Як підготувати заперечення проти позову до ЗМІ? Частина 1.

12 Грудня 2002
6116
12 Грудня 2002
12:53

Як підготувати заперечення проти позову до ЗМІ? Частина 1.

6116
Позови до засобів інформації за визначенням є засобом захисту честі та гідності, ділової репутації осіб, зокрема і юридичних, а також - права людина на приватне життя.
Як підготувати заперечення проти позову до ЗМІ? Частина 1.
Позови до засобів інформації за визначенням є засобом захисту честі та гідності, ділової репутації осіб, зокрема і юридичних, а також - права людина на приватне життя. Позови до засобів інформації за визначенням є засобом захисту честі та гідності, ділової репутації осіб, зокрема і юридичних, а також - права людина на приватне життя.

Позови до засобів інформації за визначенням є засобом захисту честі та гідності, ділової репутації осіб, зокрема і юридичних, а також - права людина на приватне життя.

Закон передбачає для кожного, хто звертається до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, необхідність разом з вимогами про спростування поєднувати вимоги про стягнення моральних збитків, спричинених розповсюдженням неправдивих відомостей.

Ці позови у країнах усталеної демократії є лише одним з елементів системи “балансів та рівноваг”, і покликані застерігати можливі зловживання (непрофесійність) з боку ЗМІ. Той факт, що ця демократична (за змістом) інституція використовується в Україні як засіб пригнічення свободи слова, свідчить про те, що, з одного боку, ЗМІ та репортери з оглядачами частенько припускаються прикрих помилок, просто–таки підставляючись під такого роду позови. З іншого боку, задоволення позовів про стягнення зі ЗМІ карколомних грошових сум моральних збитків стали можливим завдяки можливості позапроцесуального впливу на судові органи з боку позивачів.

Базовою нормою права для таких позовів до ЗМІ є ст.7 Цивільного кодексу України, якою передбачено:

“Громадянин або організація вправі вимагати по суду спростування відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать їх честь і гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди їх інтересам, якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності.

Якщо відомості, зазначені в частині першій цієї статті, були поширені через засоби масової інформації (друкованої або аудіовізуальної), вони повинні бути спростовані у тому ж друкованому виданні, аналогічній радіо- чи телепередачі або іншим адекватним способом. Якщо відомості, які не відповідають дійсності і завдають шкоди інтересам, честі, гідності або діловій репутації громадянина чи організації, містить документ, що виходить від організації, такий документ підлягає заміні або відкликається.

Порядок спростування в інших випадках встановлюється судом.

Громадянин або організація, відносно яких поширені відомості, що не відповідають дійсності і завдають шкоди їх інтересам, честі, гідності або діловій репутації, вправі поряд із спростуванням таких відомостей вимагати відшкодування майнової і моральної (немайнової ) шкоди, завданої їх поширенням. Щодо вимог про спростування цих відомостей та компенсацію моральної шкоди встановлюється строк позовної давності в один рік.” Важливим є положення про те, що тягар доведення в частині правдивості розповсюджених відомостей Закон покладає на розповсюджувача таких відомостей, тобто на ЗМІ та на авторів публікацій.

При цьому варто пам’ятати, що заявник позову при цьому зобов’язаний довести в суді те, що саме відповідач (саме ЗМІ, до якого пред’явлений позов) розповсюдив спірні відомості про заявника.

Якщо в позові про захист честі, гідності та ділової репутації разом з вимогою спростування міститься вимога про стягнення моральних та/або матеріальних збитків, вже позивач повинний надавати суду докази щодо наявності таких збитків, а також надавати докази в обгрунтування розміру своїх вимог.

В кожному випадку позов направляється до місцевого суду загальної компетенції за місцем знаходження відповідача. Якщо відповідачів декілька і вони мають різні адреси, позивач на власний вибір має право направити позов до місцевого суд за адресою одного з відповідачів.

Позовна заява повинна в собі містити:

- назву суду, до якого подається заява;

- точну назву позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження, а також назву представника позивача, коли позовна заява подається представником;

- зміст позовних вимог;

- виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги;

- зазначення доказів, що стверджують позов;

- зазначення ціни позову;

- підпис позивача або його представника з зазначенням часу подання заяви.

До позовної заяви додаються письмові докази, а якщо позовна заява подається представником позивача - також довіреність чи інший документ, що стверджує повноваження представника.

Позивач повинен подати позовну заяву з копіями відповідно до кількості відповідачів.

Отже, якщо в позові міститься вимога про стягнення моральних збитків, в тексті позову повинне міститися обгрунтування цих вимог, а до самого позову повинні прикладатися докази спричинення цих збитків. (Перелік вимог закону до змісту та форми позову міститься в ст. ст. 137 138 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК)

Закон передбачає спеціальну умову щодо позовів про захист честі, гідності та ділової репутації, які пред’являються до ЗМІ з боку органів державної влади, місцевого самоврядування та посадових осіб цих органів. Ця вимога викладена в ч.4 ст. 17 Закону України “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” і виписана вона буквальна так: “У разі конфлікту щодо завданої моральної (немайнової) шкоди між журналістом і засобом масової інформації, з одного боку та органом державної влади або місцевого самоврядування чи офіційною, посадовою особою (офіційними, посадовими особами) - з іншого суд визначається щодо наявності злого умислу журналіста чи засобу, а також враховує наслідки використання потерпілим можливостей позасудового (досудового) спростування неправдивих відомостей, відстоювання його честі і гідності та врегулювання конфлікту в цілому. (виділене мною, В.Н.).

На практиці це зобов’язує кожного автора такого позову зазначити в тексті позову в чому, на його думку, полягає цей злий умисел, як також зазначати, у який спосіб цей “потерпілий” від публікації використав можливості “позасудового (досудового) спростування”.

В іншому випадку у суду не буде можливості визначитися щодо злого умислу, а також врахувати наслідки використання потерпілим можливостей позасудового (досудового) спростування неправдивих відомостей.

До позову повинні прикладатися докази сплати позивачем держмита.

Суд, отримавши позов, повинний перевірити відповідність оформлення позову до вимог чинного законодавства і, якщо позов відповідає вимогам законодавства, прийняти позов до розгляду. Якщо позов не відповідає вимогам законодавства, суддя або відмовляє у його прийнятті, або, залишивши позов на певний час без руху, зобов’язує позивача усунути недоліки позову. В кожному випадку у відповідності до вимог ст. ст. 136, 232 ЦПК рішення судді щодо руху позову повинне оформлятися відповідною ухвалою.

Ухвала, прийнята у відповідності до ст.136 ЦПК, може бути оскаржена до апеляційного суду окремо від остаточного рішення суду по справі.

(Це важливо знати і пам’ятати, оскільки в більшості випадків закон дозволяє оскаржувати ухвали суду першої інстанції тільки разом з остаточним рішенням. Можливість оскаржувати деякі ухвали суду, не чекаючи остаточного рішення, збільшує процесуальний арсенал сторін. Про те, як можна раціонально цим арсеналом скористатися, див. нижче)

Після цього суд здійснює підготовку цивільної справи до судового розгляду. В цій стадії, як правило, суддя викликає сторони для співбесіди. Під час такої співбесіди суддя, як правило, вручає відповідачеві (в даному випадку ЗМІ) копію позовної заяви, а по закінченні співбесіди виносить ухвалу про призначення справи до слухання в суді і вручає сторонам повістки (виклики) на день слухання..

Якщо такої співбесіди не проводилося, або відповідач з якоїсь причини не з’явився на співбесіду, суд направляє копію ухвали про призначення справи разом з повісткою та копією позову відповідачеві (відповідачам.) При цьому суд повинний дотриматись вимоги про вручення повістки та копії позову не пізніше, ніж за п'ять днів до судового засідання. В іншому випадку у відповідача виникає право повідомити суд про необхідність перенести слухання у зв’язку з недостатністю часу підготовки до справи.

Якщо копія позову вручається відповідачеві під час співбесіди і суд при цьому вимагає якихось пояснень чи заперечень, треба пам’ятати, що в кожній стадії цивільного процесу надання пояснень є не обов’язком, а правом сторін. На практиці це означає, що відповідач (в даному випадку – ЗМІ) може утриматись від дачі пояснень в стадії підготовки справи (під час співбесіди) без жодної шкоди для своїх процесуальних позицій. Насправді я раджу це і робити, оскільки кожне пояснення без належного вивчення позову не може принести жодної користі відповідачеві. (Порядок підготовки цивільних справ до судового розгляду визначений у гл. 18 ЦПК).

Для відповідача (ЗМІ) підготовка до справи повинна починатися з ретельного вивчення того:

чи дотримався позивач всіх вимог закону щодо форми, змісту та порядку подання позову;

чи дотримався суд всіх вимог закону щодо порядку прийняття позову, досудової підготовки та порядку призначення справи до розгляду.

Це варто зробити, оскільки дуже часто позивачі надсилають до суду позови, оформлені без дотримання належних вимог, не рідко й судді прикривають на це очі.

В кожному випадку таке вивчення дасть вам інформацію, необхідну для формування тактики і стратегії захисту проти конкретного позову, зокрема дозволить вам прийняти рішення з приводу того, чи:

є у вас законні підстави та тактична необхідність оскаржувати до апеляційного суду ухвалу судді про прийняття позову, не чекаючи початку розгляду позову по суті;

чи є у вас законні підстави та тактична необхідність заявляти до суду клопотання про усунення недоліків позову, не чекаючи початку розгляду позову по суті;

чи є у вас законні підстави та тактична необхідність у пред’явленні до суду зустрічного позову до вашого опонента, не чекаючи початку розгляду позову по суті.

Коли я вживаю вислів “тактична необхідність”, я маю на увазі міркування з приводу того, якими засобами ви збираєтесь вирішити свою стратегічне завдання – виграти справу (або принаймні не допустити прийняття та виконання рішення, яке знищить ЗМІ або позбавить засобів до існування автора).

Інколи, скажімо, тактично вигідно допустити швидкий розгляд справи з численними порушеннями з боку позивача та суду першої інстанції, за певного переконання, що апеляційний суд обов’язково скасує таке рішення. Інколи, ж, навпаки, треба зробити все, щоб не допустити швидкого розгляду справи, сподіваючись, скажімо, на те, що адміністративні можливості впливу на суд з боку вашого опонента з часом послабнуть.

В одному випадку варто продемонструвати свою процедурну обізнаність і жорстку процесуальну поведінку перед суддею (часом навіть подати на дії судді скаргу до Вищої Ради юстиції або дисциплінарної колегії суддів). В іншому - продемонструвати певну толерантність і прикрити очі на дрібні порушення процедури, відчуваючи, наприклад, що суд не демонструє сервільної поведінки перед вашим опонентом і не “прагне вашою крові”. Часом, спіймавши вашого опонента на слові (зафіксованому в у його ж позові чи в іншому судовому документі, ви отримуєте можливість подати зустрічний позов до нього, а це дозволяє вам вести мову про певний взаємозалік його вимог з вашими й у будь-якому випадку надає вам додаткових процесуальних важелів.

Повторно наголошую на тому, що у позовах про стягнення моральних збитків, спричинених публікаціями, позивач повинний “зазначити докази, що стверджують позов”, а самі письмові докази (якщо вони є) прикласти до позову (ст. 137 ЦПК). Якщо стягнути моральні збитки прагне орган державної влади, місцевого самоврядування та/або їхні посадові особи, - вони повинні ще зазначати та надавати докази наявності в діях ЗМІ “злого умислу” та які способи досудового врегулювання позивач вжив.

Як правило, позивачі нехтують цими вимогами, а судді (навіть неупереджені) призначають такі позови до розгляду. В таких випадках важливо до початку слухання справи по суті заявити клопотання про усунення недоліків позову і наполягати, щоби позивач письмово зазначив вичерпний перелік доказів, якими він обгрунтовує позовні вимоги. Якщо суд задовольнить таке ваше клопотання, у вас буде можливість краще підготувати свої заперечення, окрім того, у вас буде повна уява про арсенал доказів позивача, а у вашого опонента зменшується поле для маневру. Якщо суд відмовить у задоволенні вашого клопотання про усунення недоліків позову в частині обгрунтування позивачем вимог про стягнення моральних збитків, ви зможете повторно заявити таке клопотання під час слухання справи по суті. І вже на момент відмови у вас будуть підстави стверджувати про порушення судом принципу рівності сторін, оскільки суд протизаконно в стадії підготовки справи до слухання надасть переваги позивачеві, послабивши його законні обов’язки в частині надання доказів.

Така поведінка судді ще в стадії досудової підготовки, з одного боку, допоможе вам правильно обрати тактику, з іншого - дасть вам перший аргумент для оскарження остаточного рішення суду, якщо воно буде не на вашу користь.

Трапляються випадки, коли приймають та розглядають позови, які пред’явлені після закінчення однорічного терміну позовної давності, що її передбачено для даного роду позовів. Треба мати на увазі, що суд не має права залишити без розгляду позов на тій підставі, що позивачем пропущений термін позивної давності. В таких випадках суд, розглядаючи позов по суті, перевіряє докази позивача стосовно причин пропуску ним позовної давності. Отже, в стадії досудової підготовки треба мати на увазі, що суд може задовольнити позов тільки за тієї умови, якщо позивач надасть докази про причини пропуску позивачем терміну позовної давності , а суд визнає причини пропуску поважними.

В одному з питань читачів „Детектор медіа” наводиться випадок, коли суд поновив термін позовної давності позивачеві, який подав позов після двох років зо дня публікації спірного матеріалу в газеті. При цьому суд задовольнився поясненнями позивача про те, що він (позивач), мовляв, газету не читав, але почув про спірний матеріал в одній з телепрограм. В даному випадку суддя не міг не знати вимог закону (ст. 76 Цивільного кодексу (ЦК) про те, що: “Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права”. Про порушення своїх прав зазначений вище позивач повинний був дізнатися в день оприлюднення публікації, оскільки газета в цей день вільно розповсюджувалася. Існує декілька рішень Верховного суду України по конкретних цивільних справах, відповідно до котрих момент публікації визнається беззастережним моментом початку перебігу терміну позовної давності. Отже, той факт, що позивач не читав публікації за умови того, що не існувало жодної перешкоди для ознайомлення позивача з публікацією, не може вважатися поважною причиною, яка дає підстави суду поновити термін позовної давності і задовольнити таким чином позов. В наведеному прикладі йдеться не тільки про порушення процесуального та матеріального законодавства з боку судді, але й про порушення згаданим суддею своєї присяги. Я раджу ЗМІ, яке постраждало від подібної суддівської творчості, не тільки оскаржувати саме рішення, але й вимагати притягнення порушника присяги до дисциплінарної відповідальності.

В наступній „Юридичній консультації” від „Детектор медіа” мова піде про те, як краще підготувати заперечення проти позову.

Віктор Ніказаков, спеціально для “Детектор медіа”

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
6116
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду