Опитування
/
Результати

Що, на Вашу думку, потрібно зробити на порталі «Детектор медіа» першим кроком, щоб портал став для Вас кращим?

Мені все подобається
Поліпшити якість подачі інформації
Збільшити інформаційне охоплення
Поліпшити дизайн порталу
Поліпшити сервіси порталу
Додати нові сервіси
Свій варіант

Що, на Вашу думку, потрібно зробити на порталі «Детектор медіа» першим кроком, щоб портал став для Вас кращим?

Мені все подобається
25.5% (95)
 
Поліпшити якість подачі інформації
18.8% (70)
 
Збільшити інформаційне охоплення
19.9% (74)
 
Поліпшити дизайн порталу
14.2% (53)
 
Поліпшити сервіси порталу
1.3% (5)
 
Додати нові сервіси
5.1% (19)
 
Свій варіант
15.1% (56)
 
Загалом відповідей: 372
10:34
Четвер, 12 Січня 2017

Різдво на Українському радіо: шляхом патріарха Кирила?

Програми про Різдво здебільшого розповідали про обряди, ритуали, прикмети, навіть забобони. Про що йшлося незрівнянно менше — це про християнський зміст Різдва, про народження Ісуса Христа
Різдво на Українському радіо: шляхом патріарха Кирила?
Різдво на Українському радіо: шляхом патріарха Кирила?

У християнському світі свята Різдва та Нового року заведено відзначати по-різному. Різдво — свято камерне, родинне, навіть інтимне. Тимчасом як Новий рік — галасливий, веселий, компанійський.

В атеїстичному СРСР Різдва офіційно не святкували. Новий рік увібрав у себе й власне новорічні, й різдвяні парадигми відзначання, будучи водночас і родинно-камерним, і компанійсько-галасливим: кожен святкував його, як вважав за потрібне, а в телевізійному та радіоефірі було наявним і перше, й друге. Що ж до Різдва... Його теж святкували — «напівпідпільно». Та оскільки офіційно ніякого свята не було, відзначання Різдва «заморозилося», «законсервувалося» таким, яким було на початку ХХ століття, та ще й переважно в селах. Люди значною мірою просто відтворювали старі традиції, не вкладаючи в них жодного ані християнського, ані іншого «високого» змісту. Виходило щось на кшталт карго-культу — тобто механічного мавпування незрозумілих, позбавлених сенсу дій та ритуалів.

Що ж до телевізійних та радіоефірів на Різдво за радянських часів... Парадоксальним чином вони були святковими, причому святковими по-модерному: саме на Різдво, та ще на Великдень, радянське телебачення давало щось дуже розважальне, таке, що було неможливим будь-якого іншого дня — аби привабити людей до ефірів і, відповідно, відвабити від відвідин церкви й святкування «старорежимних» свят.

А що ж нині, чверть століття по тому, як Україна припинила бути офіційно атеїстичною, а Різдво стало офіційним святом? Із прикрістю доводиться зазначити: як Новий рік, так і Різдво залишаються пострадянськими за духом, за концепцією.

Телеканали підійшли до Різдва, як і завжди — не мудруючи лукаво. «Інтер» заповнив весь ефір вихідних днів фільмами, з перервою на ранкове богослужіння. Прикметно: у Святвечір канал показав «Вечори на хуторі біля Диканьки», причому саме на Різдво і, здається, вже далеко не вперше. «1+1» дав у Святвечір «Різдвяні історії Тіни Кароль» — теж далеко не щось свіженьке. Удень канал бавив глядачів «Світським життям — новорічним карнавалом». «UA: Перший» у день 7 січня показував великохронометражний «Вечір пам'яті Назарія Яремчука» — навіть важко сказати, наскільки його можна назвати святковим. Була ще «Українська пісня. Різдво». Чимало каналів узагалі не мали у програмі нічого специфічно різдвяного.

Хто збив із ніг, то це «UA: Перший»: на другий день Різдва він показав програму «Щедрик перпетуум мобіле». Але ж канал, який послідовно відстоює все українське, мав би знати: щедрівки — то не різдвяні, а новорічні пісні! Не відставав у цьому й Перший канал Українського радіо. Усі дні різдвяних свят він щедро розповідав слухачам про «колядки та щедрівки» — найчастіше отак, у парі, мов на лекції з етнографії. Тим, хто не знається на традиціях, залишалося тільки ламати голову над тим, чим же колядки та щедрівки відрізняються одні від одних і чому в Україні аж два різновиди обрядових пісень, що їх, судячи з розповідей радіо, виконують за одних і тих самих обставин. І якби ж тільки це! На Новий рік довелося почути, як слухачам розповідали про традиції святкування Різдва в різних країнах, тоді як на Різдво кілька разів лунала пісня «Happy New Year» гурту «АББА». «В нас Новий рік — у них Різдво» — до цієї радянської пропагандеми все це, зрештою, й зводилося.

Ну а ще 25 грудня в новинах Першого каналу Українського радіо розповідали: «Сьогодні католицька та протестантська церква святкує Різдво». От цікаво, що малося на увазі під висловом «протестантська церква»? Адже протестантизм — це течія в християнстві, що не зводиться не лише до однієї церкви, а й до однієї конфесії; протестантизм — це сукупність геть різних між собою конфесій! Натомість 7 січня в ефірі пролунало: «Сьогодні святкують Різдво християни східного обряду». Перший канал Українського радіо пильно охороняє головну таємницю «русскаго міра» — що більшість православних церков (які, звісно ж, східного обряду) святкують Різдво 25 грудня?

А програми й повідомлення про Різдво рясно лунали в ефірі каналу протягом усіх вихідних, аж до 9 січня. Й от що їх усі об'єднувало. Ішлося в переважній більшості з-поміж них про обряди, ритуали, традиції святкування Різдва в Україні. Здебільшого про стародавні, а отже, сільські традиції. Такі, які навряд чи можливо один до одного відтворити в умовах сучасної урбаністичної цивілізації. Ішлося про пов'язані з Різдвом прикмети, навіть забобони. Про страви, які треба подавати, й колядки, які належить співати. Про що йшлося незрівнянно менше — це про християнський зміст Різдва, про народження Ісуса Христа. Бувало й таке: лунало одне, максимум два речення про те, що Ісус народився, — й одразу розмова повертала на те, яка шкода, що на вулицях сучасних міст не колядують.

Вразила фраза: «До хати вносили дідуха — він і був головним персонажем Різдва». А я, наївний, вважав, що головним персонажем Різдва є Ісус Христос — а воно виявилося, що дідух. Інша фраза, з іншої програми: «Дідух — це різдвяний дух». Даруйте, але ж це вже поганство — чистісіньке поганство! Так, Різдво — це не суто релігійне, а до великої міри світське свято. Але ж це не означає, що на Різдво треба вклонятися духам та привидам!

Що більше я потрапляв на «різдвяні» програми Першого каналу Українського радіо, то настирливіше пригадувався такий собі патріарх Кирил. Бо це саме з його публічних промов не почути жодного слова про Ісуса Христа, про Христові заповіді, про зміст і сенс християнства — лише про «святу Русь» та її нетлінні традиції. Про «скрепи» — але хіба ж не про них ішлося на Українському радіо, хай навіть без уживання цього слова?

Різдво для войовничих атеїстів — от що це було. Імітаційне християнство, коли віра зводиться до тупого виконання обрядів та ритуалів без найменшого докладання душевних зусиль. Похрестився, попостився — ото й молодець. Навіщо? Як це навіщо — бо так належить!

Давно відомо: релігія полягає в основі національної культури, національної ментальності. Й російське імітаційне християнство та російська імітаційна демократія є прямими причиною та наслідком. Усе дуже просто: люди з дитинства привчаються до того, що мусять тупо, мов роботи, виконувати приписані процедури, анітрохи не замислюючись, для чого й навіщо. Не переймаючись змістом тих процедур. Той самий карго-культ.

От тільки нам це навіщо?

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
678
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2017 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop