того образу. Ну, а коли вона в одному з концертів, перевтілившись у Таїсію Повалій, заспівала пісню про маму (один в один із народною артисткою!) а капела, в уяві одразу постала маленька дівчинка з села, яка будь-що хотіла вирватися з «ідіотизму сільського життя». Пожертвувавши при цьому всім, включно з рідною мовою. Їй це зрештою вдалося, й тепер Надія може дозволити собі співати й вести програми українською мовою, присвячуючи пісні мамі.

Окремої оди за створення «Шоумастгоуон» заслуговує Марія Єфросиніна - керівник проекту, його продюсер та ведуча. Тут можна сказати одне: якщо так викладатися, як викладалася Марія, згуртувавши навколо себе справжню команду однодумців, то будь-який проект стане феєричним. Отож, Машо, хочеться сподіватися, що колись це шоу таки матиме продовження. Воно ж таки «маст гоу он», правда ж?