Україна любить спорт. А чи себе у спорті

Україна любить спорт. А чи себе у спорті

29 Квітня 2017
2785
29 Квітня 2017
21:42

Україна любить спорт. А чи себе у спорті

2785
Наше спортивне телебачення, на жаль, прямує російською стежкою. Тією, на якій спорт сам по собі ніякою цінністю не є: спорт — це різновид війни.
Україна любить спорт. А чи себе у спорті
Україна любить спорт. А чи себе у спорті

Перш ніж повести мову по суті, хотілося би сказати от що: НСТУ перебуває на стадії становлення, причому лише на початковому її етапі. Тож усе, що буде написано, — це не критика, а радше побажання, так би мовити, кваліфікованого глядача.

Отже, повідомлення: «“UA:Перший” покаже усі матчі Чемпіонату світу з хокею за участю збірної України наживо». На практиці це не зовсім так, і канал показує чемпіонат дещо ширше — скажімо, 24 квітня йшла трансляція матчу Австрія — Угорщина, 27 квітня — трансляція матчу Казахстан — Південна Корея.

А тепер погляньмо на ситуацію свіжими очима. В Україні — чемпіонат світу. І хай це не елітний дивізіон світового хокею, а перша ліга (двоє переможців якої вже за місяць гратимуть на чемпіонаті світу у вищій лізі) — однаково подія є непересічною. Не рядовою. Тим паче, що Україна зовсім не розбещена міжнародними змаганнями такого рівня.

З іншого боку, ще з радянських часів хокей мав чимало шанувальників. Тож, здавалося би, вже хто, а країна-хазяйка мала би показувати всі матчі чемпіонату світу. Хоча би задля того, щоб її власні глядачі відчули: протягом тижня їхня країна стала центром світового хокею. Відчули, що в їхній столиці й справді відбувається хокейне свято світового рівня. І бачили, що саме відбувається, як триває це свято. Відчуття причетності або відстороненості — от про що, власне, йдеться.

Зрозуміло: дуже складно було би показати всі матчі наживо, бо тоді довелося б зламати звичну сітку мовлення. Але ж є запис! І до показу спортивних подій у записі вдаються зовсім не рідко. У записі йшло чимало трансляцій із Олімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро — хоча б із причини різниці в часі. Але нічого страшного з того не було. У такому режимі майже п'ять років тому українське телебачення вело трансляції з чемпіонату Європи з футболу: найцікавіше — наживо, все решта — в записі.

Загалом же, хокейний чемпіонат світу проходить десь на далекому маргінесі інформаційного потоку. Інформаційний та іміджевий потенціал, який містить у собі ця подія, залишився невикористаним. Навіть із суто патріотичного погляду.

А тепер погляньмо, чим бавив своїх глядачів «UA: Перший» у царині спорту впродовж останнього часу. Зовсім коротенькі випуски новин «Спорт» уранці та трохи довші (20 хвилин) «Новини. Спорт» удень та ввечері. Український міжнародний кубок зі спортивної гімнастики 8 квітня. Не так спортивна, як навколоспортивна подія — церемонія вручення нагород ФІФА (футбол) 9 січня. Теніс: кубок Девіса, матч Португалія — Україна 7, 8 та 9 квітня; «Український корт» 30 січня та 27 лютого. І змагання з біатлону 12‒15 та 19‒22 січня, 2‒5, 13 та 17‒20 березня, а ще «Найкращі виступи українських біатлоністів» 5 березня. Щось я міг прогледіти, але навряд чи це змінило б загальну картину.

Якою виходить ця загальна картина? Якби на неї подивився іноземець, який геть нічого не знає про Україну, він був би щиро переконаний: Україна розташована десь у тундрі, а традиційний спосіб життя українців — це бігати на лижах і полювати на дичину, здобуваючи собі харчування. Бо, за однією з версій, біатлон є не чим іншим, як спортивною «реінкарнацією» традиційного способу життя народів Крайньої Півночі. І якщо суспільне телебачення України левову частку своєї уваги до спорту приділяє саме біатлону — це, певне, щось та й каже про смаки й уподобання українців. Принаймні, мусило би казати. Сторонньому спостерігачеві й на думку не спаде, що активна (тобто не дивитися по телевізору, а займатися самому) популярність біатлону в Україні є неможливою через нестійкий характер снігового покриву взимку.

Гаразд, це зимовий сезон, а Україна, як відомо — не Росія й навіть не Фінляндія й не Норвегія. Але чим запам'ятався літній спортивний сезон на «UA: Першому»? Чемпіонат Європи з футболу та Олімпіада в Ріо-де-Жанейро — так, але без цих подій було просто не обійтися. Інші спортивні трансляції були дуже рідкісними й якимись випадковими, безсистемними. І — в переважній більшості були присвячені не популярним видам спорту, а тим, де українські спортсмени мали реальні шанси на перемогу.

На інших загальних, не профільно-спортивних, телеканалах це здебільшого були футбол, переважно матчі за участі «Шахтаря» або «Динамо», та професійний (і лише професійний) бокс, останній — знову ж таки, успішний для України вид спорту.

Контент спортивних телеканалів вимагає окремого дослідження, але загальне враження таке, що й на них дуже далеко до великого розмаїття на всі смаки.

Тут ми стикаємося з тим самим, із чим стикаємося на українському ринку взагалі — й не лише медійному. Із задоволенням найбільших сегментів попиту й нехтуванням усіма рештою. Телебачення задовольняє потреби шанувальників найпопулярніших (або таких, які вважають за найпопулярніші) видів спорту. Можливо, це лише здається, але так і хочеться додати: найпопулярніших серед еліти, серед «сильних світу цього». Он, у Білорусі «в хоккей играет настоящий Лукашенко», тож хокей там і є стрижнем спортивної телепрограми. У Росії Путіна підносять як майстра дзюдо, тож і дзюдо там вважають за всенародно популярний вид спорту, навіть комерційну рекламу на цьому будують. У нас, здається, далеко не в тій стадії, але відбувається те ж саме.

А може бути, річ головним чином от у чому. Пригадуються два випадково почутих фрагменти зі спортивних новин Українського радіо. Один: український важкоатлет здобув на чемпіонаті срібло. Хто здобув золото, хто бронзу — про те не обмовилися жодним словом, срібло українця — ото й була вся новина. І другий: на чемпіонаті з фігурного катання українська танцювальна пара увійшла до чільної десятки, на наступний чемпіонат від України зможуть поїхати вже дві пари. Хто здобув золоту медаль, хто срібну, хто бронзову — так і не сказали.

Чи можете ви собі уявити шанувальника того або іншого виду спорту, якому геть байдуже, хто став чемпіоном, а хто призерами? Оце й доводить: наше спортивне телебачення, на жаль, прямує російською стежкою. Тією, на якій спорт сам по собі ніякою цінністю не є: спорт — це різновид війни, й головне в ньому — що ми всім «пащу порвемо, моргала повиколюємо». Спортивні програми провідних телеканалів, і «UA: Першого» передусім (бо мова перш за все про нього) розраховані не на поціновувачів і шанувальників спорту, а на квасних (так, саме квасних) ура-патріотів. На тих глядачів, які не знаються на спорті і яким байдуже, що за вид спорту на екрані — аби лише «Україна всіх поставить на коліна».

Є тут ще й от який аспект. Наше телебачення (знову ж таки, й «UA: Перший») йде у хвості за тими видами спорту, в яких українські спортсмени здобувають успіхи. Й тим самим зберігають оцю дуже вузьку нішу успішних для українців видів спорту. Тоді як широкий спектр демонстрованих на телеекранах видів спорту популяризував би їх — і за десять років зросла би генерація сильних спортсменів у найрізноманітніших видах. І спортивних успіхів українців, відповідно, побільшало би.

І все це — завдання суспільного телебачення, яке от просто зараз постає. Зрештою, його засадниче завдання — задовольняти найширший попит глядачів, а не лише попит на ті види спорту, які є реально або нав'язуються як найпопулярніші.

Фото: pribalt.info

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2785
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду