Здатність політиків, оперуючи одними й тими самими цифрами та фактами, давати явищу протилежні оцінки, загальновідома. Та чи мають журналісти лише ретранслювати їхні оцінки? Надто ж коли йдеться про головний фінансовий документ країни. Бюджет на 2007 рік, ухвалений  у першому читанні 31 жовтня, представники «антикризової» коаліції та опозиції оцінюють кардинально протилежно. Перші називають його соціальним, другі – антисоціальним. Учора «ТК» опублікувала статтю Миколи Козирєва, присвячену цьому питанню. 

«Детектор медіа» поставила експертам таке запитання:

Як ви вважаєте, яким чином мають діяти ЗМІ, щоб  допомогти громадянам  все ж таки зрозуміти:  як  виглядає бюджет насправді?

Відповідають: Андрій Черніков, Ігор Луценко, Наталія Петрова, Олексій Бобровников, Микола Козирєв, Олександр Палій, Лаврентій Малазонія, Наталія Задерей, Олег Гавриш, Кирило Хорошилов, Володимир Марчак, Олег Волошин.

Андрій Черніков, головний редактор інтернет-газети «Экономика»:

- Журналистам надо самим почитать бюджет.

Наталія Петрова,  юрист, медіаексперт:

 - В этой ситуации СМИ должны  подать  аргументы обеих сторон, но по одинаковым  темам. Например, здравоохранение  и образование – «плюс» или  нет, социальный –антисоциальный…

Кроме того, абсолютно необходимо привлекать экспертов (не политологов, а именно нейтральных экспертов–экономистов), задавая им очень конкретный вопрос:  почему по-разному оцениваются те или иные подходы. Я уверена, есть критерии, которые помогут  если не  найти  истину, то хотя бы понять, кто манипулирует.

Олексій Бобровников, спеціальний кореспондент газети «Экономические известия»:

- Украинский бюджет антисоциален всегда. Что бы ни говорили его разработчики. Работает простейшее правило: в лучшем случае индексация доходов граждан происходит с учетом показателя инфляции. Показателя сугубо формального – потому что инфляция Госкомстата не показывает реального роста цен. Это – одна из самых закрытых и неприятных тем для любого из украинских правительств. Все министры экономики за последние годы (а может быть и за все годы – я ручаюсь только за тех, деятельность которых непосредственно отслеживал) всячески уклонялись от комментариев на тему методологии подсчета индекса потребительских цен. Известно, что вес продовольственных товаров в украинской корзине инфляции составляет 63,8%. В европейский странах этот показатель меньше, как минимум, вдвое. В результате мы не увидим в инфляции роста цен, например, на бензин. Кроме того, так как доля услуг в подсчете индекса цен тоже занижена, мы не увидим там в полной мере и роста цен на коммунальные услуги, которые повышаются в разы. Если бы правительство рискнуло отобразить это в показателе инфляции,  оно бы сделалось банкротом – не хватит никаких «Криворожсталей». Кроме того, методология подсчета инфляции открывает пространство для массы уловок. Исследования затрат домохозяйств практически не включают в себя данные о расходах средних слоев населения. Есть также подозрения, что в отдельные периоды правительство может неожиданно подкорректировать корзину, по которой считает инфляцию, чтобы лучше выглядеть перед избирателями. Это трудно доказуемо – ведь Кабмин и Госкомстат прячут методологию от посторонних глаз.

Так что социальный бюджет в Украине – это тотальная фикция. Кто бы ни был во главе правительства. Разниться только степень криминализации бюджетного процесса. Суть же всегда одна и та же - это бюджет выживания, или даже доживания Украины.

Микола Козирєв, правозахисник, Луганськ:  

- Ситуация напоминает анекдот о теории относительности. Все, дескать, относительно, нет абсолютного критерия для оценки ситуации. Так, один волос на голове – это очень мало, а один волос в тарелке супа – очень много. Такая же «относительность» и с бюджетными цифрами получается, если послушать сначала Азарова, а потом Тимошенко.

Вот, например, цифра: 26 миллиардов бюджетных гривень (наших налогов!) Азаров хочет направить капиталистам в виде государственных инвестиций. С чего ради? – восклицают заинтересованные наблюдатели. – Пусть берут кредиты и самоинвестируются. А то получается, что бедные кормят богатых. И это так - с одной стороны.

А с другой, нас убеждают, что «инновационно-инвестиционная» бюджетная политика (мантра Азарова) – это гарантия экономического роста, подъем, прорыв и проч. И тогда только богатые накормят бедных. Тоже правильно.

Но нам неизвестно даже, куда конкретно пойдет эта чудовищная сумма - пятая часть бюджета! Будут ли созданы рабочие места и т.д. Может, что вполне вероятно, уже есть «донецкая схема» использования этих денжищ для фиктивных закупок за рубежом новейших технологий… и деньги быстро окажутся в оффшорах!

Думаю, бюджет надо оценивать, во-первых, с точки зрения семейного бюджета, его реальной покупательной способности. И тут СМИ должны привлечь независимых специалистов для такой оценки. Во-вторых, что еще важнее, бюджет отражает политико-экономическую стратегию руководства страны, которая, в свою очередь, формируется под влиянием более общих представлений, концептуальных идей о месте и роли отдельного человека в системе производства и распределения национального богатства.

К сожалению, гуманитарное измерение бюджета-2007 ограничено технократической философией попечительства над «бедными». В бюджете доминирует материально-ресурсный капитал над социальным и культурным капиталом. Иначе: корпорация-монополист и ее собственность, распределенная между узким кругом менеджеров – это священная корова. Трудящийся человек («трудящийся» - какое редкое нынче слово!) – периферийное, вторичное существо, не являющееся субъектом производительной собственности и потому – он лишь объект попечительства господина Азарова.

«Социальный бюджет» - бюджет, создающий стимулы миллионам граждан для производительного труда на основе капитализации их собственного имущества и сбережений. Бюджет Януковича-Азарова создает стимулы для богатых. Эти «регионалы» возводят здание капитализма на том же самом песке, на котором уже рухнул социализм.

Олександр Палій, експерт Інституту зовнішньої політики при Дипломатичній Академії МЗС України:

- Журналісти мають зібрати коментарі обох сторін, вивчити їх, порівняти з текстом бюджету, а, в разі потреби – і з текстами попередніх бюджетів.

Також мають бути вивчені претензії до бюджету з боку окремих соціальних груп та їхніх організацій: відставних військових, пенсіонерів тощо.

Особливо цінними мають бути експертні думки політично й економічно не заангажованих експертів, які, проте, є компетентними в цій сфері.  Таких експертів можна знайти серед відставних чиновників Мінфіну та інших центральних органів виконавчої влади. Водночас, необхідно точно перевірити, що ці експерти є політично й економічно не заангажованими.

Крім того, слід зробити просту арифметичну операцію. Необхідно вирахувати відсоток розмірів соціальних видатків від розмірів усіх бюджетних витрат за 2007 рік та  аналогічні показники бюджетів 2006 і 2005 років. Якщо розрахований таким чином відсоток соціальних видатків за 2007 рік виявиться менше, ніж у 2006 і 2005 роках відповідно, можна виходити з логіки даної дискусії і називати бюджет 2007 року «антисоціальним».

Наталія Задерей, редактор відділу «Економіка і фінанси» журналу «Эксперт»:

- Мені здається, ЗМІ мають діяти дуже просто – виконувати свою роботу. Аналізувати бюджет. Звісно, він не є соціальним. Робота журналістів полягає в тому, щоб висвітлювати всі погляди, але найкраще – брати проект документу, аналізувати всі його статті, їх динаміку, зменшення та збільшення. Журналісти повинні виступати, як незалежні аналітики, а не просто цитувати політиків.

Мені здається, цього разу ЗМІ спрацювали достатньо професійної, але глибокої аналітики я не бачила. Усе, що дається у медіа, є доволі поверховим, але водночас об'єктивним.

Олег Гавриш, газета «Коммерсантъ-Украина»:

- Прежде всего, СМИ должны отражать обе точки зрения, при этом не столько саму оценочную точку зрения, сколько конкретно докапываться до того, почему бюджет, по мнению тех или иных лиц, является социальным или антисоциальным. Необходимо уделять внимание деталям: какая норма позволит улучшить качество жизни в стране, как именно это произойдёт, или наоборот, это приведёт к негативным последствиям.

Бюджет является важнейшим программным документом для страны, документом, по которому она живёт целый год, и со стороны прессы к нему необходимо максимальное внимание. СМИ должны разбираться в конкретных нормах и приводить их толкование с обоих сторон, однако при этом нельзя увлекаться чисто политическими прокламациями со стороны оппозиции или власти.

То есть, нужно работать по такой схеме: норма - её последствия - разъяснение. Естественно, необходимо приводить мнения незаангажированных экспертов, особенно в вопросах, которые вызывают трения между двумя точками зрения – там обязательно должна быть третья точка зрения по разногласиям. К сожалению, сейчас у нас действительно независимых экспертов очень мало, но найти их можно - в частности, в западных компаниях.

Кирило Хорошилов, редактор розділу «Большие деньги», журнал «Власть денег»:

- Треба аналізувати не заяви, а документ.

Те, що показували і висвітлювали ЗМІ, не справляло враження аналізу документу. Це стосується економічних медіа. Але я думаю, що це – справа часу, і раніше чи пізніше ми побачимо його детальний аналіз.

Володимир Марчак, заступник головного редактора видання «ИнвестГазета»:

- На мою думку, бюджет на 2007 рік не кращий і не гірший від попередніх. Якихось кардинальних змін, які дозволяли би назвати його соціальним або антисоціальним, немає. Рядові громадяни оцінюють бюджет за такими речами, як розмір пенсій або закладені в нього гроші на виплату субсидій. Коли рядові громадяни відчуватимуть, що ціни на електроенергію та комунальні послуги виросли, а держава не платить їм субсидій, - тоді можна буде сказати, що держава не виконує своїх зобов'язань. Проблема пенсій є набагато глибшою за проблему бюджету. Пенсійний фонд має величезний дефіцит, що збільшуватиметься незалежно від того, який уряд при владі. Питання тільки в тому, чи уряд покриватиме цей дефіцит за рахунок бюджету, чи він вигадає якусь пенсійну реформу і змінить наявну систему. А пенсійну реформу в нас не може провести вже N-ий уряд.

У стратегічних аспектах бюджет від попереднього мало відрізнятись. Питання в тому, чи великі компанії не платитимуть податки, користуючись механізмом спеціальних економічних зон, чи вони шукатимуть інші шляхи несплати податків. Тому мені здається, що громадян може зацікавити в цьому бюджеті підвищення податку на прибуток громадян від 13 до 15%. 2%-не підвищення податку в країні, де більше половини громадян отримують зарплату «в конвертах», не відіграє вагомої ролі. Отже, всі ці розмови про соціальність чи аснтисоціальність бюджету, «бюджет розвитку» чи «бюджет убивства» - це все шум, створюваний опозицією і владою, які періодично міняються.

Що ж до ЗМІ, то треба враховувати цільову аудиторію. Наше видання більше пише для бізнесменів, таблоїди – для широких мас. Зрозуміло, що ми пишемо про бюджет мовою, зрозумілою для ділових людей. На місці видань та телеканалів, які працюють для пересічних громадян, я звертав би увагу на якісь прості речі. Якщо є підвищення мінімального розміру пенсії, це треба просто показати, а не лізти в якісь сфери, пов'язані з доходами, державним боргом тощо. Показати: буде так і так, субсидії будуть такі й такі, пільги отримують такі й такі верстви населення. В цьому полягає функція інформування.

Я не думаю, що, якщо всі ЗМІ почнуть кричати, що це антисоціальний бюджет, щось зміниться. Вплив громадян і ЗМІ на бюджетний процес мінімальний. Єдиний випадок, який я можу згадати, коли це справді спрацювало – це коли намагались скасувати спрощену систему оподаткування малого і середнього бізнесу. Тоді малий і середній бізнес справді добився зняття цієї статті з проекту бюджету.

Ігор Луценко, «Українська правда»:

- Мені не подобаються терміни «соціальний» та «антисоціальний». ЗМІ повинні просто дивитися, наскільки держава чинить насильство над економікою з метою перерозподілу певних благ. Бюджет – це механізм, який це забезпечує. І «соціальним/антисоціальним» він бути не може, оскільки соціальна шкода від бюджету завжди більша, ніж соціальне благо.

Ми сприймаємо бюджетну тему в термінах, умовно кажучи, «Капіталу» Маркса - «соціальний», «антисоціальний». У нас ще немає нормального альтернативного розуміння цих питань. Треба мати на увазі, що, крім цієї, є багато інших теорій, які дозволяють поглянути на бюджет по-іншому. Якщо оцінювати лише соціальний аспект, то слід сказати, що функцією бюджету є забезпечення не якихось окремих соціальних потреб, а стабільного розвитку країни в цілому. Цієї функції бюджет не виконує. Цього чомусь ніхто не розуміє, і публічна експертна дискусія стосується дрібниць, тоді як глобальних речей ніхто не помічає. Про підвищення на піввідсотка якогось податку чи збору пишуть усі; тим часом, сама необхідність існування цього та інших податків і зборів не обговорюються. Ніхто не може й не намагається осмислювати проблему в цілому.

Щоб вийти з цієї ситуації, необхідно залучати молодше покоління експертів. Людей, які не просиджували роками в якихось інститутах економіки, а мають західну освіту, або, принаймні, за вчились західними стандартами. Є багато недержавних інститутів та організацій, у яких працюють експерти, чиї знання фактично незатребувані державною при підготовці бюджету. Вони можуть допомогти ЗМІ в аналізі того, що відбувається з бюджетом насправді.

Олег Волошин, журнал «Эксперт»:

- На мою думку, по-перше, ЗМІ мають відмовитися від подібних ярликів – «соціальний», «інноваційний» і тому подібне. Це не більше, аніж красиві лозунги, які громадянам незрозумілі.

По друге, треба бути чесним у висвітленні бюджетного процесу, зокрема в тому питанні, що прописати соціальні гарантії в бюджеті і реалізувати їх - це абсолютно різні речі. Взагалі, на мою думку, правильно говорити не про «соціальний», а про «соціально відповідальний» бюджет.

ЗМІ мають брати на себе сміливість чесно говорити про непопулярні і досить неприємні речі - те, що економіка «не потягне» подібних видатків з бюджету, що ціна на газ дійсно зависока, що доведеться впроваджувати енергозберігаючі технології і тому подібне. Адже самі політики цього не скажуть - їм ще балотуватися, а ось ЗМІ мають бути чесними до кінця.

Лаврентій Малазонія, телепродюсер:

- Граждане думают о бюджете не постоянно, а долго. Очень долго. Постоянно о нем думают те, которых эти граждане выбрали думать в Верховную Раду. Они туда пришли за этим самым бюджетом, а не значки носить. Граждане с мандатами принимают бюджет, а граждане без мандатов потом вопрошают: «ОПЯТЬ!?».  Потом опять долго думают:  «…!?».  И так ВСЕГДА, независимо от того, как идентифицирован этот самый бюджет – как социальный или как антисоциальный.

Призыв «поможем гражданам понять, как выглядит бюджет» означает, что мы призываем журналистов, воленс-ноленс, к МАНИПУЛЯЦИИ. Потому как к теме бюджета инструментом прилагаются те, кто его принимает, или те, кого в миру мы называем экспертами (очень часто они тесно связаны с первыми) – а это профессиональные манипуляторы. А вести дискуссию с манипулятором – все равно, что спорить с идиотом: он опустит тебя до своего уровня, а потом выиграет, потому что он имеет опыт. То есть, журналист должен быть умнее и опытнее и, соответственно, МАНИПУЛИРОВАТЬ МАНИПУЛЯТОРАМИ. Ради правды. Может быть.

Если же журналист абсолютно честно, искренне и даже профессионально поставит «диагноз» и «прооперирует» бюджет, ему все равно потом, как минимум, докажут, что он ИНТЕРПРЕТАТОР и МАНИПУЛЯТОР в одном флаконе. Как максимум – ПРОИГНОРИРУЮТ. А граждане без мандатов опять будут долго думать о бюджете:  «…!?»

Вот вчера (31 октября – «ТК») у Виталия Гайдукевича («Вчасно», НТН) – очень грамотного хардтокера – были ОНА (лидерка) и ОНО (главбюдком). Если грубо и коротко, все выглядело так:

ОНА: Вы хотите скомуниздить у пенсионеров в бюджете 5 миллиардов…

ГАЙДУКЕВИЧ: Отвечайте, пожалуйста: это так..?

ОНО: Мы скомуниздим на приватизации целых 10 миллиардов и отдадим пенсионерам… Я тут хочу спросить…

ГАЙДУКЕВИЧ: Тут я буду спрашивать… и не позволю вам обоим…

ОНА: Вы это скомунизженое уже своим обещали… и они не пенсионеры…

И т.д. и т.п.

Конечно, может найтись какая-то гражданка без мандата (или с мандатом) и сказать: «Поручик Гайдукевич, я не сомневаюсь в вашей потенции, поэтому сыграйте, пожалуйста, следующую партию в бильярд кием. Плииз!».  Хоть кием играй, хоть без кия, но в итоге привыкший ко всему гражданин без мандата будет долго думать о бюджете:  «…!?».

Кто виноват? Гражданин без мандата? Нет – он всегда жертва. Гражданин с мандатом? Нет – он омандаченный. Виноват будет всегда тот, кто попытается помочь понять гражданину без мандата, что он сам создал себе проблемы (то есть, граждан с мандатами, принимающих бюджет), а потом героически преодолевает отвращение к ним путем привыкания.

Что делать? Принцип простой: «Смех сквозь слезы». Два в одном, как последствия применения слезоточивого газа в каком-нибудь голландском кафешопе. Конкретно? За неделю до принятия бюджета запустить сквозной «телевизионный общак», то есть,   все значимые форматы каналов ICTV, 5-й, НТН, «1+1», «Интер» настроить на тему бюджета («общака»), построить в эфирную цепочку. Вместо нудных сюжетов с цифрами и статьями бюджета пристроить миниатюры на тему «общака» от «Comedy Club». Начнет тему Вадик «Rambo» Галыгин с миниатюры «Общаки бывают разные. Бюджет, сука, социально-антисоциальный, общак…» и т.д.  Пусть антикризисные и оппозиционные граждане с мандатами на языке субкультуры попробуют объяснить манипуляции с бюджетом.

Все остальное скучно и нудно. Привыкший ко всему гражданин без мандата все равно будет долго думать о бюджете, о гражданах с мандатом, о СМИ: «…!?».  Посмотрите сегодняшние результаты соцопроса, проведенного центром имени Разумкова, и станет понято – «Maidan Club» не будет.