Так сталося, що це опитування «Детектор медіа» проводила за день до того, як Верховна Рада ухвалила, а президент підписав сумнозвісний закон Колесніченка-Олійника, що суттєво обмежує права й свободи громадян, зокрема на мирні зібрання і на свободу слова.

Останні події в країні ще більше актуалізували тему, якої ми вирішили торкнутися, а саме: яким чином мають поводитися громадянське суспільство та ЗМІ в країні, де влада системно ігнорує та порушує закони; чи дає це право громадянам діяти тими ж методами; та, зрештою, чи є межа, якої переступати все одно не можна?

Тепер, коли влада вже точно перейшла межу, в соціальних мережах деякі журналісти заявляють, що не виконуватимуть закону №3879, ухваленого з порушенням процедури, норми якого суперечать Конституції України. Можливо, тепер зміниться й позиція опитаних нами.

Втім, ми вирішили все-таки опублікувати роздуми колег про дії громадянського суспільства і ЗМІ в ситуації тривалого протистояння з владою такими, якими вони були до загострення ситуації. Відповідають Євген Захаров, Юлія Мостова, Андрій Кокотюха, Володимир Чемерис, Сергій Квіт, Наталка Зубар, Дмитро Крикун.

Євген Захаров, голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини, директор Харківської правозахисної групи:

- Яким чином має поводитися громадянське суспільство в країні, де влада системно ігнорує закони, порушує їх, де існує вибіркове правосуддя?

- Громадськість, звісно, повинна протистояти цьому. Є різні механізми. Якщо йдеться про незаконне рішення суду, його треба оскаржувати у вищих інстанціях, запрошувати іноземних експертів, які б дали свою оцінку даній проблематиці. Але не треба вважати, що ситуація зовсім безнадійна, як звучить у цьому запитанні. Є засоби протидії, вони ненасильницькі й законні. Інша справа, що на це йде багато часу.

- Як ви ставитеся до радикальних дій суспільства?

- Радикальні дії бувають різними. Але я наполягаю на тому, що всі дії громадськості мають бути законними й ненасильницькими. Бо в іншому випадку справу буде програно відразу. Також важливо вчасно й правильно їх застосовувати.

- Чи мають ЗМІ втручатись у протистояння влади і громадськості? І яким чином?

- Насамперед, вони мають інформувати про події правдиво. У нас, на жаль, є чимало журналістів, які ставлять питання, заздалегідь знаючи на нього відповідь. І людина, яку вони запитують, просто повинна підписатися під тими словами. Це неправильно, я вважаю. Журналіст має бути професійним настільки, щоби мати змогу допомогти інтерв'юеру розширити саме його точку зору. Якщо сам журналіст хоче висловитися - будь ласка. Але вже після того, як подасть інформацію про той чи інший факт. Також журналіст має бути аполітичним. Підтримуючи будь-яку сторону, журналіст перестає бути журналістом як таким. Взагалі не є правильним, коли громадські чиновники чи політичні діячі називають себе ще й журналістами.

Юлія Мостова, головний редактор тижневика «Дзеркало тижня. Україна»:

- Яким чином має поводитися громадянське суспільство в країні, де влада системно ігнорує закони, порушує їх, де існує вибіркове правосуддя?

- Наша велика проблема полягала в тому, що громадянське суспільство замінювала мережа «кумів». Кожен вирішував власні проблеми, використовуючи сімейні зв'язки. Для того, щоб вирішувати проблеми глобальніше, потрібно створювати громадянські об'єднання. Приходить в Україну час, коли система «кумівства» починає змінюватися на систему громадянського суспільства.

- Як мають поводитися ЗМІ в такому випадку? Чи мають вони втручатись у протистояння влади і громадськості?

- ЗМІ мають робити свою справу: інформувати суспільство про те, що відбувається у владі та опозиції. Всі медіа повинні мати ціннісну шкалу, яка визначає їхній професіоналізм. У цій шкалі має бути сплав із законів та уявлень про моральність. Якщо це не партійні медіа, то вони мають користуватися саме цією шкалою, а якщо їм не дозволяють цього - вони мають виборювати це право. Завданням кожного журналіста в таких ситуаціях є донесення правди до суспільства.

- Як ви ставитеся до радикальних дій суспільства?

- Коли немає прозорої програми дій, проголошеної опозицією, коли немає крокування від маленької до великої перемоги, коли не визначено мету й лідерів, я припускаю, що люди можуть збиватися в групи й вершити самосуд. Це шлях небезпечний насамперед тому, що таке «робінгудство» може перетворитися на мародерство, бо хтось буде думати про майбутнє, а хтось почне зводити рахунки зі знайомими. І вийде, що межі немає, немає контролю.

Андрій Кокотюха, письменник, журналіст:

- Яким чином має поводитися громадянське суспільство в країні, де влада системно ігнорує закони, порушує їх, де існує вибіркове правосуддя?

- Жодним чином не провокувати цю владу на порушення законів. Це відповідь на перше запитання. Хоча я розумію, що коли звичайні громадяни зібралися й разом просто стоять, їх можуть забрати тільки за неправильний погляд. Словом, будь-яку статтю Кримінального кодексу України можна застосувати до будь-якого громадянина. І як показав Форум учасників євромайданів у Харкові - дуже важливо збиратися гуртом. І відео про побиття Луценка, нещодавно показане «Громадським ТБ», підтверджує мої слова. Справді, коли цього відео не було, «Беркут» казав, що Луценка ніхто не бив. Коли воно з'явилося, силовики почали заявляти, що вони діяли в межах правового поля. Отже, журналістика й демонстрація реальних фактів перемогли. Ми побачили, що влада по всіх пунктах біле називає чорним.

Громадяни якомога частіше, широко і, по можливості, хором повинні заявляти про факти порушення прав людини й говорити про те, що майдан зараз стоїть не за політику і навіть, за великим рахунком, не за євроінтеграцію в першу чергу, а все це відбувається тому, що було порушено базові права людини. І треба якимось чином поширювати це все за межі інтернет-спільнот.

- Як мають поводитися ЗМІ в такому випадку? Чи мають вони втручатись у протистояння влади і громадськості?

- Наша проблема не в тому, що якась інформація замовчується, а в тому, що вона здебільшого недоступна пересічному читачеві. Я, можливо, кажу зараз фантастику, але якби центральні ЗМІ показували таку інформацію у прайм-новинах, зокрема «Інтер» і Перший національний, люди побачили би всю правду про те, що відбувається. Я помітив по Харкову те, що в нас розірваний інформаційний простір, а громадяни піддаються постійному пресингу. В інакшому випадку не лише журналісти, а й прості громадяни, озброївшись самою лише інформацією, зможуть протистояти.

- Чи є у вас якийсь чіткий план, як мають поводитися ЗМІ, щоби чогось домогтися?

- В кожного журналіста є свій чіткий план. Я намагаюся пояснити в кожному індивідуальному випадку, що відбувається в нашій країні, де й чиї порушуються права. В одному випадку мені це вдається, в іншому - ні.

Журналістська спільнота повинна діяти в тому напрямку, який я вже окреслив. Канали «Громадське ТБ» й «Еспресо.TV» працюють в режимі онлайн-трансляції, і вони показують правдиві речі. У журналістів, які працюють на так званих провладних каналах, є шанс вийти в ефір. І треба бути людиною великої мужності, щоби замість брехні сказати правду. Я не знаю, чи будуть після цього якісь репресії, чи можна втратити роботу або заплатити якийсь штраф, але просто не боятися чітко висловлювати свою позицію чи відмовлятися повідомляти брехливу інформацію - вже буде достойним вчинком.

Свого часу журналісти телеканалу «1+1» вибачилися перед глядачами за те, що змушували їх слухати брехню. Я, звісно, не звинувачую колег у тому, яку саме інформацію вони видають в ефір, але те, що в кожного є шанс змінити себе - беззаперечний факт.

Журналісти мають створити свій журналістський «майдан». Але він має бути особливим. Мають робити майдан на телеканалах. Кожен журналіст має вирішити, що для нього пріоритетне.

Володимир Чемерис, громадський і політичний діяч, член правління Української Гельсінської спілки:

- Яким чином має поводитися громадянське суспільство в країні, де влада системно ігнорує закони, порушує їх, де існує вибіркове правосуддя?

- Однозначно: якщо не можна через суди, через офіційні установи захистити свої права, то громадянське суспільство має виходити на акції протесту.

- А громадяни мають право діяти тими ж методами, що й нинішня українська влада?

- Насправді права й обов'язки громадян і влади дещо відрізняються. Громадяни мають право діяти, проводити в тому числі й акції протестів, єдина вимога - щоб вони були мирними.

- Чи існує якась межа, якої ні влада, ні громадянське суспільство не повинні переступати?

- Це межа насильства, межа крові. Я думаю, що це єдине, чого не мають права робити громадяни.

- Але ж наша влада переступає цю межу.

- Влада за це відповідатиме рано чи пізно. Я думаю, що громадяни повинні утримуватися в межах мирного протесту.

Сергій Квіт, президент Києво-Могилянської академії, журналіст, педагог і громадський діяч:

- Яким чином має поводитися громадянське суспільство в країні, де влада системно ігнорує закони, порушує їх, де існує вибіркове правосуддя?

- Громадянське суспільство повинне обурюватися, воно обурюється, і це нормально. Тобто ми бачимо, що є різні прояви обурення. Громадянське суспільство діє по-різному, тому що, як правило, воно представлене громадськими організаціями (і не тільки), що працюють у різних галузях, і кожен має своє поле роботи.

Гадаю, що кожен по-своєму повинен показувати, в який спосіб має працювати правосуддя, чи має реалізовуватися свобода слова, чи має бути ефективною наша держава. В Україні зараз саме це й відбувається.

- А які можуть бути максимальні дії та методи громадянського суспільства в цій боротьбі?

- Я думаю, що все має відбуватися в межах закону. Громадянське суспільство тому і є громадянським, що воно не може існувати поза правовим полем.

- Але ж наша влада не дотримується законів, які сама ж і приймає.

- І це неприпустимо.

- Чи має громадянське суспільство право діяти тими ж методами проти влади?

- Ні. Громадянське суспільство не може бути корумпованим і злодійським.

Наталка Зубар, голова правління ГО «Інформаційний центр "Майдан моніторинг"», редактор сайту «Майдан»:

- Яким чином має поводитися громадянське суспільство в країні, де влада системно ігнорує закони, порушує їх, де існує вибіркове правосуддя?

- Воно має, по-перше, вказувати на порушення доказами. По-друге, вказувати на шляхи виправлення цих порушень. І у випадку, коли влада ігнорує звернення громадян, останні повинні шукати шляхи зміни тієї влади та альтернативу їй.

- Як мають поводитися ЗМІ в такому випадку?

- ЗМІ повинні об'єктивно і безпристрасно висвітлювати ці події, без будь-яких власних думок і міркувань про них. На те це і журналістика - засіб, а не думка.

Дмитро Крикун, журналіст та експерт:

- Як громадянин має реагувати на дії влади, яка ігнорує закони, порушує їх та чинить вибіркове правосуддя?

- Ви не дарма вжили слово «громадянин». Якщо людина почувається громадянином, то вона й поводиться відповідно. Як має поводитися громадянин: захищати свої права, обстоювати їх у будь-який прийнятний і доступний для себе спосіб, об'єднуватися з іншими громадянами для того, щоб відстоювати свої права й закони, в тому числі й ті закони, які ця людина сповідує чи не сповідує, але які існують. І це фундаментальна різниця між людьми, бо одні люди є громадянами, а інші люди є просто народонаселенням, і ці люди не розуміють, чому треба захищати закони, чому треба боротися за справедливість, чому треба підтримувати інших людей у їхньому бажанні захистити свободу.

- Якої межі не має права переступати громадянин у боротьбі за права?

- Знову ж таки, тут вибір кожної людини. Й очевидно, що ця межа в кожної людини різна: хтось готовий виходити на вулицю, хтось - більш-менш активно протидіяти несправедливості чи кривді, чи обману, чи насиллю.

Фото - http://zn.ua, http://www.day.kiev.ua, http://focus.ua, http://ukrainian.voanews.com,  http://www.radiosvoboda.org, http://2008.dif.org.ua, http://gurt.org.ua та з архіву «Детектор медіа»