В’ячеслав Піховшек: Добрий вечір. В ефірі «Епіцентр» на каналі «1+1». Я не буду сьогодні аналізувати новий виток українсько-російського газового конфлікту. Не має факту події, і не виключено, що погроза «Газпрому» скрутити на чверть постачання нам газу, якщо уряд не заплатить, залишиться порожнім звуком. Якщо Тимошенко заплатить, звичайно. Я розпочну із аналізу активності Партії Регіонів. Вона, здається, вирішила розпочати передвиборчу кампанію в Києві проти київського міського голови Леоніда Черновецького.

Офіційний сайт Київської міської організації Партії Регіонів, 26 лютого 2008 року: «У Києві розпочався збір підписів за проведення міського референдуму щодо народної ініціативи про винесення за межі столиці закладів з ігровими автоматами. Цю акцію підтримує Київське міське відділення Партії Регіонів. За словами керівника столичних «регіоналів» Василя Горбаля, починаючи від сьогодні та протягом наступних десяти днів в усіх районах Києва будуть встановлені намети, де працюватимуть члени ініціативних груп що збирання підписів за проведення референдуму».

В’ячеслав Піховшек: Мені невідомо, яке місце займає боротьба з однорукими бандитами в стратегії Партії Регіонів. Пам’ятаю, якщо один із чільних «регіоналів» Борис Колесников пообіцяв акції протесту, цитую, «яких Україна ще не бачила», кінець цитати, якщо із Партією Регіонів будуть сперечатися в питанні НАТО. Голова Київської міськорганізації «регіоналів» Василь Горбаль заявив, що хоча такі акції про НАТО не готуються та не плануються, а людей в першу чергу хвилює зростання цін, за вступ України до НАТО висловлюється абсолютна меншість наших громадян, тому і успішність майбутніх акцій протесту досить прогнозована. Думаю, «регіонали» тримають інтригу. Такі, от, навіть не два, а три варіанти розвитку подій. Перший – можуть обмежитися акцією щодо ігрових автоматів. На цьому наполягає моє джерело в столичній організації Партії Регіонів. Або варіант другий – далі використати палатки для можливого збору підписів проти НАТО. Цього не виключає моє джерело в штаб-квартирі Партії Регіонів на київській вулиці Львівській. Або третій варіант – поєднати збір підписів із масштабнішими вуличними акціями. Другий варіант потрібен для облоги Банкової без виборів, третій варіант – тільки для виборів. Насправді ж це нагадує або відсутність стратегії, або смикання, коли Партія Регіонів сама не знає, що вона хоче. Цікаво, який стратег звів у часі парламентський протест проти НАТО і боротьбу Горбаля з ігровими автоматами? Партія Регіонів хоче у владу – це зрозуміло. Проте як вона хоче у владу? Щодня викликає ще більше запитань. Перейдемо від ігрових автоматів до НАТО. Привід блокування Парламенту, який вже оскомину набив. Цитата із передвиборчої програми Партії Регіонів.

Із передвиборчої програми Партії Регіонів: «Питання про вступ України до НАТО може вирішуватись тільки на основі результатів всенародного референдуму».

В’ячеслав Піховшек: І такий принцип. Навіть якщо НАТО лише привід блокування Парламенту, то і привід треба відпрацьовувати до кінця. Інакше і палатки для потенційного збору підписів не знадобляться. Як я вже говорив, я не знаю, за чи проти НАТО сама Партія Регіонів, жодної офіційної заяви партії з цього приводу, крім мантри про необхідність референдуму. До речі, проведення референдуму коли? Дивишся на цих, не останніх в країні людей, і не можеш не прийти до висновку – найслабшою рисою нинішньої Партії Регіонів є невміння публічно представити своїм виборцям навіть потенційно сильний аргумент. За референдум взагалі не підходить, за такий референдум всім. Якщо Партія Регіонів за референдум негайно, так і скажіть, безпосередньо перед вступом скажіть хоча б так, але тоді не зрозуміло, чому треба протестувати проти Плану дій щодо членства. Якщо ця партія проти НАТО, то чому після «Листа трьох» і до сьогоднішнього дня не організувала, користуючись конституційним правом на свободу зборів, мітингів і демонстрацій, акцій протесту, не обов’язково в Києві, в своїх регіонах? Або хоча б збір підписів проти НАТО. Чому публічно не заявила, що не підтримає Віктора Ющенка на другий президентський термін, якщо курс на НАТО збережеться? Чому замість цього всього нам пропонують дитячу логіку?

«Главред», 26 лютого 2008 року: «Лідер Партії Регіонів Віктор Янукович хоче зустрітися із керівництвом НАТО, щоб повідомити, що більша частина українського суспільства проти вступу України у цю організацію».

В’ячеслав Піховшек: Можна подумати, що в Брюсселі всього цього не знають. Чому партія не використовує свої можливості в Росії? Зокрема ті, про які пише преса?

Газета «Коментарі», 14 лютого 2008 року: «Можливий варіант: Україна та Грузія – лише ставки у грі за контроль над Східною Європою і, можливо, питання їхнього вступу до НАТО стане розмінною монетою у боротьбі за контроль над Балканами. Цілком можливий сценарій взаємних російсько-НАТОвських поступок. Наприклад, Москва «спускає на гальмах» косовське питання, а натомість отримує гарантії того, що найближчі сусіди хоча б у найближчому майбутньому не стануть членами альянсу».

В’ячеслав Піховшек: В мене є враження, що все це гра в поліцейських нашого народу перед обличчям Північно-Атлантичного договору за такої фантасмагоричної поведінки «регіоналів» у логіці – я за і навіть проти – закінчиться погано насамперед для них. Прийняття абсолютно беззубої парламентської резолюції, яку і самі «регіонали» не зможуть подати як свою перемогу. Тому що вся гра в НАТО – не більше, ніж прикриття інтересу хоч тушкою, хоч чучелом повернутися у владу. І про свою репутацію в очах виборців вони не думають, як і про те, що така владовська політика, коли бореціонізм із владою вдарить по Партії Регіонів бумерангом. Я при цьому не кажу і не збираюсь твердити, що інші політичні сили – конкуренти Партії Регіонів – так вже щодня переймаються власною публічною послідовністю. Візьмемо позицію Блоку Тимошенко. Зауважуючи, що її представники, наприклад, Андрій Шкіль, депутат Андрій Шкіль, відстоюють позицію НАТО. Не будемо забувати, що Блок Тимошенко уникав будь-якої визначеності щодо НАТО у своїй передвиборчій кампанії. Наскільки чесно робити те, чого виборці Тимошенко не підтримували під час виборів? Чи обіцяли їм її підпис під «Листом трьох», під Планом дій щодо НАТО на 2008 рік? Чи і тут ми маємо позицію виконувати все, щоб залишитися у владі? А, напевно, ще і з розрахунком, що виплати «Ощадбанком» все спишуть. Змагання, яке влаштували своїми поїздками в Брюссель Арсеній Яценюк і Віктор Янукович – це взагалі нечувано у світовій практиці. Біг на перегонки, коли один переконує, що в НАТО нам треба, а інший каже, що ні, ми не готові. Створює у європейців враження ні, не боротьби темних і світлих сил в Україні. А репутацію країни, яка сама не знає, що вона хоче. Хоча, звичайно, найслабше місце всього цього процесу – оприлюднення «Листа трьох» Ющенко, Тимошенко, Яценюка, я вже говорив про це тиждень тому, американським сенатором Лугаром. Коли керівництво нашої країни підписує листа по-партизанськи – це означає, що вони до певної міри соромиться чи усвідомлює непопулярність цього. І чому саме під приїзд Лугара «велика трійка» підписала цей лист? Найгіршим наслідком протистояння навколо НАТО, яке для кожної політичної сили є не більше, ніж приводом для реалізації інших, більш меркантильних цілей, стало навіть не зіпсуття іміджу України в Москві і в Брюсселі. Я, відверто кажучи, давно не думаю, що його можна зіпсувати більше. Найгіршим наслідком протистояння навколо НАТО стала втрата публічними політичними силами відчуття правдивості, коли політики чесно пояснюють суспільству, чим позитивним і чим негативним може повернутися для українців членство в НАТО. Щоб люди могли, із знанням справи, оцінити і набутки, і ризики. А ще втратою відчуття пристойності, коли політики хоч трохи думають, як вони виглядають в очах виборця. Розплата на виборах, які не відомо, коли, а сьогоднішня заява на цю тем Секретаря РНБО Раїси Богатирьової та міністра юстиції Миколи Онищука можуть бути і чимось більшим, ніж психологічним тиском на Партію Регіонів, щоб та пошвидше здавалася в полон, буде невідворотною. Для цієї політичної сили вона може матеріалізуватися у втрату голосів. Святе місце порожнім не буває. За свою непослідовність Партія Регіонів віддасть чимало виборцям комуністам. Чимало буде і тих, хто взагалі не голосуватиме. До речі, я пригадав собі, що на останньому давосі – економічному самміті – Президент Ющенко, зустрічаючись із держсекретарем США Кондолізою Райз, обговорював питання підготовки майбутнього візиту Президента Сполучених Штатів Джорджа Буша до України. І, от, мені цікаво, що саме приготує «велика трійка» - Ющенко, Тимошенко, Яценюк – до візиту лідера США? Адже сенатор Лугар вже зняв чималі вершки. Як відреагує на подарунок Бушу ця геніальна опозиція нашого часу – Партія Регіонів? Чи буде сказано – плюнь на НАТО, візьмись за ігрові автомати? Не знаю. Поки все. До побачення.

Стенограма підготовлена компанією Sourcer.