Останні парламентські вибори, що відбулися у Польщі минулої осені, принесли нашим західним сусідам чимало несподіванок. Першою була перемога політично правої і католицько-консервативної партії «Право і справедливість». Другою – утворення переможцями правлячої коаліції з лівими та крайньо-правими популістами. Найсвіжішою ж з них стало призначення керівником публічного телебачення журналіста із репутацією радикального «люстратора».

Шостого травня наглядова рада Польського  телебачення (TVP) одноголосно обрала  Броніслава Вільдштейна керівником публічного (громадського) телебачення. Ця постать є добре знаною в польських журналістських та політичних колах з 1970-х років, коли ще навчаючись у Кракові він заснував незалежну студентську організацію та вступив у конфлікт із правоохоронною системою комуністичної Польщі. В останніх роках Вільдштейн друкував свої фейлетони та публіцистику на сторінках авторитетних польських ЗМІ, зокрема таких як: газет «Жицє» і «Жечпосполіта» та щотижневого журналу «Впрост». Ні для кого у Польщі не є таємницею, що Броніслав Вільдштейн є прихильником «правих поглядів». Та найбільшу, скандальну популярність нинішній керівник Польського телебачення отримав як «непримиренний люстратор».

Викриванням людей, пов`язаних із спец-службами комуністичного режиму у Польщі, Вільдштейн в тій чи іншій мірі займався завжди, але два випадки закріпили за ним славу справжнього люстратора. Перший випадок стався у 2001 році, коли Броніславові Вільдштейну вдалося довести співпрацю зі спец-службами ПНР (Польської Народної Республіки) тодішнього краківського співробітника «Газети виборчої» Леслава Малєшка.

Другий випадок вже не приніс Вільдштейнові слави, але закріпив за ним імідж «люстратора» з прикметником «дикий», тобто – неофіційний, неформальний, нелегальний. «Диким люстратором» Броніслава Вільдштейна почали прозивати після того, як у 2004 році він без дозволу скопіював у архівах Інституту національної пам`яті список осіб, які фігурують у особових справах Служби безпеки ПНР, і оприлюднив їх через Інтернет.

З`ява в Інтернеті цих списків (прозваних – списками Вільдштейна) викликала у польському суспільстві чимало скандалів. Деяких людей, що фігурували у цьому спискові (а список містив як імена «стукачів», так і їхніх жертв), почали звинувачувати у співпраці з комуністичними спец-службами, а інших стали «перевіряти» власними силами знайомі, співробітники чи й просто «любителі цієї справи».  Вчинок Вільдштейна розділив тоді журналістські та політичні середовища Польщі на протилежні табори: лівоцентристи та ліберали вважали, що цим він порушив як журналістську етику, так і загальнолюдські правила хорошого тону. Частина діячів з правими поглядами підтримали Вільдштейна, мотивуючи це тим, що польське публічне життя потребує «люстрації», котру усіма правдами і неправдами блокували уряди лівих та лібералів. Цим же пояснював свої дії і сам «герой скандалу». В результаті Броніслава Вільдштейна офіційно звільнили з «Жечпосполітої» і неофіційно зіштовхнули в середовище правих, де його не ігнорували. З цього ж середовища він прийшов зараз на верхівку найпотужнішого польського ЗМІ, котре (справедливости ради потрібно зауважити) знаходилося до того під міцним контролем лівих та лібералів.

Не дивно, що з приходом нового керівника на TVP заговорили про загрозу «люстрації» для працівників телебачення. Втім, головним постатям навіть не довелося чекати люстрації. Керівника відділу новин та відділу публіцистики звільнили відразу. Ще низка співробітників телебачення заявила про свій добровільний відхід з посад, оскільки не уявляють собі подальшої праці під керівництвом Броніслава Вільдштейна. Так що польську журналістику у найближчий час чекають нові випробування та радикальні зміни. Не виключено, що й чергова хвиля «люстрації».

Не важко припустити, що ці події у середовищі наших польських колег можуть стати сигналом і для багатьох з нас - прихильники люстрації українського журналістського середовища не повинні втрачати надії.