ПАНОПТИКУМ З ЧЕРНІВЦІВ

Чемпіонат складався з чотирьох частин. Десять шикарних ципочок (Чи принаймні тих, хто хотів би так виглядати)– молодих і не дуже, виходили у вечірніх сукнях, створювали образ хуліганки, потім еротично намагалися вдягнути панчохи, а на кінець – танцювали стриптиз біля жердини. Судді ж судили їх за артистичність, сексуальність (чомусь Зінці завжди здавалося, що це можна перевірити лише безпосередньо “у ліжку”), а також вміння роздягатися. “Оце так і чемпіонат! Сміхота з ним!” – підхопила чиєсь ранкове гикання дівчина і в екрані з’явилися судді (“А судді хто?” – майнула, як марево, цитата і зникла) Тарас Брикайло, Власта Шовковська, Олег Пинчук, Валентин Коваль та інші.

“Саші 19 лєт. Танцуєт стріптіз вссєго два мєсяца. Дєвушка любит сводить с ума мужчин... Но єй нє по душе дождь... Да. В дождь підалі нє покрутіш” – “веселими” голосами ведучі рекламували дівчаток. “Ну зовсім тобі, як тамада на весіллі. Жваво й дотепно” – іронічно відмітила Підалькіна, і обличчя почало кривитися від огиди. “Антонія нє любіт пьяних жєнщин, кромє сєбя” – правила своєї ведуча, а камера знімала конкретику – стегна, пуп, груди, і, звісно те, що поляки називають дупою (тендітне слово, нема куди правди діти!) З”явилися рєбята з СТБ. Винесли “забавниє і сімпатічниє сундучкі” для глядацьких голосувань. “І де ж те СТБ стільки рєбят у Чернівцях знайшло! – здивувалася Зіна і почула рекламу від “Первака”: “А в мого завжди весна. Стояв, стоїть і буде стояти”... І до цього в екрані часом з’являвся телефон якоїсь служби знайомств.

Стриптизерки ж чернівецькі часу дарма не гаяли, корчили з себе бозна яких боядер. Хоча... Зовсім це не було схоже на пантоміму кохання. Бракувало витонченості, чарівності, не володіли кралечки мистецтвом подобатись, і не було це справою їхнього життя, їхнім щастям. Що ж було? Конкретика. Примітивні вихиляси стегном, оголення грудей, “звабливі” рухи у напрямку до геніталій і все - журі і чоловіки (ті, кого “Первак” ще не вразив) у залі мали б просто на вуха встати....

ДОПІНГ-КОНТРОЛЬ ДЛЯ ЧЕМПІОНІВ

“Якщо це чемпіонат, то мова, напевне, йде про спорт, - вирішила Підалькіна, яка прочитала у книжці, що бути гейшею (а стриптиз належить ніби-то до еротичної культури) – це є мистецтво – А якщо СТБешники переводять стриптиз у ранг спорту, то мусить таки бути допінг-контроль, бо деякі з тих ципочок вряди годи дивно очима “косили” … Зінка ніяк не могла второпати, як ЦЕ може бути спортом? Тоді про ЦЕ у спортивних новинах - чи як? Хоча... Може і справді в еротиці кількість переходить у якість, і навпаки... Але, слово честі, не у випадку з Чернівцями! Кралі усі як з одного інкубатора – одноманітні рухи і ніякої тобі імпровізації! Тих дівуль не цікавила досконалість. Просто виробляли, фальшиво імітуючи пристрасть, що інколи аж нудило. І з такими багатозначущими поглядами… Мовляв, їхнє стегно - то неабияка коштовність. Видовище настрій Зіні так споганило, що в неї аж п’ятки спітніли від занепокоєння, бо те, що показували дівчата, щодня у дзеркало своє бачила, нічого особливого у тому не відзначала, і второпати не могла, як це по телебаченню можна як щось неординарне видавати?!

З тим, часом тих дівчат їй ставало шкода. Бо кожна з них, напевне, невлаштована у житті, і мріє таким чудернацьким чином у люди вибитися. І тут не тільки їхня вина. Усе збіговисько, що ляскає в долоні і бали за примітивізм виставляє, будь-кого зіпсує, тільки волю дай. І на душі дівчини ставало усе гнітючіше й гнітючіше.

ХВАЦЬКИЙ ЖЕВЖИК – РОЗІГРІВ…

Раптом на кін випустили соліста стриптиз-балету. “Для розігріву” – сказали. Cкільки в ньому, паскуді, було звабливості та бісівського шарму! Другого такого витівника ще світ не бачив. Чого він тільки не виробляв! І роздягався потішно, і гасав по залі, мов навіжений, і м’язами трусив, і бікіні смикав, і до жінок ненав’язливо чіплявся. З усього було видно, що тілом він володіє досконало, і нічого не варто йому той стриптиз витанцьовувати. Легкість у рухах, насолода від захвату жіноцтва, лукавий звабливий погляд і жінки у чернівецькому клубі просто ошаліли від захвату. І подумалося, що один такий справжнісінький професіонал-митець ладен більше глядачів зібрати, ніж десять СТБшних спортсменок-стриптизерок.

СТРИПТИЗ У МАСИ!

Дивилася Зінка і втямити не могла – нащо там оті судді сидять, які на початку куцо привіталися, так ніби незручно їм було і кортіло справу ту швидше скінчити, щоб у різні боки розбігтися. Їх жодного разу (тільки у кінці, коли сумнівні призи дівчаткам роздавали) більш камера не показала. Ні облич, ні того, як вони (за яким, власне, принципом) ті кляті бали дівчатам виставляли. Загадкою це було, як, власне, і сенс того кумедного чемпіонату. І подумала Підалькіна: “У давні часи такими дівчатами керували жерці, які, мабуть, і були першими сутенерами світу. Вони їх “клієнтам” пропонували, “достоїнства” і права їхні перед соціумом захищали, святими називали. І що ж, виходить, що СТБ вирішило на себе роль їхню перебрати, так би мовити “кришу” для сучасних дівчаток організувати і діяльність їхню легалізувати”. А що?.. “Стриптиз у маси” звучить таки цікавенько, особливо для зубожілої нації. Бо, може таки бути (такі тепер часи!) що СТБ саме про ту половину нації піклується, в кого “фінанси поють романси”, а стриптизерок до сказу кортить побачити. І ще майнула думка, а може таким чином народження українців стимулюється (бо усього нас вже 48 мільйонів стало), а стриптиз у поєднанні з “Перваком” до сказу будь-кого доведе – уся країна “стоятиме”.

Відчувала Підалькіна, що для аналізу баченого їй таки бракує клепок у голові, тому і порішила у мотлох той не занурюватися. Не думати про те хто кому і яку купу грошей за “чемпіонат” той відвалив. І вірно. Хоча… “Як же ж із кодексом честі”?… - засоромилася, збагнула: честь сьогодні - анахронізм у мові... Як і мораль, до речі…