Програма В’ячеслава Піховшека «Епіцентр», «1+1», 30 січня 2008 року

31 Січня 2008
31983

Програма В’ячеслава Піховшека «Епіцентр», «1+1», 30 січня 2008 року

31983
Програма В’ячеслава Піховшека «Епіцентр», «1+1», 30 січня 2008 року

ВЕДУЧИЙ: Добрий вечір. В ефірі «Епіцентр» на каналі «1+1». Сьогодні в українській політиці була справді важлива заява Юлії Тимошенко, що вона не виключає можливої коаліції із Партією Регіонів. Звичайно, це було обставлено словами «на умовах Тимошенко», «якщо Партія Регіонів предстане на пропозиції блоку Тимошенко», і так далі. Потім Юлія Володимирівна коректувала свою заяву до рівня майбутнього відносин БЮТ і Партії Регіонів виключно як влади і опозиції. Але це вже деталі. Тимошенко не робить непродуманих заяв. І ця її заява стала на сьогоднішній день кульмінацією протистояння із Президентом та його оточенням. Щоб мене не звинувачували в упередженості, подам чотири найбільш промовисті приклади. Перший - публічно оголошене різне тлумачення Ющенком і Тимошенко бачення ставки транзиту російського газу територією України.

УНІАН, 21 січня 2008 року: Віктор Ющенко закликав усіх навіть не дискутувати з приводу перегляду ціни на транзит газу. Він зазначив, що експертні оцінки на занижену ціну газу робляться від незнання ситуації. Президент наголосив, що порушення питання щодо тарифів на транзит призведе до порушення питання про підвищення ціни на газ для України.

«УНІАН», 29 січня 2008 року: Юлія Тимошенко хоче підняти тарифи на транзит російського газу і тарифи зберігання газу в українських підземних сховищах газу та позбутися газотрейдера «РосУкрЕнерго», про що хоче поговорити під час свого візиту до Москви.

ВЕДУЧИЙ: Я не закликаю сліпо довіряти чужим словам, пліткам і злісним натякам, кому ідуть гроші від транзиту російського газу. Зрештою, українська політика переповнена словами, плітками і злісними натяками, як щодо транзиту газу, так і щодо обленерго, долі яких також стала предметом дискусій між Ющенко і Тимошенко.

УНІАН, 16 січня 2008 року: Міністр палива і енергетики Юрій Продан повідомив, що цього року планується також приватизація шести обленерго.

УНІАН, 22 січня 2008 року: Президент України Віктор Ющенко вважає, що уряд має додатково вивчити питання приватизації державних пакетів акцій шести обленерго.

ВЕДУЧИЙ: Третій приклад - ситуація з керівництвом «Ощадбанку». Ющенко проти Гулея, Тимошенко – за.

«Комерсант-Україна», 29 січня 2008 року: Президент Віктор Ющенко на зустрічі з керівництвом Верховної Ради і Кабінету Міністрів зажадав відправити у відставку голову правління «Ощадбанку» Анатолія Гулея. Аргументуючи, Віктор Ющенко пославка на результати перевірки «Ощадбанку» Національним банком. Зокрема, НБУ виявив численні порушення, про які не міг не знати Гулей.

«Українська правда», 29 січня 2008 року: Юлія Тимошенко хоче переконати Президента не звільняти керівника «Ощадбанку» Анатолія Гулея: «Я переконана, що під час особистої зустрічі я дам об’єктивну інформацію про роботу «Ощадбанку» і його керівника», - заявила Прем’єр.

ВЕДУЧИЙ: Четверта лінія протистояння навколо майбутнього кредитування житла в Україні.

УНІАН, 28 січня 2008 року: Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко обіцяє забезпечити українські сім’ї можливістю брати кредит на житло без першого внеску і під 4-6% річних. «Усе, що я обіцяла людям до виборів, я виконаю».

УНІАН, 28 січня 2008 року: Перший заступник глави Секретаріату Президента України Олександр Шлапак вважає малоймовірним зниження ставок за іпотечними кредитами до 4-6% при їх рефінансуванні державною іпотечною установою.

ВЕДУЧИЙ: І п’ятий приклад з інвесторами. Але не будемо продовжувати цей текстовий ряд. Вперше в історії країни більшість – Уряд і Президент, які називають себе демократичними, – подають просто чудеса співпраці. Якщо це співпраця, то я не знаю, що таке протистояння. У цього протистояння є кілька вимірів. Рівень перший - політичний: хто в країні головніший – Президент чи Прем’єр. Президент вважає, що він, і вважає, що має право на це, хоча не несе відповідальності за економіку. Прем’єр вважає, що вона, і має право на це, тому що несе відповідальність за економіку. А прав без відповідальності не буває. З точки зору наших інтересів – інтересів суспільства – ми можемо лише поспівчувати Прем’єру, за результатами роботи якої ми і мали б вирішувати, як вона її виконала. Рівень другий - психологічний: закляті союзники по демократичному табору не довіряють, розчарувалися один в одному і один одного зневажають. Що прикметного в цьому протистоянні, то це його публічне заперечення і публічне демонстрування, мовляв, нам все одно, що подумає протилежна сторона, ми гнемо свою лінію. А те, що суспільство все це бачить, то зараз не до суспільства, вибори ще далеко. Сьогоднішній сигнал Тимошенко про можливість створення коаліції з Партією Регіонів – це така собі чорна мітка Банковій. А в тому, що Юлія Володимирівна знайде слова, як пояснити майбутній союз із бандитськими кланами, що грабують країну, як гостро і грізно заперечувати тим, хто закидатиме її зраду демократичних сил, ніхто не сумнівається. Юлія Володимирівна ніколи не мала проблем із пошуком і знайденням пояснень. Скаже: Ющенко не давав робити, я об’єднаюсь хоч із чортом задля України. І таке пояснення сприймуть. Тільки от на місці Юлії Володимирівни я би особисто не був так впевнений, що, якщо вона захоче стати Прем’єром від коаліції її Блоку і Партії Регіонів, то це так легко вийде. До речі, те, що вона вперто відкладає голосування нової редакції Закону «Про Кабмін» із президентськими поправками, доводить, принаймні, як для мене, що вона сподівається зберегти норму, коли парламентські фракції без втручання Президента формують більшість і уряд. Але, по-перше, як це випливає із нашої нещодавньої політичної практики: Президент, навіть у випадку формування коаліції Блоку Тимошенко і Партії Регіонів, зовсім не обов’язково має погодитися саме із кандидатурою Юлії Володимирівни. Адже Віктор Андрійович також ніколи не мав проблем із пошуком і знайденням пояснень. Скаже: мене зрадили, значить зрадили демократію. І звернення до Конституційного Суду не допоможе – скажуть: там всі хабарники», а потім оголосять, що його скомпроментували обидві сторони. Я не виключаю того, що так і буде. Втім, у Юлії Володимирівні залишається ще два кроки: дочекатися, поки її відправлять у відставку Указом Президента. Цього, звісно, Конституція не передбачає, але це деталі, які мало цікавитимуть навіть Конституційний Суд, який тлумачитиме відповідну норму Основного Закону найближчі років десять. А ще Юлія Володимирівна може гримнути дверима, оголосити свою заяву про відставку. Рейтинг підніме гарантовано. Хоча, звісно, зараз вона буде працювати, працювати і працювати хоча б для того, що з’ясувати, хто, зрештою, виграє у змаганні двох титанів демократії світлого, доброго і вічного нашого часу: вона чи Віктор Андрійович. А поки все. До побачення.

 

Стенограма підготовлена компанією Sourcer

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
31983
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду