ПРОЕКТИ
17:39
Понеділок, 8 Травня 2017

Французькі вибори крізь українські телеочі

Другий тур президентських виборів вітчизняні телеканали висвітлювали масштабно, але рівень аналітики бажав кращого.
Французькі вибори крізь українські телеочі
Французькі вибори крізь українські телеочі

Телеканали, з яких продовжує черпати інформацію про подібні речі більшість українців, висвітлювали французькі вибори дуже по-різному. Хтось протягом дня голосування практично взагалі не приділив уваги цій темі. Хтось, як «канал 112», 5 канал чи «Еспресо TV», робив гостьові студії,  включення експертів або коментаторів з місця. Останній метод, як стало незабаром зрозуміло, спрацьовував не завжди: так, позаштатний радник Адміністрації президента України та «експерт із управління репутацією» (так було в титрах) Борис Тизенгаузен в ефірі «Еспресо» припустив, що явка виборців складе порядку 45 %, і що Марін Ле Пен ще може піднести Франції та світові сюрприз у вигляді своєї перемоги, як от трапилося в США з Дональдом Трампом.

Насправді, нагадаємо, явка склала порядку 65 %, а Емануель Макрон цілком передбачувано переміг опонентку з подвійним відривом. Звідки шановний експерт узяв дані про те, що напередодні голосування розрив між суперниками був «мінімальний», так і лишилося загадкою. Втім, явка все-таки була найнижчою за майже півстоліття , про що так чи інакше нагадали всі телеканали, а на 112-му ще й додали, що навіть серед тих, хто прийшов на дільниці, 10 % вкинули в скриньки пусті бюлетені.

З усіх, хто приділив увагу темі, хочеться виділити «Факти» на ICTV як єдину програму, в сюжеті якої фігурувала думка української діаспори у Франції (звісно, думка ця була за Макрона, а точніше – проти Ле Пен). А от новинарів «UA: Перший», здається, підвело прагнення до позірної збалансованості. Дати два синхрони французьких виборців – один «за Макрона» й один «за Ле Пен» - це, звісно, добре. Але трохи сумнівно з погляду європейських цінностей виглядає випуск в ефір таких слів прибічниці Ле Пен: «Імігранти та чорношкірі навіть беруть участь у виборчих комісіях, і це шокує… я голосувала за людину, яка, я сподіваюся, вижене їх із Франції та з Європи». Не «мова ненависті», ні?

Здебільшого вітчизняні ведучі без комплексів надавали у підводках характеристики французьким кандидатам: Макрон стабільно фігурував як «проєвропейський», тоді як Ле Пен була «націоналісткою» («UA: Перший»), «радикалкою» (ТСН на «1+1») і просто, без еківоків, «проросійською» («Факти»). Вирізнилися «Подробности» на «Інтері»: там глядачеві повідомили, що погляди претендентів на французьке президентство «кардинально відрізняються» - але вирішили не деталізувати, чим конкретно, а слова «Росія» чи «Путін» не пролунали взагалі.

З цікавинок хочеться відзначити підбірку 112-м привітань месьє Макрону від світових лідерів – точніше, порядок цієї підбірки. Порядок був такий: Дональд Трамп, Хіларі Клінтон, Петро Порошенко, Володимир Гройсман, поки що чинний президент Франції Франсуа Олланд, голова французького МЗС Жан-Марк Еро, глави урядів Німечччини та Великої Британії Ангела Меркель та Тереза Мей, і вже далі – керівники Євросоюзу, Канади, Греції, Польщі, Австралії тощо. Хоча, цілком можливо, цей порядок сформований не за принципом важливості, а за хронологією появи самих привітань.

Що ж до найголовнішого, тобто подальших перспектив Емануеля Макрона як президента Франції та Марін Ле Пен як лідера, імовірно, найпотужнішого опозиційного руху, то в новинах про це згадувалось побіжно. Хоча більшість телеканалів не забули нагадати принаймні про те, що вже за шість тижнів на Францію чекають парламентські вибори, що Ле Пен пообіцяла реформувати свою партію й добиватися більшості в Національних Зборах, а дехто – навіть про те, що Макрон, який висувався в ролі незалежного кандидата, взагалі-то не має більшості в парламенті й зараз.

Звичайно, аналітика за визначенням не є прерогативою суто інформаційних програм. Водночас показовим видається акцент усіх (не лише телевізійних) українських ЗМІ на програші Ле Пен як симпатика Росії. Тобто попри те, що ми наче й вважаємо себе європейцями, нас іще не цікавить, наприклад, вплив цих виборів на перспективи Євросоюзу. Звісно, це можна й зрозуміти: до ЄС ми ще не входимо, а от війна з Росією іде вже не перший рік…

З іншого боку, ейфорія з приводу поразки Ле Пен, менш помітна в теленовинах, і дуже помітна в соцмережах, може виявитися такою ж мало обгрунтованою, як і ледь не паніка після перемоги на президентських виборах у США Дональда Трампа. Сучасний, наскрізь медійний, світ стимулює «коротку пам’ять» суспільства. Того ж Трампа геополітично стурбовані українці тепер схильні хвалити за нещодавно підписаний бюджет, що передбачає надання Україні допомоги на 560 млн. дол. – хоча насправді його стратегія щодо України як була, так і лишається малозрозумілою, якщо вона взагалі існує. В чомусь аналогічна ситуація вимальовується і з Макроном, чиї дії в «українському питанні» в першу чергу залежатимуть від внутрішньополітичної ситуації, яку наразі спрогнозувати складно.

Зрештою, той же «Нормандський формат», враховуючи відносні молодість та недосвідченість новообраного президента Франції, тепер може наповнитись новими акцентами (зокрема, з боку ЄС очевидну першу скрипку найближчим часом там гратиме Ангела Меркель). Можливо, аналітичні телепрограми та ток-шоу найближчих днів таки приділять увагу цьому ракурсу подій. І, звісно, хотілось би вірити, що таку увагу вже заздалегідь приділили на Банковій, Грушевського та на Михайлівській площі.

Фото: RFI

Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
678
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2017 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop