Порядок денний для українських медіа формують політики

4 Серпня 2006
11413
4 Серпня 2006
14:55

Порядок денний для українських медіа формують політики

11413
Чого не вистачило вітчизняним ЗМІ у висвітленні останніх подій в державі? Опитування експертів.
Порядок денний для українських медіа формують політики

Запитання «ТК»: Чи відіграли українські ЗМІ самостійну роль в умовах політичної кризи?
Чи інформували вони громадян про справжні причини політичних процесів?
Які телеканали надавали, на вашу думку, найбільш повну і збалансовану інформацію?

Відповідають: Віктор Заблоцький, Іван Лозовий, Олександр Палій, Сергій Грабовський, Віталій Кулик, Максим Розумний, Юлія Тищенко, Євген Глібовицький, Володимир Ар’єв, Сергій Дацюк.

Віктор Заблоцький, автор програми „Перший відділ”, 5 канал:

- Я вважаю, що наші ЗМІ не відіграли належної ролі в інформуванні людей про ті процеси, які відбувались довкола формування коаліції. Причин для цього декілька. Перша причина, - небажання самих політиків виносити на публіку свої тіньові домовленості. Адже всім зрозуміло, що нинішнє об’єднання створене з однією метою – конвертувати політику в гроші. І в цьому прагненні оточення Ющенка зійшлось із регіонами. ЗМІ не продемонструвало жодного розслідування того, як домовлялись «помаранчеві», «біло-блакитні», «червоні», «рожеві», тощо. Ми досі не маємо жодної інформації щодо ключових спонсорів партій.

Друга причина, - журналісти свідомо бавили себе ілюзіями щодо «високої місії» Віктора Ющенка в політичних процесах країни. Відповідно, ми досі не знаємо політичної кухні глави держави. Суспільство так і не отримало відповіді на те, яке ж оточення формує його точку зору. Ми досі не знаємо того, чому президент приймає абсолютно ірраціональні рішення з погляду і політології, і здорового глузду. ЗМІ досі не досліджувало роль президента, наприклад, в укладанні газових угод та ін.

Третя причина, - корумпованість самих ЗМІ, їхній низький професіоналізм. Нині всі телевізійні канали захищають ту чи іншу партійну (точніше, олігархічну) лінію. Як автор програми «Перший відділ» можу сказати, що проводити журналістські розслідування стає дедалі важче, оскільки чиновники та бізнес навчились і звикли жити за принципами тіньових змов.

І останнє, - всі телеканали не розкривали справжніх політичних поглядів та інтересів наших політиків. Максимум, що вони робили – просто ретранслювали їхню думку. Цього мало. І досі ми не маємо серйозних аналітичних програм. Натомість панує суцільний інфотейнмент. Така ситуація цілком природна, оскільки нинішня політична та телевізійна еліта – це люди-«совки» з низькою освітою, смаками, відсутністю глобального мислення, наявністю високого рівня страху у відкритій конкуренції.

Іван Лозовий, президент Інституту державності і демократії:

- Так, українські ЗМІ відіграли більш-менш самостійну роль у висвітленні процесу погодження та формування парламентських коаліцій. До ЗМІ інформація надходила з різних джерел, представляючи різні точки зору. З іншого боку, інформація подавалась достатньо поверхова, майже без слідів зусиль, спрямованих на виявлення істинних причин тих процесів, які проходять в державі, що є хронічною проблемою ЗМІ. Також турбує факт достатньо грубого використання декотрих телекомпаній, зокрема, ТРК «Ера», Нового каналу і ICTV, їх власниками у власних корисливих цілях.
Найбільш повну і збалансовану інформацію надавали «5 канал» і НТН.

Олександр Палій, політолог:

- На мою думку, наші журналісти не надто «глибоко беруть», висвітлюють події досить поверхово. Крім того, часто роблять це нефахово. Зокрема, в якості гостей нерідко запрошуються люди, не адекватні тій чи іншій ситуації, які є маргінальними політиками, не представляють інтереси суспільства, але вміють добре і багато говорити.

Найбільш повно висвітлював події «5 канал». Природньо те, що саме інформаційні канали в часи політичних криз підвищують свій рейтинг.
 
Сергій Грабовський, заступник головного редактора журналу «Сучасність»:

- Повинен сказати, що наш інформаційний простір, якщо ми говоримо про телебачення, радіо, газети, мене не цікавить як раз тому, що в ньому надзвичайно мало інформації -  а) інформації взагалі, б) інформації з будь-якої теми, про яку йде мова – починаючи від ситуації на близькому сході і закінчуючи парламентською кризою. Цю інформацію можна знайти в Інтернеті, де вона значно оперативніша.

Я також маю власне спостереження стосовно того, що довіра до всіх ЗМІ загалом у людей падає.

Віталій Кулик, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства:

- Варто віддати належне українській журналістській спільноті. Вперше ЗМІ намагалися висвітлювати усі нюанси перебігу політичного процесу. Ми були свідками того, як інформація про подію, подана деякими ЗМІ, була цікавішою за саму подію. Медіа відтворили умови ілюзії «всенародної участі в політиці», які існували за часи Майдану. Кожен був у курсі того, що сьогодні сказав Президент, як на це відреагувала Юля і з ким зустрічався Порошенко у кулуарах парламенту. Звичайно, в подачах деяких телеканалів відчувалася певна політична заангажованість. Проте це були здебільшого поодинокі випадки.  Однак, говорити про якусь окрему роль ЗМІ під час політичної кризи недоцільно. Вітчизняні медіа, попри наявність елементів солідарності, все ще не є згуртованим «цехом». Власне, українські ЗМІ різні за своєю ідеологічною, політичною, мовною специфікою. Вони не можуть за своєю суттю грати якусь окрему роль в політичному процесі. Це трапляється, коли на порядку денному постає фундаментальне для медіа загалом питання – свободи слова. Тоді ЗМІ справді можуть виступити як окрема сила, що захищає демократичні цінності. А під час так званої «коаліціади» ЗМІ гарно виконали свою роботу, і за це їм велика подяка. 

Разом з тим, попри наявність різного роду ток-шоу, українському телепростору все ще бракує аналітичних програм. Ми постійно спостерігаємо на екрані набір (ТОП-п’ятірку) аналітиків, які не аналізують процеси, а піарять власні персони. В цьому справді є сенс, розкручений політолог має шанс потрапити до списку тієї чи іншої партії/блоку. В нас практично на пальцях можна порахувати непартійних політологів. Аналітичні програми, де б аналізувалися справжні причини політичних процесів, не котуються на каналах. Власне тому всі без винятку телеканали давали поверховий аналіз і акцентували свою увагу на загальному фоні політкризи. Що ж до об’єктивності та збалансованості подачі матеріалів, то на мою думку на першому місці стоїть телеканал НТН, на другому «5-й», на третьому «1+1». Також варто відзначити підкреслену нейтральність сюжетів на «1+1», Новому та СТБ.

Максим Розумний, голова наукового товариства "Гуманітарна Колегія":

- Процеси, які відбувалися в політиці, лишилися незрозумілими для соціуму. Медіа не давали цілісної інтерепретаційної схеми для їх сприйняття населенням. Вони працювали в режимі напіврозважального стилю сенсацій. Виняток становили заангажовані Інтернет-ресурси, але й вони переважно були засобом комунікації всередині політичного класу, а не засобом його впливу на суспільство в цілому.

Мас-медіа в Україні є складовою частиною політикуму, але не є поки що складовою частиною соціуму. Якщо в попередній період вони виконували роль інструменту пропагандистського та інформаційного впливу, то це визначалося тією структурою політикуму, яка була чинною на той час. Вона була монопольною, ієрархічною, корпоративною. Саме тому за інформацією телеканалів можна було судити про політичні стратегії їхніх власників і спонсорів, що одночасно були ключовими гравцями у політиці. Сьогодні відбулася певна плюралізація політикуму і зниження рівня інструментальності медійних ресурсів, які й надалі перебувають під впливом корпорацій. Корпорації нині перебудовують свої соціальні, і в тому числі, інформаційні технології. Тому зв’язок між ними і суспільством став, до певної міри, формальним. Такою ж формальною була роль медіа в період коаліціади.

У цій ситуації більш адекватною була, на мою думку, демонстративна незаангажованість журналістів «Інтера», ніж кричущо безпорадна у своїй невизначеності і розгубленості заангажованість медіаторів 5 каналу.

Юлія Тищенко, Український незалежний центр політичних досліджень:

- За час нинішньої парламентської кризи ЗМІ, на мою думку, відіграли не пропагандистську роль, а певною мірою інформативну. Перш за все, інформація, що надходила від політиків і самі політичні процеси не піддаються якійсь нормальній послідовній логіці. Тобто ЗМІ як і суспільство не володіло інформацією щодо якихось підвалин подій, що відбувалися.

Чому? Тому що це певною мірою ілюструє характер української політики, українських політиків - нездатних до компромісів, до висвітлення  справжніх причин стану речей, завдяки яким приймаються ті чи інші рішення.

Також, була помітна розбалансованість самих політиків у плані коментування тих чи інших обставин під час політичної кризи. Упродовж одного дня ми могли бачити заяву певного політика, потім якийсь колега по партії робив абсолютно протилежні заяви. Це така загальна тенденція.
Якщо говорити про якусь збалансовану інформацію, то, за великим рахунком, було набагато менше тенденційності у висвітленні того, що відбувається у всіх українських каналах. ЗМІ подавали різні точки зору,  розповідали про різні мотивації, показували різні синхрони всіх учасників цього складного процесу, але вони реально не розповідали про ті чи інші політичні зацікавлення. Якщо говорити про велику кількість синхронів, то можна відзначити 5 канал: сюжети були різними, різні учасники, хоча трошки більше учасників „Нашої України”. „1+1” теж більш-менш виважено подавав інформацію про те, що відбувається, принаймні в новинах. Потім це ж робив ICTV та певною мірою „Інтер”.

В принципі, увага ЗМІ була прикута до того, що відбувається в країні, попри таку невідкритість. Люди  сприймають те, що відбувається, як певний серіал, кінець якого невідомий,  інтригуючий. Тут є всі класичні сюжети: елементи зради, змови, нещасних кохань. Я звісно, утрирую, але тим не менш.  В принципі ЗМІ цей попит не на причини, а на картинку, ілюстрації того, що відбувається, відбивали. Навіть звернення Президента о другій ночі показали практично всі телеканали, хоча теоретично цього могли не робити. З одного боку в цьому зацікавлені ЗМІ, з іншого боку це  доводить вкрай високу заполітизованість нашого суспільства, яке дивиться на це все, як серіал чи футбольший матч, і народ вболіває за свої команди, має там певні розчарування та симпатії. Але це лише відбиття ілюстрації, а не справжніх причин.

Євген Глібовицький, медіа-експерт:

- Якщо порівнювати, з тим як українські медіа працювали кілька років тому, то вони зробили великий крок уперед. Інформації було більше, вона була різносторонньою і вона була набагато якіснішою, ніж за часів президентства Кучми. Якщо ж порівнювати з сучасними західними медіа, то українським дуже далеко до тих стандартів і до того рівня.

Я думаю, що ключове питання – це якість інформації, рівень професійної підготовки журналістів, рівень розуміння предмету. Цей рівень виявився недостатнім. Було дуже багато аматорських текстів, аматорських робіт у нібито професійних медіа. Це дуже часто дезорієнтувало споживача інформації і не давало можливості суспільству розібратися в усіх тонкощах політичного процесу.

Українські медіа абсолютно ре-активні. Вони не вміють самостійно формувати порядок денний новин і ідуть за подіями. Це прив’язаність до зовнішнього контексту, коли медіа не керуються інтересами своїх аудиторій, а керуються зовнішніми обставинами і інтересами своїх власників при формуванні інформаційного «меню».

Я думаю, що традиційно краще за інших працював «1+1», досить добре намагалися працювати так звані канали другої групи. Дуже цінними були прямі трансляції «5 каналу». Разом з тим на жаль доводиться констатувати що інформаційний простір – це дедалі більше плюралізм заангажованостей, а не вільний медіа-ринок.

Володимир Ар’єв, ПЦ «Закрита зона»:

- З того, що я бачив, більшість каналів досить-таки професійно інформували, саме інформували. А от щодо суті процесів –  такої інформації було недостатньо, превалювала дискусія між політиками. Я не помітив відвертих маніпуляцій, але не помітив і чогось яскравого.

Професійний рівень у нас ще досить кульгає. Часто журналісти не можуть розібратися в процесі. Просто калькують, передають в скороченому варіанті висловлювання політиків, часто не вистачає елементарного журналістського, можливо, життєвого досвіду. По факту можна констатувати, що в цій ситуації медіа ні на що не впливали.

Однозначно найповнішу інформацію подавав «5 канал», тому що в таких ситуаціях саме канали інформаційного ґатунку дають найповнішу інформацію, це їх спеціалізація. Там можна було побачити абсолютно все і в зручний час. Я знав, що якщо щось пропустив, то потім можу подивитися. Але «5 каналу» не вистачало яскравих репортажів. Які я, наприклад, бачив на СТБ – з життя наметового містечка, чи історії окремих людей.
В цілому професійний рівень ще бажає кращого.

Сергій Дацюк, корпорація «Гардарика»:

- Медіа не змогли відіграти самостійну роль, бо для того, щоб відіграти роль, у медіа має бути професіоналізм на принципово іншому рівні.

Візьмімо щотижневу програму Вячеслава Піховшека „Епіцентр”, яка колись виходила на «1+1». Зрозуміло, що телеканал відмовився від цієї програми, бо вона була дуже заангажована. Але в ній було те, чого немає в сьогоднішніх аналітичних тижневиках. Сьогоднішнім програмам бракує не саме цього - ідей. Натомість, телеканали прийшли до традиції таблоїдів. Таблоїди – це такі канали, де немає нічого авторського, де важливою є репортажна подача матеріалу. Зараз ми маємо справу з такими таблоїдними тележурналістами, які не в змозі відрізнити вартісні речі від невартісних, і з того, що їм говорять експерти, вибирають те, що здається їм вартісним, а насправді таким не є.

Якщо порівняти коментарі експертів в Інтернеті і виступи тих же експертів на ТБ, ми  побачимо, що перші є змістовнішими. Змістовні коментарі експертів не покладаються на телеекран, там викладають прості речі, які іноді є проміжними ланками між змістовними тезами.

І це є проблема, тому що журналісти мають бути кваліфікованими. Якісні речі журналіст може робити тільки тоді, коли він долучений до експертного товариства, він сам має брати участь у круглих столах у ролі експерта.

Чи можна сказати, що Савік Шустер бував на якихось наших експертних засіданнях? Ні. Тому що „Свобода слова” (ICTV)  - це та програма, яка  має свої маніпулятивні цілі, і не займається виробництвом аналітики. Те саме можна сказати про аналітичні програми „1+1” та „Інтера”. Аналітичні програми не є на ринку ідей, вони зайняті артикуляцією позицій, політичним аналізом. Тобто вони інтерпретують, вони не зайняті пошуком нових змістів, це не їх роль. Можливо, є якісь інші програми, яких я не знаю. Єдине, що я можу засвідчити, що поки що мас-медіа не виконують функцію пошуку та відображення нових змістів. ЗМІ в цій ситуації показували політичні серіали, спрощували інтерпретацію цих подій, цензурували змістовні тези експертів, отже, ЗМІ не дали адекватного відображення ситуації, що склалася.

В деяких моментах мова може йти навіть про цензуру. Якщо ви побачили, коментарів про те, що Президент є зрадником (я не є прибічником таких різких заяв, я лише констатую факт) від експертів ми не почули, як і кваліфікованої позиції, чому це можна розглядати як зраду. Можна припустити, що причина того, що це не потрапляє в телеефір - цензура.

Таким чином, ми, вже не маючи тиску власників, маємо інший чинник - непрофесіоналізм аналітичних журналістів, які відокремлюють ті речі, які, на їх думку, є радикальними, незрозумілими для аудиторії, і не дають їх в ефір. Не досліджуючи аудиторії, вони привласнюють собі право визначати, що їй потрібне, що їй зрозуміле, а що - ні.

Тому я констатую, що висвітлення політичних процесів засобами масової інформації є неякісним. Воно мало б відбуватися, як мінімум, на трьох рівнях: перший – репортажний, другий – аналітичний, третій – пошуку нових ідей. Нові ідеї на ТБ не потрапляють, і саме це мене дуже турбує. Немає тих програм, де ці ідеї можуть з’являтися.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
11413
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду