Новообраний парламент: пацієнт, можливо, живий...

3 Квітня 2006
10612
3 Квітня 2006
18:05

Новообраний парламент: пацієнт, можливо, живий...

10612
Через тиждень після парламентських виборів провідні українські телеканали спробували у своїх інформаційно-аналітичних програмах дати абрис нової ситуації в країні.
Новообраний парламент: пацієнт, можливо, живий...
Через тиждень після парламентських виборів і за день до офіційного підбиття підсумків голосування провідні українські телеканали спробували було у своїх традиційних недільних інформаційно-аналітичних програмах дати абрис ситуації з вислідами народного волевиявлення та перспективами роботи нового парламенту. Іронія у цих аналізах чергувалася з серйозним тоном, об‘єктивна інформація – з ворожінням на кавовій гущі, і все разом – з прихованим, але самоочевидним бажанням журналістів відпочити, нарешті, від дуже-дуже “великої” політики. А тому слова “парламентська більшість”, “коаліція”, “уряд” та “перерахунок голосів” звучали часом як щось непристойне. На всіх телеканалах.

Розпочав аналітичний вечір канал ICTV “Фактами тижня”. На відміну від передачі “Свобода слова” від 31 березня, де стояв суцільний плач з приводу тотальної фальсифікації результатів голосування за рахунок дрібних партій, що начебто мало місце по всій країні, тональність “Фактів тижня” була значно стриманішою. Глядач одержав інформацію, що Верховну Раду полишать понад 200 старожилів (інші аналітичні програми не здогадалися провести такий підрахунок), що політичні технологи глибоко помилилися, вважаючи: виборця можна купити на нездійсненні обіцянки, що середній вік депутатського корпусу становитиме 49-50 років тощо. Тема перерахунку голосів також була присутня, але дуже скромно: мовляв, майже 20 партій-невдах прагне перерахунку всіх голосів, оскільки вони (показали Наталію Вітренко та Інну Богословську) впевнені, що офіційні цифри підтримки цих партій помітно менші від реальних. Звичайно, згадали про претензії на прем‘єрство з боку Юлії Тимошенко і про запропонований президентом Пакт про стабільність. А от ведучи розмову стосовно виборів столичного міського голови, тележурналісти щасливо уникли розповіді про деталі біографії та політичні погляди Леоніда Черновецького. На загал, програма вийшла швидше інформаційна, ніж аналітична, і в ній не знайшлося місця серйозному розгляду варіантів майбутнього розвитку українського парламентаризму.

Продовжив “вечірній марафон” канал 1+1 недільним випуском ТСН. Тут домінували власні висновки журналістів “плюсів”, часом цікаві, часом, чесно кажучи, поверхові. Можна, звичайно, дискутувати з твердженням ТСН, що переможців на цих виборах немає, але ж факт є фактом: жодна політична сила не здатна самотужки чи навіть укупі з партією-сателітом сформувати парламентську більшість. Не менш дискусійним є й твердження, що біло-блакитні зберегли електорат, який мали на президентських виборах (тоді цього електорату було, якщо не помиляюсь, відчутно більше вже в першому турі), але, з іншого боку, слушно відзначений головний принцип електоральної поведінки Донбасу: завжди підтримувати своїх. Висновок звідси елементарний, хоча його робить уже сам глядач: “помаранчевих своїх” на цих виборах не знайшлося. Спробували журналісти й розібратися у розбіжностях соціологічних даних, у тому, чому так відрізнялися дані екзит-полів та опитувань, проведених за два тижні до голосування. І хоча розібратися не вдалося, саму спробу можна поставити у плюс “плюсам”. А от у відвертий мінус – відсутність навіть спроби розмислу щодо того, як відбилася на голосуванні та його результатах “накладка” двох типів виборів – парламентських і місцевих. А вплив цієї “накладки” був, звичайно, дуже помітним. Так само до плюсів програми варто віднести детальну розповідь про тих, кого не буде у новому парламенті, інтерв‘ю з деякими найбільш знаковими аутсайдерами (хто б міг подумати ще кілька років тому, що до їхнього числа потрапить колишній “директор парламенту” Олександр Волков!). І от тут варто відзначити найбільший успіх телевізійників: це розмова зі згаданим Волковим у величенькому холі з його мисливськими трофеями: головами носорогів, жирафів, левів, ведмедів тощо (куди тільки зелені дивилися?); видавалося, що цілком органічним продовженням цієї експозиції стала б стіна з головами “відстріляних” виборцями політиків... Далі продовжувати не буду, тому кожен сам може підставити своїх “улюбленців” на вакантні місця кабана, гієни чи крокодила.

Що ще можна занести в очевидний плюс “плюсів” – це детальний розгляд найближчого майбутнього парламенту, а саме – основ та варіантів формування урядової коаліції. Жаль тільки, що автори програми не розвинули свою цілком слушну ідею: “найкрутішим” опозиційним блоком стане за певного перебігу ситуації союз БЮТ та Соцпартії. Бо (додам від себе) їх очолюють харизматичні лідери, у них є реальні структури по всій країні, вони мають досвід жорсткого опонування владі і певні ідеологічні засади, які імпонують масовому виборцеві. БЮТ та СПУ здатні діяти не тільки у парламенті, а й (головним чином) позапарламентськими методами, котрі не тільки здатні захитати владну систему, але й зруйнувати її.

І, нарешті, “плюси” звернулися до виборів київського мера, але в цей саме час наспіли “Подробиці тижня” на “Інтері”, і я переключився туди.

У цій інформаційно-аналітичній програмі, як на мене, дивним чином поєднувалися ненав‘язлива інтелектуальна іронія (ознака високого професіоналізму) з вочевидь прокольними (а, може, замовними?) сюжетами. Скажімо, коли глядачеві були представлені синхрони зі знаними політиками про “вкрадені голоси” та “волосся дибки” від начебто чинних фальсифікацій, хотілося аплодувати журналістам, бо відеоряд плюс патетичні промови яскраво засвідчували: перед нами брутальна політична гра невдах виборчих перегонів. Але коли про “помаранчеву коаліцію” як щось “нетривке” запросили говорити Михайла Погребінського, і представили його твердження як щось серйозне і варте щонайменшої уваги, то одразу виникло запитання: а чому не взяти в експерти Віктора Медведчука, багатолітнього шефа “незалежного інтелектуала” Погребінського? Це було б більш чесно, як на мене. А далі слушно відзначений факт “завис” у повітрі. Бо ж замало самої констатації того, що президентський секретаріат став де-факто центром формування парламентської коаліції; головне, цей факт засвідчує зайвий раз провал політреформи, за якою парламент мав би стати самодостатнім центром влади. Але механізми творення коаліції у політреформі не прописані, отож хто встиг, той і правий. Утім, “Інтер” про політреформу таки згадав, коли звернувся до аналізу нової ваги начебто звичних владних портфелів: прем‘єра, спікера, секретаря РНБО. Хоча, чесно кажучи, цей аналіз не був доведений до крапок над “і”. Скажімо, спікер у разі, якщо зуміє (на відміну від Володимира Литвина) домогтися суворого виконання норми Основного Закону про особисте голосування депутата, зможе істотно скоригувати списки фракцій і помітно зменшити кількість бізнесменів у парламенті. Зараз-бо за “крутих” бізнесюків голосують штатні “кнопкодави”. Якщо цей звичай буде унеможливлений, не кожен бізнесмен наважиться щодня протирати штани у сесійній залі, занедбавши чи передавши комусь свою справу. Але подібні сюжети “Інтер” не розглядав, спинившись на абстрактних міркуваннях.

А от щодо новообраного київського мера Черновецького “Інтер”, як то кажуть, “відірвався по повній програмі”. Переповісти показане неможливо. І не варто. Принаймні, кияни одержали можливість, нарешті, побачити, хто ними керуватиме. І якими методами. І з якою мірою порядності та професіоналізму.

А загалом без відповіді у всіх зазначених програмах залишилися головні запитання: чи буде все ж дієздатною нова Верховна Рада і скільки їй відведено життя? А ще – чи здатен буде парламент (точніше, його більшість) обдурити виборців, створивши якусь неймовірну за складом владну коаліцію, на яку їх електорат не уповноважив? І що зроблять з цими депутатами вдячні громадяни?
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
заступник головного редактора журналу “Сучасність”
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
10612
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду