Програма «ТСН.Підсумки» з Олесем Терещенком, «1+1», 28 січня 2007 року

30 Січня 2007
15141
30 Січня 2007
18:48

Програма «ТСН.Підсумки» з Олесем Терещенком, «1+1», 28 січня 2007 року

15141
Підсумкова інформаційно-аналітична програма.
Програма «ТСН.Підсумки» з Олесем Терещенком, «1+1», 28 січня 2007 року
 

Питання навколо підписання закону про Кабмін залишається відкритим


СТУДІЯ: У студії – Олесь ТЕРЕЩЕНКО. Задаватися не хоче ніхто – так протягом тижня виглядали маневри президента і коаліції навколо закону про Кабмін. Нагадаю, документ, який робить уряд старшим по владі, Ющенко вдруге заветував. Коаліція засумнівалася у чистоті цієї процедури. З трьох варіантів поведінки, про які ми говорили минулої неділі, "антикризовики" обрали тактику домовлятися. Але домовлятися із погрозами. І президентська команда діє так само. Трійка лідерів у вівторок влаштувала проблемі мозковий штурм – перший успіх визнання, що у законі могли припуститися помилок. Добре, а виправляти як? Ось тут у кожного сценарій свій. Мирний – основний, силовий – в запасі. Коаліція пропонує: Ющенко підписує несимпатичну йому версію, закон про суперуряд починає діяти, парламент після канікул ухвалює зміни – п’ять-шість із восьми президентських правок. Зокрема прибирає можливість висувати кандидатури прем’єра, міністрів оборони і закордонних справ без президента взагалі і повертає йому право на узгодження губернаторів та їхніх заступників.


СИНХРОН: Олександр МОРОЗ, Голова Верховної Ради України: "Якщо якісь норми суперечать або вступають в дискусію, що має право президент визначати, суперечать з Конституцією, він може внести зміни до цього закону, проект змін. І я можу гарантувати, що вони будуть розглянуті швидко, оперативно, невідкладно, але закон повинен він підписати і оприлюднити".


СИНХРОН: Віктор ЯНУКОВИЧ, Прем’єр-міністр України: "Якщо в цьому буде стояти питання, ми ніколи, ми ніколи не ставили вище державних інтересів інтереси, наприклад, Кабінету міністрів. Тобто ми завжди налаштовані на компроміси будь-які. Цей компроміс можливий в парламенті. І я знаю, що налаштованість депутатів в таких випадках завжди позитивна".


СТУДІЯ: Правда, протягом тижня Мороз все налаштовувався оприлюднити закон, але у суботу урядові газети із його текстом не вийшли. Коаліція вагається, бо і процедура не має юридичної чистоти. Існує заборонне судове рішення – прихильники президента постаралися. Аж в Мукачевому. А що пропонує сам Ющенко? Якщо по-доброму, то коаліція визнає нове вето, парламент переголосує закон із правками, число яких президент скоротив з 42-х до восьми.


СИНХРОН: Арсеній ЯЦЕНЮК, перший заступник Глави Секретаріату Президента України: "Сьогодні глава держави з Швейцарії підписав відповідного листа, адресованого до Верховної Ради, з проханням дотримуватися статті 94 Конституції України, а саме – винести даний закон України на повторний розгляд Верховної Ради з відповідними пропозиціями президента України".


СТУДІЯ: І на випадок, якщо коаліція все-таки оприлюднить закон, у президентській ставці є й силовий план. Спікеру, який це зробить, адресовані натяки на кримінальну відповідальність за перевищення владних повноважень. Сам закон спробують завалити у Конституційному суді. Цілком. А не лише суперечливі положення. Якщо говорити про кінцевий результат як закон, що задовольнить усіх, то обидві мирні сценарії його досягнення – це зміни після оприлюднення, чи переголосування, – практично рівноцінні. Це якщо дотримуватися слова, бо жодних гарантій, як завжди, немає. З бюджетом он як вийшло: президент підписав, коаліція пообіцяла виконати його соціальні застереження. Тепер Банкова чекає. А може і не дочекатися. Ще один момент. Схилити іншу сторону до свого варіанту означає моральну перемогу. Отже, кожний вважає дії іншого неконституційними і стоїть на кришталевій чистоті власної процедури. Тож якщо перемагає варіант коаліції, президент фактично погоджується, що з другим вето його Секретаріат щось там нахімічив. А якщо приймається варіант президента? Коаліція зізнається, що хоч і технічно, але закон все-таки був змінений, а відтак і коректно заветований. Тому цілий тиждень паралельно з переговорами і психологічними атаками суперники зводили навколо політичних позицій юридичні укріплення.


РЕПОРТАЖ: Автор: Стас ЯСИНСЬКИЙ. В понеділок маловідомий суддя на ім’я Володимир Монич захистив гаранта Конституції від агресивного закону про Кабмін. Історія заплутана і показова. 22 січня Мукачівський райміський суд за 15 хвилин розглянув заяву народного депутата Кріля. Цей "нашеукраїнець" опротестував можливість голови Верховної Ради підписувати і оприлюднювати сумнозвісний закон про Кабінет міністрів, який вже двічі заветував президент. Мукачівський суддя Монич не лише забороняє Олександрові Морозу торкатися пером паперу на останній сторінці цього закону, але і йде далі – заборона поширюється на публікацію тексту в газетах "Урядовий кур’єр" і "Голос України". Сам таке оприлюднення запускає закон в роботу.


СИНХРОН: Олександр МОРОЗ, голова Верховної Ради України: "Цікаве рішення суду проводилося без розгляду позицій сторін. Це, очевидно, в Мукачево такий суд у нас існує. Я не… Можна догадатися, чому саму Мукачево".


РЕПОРТАЖ: Хтось встиг назвати ухвалу "політичним рейдерством", хтось закликав покарати суддю. Втім і перші, і другі розуміють: в понеділок в Мукачево сталася серйозна юридична колізія.


РЕПОРТАЖ: СТЕНДАП: Мукачівський суд – це лише одна з гарячих точок в історії закону про Кабінет міністрів – з законом, який політологи вже встигли охрестити "наріжним каменем владної монополії". Гра за таку монополію – гра надто серйозна, щоб зважати на морально-етичне забарвлення всіх юридичних чи силових методів. Можливо, колись на основі цієї гри студенти-правники вивчатимуть юридичну логіку.


РЕПОРТАЖ: 21 грудня 247 депутатів ухвалили цей закон в редакції уряду. Гра почалася 27 грудня. Після шести днів оформлення закону в єдиний документ спеціальні військові кур’єри з апарату Верховної Ради принесли на Банкову оригінал закону про Кабінет міністрів. Процедура відшліфована до дрібниць. Закон занесли цими сходами, зареєстрували на кількох робочих столах та в комп’ютерній мережі Секретаріату.


СИНХРОН: Іван ПЕРЕХОДА, заступник Глави Секретаріату Президента: "Оці всі візи – це оригінальні візи фахівців Верховної Ради, які готували і, як кажуть, завіряли цей закон. Остання сторінка закону завжди подається в двох екземплярах. Другий екземпляр уже йде за підписом президента України".


РЕПОРТАЖ: Далі закон розмножили і почали активно аналізувати. Юристи Головної державно-правової служби підготували для президента проект вето на 40 сторінках. Історія подолання цього вето я не розповім. Сьогодні нас цікавить абсолютно інша історія – історія однієї помилки.


СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО (Іван Перехода – "УС"): "Той закон, під яким він поставив підпис, і той закон, який коли долалось вето, там поміняна сторінка, і то різні закони. І в цьому суть проблеми".


РЕПОРТАЖ: 29 грудня, через два дні після того, як до Секретаріату принесли закон про Кабмін, сюди ж поміж багаточисельної кореспонденції надійшов цікавий документ. Лист був написаний головою апарату Верховної Ради Валентином Зайчуком. Той повідомляє Секретаріат, що сталася технічна помилка і в текст закону потрапив один пункт, за який депутати не голосували.


СИНХРОН: Іван ПЕРЕХОДА, заступник Глави Секретаріату Президента: "Вихід дуже простий. Олександр Олександрович Мороз, як на мій погляд, мав би відкликати закон. Якщо під власну відповідальність перед Верховною Радою змінити текст, якщо він вважав, що так було, і це надіслати нам закон в тому вигляді, в якому його має підписати президент".


РЕПОРТАЖ: Втім Олександр Мороз не відкликає помилковий закон, а подає для подолання вето виправлений документ. В апараті Верховної Ради цю історію не коментують, тому невідомо, чи знав спікер про технічну помилку та лист свого підлеглого, який намагався цю помилку виправити. Людину, яка зробила цю помилку ми продовжуємо розшукувати.


СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: " НЕ ТИТРОВАНО, питання за кадром: Якби Зайчук, наприклад, тоді не надіслав цього листа, де говориться про технічну помилку, то воно могло б просто пройти непоміченим? – "УС". Я не виключаю, що могло бути, пройти непоміченим. Я не виключаю".


РЕПОРТАЖ: То ж не виключено, що не технічна помилка, а лист Валентина Зайчука дав команді Ющенка ще один козир – хитке, протирічливе, спірне, але право накладати повторне вето. Тут лише кілька сторінок. Президент залишив лише кілька пунктів, принципових для самозахисту.


СИНХРОН: Арсеній ЯЦЕНЮК, перший заступник Голови Секретаріату Президента: "Завдяки так званій технічній помилці є чудовий конституційний шанс, того, як вимагає, власне кажучи, того регламент Верховної Ради, переголосувати президентські пропозиції. І видається, що було би доцільної їх прийняти в цілому".


РЕПОРТАЖ: Урядовці називають все це нечесною грою. Мовляв, помилку виправили ще до першого вето, а вся акція Секретаріату президента – це буря в склянці води. Члени Кабінету наполягають: Мороз мав би взяти на себе підписання і оприлюднення закону, який після подолання вето не хоче підписувати президент.


СИНХРОН: Віктор ЯНУКОВИЧ, Прем’єр-міністр України: "Председатель Верховной Рады имеет все права, я бы сказал, и обязанность подписать этот закон, если он не будет подписан президентом".


РЕПОРТАЖ: Спікер пояснює свою позицію: його підпис ставиться під законом одразу ж після ухвалення, тому вдруге підписувати закон не потрібно. Але тут слід згадати про дві останніх сторінки. На одній – підпис голови Верховної Ради, а другу підписує президент. Представник президента в Конституційному суді заявляє: якщо Мороз бере на себе відповідальність, то він мусить вдруге підписати закон за президента. Втім спікер, зробивши це, автоматично порушує ухвали того самого Мукачівського суду. Здавалося б, судова постанова настільки хитка, що на неї можна не зважати.


СИНХРОН: Анатолій ТОЛСТОУХОВ, міністр Кабінету Міністрів України: "Звичайно, і "Голос України" і "Урядовий кур’єр" зроблять те, що мають зробити відповідно до законодавства".


РЕПОРТАЖ: Надрукувати закон обіцяли в четвер, потім – в п’ятницю. Втім команди друкувати так і не дали. Цього ж дня генпрокурор Медведько оскаржив мукачівське рішення в Апеляційному суді Закарпаття. Закон про Кабінет міністрів поки що роздруковує лише одна типографія – копіювальний центр самого уряду. Тут вирішили тимчасово використовувати закон для службового використання.


РЕПОРТАЖ: СТЕНДАП: Якщо Закарпатський апеляційний суд в понеділок скасує рішення підзвітного йому Мукачівського суду, то закон про Кабінет Міністрів може вийти друком вже у вівторок. Тоді наступний крок Віктора Ющенко – подання до Конституційного суду, який може тимчасово пригальмувати дію закону в цілому. Втім у цій навряд чи випадковій історії з технічними помилками та спірними судовими рішеннями може виявитися і більш цікаве продовження.


СТУДІЯ: Якщо президент і коаліція битимуться далі, без третього для перемоги їм не обійтися. Побиваного противника має тримати БЮТ. Цього тижня Тимошенко мовчала. Мабуть, обирала, з ким і кого бити. Вибір складний: треба зважити преміальні, з ризиком отримати здачі. Вдруге долати вето разом із коаліцією в обмін на закон про опозицію, який спікер хоче зробити рамковим, тобто фактично ні про що, а президент, зі слів своїх прихильників, його обов’язково заветує разом із законом про оперативний мандат. А потім що? Просити коаліцію про допомогу у подоланні вето? Чи витримає рейтинг такі союзницькі експерименти? Втрачати є що. За останнім опитуванням, досі жорстка опозиційність дозволила БЮТ практично наздогнати владну Партію Регіонів. Якщо ж допомагати президенту, то чим може віддячити глава держави? Підписом під законом, який Черновецького з мерів Києва може і не дозволить зняти? Це я про імперативний мандат для депутатів місцевих рад. Ющенку ж допомога Тимошенко потрібна, особливо в умовах глобальної війни з коаліцією, коли одні будуть вважати закон про Кабмін чинним і за ним діяти, а інші – неконституційним, і ці дії ставитимуть поза законом. Тоді історії з напіввідставленим опальним міністром закордонних справ, турботою міністра транспорту без відома МЗС про туркменських опозиціонерів, масова зачистка половини керівників обласних міліцій міністром-непрофесіоналом і професіоналами старої гвардії, видаватимуться просто забавками. Всю різницю експерти пояснюють коротко: була політична криза – буде конституційна. І зброю для неї уже готують. Масового ураження. Коаліціянти погрожують комісією для розслідування правдивості президентських слів щодо закону про Кабмін, читай – перший крок для імпічменту. Мороз анонсує на наступну сесію розгляд закону про президента. Який там буде зміст, якщо творитиме цей документ коаліція? Звісно тільки новий клопіт для глави держави: боротися не проти чужих, а вже за свої права. Наразі президента не тільки деталі війни за повноваження цікавлять. Ющенко хоче зрубати проблему під корінь.


СИНХРОН: Віктор ЮЩЕНКО, Президент України: "Гарантія демократії, національного розвитку України, конструктивного балансу влади і засторога проти авторитаризму знайде своє відображення у новій редакції Конституції України".


СТУДІЯ: Чи можливий конституційний компроміс по-справжньому, тобто не на основі принципу, що хтось в країні має бут головніший і сильніший? Інше питання: чи можливе відновлення порядку у владі, якщо за нову редакцію коаліція не проголосує? Варіант у запасі є – кликати на допомогу народ. До Конституційного суду вже надійшло президентське подання: які питання можна виносити на референдум? Ну добре, винесли Основний закон, проголосували. Втілювати хто має? Парламент. А коаліцію куди подінеш? У президентському таборі не тільки вже відкритим текстом говорять, що в майбутньому можуть раптом знайтися приводи для розпуску Верховної Ради.


ТИТРОВАНО Володимир ЛИТВИН, Лідер Народної партії "Якщо не буде досягнуто розуміння спільної відповідальності Президента країни, Прем’єр-міністра і парламенту за виданий їм кредит народної довіри, дострокові вибори можливі". 24 січня 2007 року, інтерв’ю для РБК-Україна.


СИНХРОН: Микола АЗАРОВ, перший віце-прем’єр-міністр фінансів України: "Давайте прекратим спекуляции на тему роспуска Верховного Совета. Потому что, я скажу откровенно, грубо, никто никаких указов ни о каком роспуске Верховного Совета исполнять не будет. Вы что думаете, если кто-то подпишет незаконный указ, то Верховный Совет тут же возьмёт и разойдётся? Что правительство разойдётся и буде исполнять этот указ? Ну о чём вы говорите?"


СТУДІЯ: Пофантазуємо. Азаров дико помилився – Раду розпустили, уряд пішов. З ким президенту перемагати на виборах? З ким свою коаліцію ліпити? І над цим, виявляється, працюють. Ідея геніальна – замість "Нашої України" буде "Європейська Україна", замість блоку – більш широка конфедерація. А в центрі що? Знову президентська партія "Наша Україна"? 31 березня там з’їзд – голову обиратимуть. Серед найбільш бажаних кандидатів – Луценко. Правда, сам харизматичний політик поки розкручує у регіонах свій проект "Народна самооборона". Нікуди вступати і нічого очолювати не збирається. Мета офіційна – об’єднати всіх "помаранчевих" і в єдиному демократичному списку бути аж 226-м. Невже президенту знову лямку почесного голови тягнути? Так політичний розкол в країні не подолати. І поки Ющенко на День Соборності про цілісність країни як моноліт нації говорив, деякі політологи малювали неминучий федеративний устрій з трьома автономними полюсами: Галичина, Донбас, Крим. Хоча політичний розкол як фактор федеративного ризику може довго і не протягне. Що ясніше народ по обидва береги Дніпра розумітиме: у владі більше думають про повноваження, а не про нього.


Конституційний суд України може переглянути політреформу


СТУДІЯ: "Якщо політики не можуть, Конституційний суд їм допоможе" – гасло красиве, але не працює, бо відомство, на яке зараз вся надія у цій кризі, вражає своїми темпами на виробництві заваленому сировиною у вигляді подань. І поки невідомо, чи працює відомство на справедливість, а не на чиюсь правду. Показовою буде уже перша справа, яку в новому році почав слухати Конституційний суд: чи може він переглядати політреформу?


РЕПОРТАЖ: СТЕНДАП: Автор: Максим СУХЕНКО. Амбіції та перспективи провідних українських політичних гравців сьогодні перетинаються тут, на розі столичних вулиць – Жилянського та Горького. Адже у цих стінах Конституційного суду 18 людей у червоних мантіях мають зробити те, на що вже кілька років не спроможуться усі українські політики – визначити кому і як керувати Україною.


РЕПОРТАЖ: Відмінність Конституційного суду від звичайного одразу кидається у вічі – тут не один суддя, а 18. Вони судять не людей, а закони. Не розглядають приватних чвар і не вирішують людських доль, нікого не виправдають і не засудять. Радше це колегія адвокатів, які займаються майже науковою роботою – вичищають нестиковки українських законів.


СИНХРОН: Володимир ШАПОВАЛ, екс-суддя КС, представник Президента у КС: "Суддя Конституційного суду – я наголошую, це аналітик, який може засудити закон. Суддя, скажімо, загального суду, Верховного Суду, навіть він оцінює факти на підставі закону. І суддя Верховного Суду, скажімо, не може сказати, що цей закон неконституційний, я його не буду застосовувати, а прийму якесь інше рішення".


РЕПОРТАЖ: Конституційний суд України прокидається від летаргічного сну. Більше року, поки парламент відмовлявся призначити свою третину суддів, найвищий юридичний орган не працював. Прокинувшись, суд зрозумів, що політики поскидали на нього усе, що не можуть узгодити самі. І саме Конституційний суд, ні багато, ні мало, має визначити якою бути Україні: парламентсько-президентською чи просто парламентською.


СИНХРОН: Віталій БАЛА, директор Агентства моделювання ситуацій: "Це питання з такою долею підмоченої легітимності, я би так сказав. Право Конституційного суду – вторгатися, скажем, в розподіл повноважень, в якісь вияснення стосунків".


РЕПОРТАЖ: Перші ж справи з політичного лотка. Цього тижня суд взявся прибирати з політичної колії опозиційних партій камінь спотикання – імперативний мандат – право лідера фракції Верховної, або місцевої ради позбавляти перебіжчиків депутатства. У перший день суд лише починає заслуховувати аргументи сторін. Ускладнює ситуацію те, що Конституційний суд втратив свою традиційну спадковість. За більш ніж річну перерву звільнилася переважна більшість суддів. Тепер із 18-ти досвід роботи на цьому місці мають лише четверо.


СИНХРОН: Володимир ШАПОВАЛ, екс-суддя КС, представник Президента у КС: "Дуже важко Конституційному суду бути адекватним отим викликам, які зараз постають. Велика кількість справ, великі суспільні очікування, пізній старт. Для багатьох, переважній більшості, абсолютно нова робота, абсолютно нова сфера діяльності".


РЕПОРТАЖ: Зрозуміти, як працює Конституційний суд насправді, звичайній людині заважає дві речі: неспішність прийняття рішень та інформаційний ніпель на виході. Кожну справу колегія з суддів Конституційного суду розглядає місяцями. Експерти кивають на сусідів: у країнах розвиненої юрисдикції справи державної ваги Конституційні суди вирішують за одну-дві доби. Але пояснювати, над чим вони так довго думають, вітчизняні судді Головного закону не вважають за потрібне. На офіційному сайті суду – інформація про справи 1998-2005 року. Які звернення отримав суд? Яким відмовив? Хто визначає, які справи першочергові, які другорядні? Як збираються розбирати сніговий ком накопичених за вимушену півторарічну перерву? Відповіді на ці питання не вдалося отримати і "ТСН", хоча взяти інтерв’ю хоч у когось із суддів ми намагаємось із першого дня роботи нового складу Конституційного суду. Юристи переконані: як і вся держава, Конституційний суд – на роздоріжжі. Свою репутацію відчутно підмочив 2004-го рішенням дозволити президенту Кучмі балотуватися на третій президентський термін. Тому всі юристи та політики із нетерпінням чекають перших рішень нового складу суду. Якщо ці вердикти викликають хоча б сумніви у безкомпромісності, довіру може втратити не тільки Конституційний суд, а й уся правова система. Вийде правовий колапс у окремо взятій країні.


СИНХРОН: Віталій БАЛА, директор Агентства моделювання ситуацій: "Щоби Конституційний суд своє обличчя залишив, скажем, чистим, і Феміда восторжествувала, він все-таки має найти компроміс. Якщо це не можуть знайти лідери, тоді все-таки це має бути компроміс, бо я знов же хочу підтвердити: ні одна із сторін не може похвастатись правовою доскональністю її позицій. Ні одна. В любій позиції, якщо послухати.... знаєте, в цій притчі про попа: і ти права, і ти права. Ну як? Вони ж не можуть бути обидва праві... і ти тоже права. Це приблизно щось така ситуація".


РЕПОРТАЖ: 18 суддів Конституційного суду третинами призначають президент, парламент та колегія суддів. Хто з державних мужів має у цьому залі перевагу і кому вигідніше перетягувати політичний конфлікт на цю територію, сьогодні не може сказати ніхто. Налаштованість та симпатію кожного з суддів проявлять перші ж рішення суду.


СИНХРОН: Володимир ШАПОВАЛ, екс-суддя КС, представник Президента у КС: "Є очевидні речі. Якщо вони будуть видаватися за протилежне – це означає тенденційність. І нам посилатися, що у нас демократичне суспільство, і кожен має право на власну думку, бо мікрофон є завжди мікрофон".


РЕПОРТАЖ: Якнайшвидше ухвалити перші ж рішення та продемонструвати свою ефективність зацікавлені і самі конституційні судді: розставити крапки, припинити балачки про навмисне затягування справ та показати свою незаангажованість або прихильність політичним симпатикам. Але навіть за оптимістичними прогнозами, першу ухвалу Конституційного суду радять чекати за півтора-два місяці.


Світова спільнота закликає Віктора Ющенка і Віктора Януковича до компромісу у демократичний спосіб


СТУДІЯ: До скандалу в українській квартирі вже давно прислухались в світовому будинку. Цього тижня розсварене владне подружжя делікатно спробували урезонити. Сполучені Штати закликали Ющенка і Януковича до компромісу у демократичний спосіб. Доповідачі ПАРЄ – Северінсен і Вольвенд – більш відверті: радять припинити бойові дії, бо вони просто нищать імідж країни.


ТИТРОВАНО Співдоповідачі ПАРЄ Ханне СЕВЕРИНСЕН, Ренате ВОЛЬВЕНД: "Українська непередбачувана політична система, без зафіксованих правил, моральних норм чи політичних традицій, в умовах якої угоди між політичними силами підписуються лише для того, щоб бути порушеними наступного дня, помножене на нестачу стратегії та прозорості, відсутність зацікавленості в реформах та повернення дискредитованих за часів епохи Леоніда Кучми особистостей до державного апарату, викликає сумніви щодо незворотності духу Універсалу, збільшує відстань між державою та суспільством в Україні і серйозно підриває міжнародну репутацію України як надійного партнера". УНІАН. 25 січня 2007 рік.


СТУДІЯ: Охоплена політичними війнами Україна ризикує ще кілька років йти в Європу без жодних гарантій. Цього року треба міняти угоду з Євросоюзом. Українська еліта об’єднана хіба що єврометою, а не єдиною стратегією її досягнення: блискавичний штурм чи тривала облога. У Європі свої чвари. Після приєднання Болгарії та Румунії євроінтеграційного скептицизму там побільшало. На цьому тлі Рада міністрів ЄС дає директиви на переговори про нову, посилену угоду з Україною. У цій посиленій угоді – жодних перспектив членства, жодних можливостей для розвитку відносин. Знову політика сусідства, знову визнання європрагнення, знову підтримка реформ, знову співпраця у економіці і на кордоні – найбільш вигідних, до речі, для Євросоюзу напрямках. Пропозиція є – йти євротунелем без світла в кінці. Для українських євроромантиків – удар, для європрагматиків – зайва підстава сказати, що й без членства країни якось живуть. Для прем’єра головне – європейські стандарти, куди вступати, вирішимо потім. Правда, для європейських вух на економічному форумі у Давосі більш дипломатична фраза: євровибір – це стратегічна мета уряду у зовнішній політиці. Над міжнародним іміджем української економіки працюють бадьоро: тут і будь-які гарантії дохідності інвестицій в економіку, і законопроекти, що полегшують підприємцям життя. Правда, із європейськими стандартами життя тих, хто цю економіку рухає, поки не складається.


Мінімальні пенсії та зарплати не забезпечать мінімального харчування


СТУДІЯ: Поки уряд розробляє нові принципи прожиткового мінімуму, сучасний розподіл кількох сотень гривень тягне на цілу трагікомедію.


РЕПОРТАЖ: Автор: Юрій СИДОРЕНКО. "Вижити не можна померти". Де у цій фразі ставити кому, коли йде про споживчий кошик, вирішувати майже трьом мільйонам українців. А саме стільки наших співгромадян існують на мінімальні пенсії та мінімальні ж чи мізерні зарплати. Щоправда, Верховна Рада у грудні, коли ухвалювали бюджет, де ставити кому для себе вирішили – після слова "вижити". Але от як не померти, отримуючи 380 гривень мінімальної пенсії та 400 гривень мінімальної зарплати, не пояснили. Це при тому, що прожитковий мінімум, який ці пенсії та зарплати мають забезпечити, визначили на рівні 525 гривень. Зауважте, це на чверть більше найнижчої заробітної плати.


РЕПОРТАЖ: СТЕНДАП: На день: шість грамів олії, п’ять – сала, трохи більше половини яйця, одне людино-відвідування лазні. Але це вже на рік, і на рік же 0,2 фотографування на документи. І при всьому цьому – жодного граму горілки. Це тільки мала частка того, як в уявленні слуг народу має жити їх малозабезпечений господар. Такі норми уряд ухвалив 2000 року і обіцяв щоп’ятирічки їх вдосконалювати.


РЕПОРТАЖ: Але у 2005-му після президентських перегонів урядовцям було не до того. У 2006-му – тим більше. Країна жила виборами, кошик застарівав морально, ціни росли, а мінімум залишався без офіційних змін.


СИНХРОН: Галина ГОЛІУСОВА, керівник управління з питань соцзахисту Федерації профспілок: "Прожиточный минимум этого года правительство считало совсем по-другому. Они взяли просто тот прожиточный минимум, который был утвержден на 2005 год, со всеми его недостатками, просчётами, и просто умножили ее на ожидаемый индекс инфляции 2007-го года".


РЕПОРТАЖ: Вже два роки владними коридорами блукає незатверджений новий споживчий кошик. Не сказати, що зміни разючі, але вони є. Ну, по-перше, норми споживання яловичини, телятини та баранини зросли на два кілограми – з 14-ти до 16-ти, що у перерахунку на день складає 43 грами, свинини – аж 8 кілограмів на рік, тобто 21 грам на день і 24 грами ковбаски. Це навіть не три шматочечки, хіба що дуже тоненькі. Проте брак м’яса Кабмін пропонує надолужити картоплею – її можна їсти чи не чверть кіло. А от огірків та помідорів – не більше 68 грам на день. Інакше можна вилізти за рамки прожиткового мінімуму. Цікава деталь – солі до 2005-го у кошику взагалі не було.


СИНХРОН: Валентина ЛІТАК, директор департаменту стратегії соцрозвитку Міністерства праці: " НЕ ТИТРОВАНО, питання за кадром: А ви самі пробували так?– "УС". Що значить "самі"? Давайте визначимо, що таке прожитковий мінімум. Це стандарт. Ну що у нас ще відноситься до стандартів? Метр, кілограм. Для чого вони використовуються? Для того, щоб щось до чогось міряти".


РЕПОРТАЖ: У Міністерстві праці та соцзахисту стверджують: прожитковим мінімумом вимірюють рівень життя та соціальні гарантії. Хто хоче жити краще, має і працювати краще, тоді і статки більше будуть. Хто не хоче – має задовольнитися тим, що є. А хто не може… Ну що ж, кошик не дасть померти з голоду, – переконані фахівці.


СИНХРОН: Валентина ЛІТАК, директор департаменту стратегії соцрозвитку Міністерства праці : "Візьмемо, скажемо, для працездатної особи набор продовольчий, то його споживча якість відповідно формується, тобто кількість білків, кількість жирів, до того ж, кількість кілокалорій. І, от скажемо, для працездатних вона складає 2790, майже 2800. А це, в принципі, нормальне функціонування організму для працездатної людини".


СИНХРОН: Валентина КУЛЬЧИЦЬКА, розробник мінімального продуктового кошика: "Як показують розрахунки фінансистів, а вони про це кажуть, що тут дуже великі цифри закладено. Якщо експерти ВОЗ, то вони теж кажуть, що у вас дуже велика закладена і потреба, і енергоцінність дуже висока. У них менше закладається".


РЕПОРТАЖ: Якщо навіть у Всесвітній організації охорони здоров’я кажуть, що наші малозабезпечені верстви забезпечені харчами аж занадто, віримо і замовкаємо. Але як ставитися до речового кошику? Ну, наприклад, що одне зимове пальто, навіть за новими, незатвердженими стандартами, жінка має носити 8 років. Сукню вона має право купити лише одну на п’ять років. На такій же термін три блузки. В одному купальнику вона дивуватиме своїми формами сусідів по пляжу аж чотири роки. Але й це розкіш. Для пенсіонерів Кабмін купальників взагалі не передбачив. Костюм-двійку, за розрахунками урядовців, чоловікові треба носити п’ять років, труси – два, а плавки – десять. Але найменше пощастило дітям. Наприклад, для немовлят взагалі непередбачені "памперси", натомість до гардеробу новонародженого увійшли пелюшки, сорочечка та шапочка. Знаєте, скільки дитина це має носити? Шість років. 3,5 роки має ходити у бавовняній сукні дівчинка віком від нуля до шести, а зимовий одяг діти мають носити аж три роки, попри те, що ростуть щомісяця. При цьому гроші, які урядовці закладають на вбрання, просто сміховинні. Наприклад, жіночу шубу вони пропонують купувати трохи більше ніж за 500 гривень, а чоловіче пальто – за 150-200.


СИНХРОН: Леонід, торговець з ринку: "Я не знаю, откуда взялись такие цифры. Рубашка стоит на рынке 180-220. Как может стоить пальто в районе 200 гривен?".


СИНХРОН: Григорій ОСОВИЙ, заступник Голови Федерації профспілок України: "Але мінімум держава завжди визначає, ото який би, ну, я би сказав так, формував людське ставлення і працедавця, і держави до людини. Це не затвердив уряд Єханурова, це не зробив досі уряд Януковича".


РЕПОРТАЖ: Вражає і мінімальний набір послуг. Стригтися малозабезпеченим, на думку урядовців, можна лише чотири рази на рік. Здавати речі у хімчистку один раз на 365 днів мають право лише ті, хто працює. Діти та пенсіонери – лише по півразу. Ремонтувати взуття можна двічі, а от одяг – 0,3 рази на рік. Це як? Щоправда, ще гірше справа з зіпсованими холодильниками або пральною машиною. Їхній ремонт передбачений не частіше, ніж 0,2 разу на рік. За нормами 2000-го року, чинними і зараз, на задоволення культурних потреб – а це походи у кіно, театр, у зоопарк, купівля книжок – передбачено всього гривня 72 на місяць. На книжковому ринку жартують: за такі гроші тут можна купити дві склянки чаю. У профспілках стверджують: справжній прожитковий мінімум зараз має становити 1094 чотири гривні, а у споживчий кошик мають увійти затрати на вже платну медицину та придбання чи оренду житла. Ну і, звісно ж, підвищення мінімальної зарплати та пенсії. Уряд же поки над цим не замислюється і, навпаки, навіть обкладає податком на прибуток ту мінімальну заробітну платню, яка сьогодні не дає можливості вижити малозабезпеченим.


Українська реанімація вимагає негайної допомоги


ОГЛЯДОВО: Після трагічної загибелі Євгена Кушнарьова ми поставили собі питання: що українська медицина у подібних ситуаціях може зробити для рядового громадянина? Може, але не так багато. Людей в Україні зараз рятує невідкладна допомога Міністерства охорони здоров’я. В кожному обласному центрі існують центри екстреної медицини. Але щоб допомога була справді негайною, людину потрібно доправити туди швидко. У ситуації, коли щось сталося за сотню кілометрів, система не працює. Отже, треба або якісно допомагати на місці, або швидко привозити хворого до великої лікарні. Перше впирається в фінансування сільської медицини, друге – у план створення під дахом МНС єдиної рятувальної служби. Якщо на село якісь гроші у бюджеті-2007 знайшли, то для бодай одного вертольоту на дві області та відповідної інфраструктури немає нічого.


Зима прийшла до України із запізненням


СТУДІЯ: Зима прийшла до України із запізненням. Щоб мало не здалося, одразу двома циклонами – із морозами, снігом і завірюхами. І одразу все досі непотрібне якось знадобилося: людям – теплий одяг, домівкам – гаряча вода в батареях, автомобілям – зимова гума, а лижам – гори. Державі вже не вийде економити на енергоносіях, громадянам доведеться витрачатися на ліки від застуди, а фруктів влітку знову через морози буде менше. Але прин

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
15141
Теги:
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду