ПРОЕКТИ
12:00
Вівторок, 9 Червня 2015

Яке ганебне коло розірве «Гвардія»

Рейтинг «Гвардії» зробили громадяни України, й на цьому варто поставити крапку. Нішевий та ризикований («тётки не будут смотреть») «чоловічий» контент поламав умовності, стереотипи та, сподіваюся, плани менеджменту українських каналів
Яке ганебне коло розірве «Гвардія»
Яке ганебне коло розірве «Гвардія»

Успіх міні-серіалу «Гвардія» визначається не лише високими показниками. Оцінювати далеко не ідеальний фільм у даному випадку слід не лише за рейтингами. Адже за сухими бездушними цифрами ховаються прецеденти, більшість із яких є для України новими та, відповідно, показовими.

 

Найперше - на каналі «2+2» серіал «Гвардія» встановив рекорд, перевищивши за кількістю глядачів навіть показники футбольних матчів. Це, як сказав генеральний директор групи «1+1 медіа» Олександр Ткаченко, є відповіддю на питання, якими сьогодні є очікування українського глядача. Пан Ткаченко не розшифрував, тому розвинути думку далі спробує ваш автор.

 

Згаданий канал «2+2» належить до так званих нішевих, точніше - «чоловічих». Кращий результат, показаний «Гвардією» в день прем'єри, підтверджує істину, яку два тижні тому, до «Гвардії», в Україні, принаймні - складаючи пропозиції для власного виробництва, вперто не помічали. Тепер же очевидно, як ніколи: «Гвардія» завоювала українців, бо «чоловічі» канали жінки дивляться так само активно, як чоловіки. Власне, це було відомо раніше, просто інформацію чомусь приховували або, принаймні, не поширювали.

 

Для тих, хто не зрозумів, повторюся: «чоловічі» канали мають на старті вдвічі (!) більшу аудиторію, аніж «жіночі» (не менш нішеві) або «загальні, сімейні, для всіх» тощо. Просто з такою аудиторією замість українського виробника фільмів та серіалів щонайменше останніх десять років успішно працював виробник російській. Експлуатуючи все, що тільки можна експлуатувати, передусім героїку, пригоди та перемогу «наших» над «німцями» чи іншими «не нашими».

 

Щойно «Гвардія» ризикнула запропонувати вдячній до сприйняття подібного видовища аудиторії відповідний український аналог, мільйони українців негайно втамували першу спрагу не за російським «нашим кино», а реально - за своїм та своїми. І для того, щоби влучити в цільову аудиторію, не треба було примірятися до неї за статевими ознаками. Рейтинг «Гвардії» зробили громадяни України, і на цьому варто поставити крапку. Нішевий та ризикований («тётки не будут смотреть») «чоловічий» контент поламав умовності, стереотипи та, сподіваюся, плани менеджменту українських каналів.

 

Відповім, послуговуючись лексикою менеджерів та відштовхуючись від прикладу «Гвардії»: «Тётки будут смотреть, даже если в кино нету про любовь».

 

Далі, що дуже важливо: «Гвардія» мала все ж у два з половиною рази нижчу частку, ніж «Останній москаль». Проте комедія зібрала й досі збирає врожай із негативу, котрий акумулює просунута й разом із тим патріотично налаштована аудиторія. Тавро «антиукраїнський фільм» - це для «Москаля» ще лагідно й дружньо. Натомість гостросюжетна драма «Гвардія», зроблена, на відміну від комедії, поспіхом з огляду на низку обставин, оцінена в соцмережах здебільшого позитивно. Глядачі бачать недоліки, визнають їх, указують на них - та загалом схвалюють побачене і, що характерно, вимагають іще.

 

Звідси урок другий: країна, яка не має своїх героїв, запропонованих вітчизняною масовою культурою, хоче їх, нарешті, мати й пишатися з їхніх перемог. Лиш наростивши м'язи та закріпивши самоповагу, українці будуть готові сміятися з себе та власних комплексів. Драма може бути без мелодрами і без комедії. Проте комедія й мелодрама в наших умовах не відбудуться без становлення повноцінної гостросюжетної драми.

 

Але - саме на цьому етапі пропонує, навіть вимагає зупинитися в подальшому процесі створення українських фільмів та серіалів відомий журналіст Леонід Швець. Його критичний відгук на «Гвардію», чесно кажучи - один із небагатьох, по суті є навіть не критикою в форматі розбору польотів, а монологом повного неприйняття факту появи серіалів в Україні на українському матеріалі.

 

Найцікавіше - нічого нового та «неправильного» про те, що в «Гвардії» погано, пан Швець не сказав. Зокрема, згоден із тим, що сценарій повний навіть не ляпів, які, за слушним визначенням колеги, є і в геніїв, а речей насправді неприпустимих. Кому цікаві подробиці, перечитайте текст. Ви, поклавши руку на серце, визнаєте безжальну правоту його автора. Та почавши з розбору по деталях однієї окремо взятої готової історії, Леонід Швець іде далі. І звучать висновки, котрі йдуть урозріз із, без перебільшення, нагальними потребами мільйонів його співгромадян. Бо ці самі мільйони дивляться і «Гвардію», і «Останнього москаля».

 

Пане Швець, якщо ви це читаєте: для мене позитивна оцінка київського таксиста важить значно більше, аніж ваша. Бо «Гвардія», як і десятки, а то й сотні подібних фільмів та серіалів, робляться для того, щоби достукатися до нього, а не до вас. Масова культура адресована масам. І вона ці самі маси в перспективі гуртує та консолідує довкола певних, потрібних державі (а іноді й суспільству) ідей та смислів.

 

Строкатий натовп американських поселенців сформували в єдину націю вестерни, і спробуйте зараз подивитися хоча б один, знятий сто років тому. Чи - написаний та виданий у вигляді дешевої книжечки від кінця позаминулого століття. Повірте мені, ви не зможете довго насолоджуватися цим, і згадаєте фільми Серджо Леоне, «Чудову сімку», «Джанго» та «Буча Кесседі і Санденса Кіда». Тобто, шедеври або добротно зроблені зразки головного жанру Америки.

 

Але спагеті-вестерни від Леоне не могли би з'явитися без десятків одноразових стрічок із Джоном Вейном. Вони канули в небуття навіть для більшості американців. А українці не знають, як виглядав актор Джон Вейн за життя. Не кажучи вже про його фільмографію - вона взагалі для українських мас темний праліс.

 

«Гвардія» має виконувати - і вже виконує! - для мільйонів українців ту саму роль, яку для самовизначення й самоповаги американців відіграли свого часу вестерни. Інша річ, що в США від самого початку почали вкладати в розвиток індустрії виробництва спершу кіно, а потім серіалів гроші. Але якби після першого чи другого фільму американські грошодавці стали би на нинішню позицію Леоніда Швеця, Америка не стала б задавати тренди й поширювати свою культуру через океан як зразок якості.

 

Пан Швець зазначає: купа штампів «Гвардії» родом із ненависних нам російських серіалів. Отже, ми їх уже любимо, раз користуємося?

 

А чомусь ніхто не каже, що російські штампи - це передерте з ненависних росіянам американських зразків? І ніким не вказано, який із епізодів «Гвардії» з якого російського серіалу запозичений. Просто масова культура має свої закони. Не виробниками російських серіалів, до речі, придумані. Так що штампи - вони і в Америці штампи. Котрими ніхто нікому не докоряє.

 

Пан Швець розвиває тему: мовляв, російське прохідне мило в багато разів професійніше, бо в тамтешніх діячів набита рука. Справді, в Росії створена індустрія. Яка працює на духовні скрепи «русского мира» з таким самим успіхом, як американські вестерни свого часу - на об'єднання нації довкола інших, ніж у росіян, цінностей. А це, за Леонідом Швецем, означає замкнене й ганебне коло.

 

Поки не навчишся знімати - не знімай. Або знімай - тренуючись на котиках. Отже, все ж таки знімай? Але як же знімати, якщо рука не набита й індустрія не створена? Довкола чого створиться індустрія, якщо всі сидітимуть і тупо чекатимуть, киваючи на «не набиті руки»?

 

Ось яке коло повинна розірвати «Гвардія». Не треба боятися починати й кивати на те, що індустрії немає, а отже будемо вчити поки теорію, аби не налажати з черговою практикою. Вже анонсується початок роботи над різними проектами, передусім серіальними. Прогнозую: не всі вони будуть, як писав один пан у соцмережах, відразу світового рівня. Й напевне жоден не задовольнить персонально Леоніда Швеця «не такою» якістю. Проте пан Швець теж, мабуть, не відразу почав писати гарні колонки й статті. Йому теж попервах, напевне, завертали вистраждане суворі редактори. Й не всі його тексти затрималися в читацький пам'яті. Такі закони індустрії - хоч знімання кіно, хоч писання статей.

 

А отже, «Гвардія», лишаючись далекою від ідеалу, все ж задала правильний тон. Потрібні десятки «гвардій». Саме «гвардій» - аби десь на першій сотні черговий серіал став зразком для наслідування та продавався в усьому світі, як формат. До речі, в тому числі - в Росію. Чому б ні...

У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2485
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2018 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop