«Догори дригом»: гальванізація пропагандистських стереотипів

«Догори дригом»: гальванізація пропагандистських стереотипів

22 Жовтня 2017
4515
22 Жовтня 2017
14:00

«Догори дригом»: гальванізація пропагандистських стереотипів

4515
Серед вад серіалу є одна, яка залишилася непоміченою, хоча й відображає певну тенденцію. Погляньмо на головних героїв.
«Догори дригом»: гальванізація пропагандистських стереотипів
«Догори дригом»: гальванізація пропагандистських стереотипів

Шановні Інна Долженкова та Гала Скляревська детально проаналізували серіал каналу «1+1» «Догори дригом»: обидві авторки визначили його як невдалий.

Але серед вад серіалу є одна, яка залишилася непоміченою, хоча й відображає певну тенденцію. Погляньмо на головних героїв.

Одеситка, що, судячи з багатьох реплік, до карикатурності не сприймає українську мову й узагалі все українське. Ну, зрозуміло: «Одесса — это русский мир», це місто до України буцімто не має ніякого стосунку — стереотип, наполегливо нав'язуваний російською пропагандою протягом багатьох років. Чи є люди з подібними поглядами в Одесі? Так, трапляються — от тільки до якої ці погляди вони є типовими?

Цікавіше зі львів'янином. Бо його образ об'єктивно є карикатурнішим, «екзотичнішим» за образ одеситки. Отже, Мар'ян — житель великого міста, який, приїжджаючи до Одеси, відчуває розгубленість. Який, мов дитина, підкоряється матері. А тепер пригадаймо російську блогосферу та соціальні мережі під час обох майданів. А вони рясніли сотнями однотипних постів. Мовляв, «западенців» заманили до Києва, обіцяючи їм за це гроші, бо це ж для них був єдиний у житті шанс побувати в українській столиці.

Вони ж, мовляв, ніколи ніде далі свого Львова не бували й, якби не Майдан, не побували б. А печиво, що роздавала протестувальникам Вікторія Нуланд — це ж, мовляв, був єдиний для них шанс бодай раз у житті скуштувати печиво, «западенці» ж, буцімто, такі бідні, що смаку печива й не знають. Тож підступна Нуланд використала копійчане печиво, мов гачок, мов наживку. Російські «знавці» не шкодували й не шкодують барв, щоби змальовувати галичан як буцімто таких, що живуть мало не в халупах, із досягненнями цивілізації геть не знайомі й узагалі «з гір позлазили» (ну звідки ж росіянам знати, що від Львова до гір — понад сотня кілометрів; вони ж «географіїв не вивчали», «извозчики всюду довезут»).

І, звісно ж, відповідно до цих сотень постів, живуть «западенці» за стародавніми патріархальними звичаями, цураючись усього модерного. (Із дуже прозорим натяком: модерне — це російське, українське є патріархальним та архаїчним буцімто за визначенням.) Прикметно: російська (ольгинська?) блогосфера втовкмачує, буцімто слово «рагулі» — це презирлива назва українців, якою їх нібито звуть західноукраїнські росіяни, поляки та євреї.

Саме такі уявлення про жителів Західної України навіює й офіційна російська пропаганда.

То чи не впізнаєте ви у змальованій вище картині нашого Мар'яна, головного героя? Здається, впізнаєте. Він сліпо підкоряється матері — от вона, архаїчність та патріархальність. Він губиться, потрапивши до великого міста, до «білих людей». І хай він хоч тисячу разів грає в рок-гурті, а однаково — глибокий провінціал і «рагуль». Оля порівняно з ним — просто тобі столична штучка.

Скажете, автори фільму в такий спосіб висміюють стереотипи? У тому й річ, що ні — бо ці стереотипи покладено до фундаменту сценарію: якби не вони — сценарію взагалі не було б. Розвалився б. Саме на базі цих стереотипів вибудовано «комічні» ситуації. Ці російські стереотипи в даному разі є аксіомою, системотворчим чинником. Жодним сумнівам вони не підлягають.

Просто автори серіалу персоніфікували ці стереотипи — надали їм людських облич, вклали до їхніх вуст репліки, змусили рухатися. І нема куди подітися від враження: «центральним», «головним» був саме стереотип щодо галичан, причому стереотип російський — і не догори, й не дригом, а на повний зріст.

Хотіли того автори серіалу чи не хотіли, але протиставлення зросійщеної одеситки та щиро-українського львів'янина вийшло дуже схожим на протиставлення, що його робила ще радянська пропаганда й до сьогодні робить російська — між буцімто модерною, урбаністичною Росією та буцімто архаїчною, сільською (а чи, принаймні, дуже й дуже провінційною) Україною.

Хотіли того автори свідомо, а чи це промовляла їхня підсвідомість, але й до розв'язки закладено «глибокий» зміст: освідчення між Мар'яном та Олею («примирення між сходом та заходом») відбувається в Одесі (на території — й на умовах? — сходу) під акомпанемент пісні Леоніда Утьосова — не лише російськомовної, а й такої, що відсилає до часів та реалій СРСР. І, погодьтеся, для цього фільмового єднання зусилля героїв аж ніяк не були паритетними: Мар'янові довелося пройти набагато більший шлях «самовдосконалення», ніж Ользі, всі тернії на шляху якої здебільшого полягали просто в подоланні несприятливих ситуацій. Він «самовдосконалювався», вона погодилася сприйняти його «самовдосконаленим». Тож нема куди подітися від підозри: глядачі фільму мають зрозуміти, що саме на таких умовах тільки й можуть бути «схід і захід разом».

Що ж до враження в цілому... Воно таке, ніби нам розповідали розтягнутий на дванадцять серій старий, давно заїжджений і, власне, досить образливий анекдот «про хохлів». І гадали, що ми муситимемо з нього сміятися.

Серіал «Догори дригом» став яскравим, але далеко не єдиним прикладом досить помітної тенденції: чимало наших телевізійників протягом багатьох років так прагнули наслідувати російський «передовий досвід», що й на Україну звикли дивитися російськими очима. Й тепер, коли на шляху прямої російської пропаганди з'явилися бар'єри, її, російської пропаганди, стереотипи з легкістю самовідтворюються всередині України.

Що ж до даного серіалу, то виникає й ще одна підозра: в Росії — путінській Росії — його залюбки купили б.

Фото: кадр із серіалу «Догори дригом»

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
4515
Читайте також
26.09.2017 11:31
Інна Долженкова
для «Детектора медіа»
4 483
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду