Не просто апологія Кучми
Цього разу вміння бути безстороннім зрадило Олексія Мустафіна. Замість відображення дійсності він лише сконструював ще один міф, рівновіддалений від помаранчевого і біло-блакитного.
«Що там дивитись? Це ж просто апологія Кучми!», - кинув один мій знайомий у відповідь на запитання, чи дивиться він документальний фільм Олексія Мустафіна «2004», показаний телеканалом СТБ 2-5 березня (відео). Не можу з ним погодитись, незважаючи на те, що під кінець стрічка перестала справляти враження «крізь зуби збалансованої» і почала скидатись на подарунок улюбленому тестю на 70-річчя. Так, це апологія Кучми, але не просто.
Олексій Мустафін – відмінний політичний журналіст. І просто відмінний, і відмінний від інших. По-перше, своєю поінформованістю - завдяки безпосередній роботі з джерелами та отриманню відомостей із перших рук, чого бракує багатьом політпубліцистам-теоретикам. По-друге, тим, що ніколи не приховував своїх політичних переконань. Олексій Рафаїлович називає себе соціал-демократом і вже майже 20 років є активістом та одним із керівників Соціал-демократичної партії України (об’єднаної). Це та позиція, яка, на відміну від пристосуванства, кар’єризму та авантюризму більшості партійців (будь-якої політсили), справді є позицією. Вона може не викликати симпатії, але її наявність, безперечно, викликає повагу. Відтак, якщо дивитись на діяльність Мустафіна в період його роботи керівником інформаційної служби каналу «Інтер» саме крізь призму його партійності, його участь у цензурно-темниковому процесі видається, принаймні, більш виправданою в порівнянні з участю інших: виходить, що вони робили це зі страху, бажання вислужитись чи за гроші, тоді як він – заради високих ідеалів соціал-демократії.
Третя відмінність полягає в тому, що, маючи чітко артикульовані політичні переконання, Олексій Мустафін демонструє – і роботою на посаді керівника інформаційної служби СТБ, і своїми статтями у виданнях «Дзеркало тижня», «Левый берег», «Профиль» та інших, - вміння бути безстороннім. Себто виявів власних переконань Мустафіна – опозиційних, есдеківських, антиющенківських чи яких завгодно - немає ані в його авторських матеріалах, ані в новинах, які робляться під його керівництвом (експерти не раз називали «Вікна» відносно найчистішими та найякіснішими новинами українського телебачення). Це, звісно, якщо не поринати в конспірологію й не вишукувати між рядків. Журналістів і медіа-менеджерів, що вміють залишати свої власні вподобання за порогом робочого кабінету, в українських ЗМІ можна злічити на пальцях.
Звістка про те, що Олексій зняв документальний фільм про Помаранчеву революцію і події, які їй передували, надихала: здавалося, успішно склавши більш ніж дворічний «іспит» на безсторонність в інформаційній службі СТБ, він просто не зможе працювати в іншій якості. Проект «2004» обіцяв бути першим справді тверезим поглядом на ті події. Такий погляд був би на часі саме тепер, коли всі ілюзії та «ідеали Майдану» розвіялись, нація подорослішала та позбулась пубертатного максималізму, пройшла крізь низку важких випробувань і готова до осмислення цього найяскравішого спалаху у своїй новітній історії. Вітчизняна документалістика ще не торкалась Майдану, якщо не враховувати сирі проекти перших років по революції, сповнені щенячого захвату та героїчного пафосу.
До того ж, проект мав стати важливим експериментом для каналу СТБ, який позиціонується як аполітичний і вже кілька років не випускає політиків за межі випусків новин. Від того, як сприйме «2004» аудиторія СТБ, може залежати перспектива розбудови суспільно-політичного мовлення каналу. Наприклад, запуску аналітичного проекту, до виробництва якого «Вікна» цілком «доросли», і про можливість появи якого говорять ще з минулого року. Судячи з добрих рейтингових показників, відповідь ствердна – глядачі до політики готові.
Якщо говорити про форму, серйозних претензій до автора та творчої групи бути не може: це якісна робота з грамотно продуманою сюжетною архітектонікою. Так само не може бути формальних претензій до балансу: у стрічці рівномірно подані позиції тогочасних прибічників Януковича і Ющенка, а також незалежних експертів. Серед експертів, щоправда, трапляються не зовсім незалежні, принаймні, станом на 2004 рік (Володимир Скачко, Михайло Погребинський), але й вони у своїх коментарях демонструють незаангажованість. А ось на рівні змісту та засобів реалізації ідеї починаються фокуси.
Зручна правда
Чотири 50-хвилинні серії – це скоріше мало, ніж багато, коли в них необхідно вмістити події найнасиченішого року в історії незалежної України. Тож не дивно, що багато фактів і тем залишилися за кадром. Чомусь це переважно факти, «незручні» для створеного автором образу Кучми-рятівника держави. Частину важливих моментів, які Мустафін обминув, і запитань, на які він не дав відповіді, перелічує у своєму тексті Олександр Михельсон. Продовжувати цей перелік можна довго, але навряд чи варто.
Водночас зазначу, що деякі історії, які давно стали канонічними для хроністів, дослідників і критиків Помаранчевої революції, не потрапили до фільму цілком заслужено. Наприклад, не знайшлося в ньому місця (навіть, хоч як це дивно, у синхронах Нестора Шуфрича) байці про те, що людям за стояння на Майдані платили гроші. (Насправді – не платили, хоча були огидні епізоди, наприклад – довжелезна черга «революціонерів» за безкоштовними квитками на поїзд, які роздавала «Наша Україна»). Несподівано свіжо виглядає переосмислення ролі легендарних російських політтехнологів, які, за давнішими переказами, мало не повністю спланували всю кампанію Януковича і фальсифікацію виборів, натомість у коментарях експертів і самого Мустафіна виглядають радше шарлатанами, ніж «сірими кардиналами» тих подій. Наприклад, знаковими є слова Михайла Погребинського, на той час близького до СДПУ(о) і ніяк не «антиросійського» політолога: «Русские вообще ни черта не придумали. Они и сейчас ни черта не думают»). І хоча на початку 3-ї частини Мустафін закликає «не перебільшувати, але й не применшувати роль Вашингтона і Москви», уявлення про Помаранчеву революцію як про російсько-американський геополітичний конфлікт радше розвіюються, ніж підтверджуються його розслідуванням.
На щастя, автор фільму не став відтворювати потворний міф про так званий «біло-блакитний Майдан», який начебто зібрався теж за свободу, кращу долю і правду, але «свою». Ця дурниця, розтиражована свого часу політдемагогами (в тому числі й помаранчевими – задля «примирення»), породила в 2006-2008 роках низку платних псевдомайданів, які дискредитували ідею масових протестів. Натомість, Мустафін дає просто-таки нищівну оцінку вуличним маніфестаціям біло-блакитних: «…прихильників Януковича до вуличного сценарію не готували. Спроби привезти до Києва шахтарів виглядали непереконливо, і врешті решт були скасовані самими організаторами. Не менш нищівними є оцінки експертів – Михайла Погребинського («там не могло получиться… я не верю, что это можно было организовать грамотно») і Олександра Мартиненка («не знаю, кому пришла эта больная идея в голову… все посмеялись и прекратили безобразие»). Насправді, коли ВР оточили живим щитом із людей, привезених зі Сходу, в якийсь момент стало не до сміху – учасники Майдану були готові битися з «кучмізмом», із «злочинною владою», «російським спецназом» і навіть танками, але не зі звичайними українськими громадянами.
А звичайних українських громадян у фільмі Мустафіна категорично немає. Не дивно, що глядачі, які брали участь у масових акціях протесту листопада-грудня 2004 року, обурюються: вони, що тоді вважали себе головною дійовою особою цієї історії, не знаходять себе у стрічці СТБ. Народ – сотні тисяч людей, що вийшли на вулиці 23 листопада 2004 року – показаний в ній абстрактним сліпим знаряддям, за допомогою якого вирішувались кулуарні політичні питання. Це дозволило уникнути недоречної поетизації Майдану, якої в попередніх документальних проектах на цю тему було надміру. Та інша крайність – невизнання феномену Майдану як унікального в історії України прориву до громадянського суспільства – також не додала фільмові документальної правди.
У другій серії Мустафін констатує, що виходу на вулиці аж такої великої кількості людей не сподівались ні помаранчеві, ні, тим більше, їхні опоненти, і аналізує (за допомогою експертів), чому так сталося («революции происходят, когда людям уже есть что терять… это могло произойти, только когда рыхлая власть… когда она не диктатура, в которой обвиняли Кучму, когда она не контролирует силовые структуры на 100%», - Погребинський; «больше всего мешал этот режим миллионам людей, которые стали зарабатывать деньги не наемным трудом… большая и наиболее активная, способная их часть живет в Киеве. Эти люди составляли основную часть тех, кто выходил на Майдан», - Олександр Пасхавер). У цьому аналізі є дивні моменти – наприклад, вочевидь перебільшена роль Тимошенко як «двигуна» Майдану, - але в цілому він адекватний. Хоча все ж не завадило б також поглянути на ситуацію очима звичайного учасника тих подій, а не цинічного політтехнолога чи звиклого до демагогії політика. Далі народ присутній у фільмі лише як постійний чинник тиску, що впливав на перебіг політичної кризи, таке собі скоординоване стихійне лихо, яке підійшло під вікна можновладців і скандувало «Ю-щен-ко!». Насправді ж лунало там, поміж іншим, і «Кучму – геть!» (а про антикучмівські гасла та вимоги Майдану, як і про антиросійські, Мустафін воліє мовчати), а також «Кучма, Янукович – нари будуть поруч».
Чому замість обіцяних «нар» - а обіцянки лунали не лише у майданних кричалках, але й в офіційних заявах лідерів революції, - Кучма спокійно пішов на пенсію, не полишивши навіть орбіт української політики і продовжуючи час від часу повчати чинну владу, а недавно навіть оголосив про своє можливе повернення? Версія, що однією з умов домовленостей між помаранчевими, біло-блакитними і Кучмою були гарантії недоторканності останнього, присутня у роботі Мустафіна лише у формі заперечення з вуст самого Леоніда Даниловича: «Мені від них нічого не було треба». Насправді невідповідність між обіцянками покарати Кучму, твердженнями про злочинну владу, численними звинуваченнями на його адресу – від убивства Ґонґадзе до отруєння Ющенка, - та подальшою безкарністю екс-президента та його найближчих соратників є справжнім подарунком для документаліста-розслідувальника. Проте Мустафін вирішує не зазирати ані в минуле (наведений нижче пасаж переводить усі «-ґейти» навколо Кучми у розряд політтехнологічних спецоперацій, спланованих ворогами за межами України), ані в майбутнє, де також є над чим задуматись – смерть Юрія Кравченка й Георгія Кирпи, наприклад. Сюжет різко обривається рішенням Верховного Суду та коротким переліком подальших подій. Очевидно, далі правда стає незручною і не вписується в авторську концепцію.
Підступний монтаж
…Віктор Ющенко виголошує своє знамените «Ви нас не отравите, у вас не вистачить камазів…». Наступний кадр – шеренги молодих людей із однаковими помаранчевими прапорами та однаковим байдужим виразом обличчя похмуро плескають у долоні. Прапори і обличчя нерухомі. Лунає непереконливий шум, схожий на вереск купки фанаток поп-групи. Наступний кадр – розповідає Анатолій Луценко: «На площі – це були емоції, яких не передати…».
Це приклад того, як за допомогою монтажу та поєднання звуко- та відеоряду Олексій Мустафін демонструє своє власне ставлення до описуваних подій. Помаранчеві «народні маси» у фільмі часто демонструються під тривожну музику, із затемненням, прискоренням, що створює враження нервозності («революційний невроз»), метушні. Якщо вимкнути звук і дивитись лише картинку, незабаром розумієш: автор сприймає те, що відбулось у 2004-му, як суто негативний досвід, стрес для країни, і всіляко демонструє своє ставлення. Особливо яскраво це видно на початку третього фільму, коли йдеться про можливе застосування сили: чорно-білий Майдан загрозливо блимає, як кінохроніка часів війни. Зображення спецназівців (щити, голови у шоломах, кийки) чергуються із зображеннями учасників Майдану. Колони внутрішніх військ – із колонами майданівців під помаранчевими прапорами. Нервово майорять прапори, вже не чорно-білі, а помаранчеві (сам цей колір діє на психіку як подразник)…
Специфічне поєднання звуко-і відеоряду подекуди призводить до непорозумінь. Синхрон Сергія Рахманіна «левова частка відповідальності лежить саме на плечах влади. Байдуже, хто це ініціював, від кого йшов відповідний наказ. Це була чиясь самодіяльність, це була цілеспрямована кампанія, це вже не має значення. Це були непоодинокі явища, це були організовані, масштабні, численн і дуже нахабні прояви неповаги, жорстокості. Інколи це просто була війна на винищення…» накладений на кадри, на яких молоді помаранчеві активісти блокують пересування автобуса з «відкріпниками». Ці кадри добре знайомі тим, хто уважно стежив за перебігом передвиборної боротьби за допомогою інтернету або нечисленних опозиційних каналів, адже в «темникових» новинах такого не показували. Менш обізнані глядачі просто сприйматимуть відеоряд як ілюстрацію до слів Рахманіна й вирішать, що люди, лягаючи під колеса автобусів, перешкоджають законному волевиявленню.
«Аморально были подняты дети… Все школы стояли на Майдане», - каже Леонід Кучма, і в цей час на екрані з'являється дитина на руках у батька серед помаранчевого Майдану. Кадр змінюється іншими, на яких теж діти з помаранчевою символікою. «Оранжевая команда вывела детей… Так что, против детей применять силу?». Висновок очевидний: учасники революції затулялися дітьми від водометів, сльозогінного газу або навіть танків (останніх тоді боялися всерйоз). Певна річ, «виведення дітей помаранчевою командою» - брехня. На майданні концерти, мітинги і народні гуляння справді приходило чимало батьків із дітьми, адже для киян революція була осередком позитивного настрою, святом, цікавинкою. Проте і Кучма, і Мустафін напевне розуміють, що вночі, коли центральна площа перед сценою порожніла, і коли найімовірніше міг відбутися штурм наметового містечка, ніяких дітей там і близько не було.
Так само далеко не все гаразд із фактичним, а не формальним, балансом думок. Адже якщо всі коментатори зі «сторони Януковича» дотепер залишаються членами команди Віктора Федоровича, то шляхи частини представників «сторони Ющенка» давно розійшлися із Президентом. Деякі з них - Олег Рибачук, Давид Жванія – мають підстави ображатися на Президента. Де гарантія, що ці люди не коригують свої спогади відповідно до змін, які відбулись у їхніх стосунках із Президентом у пореволюційний період?
Явну маніпуляцію спостерігаємо у 2-й частині, де йдеться про невизнання результатів 2-го туру виборів. «Ющенківську сторону» представляє Анатолій Луценко, який говорить невпевненим слабким голосом і розводить руками, промовляючи, що не має уявлення, як виглядав і діяв горезвісний «транзитний сервер». Йому протиставлені три поспіль коментарі експертів, сенс яких зводиться до того, що помаранчеві застосували рейдерську технологію (Кость Бондаренко), не збирались визнавати навіть чесну перемогу Януковича (Сергій Рахманін) і відмовлятися від влади «из-за каких-то там законных процедур» (Михайло Погребинський). Після розлогого синхрону Рахманіна, який пояснює небажання помаранчевих визнавати результати виборів нахабними фальсифікаціями, автор знову дає синхрон Погребинського із фактичним повторенням сказаного раніше, а потім як Пилип з конопель вигулькує Кучма: «была развернута такая кампанія на Западе и в Украине, что противостоять было очень трудно, и любое количество голосов у Януковича расценивалось как фальсификация выборов»… (загалом ця думка лунає тричі поспіль!).
Отже, у фільму є щонайменше два виміри: текстуально та на рівні формального добору синхронів він демонструє ілюзію балансу, на рівні ж співвідношення відео, слів та змісту ми бачимо різку антипатію до всього, що відбувалось. І до помаранчевих, і до біло-блакитних – двох сторін конфлікту, які загралися у боротьбу за владу й підвели країну до краю прірви. І цей авторський погляд на диво співзвучний із тим, що каже у фільмі його головний герой – Леонід Кучма.
Ті ж самі і Данілич
За тиждень обговорення у коментарях на «ТК» (до статті Олександра Михельсона та постів у блогах Дмитра Сизова, Ольги Кашпор та Лаврентія Малазонії) було висловлено чимало версій щодо «кольору» заангажованості фільму Мустафіна. Дехто з дописувачів упевнено констатує відвертий помаранчевий перекіс, декому не менш ясно ввижається біло-блакитний. Однак гіпертрофований позитивний образ Кучми помітили й відзначили, здається, всі. Для мене певним показником стала реакція кількох людей, яких я обережно запитав, чи не видався їм «2004» спробою відбілити Кучму, й отримав емоційну відповідь – «а що, (ваш) Ющенко кращий?». Остаточно розвіяла всі сумніви четверта серія, де Кучма під завісу виходить на сцену весь у білому, щоб підбити підсумки й розставити акценти в усій викладеній Мустафіним історії.
Відчуття, що Данілич знову повертається, не могло не виникнути хоча б тому, що Кучма є центральною постаттю і наскрізним образом циклу. Проект починається і завершується зверненням Кучми до народу – 31 грудня, відповідно, 2003 і 2004 року. Олексій вчинив розважливо, не включивши до переліку своїх героїв Ющенка і Януковича – людей-штампів, які, особливо у нинішній політичній ситуації (фільм знімався влітку 2008, тоді ситуація теж була о-го-го), нічого, крім незмістовних агіток, сказати б не змогли. Натомість оповідачами стали люди, що були безпосередньо причетні до виборчої кампанії обох кандидатів, до спроб урегулювання конфлікту, а також експерти. Жодної людини, що могла б дорівнятись Кучмі за політичним калібром, у стрічці немає. Якщо від імені інших «головних героїв» - Ющенка, Януковича, Тимошенко, Литвина – говорять їхні тогочасні однодумці, то Кучмі єдиному дозволено самому розповідати про себе й давати оцінки власним діям.
Перша частина починається Кучмою-будівничим держави і продовжується Кучмою-жертвою: «Важке дихання за своєю спиною Леонід Кучма відчув вже 1999 року. Коли йому почали ззовні радити, кого призначити прем'єр-міністром його країни. Потім був «касетний скандал», невдовзі - звинувачення в продажу «Кольчуг» Саддаму Хусейну. Стало зрозуміло, що б'ють по ньому особисто. Б'ють, бо із зміною першої особи можно було б розвернути Україну на 180 градусів». Підкреслення мої, особливо сподобалось останнє, позаяк саме перед цим пасажем за допомогою експертів виправдовується Кучмина «багатовекторність», себто розвернутість одночасно в обидва боки.
Протягом усієї стрічки мудрий, розважливий державник Кучма перебуває «над» описуваними подіями. Критикує популізм уряду Януковича, над яким, між іншим, за чинною тоді Конституцією мав повну владу. Склеює Україну, яку роздирають «вони». Рятує Україну від громадянської війни, до якої довели «вони» своїм протистоянням та спекуляціями на святому. Це не він висунув Януковича кандидатом у Президенти, це «вони» його обрали. Він не був причетний до фальсифікацій, хоча, за його власним зізнанням, втрутився, коли «вони» збиралися фальсифікувати надто зухвало – відкривши дільниці з мертвими душами в Росії: «…я выступил категорически против, потому что это никак не могло, во-первых повлиять по серьезному на выборную компанию… {…} И это было не очень умно, попытка за счет России добавить количество голосов, одному из кандидатов… всегда была возможность показать, и труда большого не надо было, чтобы показать что этот шлях, шлях фальсификации». Проблема наявності очевидної зв’язної ланки між Кучмою та фальсифікаціями – керівника його адміністрації Віктора Медведчука, який був організатором «підводної частини» кампанії Януковича – вирішена оригінально: Віктор Володимирович згадується у стрічці лише побіжно (у синхроні Нестора Шуфрича та у розповіді про спроби встановити контроль над громадськими та молодіжними організаціями), а його роль у «святі демократії» замовчується. Можливо, це момент партійної етики.
Очевидно, у зізнаннях Кучми, що він, по-перше, знав про наміри фальсифікувати вибори, по-друге, завдяки співробітникам спецслужб був постійно поінформований про те, що відбувається в обох таборах, є момент самовикриття. Адже він мав усі важелі впливу на ситуацію (адже зміг, за свідченнями Нестора Шуфрича, заборонити голові ЦВК – формально незалежного органу - Ківалову відкривати дільниці у Росії) і міг бодай спробувати втрутитись і перешкодити фальсифікаціям. Натомість мусив «рятувати» Україну від їх наслідків. Проте цей момент у фільмі не акцентований і неозброєним оком непомітний.
Або ось фрагмент наприкінці другої частини, в якій ідеться про застосування сили, що його теж начебто відвернув Кучма. Перші коментатори цієї теми – Анатолій Луценко, Ігор Смєшко, Ірина Геращенко, - одностайно стверджують, що Кучма, мовляв, Майдан розганяти не збирався, хоча загроза така була. Мовляв, були відповідні наміри у деяких можновладців. «Депутаты такие были, было желание сказать: давайте мы применим силу. Вы же прекрасно понимаете: ”применим силу”, а кто буде применять? Президент. Они же все в стороне. Что они, громко говорили? Они говорили в тряпочку, чтоб их голос никто не слышал, чтоб их голос не был узнан. Ответственность лежала на одном человеке – Президенте. А я прекрасно понимал, какие последствия могут быть для страны», - розповідає Кучма. Олександр Мартиненко, який колись працював прес-секретарем Кучми і був дуже добре поінформований про тогочасні політичні події, констатує, що у штабі Януковича не відкидали можливості кровопролиття: «Но в тот момент, когда это надо было сделать, я думаю, что никто из этой группы не решился отдавать команды, во-первых. Во-вторых, тут уже вмешались внешние факторы. Разные страны просили: ребята, только не это»… То чи Кучма насправді врятував Україну від кровопролиття, чи, можливо, його страх? Чому сталося так, що в оточенні Кучми, у призначеному ним уряді були люди, готові застосувати силу проти мирних людей (а за Кучмою – «проти дітей»)?
Той Мустафін, якого знаю я і знають мої колеги, навряд чи міг опинитись у ситуації, коли, наприклад, телефонує Пінчук і каже «Лёша, папе 70, надо поздравить, может, кино снять» - а він відповідає «Вас понял, будет исполнено». Скоріш за все, апологія Кучми у його фільмі має інше пояснення. Можливо, Олексієві захотілося показати нам власне бачення історії, розставивши в ньому справедливіші, на його думку, акценти, відсунувши з першого плану людей, які не виправдали покладених на них у 2004-му величезних сподівань, і піднести на п’єдестал справжнього героя. Визнати таким героєм народ, який уперше з бозна-якого року вийшов на вулиці, готовий боротися з несправедливістю, Мустафін не може, ймовірно, в силу свого скептичного ставлення до вимог Помаранчевої революції («Ю-щен-ко!») та переважно плачевних наслідків її перемоги. Залишається Кучма.
Тож цього разу вміння бути безстороннім зрадило Олексія Мустафіна, і він почав, виходячи із власних поглядів та вподобань, конструювати міф про події 2004 року, рівновіддалений від наявних біло-блакитного і помаранчевого міфів. Міф, у якому Україна опинилась за півкроку від прірви й була врятована від падіння Кучмою. Звісно, багатьом він видається близьким і зручним у порівнянні з попередніми варіантами, які власноруч дискредитували самі помаранчеві та біло-блакитні, і особливо має сподобатись власникові СТБ і зятеві Кучми Віктору Пінчуку, але міф – це всього лише міф. Тепер документалістам, які в майбутньому візьмуться робити те, з чим не впорався Мустафін, доведеться розвінчувати на один міф більше.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
65
Лікар
5522 дн. тому
Я? Плював? У фільмі? Ви марите!
А щодо свободи слова, якою я користуюся - писати коменти на Телекритиці я міг і за "кривавого режиму паханату"
Ніна
5522 дн. тому
Лікарю,ваші заклинання ні на що не впливають. Що значить "досяг ефекту"? Якщо фільм довів, що Мустафін хотів акуратно відбилити кучмівський режим, то такого ефекту досягтуто. Але не до кінця. Бо вцілому вийшла просто каша під маркою ніби то об"єктивності. А взагалі не забувайте, що свободою слова ви користуєтеся завдяки тому самому Майдану, на який спробувалм інтелігентно наплювати у вищезгаданому фільмі.
Лікар
5522 дн. тому
Крапко, будь ласка, використовуйте ще більші за розміром літери. Окуліст дуже просить... А від себе додам - від розміру літер ваші видумки не стають переконливішими
Крапка
5523 дн. тому
Критика фільму могла би бути більш нищівною. Бо ж - ЗАКАЗУХА! Виходить, назад у майбутнє?!!
Костя
5523 дн. тому
І все ж таки Мустафін молодець. Судячи з того, як сходять піною автори коментарів, влучив "у яблучко", не чекали "борці з Кучмою" правди про себе і своїх кумирів
Лікар
5523 дн. тому
Тоді мабуть належного ефекту Мустафін досяг
Ніна
5523 дн. тому
По перше. я нервую не тільки з приводу Мустафіна, зараз все що відбувається примушує нервувати. По друге, на мене фільм якраз подіяв. Бо там під маскою нібито об"єктивності видно наглу продажність.
Лікар
5523 дн. тому
Так чого ж ви так нервуєте, якщо не подіяла... А свободу слова ви написали ж не в лапках, тож не викручуйтесь, бо в колеги Фрейда клієнтів і без того вистачає
Крапці
5523 дн. тому
Так Скачко свого ставлення до Кучми не змінив, наскільки мені відомо
Крапка
5523 дн. тому
Якось на радіо "Ера" , здається, на передачу "Медіа-клас" у прямий ефір був запрошений Олексій Мустафін, а телефоном зі студією спілкувався Володимир Скачко. Ось тоді на всю Україну він і сказав, що вони з Олексієм - куми. Отож, не дивуйтеся, що він так захищає фільм Мустафіна - це прояв КУМІВСТВА у журналістиці:))) А ще пам"ятається, як наприкінці 90-х один із цих двох вихвалявся на кожному розі, що саме він вигадав термін "кучманоїди". І дуже був гордий з цього! Мабуть, грошики тоді платили ті, хто був проти Кучми. А грошики цим хлопцям ой як треба, бо ж за ці роки звикли гарненько попоїсти щонайменше тричі на день. Ви лишень погляньте навіть не на черевця, а на барила і Мустафіна, і Скачка, і Піховшека!!!
нНна
5523 дн. тому
Не треба. лікарю. свобода слова у нашій державі переросла у звичайну спекуляцію і маніпуляцію "свідомістю несвідомих" Вони розкривають роти и слухають ніби то щиросердечні одкровення перших осіб на "Свободах". Ну хто їм скаже правду? Про Мустафіна я взагалі мовчу. Ота демократична каша. яку він показав, точто не варта затрачених коштів. Бо вона нікому нічого не довела. а на середньостатичного глядача аж ніяк не подіяла- для його голови аж занадто складна.
/////////
5523 дн. тому
Невже так багато забули, що Мустафін - {CENSORED} Медведчука-Суркіса???
privet
5523 дн. тому
Мустафа же был эсдеком прововерным. На "Интере" его новости уступали разве что Долганову по части пропаганды. Так какого кино вы от него хотите?
Юрий
5523 дн. тому
Задолбали поклонники унитазной крышки с надписью ТАК,помолчали бы уже борцы со злочинной владой.особенно после того как певуны Майдана довели за 4 года Украину до ручки,грантососы хреновы!
Лікар
5523 дн. тому
От-от. тепер вам. помаранчовим, вже й свобода слова заважає. Забагато її, виявляється... То чим ви від кучмістів відрізняєтеся?
Ніна
5523 дн. тому
Свободи слово забагато- от у чому біда. Свобода- сама по собі, а громадяни десь окремо. А тим часом суспільство рухається далі. і закономірності того руху журналісти не помічають, а займаються відмиванням своїх хазяїв
Скачко -- комиссии по этике
5523 дн. тому
Согласитесь, классное и точное название я вам придумал: я его и не употребляю, а вы помните свое сущностное погоняло. Ну пользуйтесь, я весной всегда щедрый. Главное -- не патентуйте название, как "оранжевую" символику, и не вручайте патент семье Ющенко -- для пополнения кошелька "сына бога". А как, кстати, поживает какая-нибудь свобода слова? Что, сдохла свободка -- денюжку не дают, украсть нечего? Ниче-ниче, грядут выборы, начинайте вонь -- что-нибудь подкинут...
Пилип з конопель (не кучма:)
5523 дн. тому
Отаре, - і Бодя, та й інші цілком слушно помітили певний дисонанс всього тексту та "пояснення", як ви це називаєте, вчинку Мустафіна. Ваш текст - нечисленний зразок якісної критики (особлива подяка за розділ "Підступний монтаж") - не потребує додатково узагальнень та пошуків причин. Бо тут достатньо розумних людей, яким можна не розжовувати. Професіонал Мустафін може бути одночасно кон`юктурником - се не взаємовиключні поняття. Саме в цьому увесь жах - коли за справу беруться професіонали, а не малограмотний редакційний планктон, то маємо справу з подвоєним ворогом: він знає ЯКИЙ має бути результат, і ЯК його майстерно досягти. Хаватиме не лише піпл - а й достатньо освічені люди. Оцініть небезпеку напередодні виборів! А запальне обговорення фільму на ТК - виключення, що підтверджує правило: розумних аналітиків, що здатні мислити на адекватно високому рівні в країні можна перерахувати по пальцях. Що ж до появи Скачка на цих же сторінках - ну, тут Фрейд просто всцикається від сміху! Едипів комплекс у журналістиці тепер по праву заслуговує на власну назву - "Синдром Скачка".
Несвой
5523 дн. тому
Слушайте, вы тут неделю обсуждаете фильм "2004". Высказались все, даже Скачко. А слабо автора о его "творении" распросить? Не догадались? Или он от вас, суровых критиков, прячется, как некоторые в самом начале намекали, то ли в Москве, то ли в Монако?
Лікар
5523 дн. тому
Кажуть від частого повторення одного слова (наприклад, маніпуляція) і сам починаєш вірити в існування описаного ним явища. Одна біда - в цю віру мають бути навернені всі, інакше - зіткнення з реальністю, розчарування, депресія... Вам, панове, необхідне термінове лікування
Про що ви, панове?
5523 дн. тому
Мустафін - профі, проте фільи його - маніпулятивний. Хоча фільм - манііпулятивний, Мустафін - профі. Профі - той, хто робить маніпулятивні фільми? Нам потрібні профі, які роблять маніпулятивні фільми, чи маніпулятивні фільми, зроблені профі? Нам взагалі портібні маніпулятивні фільми? Вони нам пояснять, що відбулося/відбувається і як жити?
А треба так: маніпулятивний фільм - брехливий фільм... Профі, який робить брехливий фільм, - ... Далі вибудовуйте ланцюжок самі.
Лікар
5524 дн. тому
Бодя - ви справді {CENSORED}. До йожиків вам ще треба дорости
Бодя Київський
5524 дн. тому
Лікареві - Ваше словоблудство "а я мав на увазі - а я мав не на увазі - а я не те мав на увазі - а я взагалі нічого не мав і не казав" смішне й тупеньке. Тренуйтеся на "йожиках", кониках та інших скачках. Кінець зв"язку. Отарові - У тому, що Мустафін є справжнім профі, ніхто з авторів цих дописів, у т.ч. і я, не сумнівався. В мене ж чітко і ясно написано: "зроблено талановито". Парафразуючи Ваше твердження, можу лише додати: "якщо людина - хоч тричі профі, вона справді не перестане ним бути, навіть якщо зробить маніпулятивний фільм":)
Лікар
5524 дн. тому
Бодю, а звідки ви знаєте, що я думаю про Майдан? Додумали від себе? От і пояснення, чому кожного разу сідаєте в калюжу. З лайном
Скачко -- ликарю
5524 дн. тому
Нет, не так:
Сидит ежик и многократно повторяет: Я не пердну, я не пердну, я не пердну.
А потом попкой: -- Пр-р-р-р!...
И продолжает дальше так же убежденно: -- Это на я!
Это слоган оранжевых сейчас, когда от них и от всего, что они сделали, только это и осталось. Витаю, как сказал бы любой их них
otar
5524 дн. тому
Бодю, розумієте, Мустафін - профі. Якщо людина - профі, вона не може перестати бути ним лише через те, що зробила маніпулятивний фільм. А позаяк профі мало, я маю всі підстави шукати якщо не виправдання, то пояснення вчинкові Мустафіна, а не ставити на ньому хрест і таврувати його.
Бодя Київський
5524 дн. тому
Зміст підгуляв, бо підгуляв зміст - саме з причин, вказаних і у багатьох інших коментах. А автотренінг із сидінням у власному лайні - то більше до Вас, шановний ескулапе: "а нічого не було, а все що було - то лайно, а якщо і лайно, то не моє, а до 2004 року воно пахло культурніше, і було його менше, і як медик можу сказати - воно було приємніше":) Полеміст хрінів - фантазії та смаку ні на що нема, крім обзивань кумедних дитсадкових!
Комиссия по этике
5524 дн. тому
Осадчий и Скачко - два сапога пора. У Скачко - хохлобыдлыки, у Осадчего - быдлокритики
Лікар
5524 дн. тому
Бодя, воно ж зрозуміло - зміст подгуляв, бо не відповідає вашому уявленню про те, як все відбувалося. Це, мабуть, у вас такий автотренінг - сидіти у власному лайні і повторювати як мантру "ми не всралися, ми не всралися"
Бодя Київський
5524 дн. тому
Отар все розписав і анатомував вірно. От лише здоровий критичний тон був трохи знівельований несподівано і аж надто конструктивною кінцівкою. Мовляв, “насправді Мустафін хотів зробити все збалансовано і водночас душевно, але тут же ж йому ж трохи, ніжно так, перешкодили це зробити, по-перше, побажання зятя Кучми та власника СТБ Пінчука, а по-друге, партійна СДПУ(о)шна етика»... А так усе нічо... Та воно, може, й нічо, але усі ці побажання з етикою вкупі стирчать на кожній хвилині цього телевитвору. Достоїнство цього фільму насправді - у формі, бо зроблено справді талановито. А от зміст підгуляв - тональність місцями напряму нагадує надривну медведчукістську творчість а-ля карта "Україна трьох сортів і кольорів". А ще прикольненко, миленько так, душевно – виглядають дописи Скачка, за сукупними обсягами більші від самого предмету обговорення - статті. Ця тричі лицемірна паскуда, якій так пасує баанальне, але у цьому разі доречне визначення "московський запроданець", примудряється з кількахвилинним інтервалом пашталакати спершу про "привычное оранжевое хамство", і тут же - про "оранжевое чмо". Луканов, ясна річ, не ангел во плоті, але фільтруйте базар. І просто будьте тупо політкоректним, Скачко, - якщо не хочете отримувати "симетричні відповіді" (як любить казати теперішній російський прем"єр, вихідець з тих спецслужб, з котрими Ви явно маєте багато спільного)! P.S. Осадчому - респект!
Осадчий
5524 дн. тому
Абсолютно манипулятивный фильм у Мустафина, с целенаправленно подтасованными фактами и комментариями. Что поделать, СДПУ(о)шник - это клеймо навсегда. Даже если захочет, по-другому работать уже никогда не сможет. Причем сама тема Майдана там постольку-поскольку. Главная задача - отряхнуть Данилыча от нафталина и придать его запойной физиономии вид поприличнее. Представив его как главное действующее лицо, как главного спасителя нации.
А вообще, забавно наблюдать за быдлокритиками "оранжевых". Которые лютой ненавистью ненавидят Майдан "от всей души", а не по приказу партийного начальства. Такое впечатления, что антипомаранчевые навсегда застыли в 2004 году - до такой степени Майдан повлиял на их примитивный моск. И по форме, и по смыслу. "Оранжевые" за это время сумели заставить говорить о себе весь мир, поставить на уши всю Европу, поднятся к вершинам власти и сойти в небытие. А Cкачко как визжал на форуме "Телекритики" пять лет назад, бесясь от собственного ничтожества и завидуя тем, кто делает украинскую историю - так и сейчас визжит, сидя все там же - на помойке.
Окчакс
5524 дн. тому
Эволюция отношения Скачка к Ющенко:
2004 год:
- За что ты так не любишь Ющенко?
- Так он же агент США!
---2009 год:
- За что ты так не любишь США?
- Так Ющенко же их агент!
Гриценко о Кучме или о Ющенко?
5524 дн. тому
"Вопросами профессиональной армии должен заниматься Верховный главнокомандующий лично! А если президент за весь период моей работы – за 34 месяца – заслушал министра обороны Гриценко только четыре раза, и все четыре раза по моей личной инициативе... Это говорит о том, что армия не была и уже, очевидно, не будет приоритетом для нынешнего Верховного главнокомандующего", - заявил Гриценко.
"Для сравнения: министр обороны Александр Кузьмук каждый понедельник имел час времени у Верховного главнокомандующего Леонида Кучмы для решения армейских вопросов. Кроме того, Кучма каждый месяц заслушивал губернаторов – и не только по вопросам социально-экономического развития областей; он хотел знать, как губернаторы помогают военным в решении организационных, социальных и других вопросов. При Ющенко этого нет", - отметил глава комитета.
Луканов
5524 дн. тому
«Покайтеся!» - нам наказав Скачко -
Так грізно, що заграло в нас очко.
Покаймося, братове, ради Бога!
Бо пахнути він буде дуже довго.
Луканов
5524 дн. тому
Скачкові. Стоїть Вячелсав Чорновіл, у розпачі рве на собі краватку і волає жл Луканова: "Пане Юрію! Куди ж ви? Не кидайте мене, бо без вас я ніяк. Ми, рухівці, без вас пропадемо". Але Луканов безсоромно кинув Чорновола. А якби Луканов не кинув Чорновола, то Рух був би сьогодні потужною, сильною організацією і при владу був би представник Руху".
Скачко -- начистоту
5524 дн. тому
Извините, "начистоту". но вот что об этом думаю и открыто пишу: "Это новое ожидание хозяина – лишь вершина той эволюции, которую при Викторе Ющенко, «политическом сыне» прошлого «антинародного режима», прошли его слуги-почитатели, вознесшие его на Майдане в президентское кресло. Сперва они орали «Ющенко – так!» и готовы были порвать любого, кто крутил пальцем у виска. Потом, когда оказалось, что из Ющенко такой умный и мудрый госдеятель и демократ, как из навоза ароматические наполнители, стали говорить, что, мол, «мы не за Ющенко, а против Кучмы стояли». Третья стадия эволюции – еще более изобретательна: «мы не за Ющенко и не против Кучмы, мы за себя, за свободу стояли». Четвертая стадия – это готовность служить новым кошелькам.
И никто не собирается каяться. Ни в душе, ни публично. А есть за что. Что бы они ни говорили, за что бы они там ни «стояли», есть главный результат стояния – пятый год у власти Ющенко и его «оранжево-посторанжевые» последыши, страна практически развалена, народ доведен до нищеты, за рубежом от Украины шарахаются, как от зачумленной…
За это нужно каяться. И не один год! Потому что на самом же деле стояли они, эти организаторы и информсопровождающие (особенно из и сегодня что-то бредящих о борьбе за свободу слова «оранжевых» СМИ) майданного шабаша, за бабло. И за реализацию за чужой счет лозунга «кто был никем, тот станет всем». Их духовный вождь Полиграф Полиграфович Шариков нарисовал, как им казалось, самый надежный путь: «А что тут предлагать?.. А то пишут, пишут... конгресс, немцы какие-то... Голова пухнет. Взять все и поделить». При таком подходе и не могло быть иного результата. Только такой, как сейчас… "
Каяться надо. ибо есть результат -- Ющенко и его дела. Это главное, благиминамерениями вмощенная дорого в ад, где убили здравый смысл. Но я об этом -- под своей фамилией опять же --
писал. начиная с 2003 года, предупреждал. У меня чутья на жлобов, я из ненавижу, а они. судя по постам, меня.
На этом прекращаю общение и с вами. Просто неохота, хотя было более-менее приятно: вы смогли обойтись без привычного оранжевого хамства, на которое я бы ответил адекватно.
Скачко -- Луканову
5524 дн. тому
Не суетись под клиентом, парниша, и не примазывай себя к Черноволу, пожалуйста. ты -- даже не Понамарчук, ты его бросил. как толко испугался, что твое приспособленчески-кагэбэшное нутро Бурлаков вскроет. Ну да ладно Ты лучше думай. что ты гранты не крадешь, а честно их используешь. А я посмеюсь. На этом наше общение прекращаем -- извини, но слишком много чести для тебя, яс оранжевым чмом не общаюсь
Начистоту - Скачко
5524 дн. тому
Владимир Ваша непримиримая позиция по отношению к грантоедам вызывала бы уважение, если бы ответственность за грантоедство Вы не распространяли на весь Майдан и на всех "оранжевых", которые в сложившихся тогда обстоятельствах с таким же успехом могли быть и розовыми в яблоках или серо-буро-малиновыми. Давайте все-таки отделять "полководцев", играющих в сражения, как в шахматы, и часто мотивированных только личными или клановыми амбициями, и тех, кого они используют как "пушечное мясо". Ведь последним, по-хорошему, было все равно за кем идти, лишь бы против той мерзости, которую им навязывали как "результат народного волеизъявления" во втором туре выборов. Это беда Украины, что никого, кроме Ющенко, Тимошенко и иже с ними, в вожди для реализации этого гражданского порыва не нашлось. Уж вы-то должны понимать.
Начистоту
5524 дн. тому
Толково и в самую точечку. Отар, респектище тебе!
Тетяна
5524 дн. тому
шкода, що Мустафін зняв таке лайно(
Отару дякую за рецензію
але... мені цікаво.. "Відтак, якщо дивитись на діяльність Мустафіна в період його роботи керівником інформаційної служби каналу «Інтер» саме крізь призму його партійності, його участь у цензурно-темниковому процесі видається, принаймні, більш виправданою в порівнянні з участю інших: виходить, що вони робили це зі страху, бажання вислужитись чи за гроші, тоді як він – заради високих ідеалів соціал-демократії" - ви серйозно, чи це такий витончений сарказм?
НеСкачко
5524 дн. тому
Вот такие они, "Телекритики" оранжевые (простите, Отар, не о вас речь), не могут отличить "Ще не вмерла" от "Союз нерушимый", а туда же учить других
мда
5524 дн. тому
мда) иногда комменты читать веселее, чем материал, хотя и материал интересный))))) но комменты улыбают невероятно) взрослые мальчики играются в войнушку. нуну))
Луканов
5524 дн. тому
Скачкові. Влодику, якби я відповідав у твоєму дусі, то я написав би, що в тебе або біла гарячка, або стріха поїхала. А так я тобі скажу, що агентами КДБ були Вячелав Чорновіл, Михайло Горинь, Левко Лук"яненко й інші відомі тобі громадяни. Я тілдьки шокдую, що ми гуртом не написала на тебе донос, аби ти поїхав до мордовських таборів. :)))). Не Кучма герой моєї книжки, а я його герой. Він валявся у мене в ногах і молив, щоб я, гордий журналіст-аегнт радянських спецслужб, написав про нього підлабузницьку книжку. Він мені за це відвалив півмійльна баксів і пропонував посаду головного редактора газети "Киевский телеграф". Але я відмовився. І таким чином ти став головним редактором - поважна особа в поважній газеті:))))
Петя Доля
5524 дн. тому
Вася, и Вы не судите о людях по себе, заказушник несостоявшийся
Интеровец
5524 дн. тому
Нет, "Ще не вмерла"... как бы Вы этому не удивлялись
Меломан
5524 дн. тому
Часом не "Живи, Украiно, прекрасна i сильна"?
Вася Рейтинг
5524 дн. тому
Господи, кому тут пришла идея тронуть и воскресить Скачко тут на сайте??? Вы что, еще пять лет назад не нанюхались нашего невыездного нищего бывшего отца украинской демократии? Впечатление, что бедного Скачко забетонировали. Мозги, слова, хамство и идеи на уровне 1995 года. Ну то таке. И Бог не простит никак несчастного. Мы-то простили, о воно все беснуеться. А Отару мой личнейший зачет. В статье все прописано очень четко, заданы все правильные вопросы и допущены все возможные допущения. Самый правильный анализ фильма из всех, что были. А некоторые просветления даже потрясли. Вы, Отар, когда звонок "процитировали" про папин юбилей, так думаю, многие дернулись от соответствия вашей фантазии нашей действительности. Все так и было. И Мустафин в жизни бы не начал даже думать о подобном фильме ради того, как вы пишете, чтоб свой взгляд на вещи представить. Итого - спасибо. Мы стояли на Майдане по разным причинам. Но по собственной воле. Мы-то знаем:) Скачко, не трудитесь мне отвечать, яду не хватит.
Интеровец
5524 дн. тому
Слышали звон... У Мустафина рингтонами были гимн Украины и "Интернационал", если уж быть точным
Телекритик
5524 дн. тому
Мустафін ніколи не був безстороннім. У 2003 він хвалився тим, що поставив на мобілку гімн СРСР як рінгтон (щоправда підбирав сам, і результат за якістю вийшов дуже схожим на його фільм). Мустафін зробив кар'єру як фахівець із заказухи, а тепер намагається видати це за переконання. Бо зараз імідж відморозка вже не в моді, і це - найбільше досягнення Майдану.
5524 дн. тому
«Лёша, папе 70, надо поздравить, может, кино снять» - а він відповідає «Вас понял, будет исполнено» - чому це важко уявити... Дуже легко уявити. Усі знають, що журналісти продажні, а Мустафін просто продажний професійно.
Алєвтіна
5524 дн. тому
Ніна, щодо продажності - не міряйте інших по собі
Ніна
5524 дн. тому
Краще бути безробітним або навіть бомжем, аніж продажним журналістом. від бомжа значно менше шоди. І чому тому Мустафіну зрадило уміння бути безстороннім?...
Луканов
5524 дн. тому
А якщо серйозно говорити, то, Скачко, ти воюєш на боці одних бандюків проти інших. Крали і крадуть як помаранчеві, так і біло-блакитні, так і сірі й невиразні. І коли ти кажеш, що одні злодії, то кажи, що й інші злодії. Якщо про Ющенка не згадають через двадцять років через те, що його оточення було нечисте на руку, то і про Януковича і Тимошенко не згадають з тих же причин. Але найтрагічніше те, що наша влада є дзеркалом того, чим є наше суспільство. Рядовий громадянини ненавидить владу загалом в ососбі лідерів, оскільки об"єктивно вони приймають на себе весь негатив. Але в той же час рядовий громадянини вельми поважає чіста канкрєтних представників представників влади, котрі не святяться в розборакх але накрали грошенят. може, замочили когось і стали крутими пацанами. І цей самий рялровий громадянин, отримавши таку можливість, охоче вкраде щось. Ті ж гранти моджна красти, профануючи діяльність, а можна по-чесному використати.
Луканов
5524 дн. тому
А якщо серйозно говорити, то, Скачко, ти воюєш на боці одних бандюків проти інших. Крали і крадуть як помаранчеві, так і біло-блакитні, так і сірі й невиразні. І коли ти кажеш, що одні злодії, то кажи, що й інші злодії. Якщо про Ющенка не згадають через двадцять років через те, що його оточення було нечисте на руку, то і про Януковича і Тимошенко не згадають з тих же причин. Але найтрагічніше те, що наша влада є дзеркалом того, чим є наше суспільство. Рядовий громадянини ненавидить владу загалом в ососбі лідерів, оскільки об"єктивно вони приймають на себе весь негатив. Але в той же час рядовий громадянини вельми поважає чіста канкрєтних представників представників влади, котрі не святяться в розборакх але накрали грошенят. може, замочили когось і стали крутими пацанами. І цей самий рялровий громадянин, отримавши таку можливість, охоче вкраде щось. Ті ж гранти моджна красти, профануючи діяльність, а можна по-чесному використати.
Скачко -- Луканову
5524 дн. тому
Что случилось, Юрасик? Тебе напомнить, почему ты ушел из Руха и где ты подписывал согласие на сотрудничесиво и стукачество? Так я напомню -- за граничку не пускали, да?..
Привет Бурлакову! Можно у Михаила Горыня провериться -- он люстрацией занимался по спискам КГБ, а потом прекратил, когда всех своих знакомых в списках увидел...
А Ющенко даже не мелкий деятель эпохи Скачко. А вот Кучма -- герой подхалимской книжки Луканова. Это факт
otar
5524 дн. тому
Пане Скачко, не приписуйте мені того, чого я не писав. Геращенко, Мокріді, Солонтай, Ігор Луценко, Ганна Герман - не експерти, а очевидці і учасники подій. Вони за визначенням не можуть бути безсторонніми, оскільки брали участь у подіях на боці однієї зі сторін. А от ви, Рахманін, Погребинський, Мартиненко - експерти. Чи вас залучали до цього проекту в якійсь інакшій якості?
Луканов
5524 дн. тому
Через двадцять років будуть питати: "Хто такий Ющенко?". Відповідатимуть: "Ющенко це дрібний політичний діяч епохи Скачка". :)))))))))
rivnet
5524 дн. тому
когда на Youtub'e появится фильм с анализом этих событий на основании открытых и доступных данных? Ау, журналисты...
I love Kuchma
5524 дн. тому
Все {CENSORED} сделал Мустафин. Молодец!
Кучма наш Президент!!!!
Україна і Кучма - НАВІКИ РАЗОМ!!!
Кучма наш Президент!!!!
Україна і Кучма - НАВІКИ РАЗОМ!!!
Вася
5524 дн. тому
Согласен с автором, что народ в 2004 играл серьезную роль, а в фильме этого нет. Не важно обманули людей, или они обманулись сами, не важно кто старался Вашингтон или Москва, не важно платили или нет. Люди вышли на улицы. Этого не было раньше. До этого думали, что не выйдут, а они вышли. И никто этого отрицать не может. Это и есть главное завоевание 2004. Ну а после революции всегда реакция. Это естественно. Но в фильме полно намеков, а о главном не слова.
Скачко Отару
5524 дн. тому
Да. а Геращенко. Мокриди, лценко, этот шлепер из "Поры" -- это, конечно, обозреватели незаангажированные. Ни тогда, в 2004-м, ни сейчас. Следить за письмом надо, как и за базаром.
Вам тоже скину текстик, который я вашим апологетам сбросил. Вкусных вам грантов: следите, чтобы вас не обделили -- они такие!
"Что же. если начистоту, то я нескромно дам вам две ссылочки:
http://www.pravda.com.ua/news/2001/4/2/16503.htm
и вторая:
http://old.kv.com.ua/index.php?rub=8&number_old=3298
Если вы их почитаете, то обратите внимание на даты, когда это было сказано, и где. Особенно на первую публикацию. Суть моих высказывинй -- в том, что деньги, кторые украли эти скоты, могли бы пойти на становление того, ради чего они выделялись Украине -- на свободу слова, на независимые СМИ, на гражданское общество. А осели в карманах всех этих... не буду называть их фамилии. Первую статью я, кстати, представлял Ричарду Морнингстару, представителю США в евроструктурах. И делал это в Пососльстве США в Киеве. После этого Моствая и ее грантоедческо-демократычна компания всех этих... сделали все, чтобы амеиканцы и прочие запсиные евродемократы увидели во мне "наемника олигархов" и "Антиукраинца". То есть то, что вы видите сейчас. Они думали, что я своими речами помешаю им украсть деньги -- вот причина моей обструкции.
Но я не спорю: чем что-либо доказывать, я лучше в этом качестве "состоюсь" и посмотрю. что эта шешера сможет сделать. Докладываю: НИЧЕГО.
Это -- если начистоту. И заметьте, как я угадал: через 20 лет только фанатики будут вспомнинать, кто такой Ющенко...
Читач
5524 дн. тому
До цієї тези зі статті "Журналістів і медіа-менеджерів, що вміють залишати свої власні вподобання за порогом робочого кабінету, в українських ЗМІ можна злічити на пальцях.", додам лише, що безсторонність - це була вимога Бородянського при працевлаштуванні Мустафіна, читай: його реанімації у професії. і Бородянській про це публічно в інтервю говорив.
Дмитро Сизов
5524 дн. тому
Автор, уважаемый, vkirill, талантливый журналист. Его попытка анализа - безусловно заслуживает уважения. НЕ согласны - аргументируйте, злопывхательство - не конструктивно. Я себе позволю один вывод сделать. Во многом несовпадение позиций продиктовано разным возрастом участников дискусии и разным жизненнным опытом. Я, как совковый диссидент, на попытки приделать Кучме крылья и нимб - реагирую так, как лет 30 назад реагировал на программу "Время" ЦТ. Т.е. - диктор брежневской эпохи говорил одно, а вся страна синхронно понимала другое. Мне поэтому непонятен молодой запал автора там, где по моему мнению, и копья ломать нечего. Я вижу в работе Мустафина лицо Времени. А кто там музыку заказал в ресторане - неважно. Танцевали все...
Лаврентій Малазонія
5524 дн. тому
Респект, Отаре!Тіки ось тут -"тепер документалістам, які в майбутньому візьмуться робити те, з чим не впорався Мустафін, доведеться розвінчувати на один міф більше"- дещо не згоден...На платформі 2004 Мустафіна, вони збудують інші міфи, набагато примітивніші і лінійні. НІХТО не буде РОЗВІНЧУВАТИ Мустафіна!НІКОМУ!$)
vkirill
5524 дн. тому
Автор - наивный претенциозный {CENSORED}. Причем тут "народ"? Где оно, гражданское общество, к которому "Майдан совершил уникальный прорыв"? Набор слов и никаких мыслей. А история - новая, новейшая, любая - и есть набор мифов. Поэтому в финале статьи ограниченность автора становиться просто очевидной. И самое обидное - молодой пацан, а шпарит, вроде, как по учебнику истмата - с "народом-движущей силой". Или это те самые "мысли" Лигачевой?! :-)
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
