Зажурблене телебачення

3 Квітня 2006
1078
3 Квітня 2006
13:44

Зажурблене телебачення

1078
В місцеві ЗМІ пішли метастази загальнонаціональної хвороби на «джинсу»
Зажурблене телебачення
Що собою являло  телебачення загальнодержавне під час передвиборчих перегонів, всі охочі дуже добре побачили. Коротесенько це: гроші, пристрасть та журба.  Загалом, мало чого нового або несподіваного. За винятком журби – вона не очікувано відчувалася в телепросторі держави (крім, мабуть, Першого каналу, бо він державний) у незвичній свободі вибору журналістів,  яким чином знайти своє місце в зароблянні грошей на виборах. Це було  незвично тому, бо раніше все було чіткіше: свої – чужі, опозицію – на 5 канал або й геть з телеекранів, решта – дозовано, але все на провладних. Одні платять іншим, все зрозуміло. 

 Більш-менш уважне спостереження за телеканалами місцевими, дозволили, здається, більш точно діагностувати  спільні й хронічні болячки вітчизняного медіа простору взагалі. Бо  в регіони пішли метастази цих хвороб, а метастази, як відомо,  проглядаються  наочніше.  Саме там, в провінції, зручніше споглядалося за загальною медіа  журбою.

Візьмемо інформаційно суперечливі, але цілком «стандартні» в загальноукраїнському медіа сенсі Чернівці

 Передвиборче обличчя трьох місцевих телеканалів (державного, міської телерадіокомпанії «Чернівці» та есдецької ТВА) складалося у кожному випадку, принаймні,  із двох різнокаліберних частин: а) всеукраїнський політичний лідер на «дикому» провінційному телепросторі; б) свої «дикі» політики в себе вдома;

Слід зазначити, що місцеві відділки 5 каналу та СТБ, фактично,  не працювали, журналісти – у відпустках, в перших-ліпших штабах заробляли трудову гривну, а то й долар, особливо не переймаючись політичною або іншою мораллю. Що, кажучи відверто, цілком виправдано із медіа провінційної точки зору.  

 Що крайові медіа могли б ставити за мету під час виборів, крім заробляння грошей? Насамперед, здається, підвищення інформаційної впливовості. Чи вдалося це?

 Ні, або не зовсім, – і це абсолютно, на жаль, однозначно. Залишилися такими ж невиразними подачі матеріалів на державному місцевому телебаченні, відверто ніяковіли перед заїжджими політиками ведучі ТРК «Чернівці» та ТВА. Рейтинги всіх каналів залишилися без помітних змін. Найвищим він залишився, як і був до виборів, у «не таківської» ТВА, до того ж  представників блоку на чолі із керівником кампанії В. Забродським  обрали,  здається, до міськради. Непогано, або хоча б чесно. До речі, так пан Забродський  виглядав і під час перегонів на посаду міського голови, бо виявився значно розумнішим за інших кандидатів.  Мабуть, в наслідок досвіду журналістської професії. А окремі місцеві кандидати та їх «довірені люди», необтяжені таким, а часто-густо, й будь-яким досвідом, просто нахабно витерли ноги об журналістів, тиражуючи в місцевому ефірі відверту брехню, нісенітниці та  безпідставні звинувачення один одного. Жодного разу, на жаль, не було зафіксовано при цьому чіткої журналістської позиції. Хоча б громадянської. Щасливе виключення, мабуть, лише – Т. Смолдирєва, заступник керівника державної телерадіокомпанії. 

 До палітри місцевої медіа-журби  додавалися «хітові» передвиборні «сувеніри» із столиці на кшталт відомої «Свободи слова» із Жириновським, тощо. В головах глядачів все перемішалося і залишилася там нікчемна мішанина, яка жодного стосунку до свідомого вибору 26 березня не мала. Люди визначалися не завдяки місцевій телеполітпродукції, а, скоріше, всупереч їй.

 Чому так відбулося? По-перше, здається, місцевих журналістів ніхто не вчить. Вони вчаться «з листа», але якщо від Бога немає принципового, наступального характеру, як, скажімо, у колег зі столичного 5 каналу, то справи кепські, дуже кепські. По-друге. Необхідність банального заробляння грошей ставить місцевих журналістів у залежність від місцевих багатіїв. Це виглядає дуже негарно, часом навіть брутально. Це дуже помітно навіть необізнаній людині. Журналісти  можуть сваритися із будь-якою місцевою владою, але не можуть цього робити по відношенню до тих, хто їх годує. А відтак, така свобода слова ніколи не буває такою коштовною, як при випадковому ударі молотком по пальцю. По-третє. Добре, коли журналісти переймаються інтересами людей. Погано, коли це єдине, що вони роблять. Професіоналізму в регіонах обмаль, або немає зовсім. Навіть серед дипломованих фахівців. 

 Приклади найбільш яскравих вітчизняних тележурналістів свідчать про необхідність мати не диплом, а покликання, бажання та вміння займатися журналістикою. Треба, каже цей досвід, не боятися, що ти чогось не вмієш, пам’ятаючи, скажімо про те, що ковчег побудував аматор, а професіонали – «Титанік».

Не виходить поки що так. Часто-густо, й в столиці, а відтак, і в регіонах.

Журба від цього. Глибока журба…

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Чернівці, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1078
Теги:
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду