Легенди та міфи давньої України

Легенди та міфи давньої України

5 Листопада 2014
9472
5 Листопада 2014
09:15

Легенди та міфи давньої України

9472
Проект Ігоря Кобрина «Україна. У пошуках себе» (власне виробництво каналу «Україна») — це спроба докладно пояснити вдумливій публіці, з чого почалася російсько-українська війна на Донбасі, в ході якої Російська Федерація протиставила себе Заходу не як територіям, а як кодексу правил, законів та цінностей
Легенди та міфи давньої України
Легенди та міфи давньої України

Розміщений на офіційному сайті каналу «Україна» опис нового проекту власного виробництва «Україна. У пошуках себе» після побіжного прочитання може викликати відторгнення й неприйняття. Особливо з огляду на трагічні для нас події останніх місяців. Бо нічого втішного й життєствердного, на перший погляд, автори документального циклу не обіцяють.

 

Ось, самі судіть: «Описані чотири переломних історичних етапи, котрі стали тими трагічними обставинами, коли Україна втрачала Європу, а Європа - Україну, й кінець кінцем - наша країна розпадалася на частини». Здається, загальний настрій уже полемізує з багато разів озвученими потребами українців саме в героях нашого часу. Послідовником її є, зокрема, режисер та актор Ахтем Сеітаблаєв, який втілює задум у проекті «1+1» «Хоробрі серця».

 

Загалом же умовна «партія трагедії» поки якщо не перемагає, то принаймні домінує в інформаційному та, що важливіше, культурному просторі. Ось найбільш поширена сьогодні теза: «Гріх патетики й мелодрами - закид, який можна поширити й на всю українську літературу. Бо такою, подобається це комусь чи ні, переважно і є наша рідна традиція: "Україна в огні" Олександра Довженка, "Прапороносці" Олеся Гончара, поетичне кіно, а далі - химерна проза», - полемізує з умовною «партією тріумфу» критик Роксана Харчук. І її роздуми сміливо можна переносити з літератури на кіно й телебачення без ризику втратити зміст сказаного. Тобто, показ героїв та ставка на переможця, активну людину дії - не в українських традиціях. Бо захоплення перемогами й переможцями призводить до того, що, цитата, «страждання звичайної людини, що її в історичних працях прийнято називати нейтральним терміном цивільне населення, опиняються на маргінесі».

 

Ось що найперше спадає на думку, коли канал «Україна» анонсує документальні фільми Ігоря Кобріна про тотальну поразку нашої країни протягом багатьох століть на всіх фронтах - від політичного й геополітичного до цивілізаційного й культурного. Можливо, саме така установка спрацювала проти стрічки. 30 жовтня, в день прем'єри, перша частина дала не надто високі показники. Що тим більше дивує, бо попередній проект авторства відомого документаліста «1941. Заборонена війна» мав високі показники та чималий суспільний резонанс. Чого варте пікетування комуністами офісу каналу з вимогою зняти стрічку з показу, що саме по собі свідчить про актуальність та високу якість роботи пана Кобріна та команди.

 

Проте є інші фактори. Наприклад, здвоєний показ: пізно ввечері канал поставив одразу дві з чотирьох серій циклу «Україна. В пошуках себе». Цільова аудиторія подібних стрічок зазвичай не сидить до глупої ночі. До того ж, переваривши побачене на ранок, ваш автор зрозумів - ставити отак, ряд у ряд, дві частини одного фільму було помилкою ще й з огляду на зміст. Бо кожна серія докладно, сучасною мовою, просто і ясно, від початку до кінця розповідає про один конкретний період.

 

«Розбита колиска» - історія зникнення держави Київська Русь із політичної карти тогочасного світу. Якщо коротко, фундамент нинішньої Росії заклали вигнанці, яким у Київській Русі просто не вистачило князівств. Колонізувавши дикі території, вони, ображені, почали пізніше здійснювати набіги на Русь, уклавши ситуативні союзи з ордами кочівників. Для яких узагалі ніколи не існувало правил - коня б нагодувати та меча нагострити. Причому на тому етапі захоплення земель, чиї правителі тяжіли до Європи й навіть однією ногою вже інтегрувалися завдяки насамперед родинним союзам, ображені не ставили за мету. Важливіше - грабунок, розорення, дестабілізація. Потім самі ж, ослаблені, приповзуть із проханням миру.

 

«Біла пляма» - ординський період, котрий остаточно сформував суспільно-політичні устрої та посилив впливи, котрі сучасної мовою визначаються як «проросійські» та «прозахідні». Причому Захід лишився Заходом, лише вносячи певні корективи в свій лад. Натомість Схід, котрий утворив спершу Московію, потім - Російську імперію, далі - Радянський Союз, насправді вріс корінням в Азію. З її тяжінням до поклоніння єдиному незмінному хану (цареві) з авторитарними, а то й диктаторськими повноваженнями, нехтування законами, верховенством сили замість верховенства права, розподілом на верхівку, васалів та чернь.

 

Погодьтеся, для непідготованого глядача навіть 45 хвилин подібної інформації перетравити складно. Бо одна справа, коли Ігор Кобрін розповідає правду про війну 1941 року, в якої лишилися очевидці і яка досить щільно інтегрована в інформаційний простір. І зовсім інша - коли мова ведеться про прадавні часи, інформації про яких небагато, переважно використовуються цитати з літописів та коментарі українських, польських, литовських та російських істориків. Пересічному глядачеві складно пояснити, істину кажуть ці професори чи лише інтерпретують події так, як актуально для нашого часу. Адже «1941» - не стільки версія пана Кобріна, стільки незручна для спільноти «ватників» правда, котра в не такі вже далекі часи в чинному тоді Кримінальному кодексі мала визначення «антирадянська агітація та пропаганда». Новий фільм - спроба докладно пояснити вдумливій публіці, з чого почалася російсько-українська війна на Донбасі, в ході якої Російська Федерація протиставила себе хай не всьому світові (Китай, Куба, Венесуела, Мексика й Північна Корея не розглядаються), але Заходу не як територіям, а як кодексу правил, законів та цінностей.

 

Інша річ, «ватники» охочіше піддадуть анафемі стрічку «1941», де їхнього Сталіна та їхній СРСР показано злочинцями, аніж спробують зрозуміти, до чого тут князі, королі та хани. Навіть якщо левову частку відеоряду займає графіка, «вата» не дивитиметься цього, як мультики. Ось іще одна причина зменшення цільової аудиторії. Що, підозрюю, пан Кобрін чудово розумів і на що менеджмент каналу міг піти свідомо, демонструючи не провокаційний, але просвітницький, науково-популярний проект, де «популярний» - ключове слово.

 

Тож хай не напружує анотація, де нам обіцяють показати, як усе погано. Тобто, насправді з українською суб'єктністю ще з часів Київської Русі не дуже складалося. Проте ваш автор не рекомендував би «партії трагедії» брати цю стрічку для ілюстрації декларованих ними цінностей у форматі «все погано, ми історично приречені на страждання». Бо «Україна. В пошуках себе» поки що дає зовсім інше розуміння. Агресія зі Сходу, котра нічим не мотивована, крім бажання покарати успішних за успіх - ось наріжний камінь проблем сьогодення й найближчого завтра. Побачивши ворога, зрозумівши, хто він, та відкинувши остаточні ілюзії, можна й треба почати поступальний рух до невідворотної перемоги. Насамперед цивілізаційної.

 

А тим, хто далі прагне трагедій і в своєму горі самодостатній, просто треба або прийняти, що майбутнє за тими, хто налаштований перемагати - або зійти з культом поразки на маргінес.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
9472
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду