Андрій Куликов: Добрий вечір. В ефірі програма «Свобода слова» і я, її ведучий, Андрій Куликов. Півгодини тому закінчилася перша в історії українського телебачення зустріч президента України з українською елітою у прямому телевізійному ефірі. І дехто з учасників цієї зустрічі погодився залишитися на традиційну «Свободу слова». Я їм дякую. А тим часом до нас ще долучилися політики, представники різних політичних сил. Сьогодні у нас не буде головних героїв, звичайної структури. Ми будемо намагатися усіх учасників запросити до центрального мікрофону, але сьогодні маємо один дуже важливий нюанс: «Свобода слова» обмежена часом і законом, оскільки після опівночі мусимо припинити будь-яку передвиборчу агітацію. Працюватимемо до 12-ї, прошу всіх бути максимально лаконічними, кожному спробуємо таки разом дати місце біля центрального мікрофону. Аудиторію, представників усіх регіонів України, ми розділили сьогодні на оптимістів і песимістів. Вірніше, самі вони так розділилися. Ми спитали людей: «Як ви дивитесь у майбутнє, оптимістично чи песимістично?» І бачите, що 80 відсотків – оптимістично, їхню реакцію відображатиме червона крива. 20 відсотків бачать майбутнє України песимістично. Це буде зелена крива під час нашого ефіру. Схоже питання я хотів би поставити гостям у студії. Спершу тим, хто був на зустрічі з президентом: які почуття викликала у вас розмова з президентом? Але, будь ласка, не весь спектр почуттів, а стисло: оптимізм чи песимізм оволодів вами після спілкуванням з президентом? Лариса Івшина.

 

Івшина: Я гадаю, президент думав разом з аудиторією. Було відчуття, що він іноді навіть ображався на деякі речі.

 

Куликов: Все ж таки оптимізм...

 

Івшина: І сприймав. Я не можу сказати, що він випромінює оптимізм, але...

 

 

Івшина: ...все-таки мені хотілося б, щоб він думав над тим, як цей оптимізм вселити.

 

Куликов: Еміль Фесталь.

 

 

Куликов: Віталій Коротич.

 

Коротич: З оптимізмом.

 

Куликов: Віталій Портніков.

 

Портников: Оптимістично. Я не знаю, чи здатний президент змінюватися, але я побачив, що Україна готова до змін.

 

Куликов: Майя Шахова.

 

Шахова: Я стараюсь быть реалистом.

 

Куликов: Нікого не забув з тих, хто був на зустрічі з президентом? І тепер ми запитуємо у тих політиків, які до нас приєдналися, якщо вони дивилися ефір з президентом: ви оптимістично чи песимістично сприймаєте це? Олександр Турчинов.

 

Турчинов: На жаль, я не дивився цей ефір, але я ж є оптимістом і бажаю цього всім.

 

Куликов: Хто бачив? Людмила Супрун.

 

Супрун: Я вважаю, що цей ефір був достатньо оптимістичним, тому що стало зрозуміло, що всі нарешті замислилися, що далі робити з Україною.

 

Гість у студії: Я стояв під дверима тут і бачив, як через двері випромінює оптимізм.

 

Куликов: Зрозуміло. Ще хтось бачив? Не бачив.

 

Мірошниченко: Я частково бачив цей ефір, мені здається, що слова правильні. Головне – щоб дії, які робить президент, відбивали ці правильні слова.

 

Куликов: Зрозуміло. В’ячеслав Кириленко.

 

Кириленко: А я бачив повністю. І вдячний вам за цей ефір. Було сказано стільки думок, що їх вистачить на роботу мінімум п’яти урядів, аби вони працювали.

 

Куликов: Сергій Червонопицький.

 

Червонопицький: Дякую. Слова президента завжди оптимістичні, але, на жаль, дії вселяють такий песимізм...

 

Куликов: Зрозуміло. Я нагадаю, що нашу програму в прямому ефірі транслює радіо «Ера». У наступному: хто отримує мікрофон, називайтеся, будь ласка. Аудиторія, працюйте із пультами та показуйте своє ставлення до того, що говориться в студії. Нагадаю: червона крива – оптимісти, зелена крива – песимісти. Зараз ми покажемо одну з цитат із ефіру з президентом.

 

Ющенко (запис) : Але розкол не між людьми. Дуже часто це розкол наверху між певними політиками чи між політичними силами. І переконаний, що це свідчення одного: що значна частина політичних сил знаходиться ще в коротких штанцях, вони представляють дуже часто не українські сили, а малоросів.

 

Куликов: Я хочу запросити до центрального мікрофона Віталія Коротича. І всім нагадую, що часу в нас обмаль. Віталію Олексійовичу, задайте такий темп: запитання, ваша оцінка цієї фрази і взагалі обговорення теми розколу уявної чи справжньої України, який відбувся.

 

Коротич: Я спробую говорити швидко. Річ от у чому: мені здалася надзвичайно важливою теза Віктора Андрійовича про те, що найближчим часом в нас буде приборкано чиновництво, буде знято всі шари привілеїв, буде знято недоторканість нарешті. Якщо вдасться це зробити, Україна стане одним з європейських лідерів і безумовним лідером на колишньому радянському просторі. Поки що цього не вдалося зробити нікому. Річ у тому, що ми далі влаштовані за радянським способом. Я побіжно сказав – Віктор Андрійович відповідав на це, – що у всьому світі вибирають собі чиновників з шеріфа, вище, вище – аж до президента. В нас вибирають президента, який униз призначає владу. Влада повинна рухатися у цьому напрямку. У нас вона рухається в цьому. І от чиновництво, яке опанувало владу, – воно потрібне, бо у всьому світі діють партії. В нас партій поки що в нормальному розумінні немає. Я просто кажу ці тези як тему для дискусії. Але річ у тому, що, наприклад, ще на початку 1980-х років у Америці всі знали, що робитиме демократична партія. Те, що на чолі країни опинився Буш, – Бог з ним. Цього особливо ніхто не переоцінює. Але зараз демократична партія, яка йде до влади, – вона теж по роках, по місяцях, розписала свої дії і створила свій кадровий склад. Річ у тім, що державою повинні керувати однодумці. В нашого президента – і він про це казав – поки що їх немає.

 

Куликов: Віталію Олексійовичу, нинішній президент здатний подолати розкол, об’єднати країну?

 

Коротич: Я хотів би у це вірити. Поки що це йому вдається не завжди. Сили розколу поки що енергійніші, демагогічніші й безвідповідальніші, як він. Можливо, потрібно трохи побути президентом, щоб відчути всю міру відповідальності за долю народу. Більшою мірою як люди, які прагнуть цієї влади і на шляху до влади не гребують нічим.

 

Куликов: Запрошую до центрального мікрофона Інну Богословську, кандидата у депутати від партії Регіонів. Коли йдеться про розкол не серед народу, а серед політиків, чи відчуваєте ви себе одним із провідників такого розколу?

 

Богословська: Безумовно ні. Я впевнена, що партія Регіонів зараз веде себе найбільш конструктивно на всьому політичному просторі. Ми пропонували вже двічі протянути руку один одному. Третій раз зараз партія Регіонів пропонує протянути руку політикам, щоб знайти вихід із цієї скрути політичної, яка є.

 

 

Богословська: "Всім", "не всім"... Я зараз, перепрошую, я з «поднебесья» хочу повернутися на грішну землю. Я хочу показати – бо це терміново треба зробити – мільйонам українців: оце дві листівки, які випущені зараз мільйонними тиражами по Сходу України. Листівки – я повинна це показати – від імені партії Регіонів нібито. Ось їх дві. Я прошу людей дуже уважно подивитися, особливо на Сході і на Півдні. Це абсолютна стовідсоткова провокація. Нібито від імені партії Регіонів написано, що змінилися правила голосування: для того, щоб проголосувати за партію, треба вичеркнути всі інші. Шановні громадяни, я хочу вам сказати, що якщо у бюлетені з’явиться хоч одна помітка в іншій графі, ніж та партія, за яку ви хочете проголосовути, то бюлетень буде визнано недійсним. Ця провокація зроблена тими, хто точно не хоче об’єднати країну. Це дві політичні сили. Чи це «Наша Україна» - і тоді «Закон для всіх», – чи це БЮТ – і це «Справедливість, яка є».

 

Куликов: У вас є реальні докази?

 

Богословська: В нас є реальні докази, що це провокація, що це мільйонний тираж, що це точно не партія Регіонів робила, тому що завдяки цій інструкції фактично всі, хто проголосує за партію Регіонів, будуть голосувати недійсними бюлетенями. Це провокація розміром в країну. Я прошу людей бути дуже уважними.

 

Куликов: Послухаємо Олександра Турчинова і В’ячеслава Кириленка з цього приводу.

 

Турчинов: Ви знаєте, коли опозиція скаржиться, що не діє влада, – це зрозуміло. Але ж коли влада скаржиться, що її ображають, – це просто, вибачте, скепсис щодо цієї влади.

 

Богословська: При чому тут «ображаються»?

 

Турчинов: Я прошу, дайте мені слово. Я ж вас не перебиваю. У вас є Міністерство внутрішніх справ, ви впливаєте на Генеральну прокуратуру – будь ласка, затримайте тих, хто розповсюджує такі листівки, тоді ви доведете хоча би то, що у вас хоч якийсь орган працює. А так, вибачте, я не хочу це...

 

Куликов: Зрозуміло. В’ячеслав Кириленко.

 

Кириленко: Я, чесно кажучи, думаю, що це елемент технології самої партії Регіонів: в останній день показати, як їм важко, як їх треба підтримати.

 

Богословська: Я хочу зараз звернутися до людей в Україні: шановні громадяни, прошу вас звернути увагу на те, що не змінювався закон про вибори, що на цих виборах ви повинні відмітити тільки ту партію, за яку ви будете голосувати, і більше не вносити жодних поміток в бюлетень. Якщо в бюлетені з’явиться ще хоч одна помітка, бюлетень буде визнаний недійсним. І, будь ласка, не купуйтеся на цю провокацію. А щодо наших шановних колег. Я знаю, що пан Турчинов у нас – пастор баптистської церкви. Мені дуже соромно, що пастор так бреше відкрито і відверто.

 

Куликов: Зараз тут лунають такі особистісні випади...

 

Богословська: Це не особистісні.

 

Куликов: ...що я хотів би повернутися все ж таки до розмови з президентом і до тези про розкол країни: і як, на вашу думку, подолати його, якщо він є?

 

Богословська: Ви знаєте, є така наука політологія, яка, до речі, вивчає еліти. І наука про еліти відрізняє три типи еліт. Еліти, які діють за принципом "якщо ми переможемо – кінець вам, якщо ви переможете – кінець нам". Еліти, які діють по принципу об’єднання навколо однієї ідеї, як це було в Радянському Союзі чи в Китаї, наприклад. І еліти, які називаються консенсусно-інтегровані, тобто еліти, які здатні знайти компроміс задля вирішення головного завдання, яке стоїть перед країною. Якщо в нас дійсно, дай Боже, з’являються політичні еліти, які здатні на консенсус, то партія Регіонів – це перш за все представники тих українських еліт, які закликають до консенсусу, бо ми прагматично налаштована партія. Ми розуміємо, що кожен день розбрату в країні – це день, коли ми втрачаємо ринки, гроші, добробут і стабільність у країні.

 

Куликов: У сприйнятті багатьох еліта – це ті люди, якими можна пишатися. Ви вважаєте, що партією Регіонів у її повному складі можна пишатися.

 

Богословська: Я вважаю, що партію Регіонів, яка представляє Схід, Центр і Південь України... Якщо Схід і Південь фактично будують країну і виробляють 60 відсотків валового національного продукту, а Центр годує країну і виробляє 60 відсотків продуктів харчування, то партія, яка представляє людей, які будують і годують країну, – це партія достойна поваги. Мені б менш за все хотілося, щоб хтось високомірно і гонорово витирав ноги об Схід, Центр і Південь України.

 

Куликов: Нагадаю, що у нас обмежений час, і обмежений він законом. Слово експерту.

 

Гарань: Олексій Гарань. Я політолог. Я дуже вдячний, що ви згадали тут політологію. Я один із тих, хто говорить про необхідність консенсусу еліт. Але, Інна Германівно, я хотів би вам нагадати як неофіту партії Регіонів – бо ви в партії Регіонів недавно, ви раніше були у «Віче», – що універсал порушувався саме партією Регіонів, що це була спроба компромісу. Вона була порушена, і вона була порушена брутально. І власне це стало причиною кризи.

 

Куликов: Ви нагадали. Дамо слово для відповіді.

 

Богословська: Це зовсім не так. Я вам хочу сказати, що якщо подивитися, хто виконує свої зобов’язання, то це дійсно партія Регіонів. Якщо ви натякали на те, що... Я так розумію, що в нас аудиторія залишилася після президента, так? Я прошу вас якоїсь уваги і терпіння, бо якщо люди так реагують і не визнають будь-якої іншої точки зору...

 

Куликов: Аудиторії на президенті не було.

 

Богословська: Дякую, я спитала. Я би просила вас бути терплячими, тому що якщо у вас немає терпіння, то як ви можете вимагати терпіння від політиків?

 

Куликов: Разом будемо навчатися терпінню.

 

Богословська: Разом будемо навчатися. Я ще раз хочу сказати на останок одну фразу.

 

Куликов: Зараз ми покажемо ще одну цитату президента, це буквально одна фраза. Пані Богословська, дякую. У вас ще буде змога брати участь у дискусії.

 

Богословська: Гаразд. Дякую вам.

 

Ющенко: (запис) Українська еліта, українська влада стала набагато більше терпеливішою одна до одної, а це хороший урок того, що висновки будуть із минулого зроблені.

 

Куликов: Я прошу вийти до центрального мікрофону Ларису Івшину, яка була на зустрічі із президентом, вела з ним дискусію. Ларисо, йшла мова про терплячість, про толерантність. Ми вже встали свідками того, як спалахують пристрасті у цій студії.

 

Івшина: Україна переживає передвиборчий останній день. І культури, і толерантності ми хотіли б вимагати, але я думаю, що наше суспільство ще повинно трошечки попрацювати на створення нового політичного класу. Звичайно, ми пригадуємо початок 90-х, коли ми всі проголосували – майже 99 відсотків – за створення нової країни. І всі наступні роки потрошки в людей забирали оптимізм. І це були невдачі політиків. Але давайте запитаємо себе чесно: чи готові ми були завжди принципово голосувати тільки за тих, в кого ми справді вірили? В нас був час, коли в нас вибору не було або вибір був дуже обмежений, але був дуже страшний тиск. А зараз, коли ми маємо цей вибір... Пані Кіра говорила на ефірі з президентом про те, що і зараз дуже багато лицемірства і дуже багато двоєдушності. Але зараз так само відповідальність громадянина більша. Зараз ми в принципі могли б. Але ми можемо сказати: «Тепер ми готові більше вибирати, але вибір став ще менший». В чому ж причина, що вибори в нас все кращі й кращі, а парламенти все гірші й гірші? Я переконана, що суспільство потрохи дозріває, але тут часто втручаються гроші, і нам справді потрібно навчитися не купуватися і працювати більше для того, щоб не знижувати планку для політиків і підвищувати тону в суспільстві. І на завершення я хочу сказати, що я заборонила б всім говорити про розкол країни. Якщо це була розкольницька технологія, то – я наполягаю – потрібно протиставити їй технологію єдності і здійснювати її.

 

Куликов: Дякую Ларисі Івшиній. Запрошую до центрального мікрофона В’ячеслава Кириленка. Пане Кириленко. Зараз я пропоную висловитися зокрема й на ту тему, яку заторкнула Лариса Івшина і яку ми обговорювали також із президентом України, а саме: є вибір чи нема? Ми загнані в якісь рамки, за які ми не виходимо, чи ми можемо справді змінювати життя і країну?

 

Кириленко: На мою думку, можемо і безпосередньо. Того кошмару, який був до 2004-го року і під час виборів 2004-го року, зараз, слава Богу, немає. Кожен громадянин має великий вибір із того переліку політичних сил і напрямків, які запропоновані. Я переконаний, що ці вибори повинні служити подальшому порозумінню в Україні. Я повністю солідарний із пані Ларисою Івашин.

 

Куликов: А вибір між чим і чим? Спробуйте сформулювати.

 

Кириленко: Між різними політичними поглядами, але ці погляди несуть різне майбутнє для країни, бо боротьба за вибори...

 

Куликов: Тоді йдеться про симпатії наші з вами.

 

Кириленко: Ні, боротьба за вибори 30-го вересня – це була боротьба за два різних майбутніх України. Перше майбутнє, яке пропонувало партія Регіонів і коаліція, – це повернення до часів «кучмізму» з усім набором тих недоречностей і катастроф, які мали місце тоді. Погляд, який пропонував президент Ющенко і сили, які його підтримують, – це погляд у європейське майбутнє на утвердження цінностей, з якими весь український народ переміг тоді, під час Помаранчевої революції. А це свобода понад усе і головна цінність, і гідність громадянина, і домінування громадянина над чиновником. І ця лінія ще не перемогла, але ми маємо шанс, щоб вона утвердилась остаточно шляхом свободи вибору, який забезпечили тоді, коли народ переміг 2004-го року.

 

Куликов: От ми з президентом розмовляли. Вірніше, ті, хто брав участь у дискусії, розмовляли з ним про те, як об’єднати країну. Ми зараз чуємо і бачимо тут спалахи пристрастей, взаємні звинувачення, – як на такому тлі ви особисто можете об’єднати країну? Як долучитися до цього? Де засіб?

 

Кириленко: Річ у тім, що не треба суперечити громадянському суспільству. Не треба йому заважати. Всі ті, хто в громадському секторі працює, самі вже давно об’єднані. Від бізнесу і закінчуючи тими рухами, які борються за якісь свободи чи за екологічно чисте повітря. Я переконаний, що той, хто перестане говорити про розкол, той і буде за об’єднання України. От щойно колега із партії Регіонів виступала, вона що сказала? На Сході – ВВП, в Центрі – продовольче виробництво, на Півдні – ВВП... А на Заході? Не ВВП і не продовольче виробництво? Ми любимо Схід так само як і Захід. Ми любимо Північ так само як і Південь. Ми – Україна. А ділити на сорти, як вони це робили у 2004-му році, коли хотіли Януковича привести до влади, ми більше не дозволимо.

 

Куликов: Зараз я даю слово для відповіді партії Регіонів. Або Богословська, або Мірошниченко.

 

Богословська: Я хочу сказати: ви знаєте, у Центрі точно знають, що балачками стол не накриєш. Тому зараз в Центрі вже не голосують за «Нашу Україну», голосують за Регіони. На Заході точно знають, що ідея незалежності вже перемогла, тому досить вже боротися за незалежність в середині країни і шукати ворогів незалежності. Ми всі за те, щоб Україна була незалежною, сильною, самодостатньою державою. І для цього ми покладаємо всі свої зусилля, для цього працюють люди на тому Сході, про який ви так зверхньо кажете, що це совки і так далі. Так не можна.

 

Кириленко: Я протестую. Коли я таке казав? Я тільки що сказав це в студії?

 

Богословська: Ні, ви сказали, що ви любите. Але ви не любите – правда.

 

Кириленко: Ви ж, будь ласка, не перекручуйте. Ви сказали те, що ви сказали. А я за об’єднання України.

 

Богословська: Це наша точка зору, яка нам... І ще я хочу сказати, що якщо б ваші слова відповідали вашим ділам, то вас би не скинули з олімпу влади після того, як ви два роки мали абсолютну владу в країні. Ви програли саме тому, що ви після виборів президента поїхали на Схід і так принижували людей, що вони стали...

 

Куликов: Теза зрозуміла, пані Богословська.

 

Богословська: Не треба зараз так зверхньо відноситися до половини країни.

 

Куликов: Теза зрозуміла. У мене зараз запитання до пана Кириленка: ви переконані у своїй перемозі, уявімо, що це відбулося. Як тоді ви будете працювати зі Сходом, про який зараз ідеться? Чи є у вас на це снага, чи є бажання? І які засоби.

 

Кириленко: Спасибі за запитання, але я все-таки хотів би вам нагадати, що треба говорити правду. Ми ніколи і ніде не ображали людей незалежно від того, де вони живуть. Ми на Сході маємо меншу підтримку, це правда, але це не означає, що президент чи уряди, які були сформовані, не працювали для Сходу. Один лише президент туди здійснив десятки візитів, як і кожен міністр. Тому, будь ласка, будьте об’єктивними. А те, що за партію Регіонів всі тепер у Центрі голосують, я взагалі сприймаю як хороший гумор останньої виборчої ночі.

 

Куликов: Так ви готові з першого дня після виборів почати працювати із Сходом, умовно кажучи, на основі поваги і порозуміння?

 

Кириленко: Пане Андрію, ми не припиняли працювати зі Сходом, але в перший день після виборів ми створимо нову демократичну більшість у парламенті.

 

Куликов: У дискусії з президентом пролунала теза про те, що для порозуміння зокрема потрібно у російськомовних регіонах розмовляти російською мовою. Я кажу це стисло, але суть така. Ви готові до такого кроку?

 

Кириленко: У нас немає ніяких проблем у спілкуванні будь-якими мовами. І взагалі проблема мови в Україні вирішена 1989-го року із прийняттям закону України про мови, а потім закріплено у Конституції 10-го числа. Та й 1996-го року.

 

Куликов: Президент сказав, що він подумає над такою пропозицією. Ви вважаєте, що тут немає навіть про що думати.

 

Кириленко: Безумовно ні. У нас немає ніяких проблем у спілкуванні як українською, так і російською, так й іншими мовами. А той, хто притягує за вуха це, – той хоче розколу.

 

Куликов: Є для вас запитання, а потім я надам слово Віталію Портнікову.

 

Ващенко: Пане В’ячеславе, добрий вечір. Оксана Ващенко радіо «Ера ФМ». Ми часто з вами спілкувалися безпосередньо у нашій студії, зважаючи на обмежений час, хотіла б вас запитати, скажіть: завтра президент України планує звернутися з певним зверненням до українського народу. Якщо завтра він звернеться не як суб’єкт – власне, він і не є суб’єктом виборчого процесу, – але у своєму зверненні згадає вашу політичну силу і назве номер, щоб народ підтримав: чи вважаєте ви, що це буде порушення виборчого закону.

 

Кириленко: Якщо це буде завтра: безумовно, це буде порушено.

 

Ващенко: Але він не є суб’єктом виборчого процесу.

 

Кириленко: Ви ж кажете про завтрашнє звернення. Завтра будь-які номери і будь-які заклики за будь-яку політичну силу – в тому числі й за президентську – є заборонені. І всі будуть дотримуватися цього пункту, переконаний. Президент України – в першу чергу.

 

Куликов: Зрозуміло. Це буде завтра. А зараз я запрошую до мікрофона Віталія Портнікова.

 

Портников: Спасибі.

 

Куликов: Це, можливо, і суб’єктивне враження, але мені здалося, що під час ефіру з президентом він найгостріше відреагував саме на ваші, скажімо, тези.

 

Голос із залу: Тому що розумні.

 

Портников: Я намагався розмовляти з президентом як із президентом України, а не як із президентом Росії. Тому що мені досить довгий час – я сказав про це президенту – здавалося, що я знаходжуся на кремлівській прес-конференції Володимира Володимировича Путіна. Мені взагалі останній час здається, що не президент, а люди, які займаються його інформаційною політикою, намагаються відтворити російську інформаційну політику. Мені здається, що це хибний шлях для будь-якого керівника держави. Тим більше для людини, яка перемогла на президентських виборах під демократичними гаслами, під гаслами створення зовсім іншої інформаційної моделі. Мені здається, що сам президент це прекрасно розуміє, тому що він здатний опонувати.

 

Куликов: Ви вважаєте, що президент зрозумів те, що ви хотіли йому сказати?

 

Портников: Президент притримується цієї політичної лінії, яку він для себе обрав. Я вважаю, що, як будь-який політик, він здатний розвиватися.

 

Куликов: А чи здатний він об’єднати суспільство?

 

Портников: Стати президентом усіх українців – це дуже важка задача для будь-якого політика, тим більше для політика, який прийшов до влади на рівні такого протистояння, яке відбувалося 2004-го року. Тут неможна дорікати Віктору Ющенку, тому що якщо б президентом України було обрано Віктора Януковича, він також не став би президентом всіх українців. Ми маємо дорікати самі собі, що ми не мали президента всіх українців на 2004-й рік. Мені здається, що історична місія Віктора Ющенка: просто задуматися про те, що таке президент всіх українців? І передати цю місію своєму наступнику. Я сказав би так: мужність політика полягає в тому, що він здатний займатися агітацією в цій аудиторії, яку він вважає чужою. Ми бачили під час цієї передвиборчої компанії як наші політики, чоловіки, намагалися діяти в тих географічних кордонах, які вони вважали для себе сприятливими.

 

Куликов: Пане Портніков, ми ведемо мову про президента всіх українців. Є й інші політичні сили, є інші формації. Чи може бути коаліція всіх українців?

 

Портников: Коаліцію всіх українців мої колеги намагаються часто називати «ширкою». Я більш обережно ставлюся до таких визначень, тому що я побоююся, що ті люди, які зараз будуть голосувати за різні політичні сили, – вони будуть так широко відкривати очі після того, як ці політичні сили опиняться у новій Верховній Раді, що треба все ж таки обирати більш обережні визначення для всіх політичних варіантів розвитку України, тому що національна єдність нашої держави насправді складається не з вибору між цією чи іншою ідеологією і навіть не з розуміння, що під тією чи іншою ідеологією іноді маскуються конкретні фінансові інтереси єдиної української номенклатури. А намагання створити симбіоз і різних політичних ідей і поглядів, і різних фінансових інтересів.

 

Куликов: Пане Портніков, а тепер у притаманному вам яскравому стилі дуже стисло скажіть мені й всім: яким ви побачили президента? Два речення.

 

Портников: Я побачив президента людиною, яка впевнена в тому, що він правий в своїх поглядах на те, що відбувається, і яка готова цю правоту відстоювати. Але разом з тим я побачив у президенті людину, яка здатна розмовляти з аудиторією. Мені тільки хотілося б, щоб ця розмова відбувалася не тільки із інтелектуалами, а насамперед із політиками і чиновниками, бо це головне завдання президента.

 

Куликов: Складносурядне речення, але все ж таки в два слова вклався. Запрошую Юрія Мірошниченка до центрального мікрофона... Зараз ми покажемо ще один уривок із ефіру президента...

 

Ющенко: (запис) Ми заклали в основи Конституції такий формат інституційного протистояння, який, окрім того як змінити Конституцію, нічим іншим не зміниш. І протистояння між політичними силами дуже часто задається цими платформами, коли політику, здавалося б, опонентства політичного замінено на політику взаємознищення. Причому це те, що мені неприємне, нехарактерне, але про це я мушу говорити. Політика взаємознищення до останнього солдата. Мертвих не брати... Вірніше, полонених не брати. Табір на табір, доки один одного на лопатки не покладе. Це політика безперспективна. Вона не має ніякої серйозної долі на найближчі та набагато інших років. Теза друга... Як політику протиборства замінити політикою хоча б співіснування? Я маю на увазі...

 

Куликов: Отже, ви згодні на мирне співіснування, чи буде тривати боротьба до переможного кінця?

 

Мірошниченко Ви знаєте, мені здалося, що президент говорив про 2005-й рік, коли масово – а це десятками тисяч – звільняли людей, заводили десятками кримінальні справи, намагалися фактично знищити всіх людей з іншою точкою зору. Це коли були відомі події приїзду президента до Донецька, коли були, відповідно, намагання натиснути, нав’язати погляд тих людей, які тоді отримали політичну перемогу. Але для мене обнадійливими є ті тези, які висловив президент. І дуже важлива та теза, про яку сказала Інна Германівна. Це теза про консенсус. Ми говорили про нього і з паном Оніщуком перед початком ефіру. Про це ж говорили і наші експерти, коли ішлося в ефірі зустрічі з президентом. Без консенсусу, без спільного бачення майбутнього, без об’єднання зусиль, без формування нової політичної культури, звичайно, у нас немає майбутнього...

 

Куликов: Пане Оніщук...

 

Мірошниченко: Але я хотів би скористатися нагодою... Я не хочу звинувачувати зараз нікого. І прошу не сприймати наших політичних опонентів це як персональне звинувачення. Але лише одне – будь ласка... Нас дуже багато людей зараз дивляться. Подивіться на цю дезу, як говориться... Ні в якому разі, виборці, не робіть того, що позначено в цих... Це обов’язок мій – сьогодні про це сказати.

 

Куликов: Це вже бачили...

 

Богословська: Це обов’язково казати...

 

Куликов: Це вже бачили, це вже показували. У мене є тим часом запитання до Миколи Оніщука: ви дійшли консенсусу з паном Мірошниченком?

 

Оніщук: Справа в тому, що коли йдеться про консенсус, то насамперед необхідно мати на увазі, що йдеться про здатність політиків, незалежно від того, чи вони у владній коаліції, чи в опозиції, діяти в ім’я тих, хто їх обрав. Тобто виконувати функцію опозиції чи виконувати функцію влади. Тоді треба діяти в інтересах народу. Треба діяти не в інтересах політичної корпорації, яка здобула владу, а відстоювати інтереси виборців. Ось те, що закладається в поняття консенсусу.

 

Куликов: Але з Юрою Мірошниченком як?..

 

Оніщук: А що стосується більшості, то мій колега Кириленко чітко сказав, що ми переконані в тому, що в цьому парламенті буде пропрезидентська більшість.

 

Куликов: Пане Мірошниченко...

 

Мірошниченко: Ви знаєте, на жаль, пан Микола не прокоментував ваше питання, але я скажу одне... Якщо хтось із виборців хоче, щоб була стабільність і намагання об’єднати країну, то він повинен голосувати за партію Регіонів. Тому що в той час, коли партія Регіонів сформувала уряд, жодних переслідувань ані за політичними ознаками, ані за ознаками нелояльності до нашої партії, ані за ознаками проживання на тій чи іншій території не було. І це реально доведені факти. Тому незалежно від того, де люди живуть, але якщо вони хочуть, щоб було поступово, але в бік розвитку і добробуту, то, звичайно, у них є вибір. І це партія Регіонів.

 

Куликов: Президент казав, що... Шановні, спокій... Президент казав, що у Конституції України...

 

Мірошниченко: Дозвольте мені відреагувати...

 

Куликов: Так само відреагуєте?

 

Мірошниченко: Ні, я відреагую, тому що це глас народу. Що відрізняє нас і наших прихильників від опонентів і їх прихильників? Тому що ми здатні чути іншу думку, сприймати її і намагатися втілити її в життя. Багато з обіцянок – в тому числі і президента Ющенка, які він давав на Майдані в 2004-му році, – саме партія Регіонів і реалізовує. І ми не ділимо на те, чиї це обіцянки. Тобто чи наші, чи наших опонентів... І в тому, на мій погляд, повинен існувати консенсус.

 

Куликов: Пане Мірошниченко, президент казав, що в Конституції закладено суперечності та ледь не взаємознищення. Партія Регіонів за зміну Конституції, вона поділяє таку думку?..

 

Мірошниченко: Я би сказав, що проблема не в Конституції. Я би сказав, що проблема в її застосуванні. Коли людина, яка є гарантом Конституції, піддається авантюристичним пропозиціям блоку Юлії Тимошенко, коли іде на неконституційний указ розпуску парламенту, знищення парламентаризму, коли потім говорить про демократію і закон, який має бути "один для всіх", а при цьому бере участь, порушуючи при цьому і Конституцію, і закон, в агітації за одну з політичних сил... Якщо після того говорити про рівні умови, про один закон, про недосконалість Конституції, то мені здається, це не зовсім чесно і не зовсім морально. Хоча якраз на мораль сьогодні здебільшого...

 

Куликов: А мені здається незрозумілим те, як перевибори парламенту є смертю чи знищенням парламентаризму...

 

Богословська: Незаконні вибори є знищенням парламентаризму.

 

Мірошниченко: Незаконні вибори, ви розумієте? Ідеться про...

 

Куликов: Хто визнав їх незаконними?

 

Мірошниченко: Ви згадайте те, про що говорив експерт Бистрицький тут... І це знакові були слова. Він говорив про демократію не в абстрактному такому розумінні, а в розумінні формування громадянського суспільства. Згадайте те, про що говорив Коротич, коли він говорив про вибори знизу. Згадайте те, про що говорив Портніков, коли він питав президента про те, чи відчуває він власну і особисту відповідальність за те, що коїться в країні... Чи може він як людина, яка давала присягу, бути президентом усіх українців? Це присяга. Тобто присяга захищати права і свободи усіх українців, а потім ставати і агітувати за одну з політичних сил. Я думаю, що це дуже і дуже багато питань, які не мають відношення до Конституції, але мають відношення до моралі та застосування закону, який має бути, до речі, згідно з висловом президента, "один для всіх".

 

Куликов: В ефірі програма "Свобода слова". Після рекламної паузи ми запросимо до центрального мікрофона Олександра Турчинова. Нагадую, що нас транслює в прямому ефірі радіо "Ера ФМ". А зараз реклама.

 

Мірошниченко: Дякую...

 

 

Куликов: В ефірі програма «Свобода слова», яку також у прямому ефірі транслює радіо «Ера ФМ». Ми обговорюємо те, що в країні ось-ось почнуться вибори, те, що ми почули на зустрічі з президентом у прямому ефірі ICTV. Зараз біля центрального мікрофона Олександр Турчинов – кандидат у депутати від блоку БЮТ. Запитання до вас, пане Турчинов: під час молитви за Україну сьогодні лідер вашого блоку сказала, що настає час каяття, покаяння. У чому потрібно їй і блоку каятися, і чи не зашвидко це – за два дні до виборів? Чи не мало часу залишилось?

 

Турчинов: Ви знаєте, дійсно, у нас це були дострокові вибори і вони відбувались у дуже стислий термін. Але ж протягом цього терміну я вважаю, що був перевиконаний план по бруду, по брехні, по люті. І, ви знаєте, ми дійсно сьогодні в останній день агітації відмовились від мітингів, від якихось там політичних заходів і зібрали всіх наших прихильників, хто прийшов... Інші – в інших містах. В Києві ми зібралися біля Софії і просто помолились. Помолились за Україну, за дітей, за батьків, за весь український народ. Ви знаєте, дійсно Юля Тимошенко коли піднялась, то сказала, що вона вибачається за всіх політиків, за всіх, за весь бруд, за всю брехню...

 

Куликов: Так, а за що саме?.. За себе та її спільників?

 

Турчинов: І за себе. І ми вибачаємось. Може, ми когось безпідставно образили, може, щось не так сказали. Але ж наші вибачення не означають, що коли ми прийдемо до влади, то ті, хто порушував закон, не будуть відповідати перед законом. Вони будуть відповідати перед законом. Ті, хто вкрав, вони повернуть. Але ж тут не буде нічого особистого. І незалежно, де знаходиться людина – при владі, при опозиції, – вона повинна працювати в межах закону, в межах Конституції і вона повинна працювати на свій народ.

 

Куликов: А що народ вам на це сказав? Що народ скаже, якщо уявімо?.. Ви от говорите про вашу перемогу. Уявімо, що перемоги не відбулося, тоді що ви?.. Який це сигнал від народу для вас?

 

 

Турчинов: Ви знаєте, люди, які зібрались разом з нами, помолились разом з нами. Поки є віра, поки є надія, поки є любов, я впевнений, що більшість в Україні буде оптимістів. І саме ваші графіки на початку програми це довели.

 

Куликов: Є запитання до вас.

 

Ващенко: Пане Олександре, скажіть, ви казали, що не буде нічого особистого. Ви працювали керівником Служби безпеки України. Тоді спрацювало особисте, тоді, в принципі, не вдалося забезпечити головне гасло, що для бандитів тюрми. Чому зараз не повториться знову ж таки така сама ситуація? Якій відсоток людей або тих колег, які з вами працювали у верховній раді нинішнього скликання, за вашими підрахунками, фактично можуть бути за ґратами? Дякую.

 

Турчинов: Ви знаєте, от якраз ваше гарне питання доведе, що коли я працював на посаді у службі безпеки як представник нашого блоку, ніхто ні з "лівих", ні з "правих", ні з "Регіонів" не звинуватять мене у тому, що я працював заангажовано і переслідував за якісь політичні переконання. Або, ви знаєте, робили ми якісь справи за ознакою влади чи опозиції. Ми відкривали справи проти тих, хто був при владі і ви знаєте це, і проти тих, хто порушував закон взагалі, перебуваючи за якимись межами політики, і так далі. Тобто для нас не було і для мене особисто, не було своїх і чужих. Всі повинні відповідати перед законом, коли вони його порушують. Інше питання, що дійсно ми попрацювали менше семи місяців, але ж, вибачте, то не наша провина.

 

Куликов: Я нагадую, що у нас триває трансляція на радіо «Ера ФМ». Прошу представлятися тих, хто отримує слово. Запитання справа.

 

Зубко: Юрій Зубко, Соціалістична партія. Олександре, ви працювали не тільки в СБУ, зараз працюєте в РНБУ. А у вашому виборчому списку є Сергій Замін, який був основним фігурантом при входженні розкриттю сервера в 2004-му році. Де ви кажете тут правду з приводу того, що бандитам тюрми і що усі повинні бути покарані?

 

Куликов: Запитання зрозуміле.

 

Турчинов: Я зрозумів. Ви знаєте, коли він був якимось фігурантом, то він би не був у нашому списку. Коли у вас є якісь претензії, то я вам кажу, що є міністерство внутрішніх справ, є генеральна прокуратура. Будь ласка, не треба просто таких пустих і невідповідальних звинувачень. Відкривайте кримінальні справи... Всі наші депутати п’ятого скликання склали з себе повноваження, вони не мають ніякої недоторканості. Вони, як і всі громадяни, готові відповідати перед законом. Якщо є якісь звинувачення, то арештовуйте нас, садіть нас за грати. Будь ласка. Я прошу пусті звинувачення не використовувати.

 

Куликов: Людмила Супрун.

 

Супрун: Шановний Олександре Валентиновичу, скажіть, будь ласка, от протягом усієї передвиборчої кампанії найбільше бруду лилося з боку тих політичних партій, які були в парламенті, вони десятки разів порушували і Конституцію, і закони, один одного обливали, словесною чумою були заражені просто всі політики. А тепер в останній день перед виборами ви розумієте, що люди вже більше не будуть обирати тих, хто їх зрадив перший раз, другий раз. Тих, хто не захотів залишатися в опозиції і пішов з парламенту. От все-таки хочеться почути відповідь на запитання: чи будете ви, як політична партія, яка пройде до парламенту, а ми сподіваємося, що ви отримаєте голоси виборців, можливо, не так багато, як на тих виборах, але отримаєте, так от яким чином і як ви будете працювати, якщо ви знову опинитесь в опозиції, чи будете ви приймати присягу, чи не здасте ви знову мандати? От яка ваша позиція з цього приводу?

 

Турчинов: Ви знаєте, у нас невеличкий досвід роботи у владі, у нас Юлія Володимирівна працювала у владі, я працював у владі, хоча не так багато часу. Але ж у нас величезний досвід роботи в опозиції. Повірте мені, ми вміємо працювати в опозиції і, не залежно від того де ми були б: в опозиції чи при владі, ми не зраджували наших виборців. І саме тому ми впевнено дивимось їм в очі, ми впевнено дивимось у їхню перспективу. Що стосується результатів виборів? Ви чули, що колеги, які поруч з вами сидять і представники партії Регіонів, вони уже казали, що це авантюра... Прямо тут і зараз казали. Казали, що це не чесні, незаконні вибори і так далі. Мене це дивує. Тобто чому ви тоді приймаєте участь у авантюрі чи в незаконних виборах? А я вам поясню. Ви просто зараз, розуміючи, що у вас дуже сумнівна політична перспектива, починаєте, коли ще не пройшли вибори, ставити ці вибори під сумнів. Це дуже некоректно і це нечесно. Я хочу вам сказати, що та політична сила, яка у випадку, коли вибори відбудуться у межах конституції і закону, коли у нас не буде тотальної фальсифікації... Я дуже сподіваюсь, що наші громадяни не будуть продавати свої голоси. Тому що продаючи свої голоси ви продаєте свою свободу. Не робіть цього ніколи.

 

Куликов: Зрозуміло...

 

Турчинов: Я закінчу через одну хвилину. Я мушу сказати, що саме вибори, які відбудуться, повинні бути визнаними всіма політичними силами. І ми визнаємо вибори, коли вони пройдуть чесно, незалежно від того, більшість ми візьмемо чи меншість, при владі ми будемо чи в опозиції. Ми визнаємо результати виборів.

 

Куликов: Зрозуміло. Репліка у Інни Богословської.

 

Богословська : Так.

 

Куликов: Тільки стисло.

 

Богословська : Дякую. Я дуже швидко. Я, по-перше, хочу нагадати, що сила, яка зруйнувала помаранчеву команду була саме БЮТ. І я хочу нагадати той скандал, коли вас звинуватили бувші ваші соратники по помаранчевій команді в тому, що будучи під час голови СБУ, ви слідкували таємно і використовували сили СБУ для слідкування за членами вашої власної команди. І я думала, що ви скажете, що ви в цьому розкаюєтесь сьогодні. Я думала, що ви сьогодні покаялись на площі за те, що Тимошенко у 95-му році двічі була затримана за контрабанду. Але ви теж не покаялись. І це є правда. Треба мати взагалі совість йти зараз до влади з такою репутацією, з якою ви самі йдете і свою команду ведете.

 

Куликов: Зрозуміло. Слово для відповіді Олександру Турчинову.

 

Турчинов: Дякую. Ну, я бачу, що пані Богословська не сумнівається, що ми йдемо до влади. Це оптимістично.

 

Богословська: Ви просто не попадете туди...

 

Турчинов: Я хочу сказати... Перше: що стосується моєї роботи в СБУ. Я повторюю, що я відкривав кримінальні справи проти тих, хто порушував закон, не залежно від того, були вони при владі, були то мої колеги чи опозиція. Друге: під час виборчої кампанії дійсно були пусті і порожні звинувачення у тому, що СБУ за кимось слідкувало. Я подав до суду на тих, хто розповсюджував ці плітки і виграв справу. Інше питання у тому, що не у всіх вистачило мужності вибачитися. Що стосується ваших, вибачте, звинувачень, ваших брехливих... Це, доречи, рішення суду. Що стосується ваших висновків, то рішення суду довело, що всі ваші ці розповіді про Тимошенко, той бруд, які ви розповсюджували, є брехнею. І вам, я сподіваюсь, коли все ж таки більшість, не зважаючи на те, що... Вам ЦВК повинно винести за це догану. Це по-перше. По-друге: пані Інно, я вам особисто пробачаю весь цей бруд, який ви на нас ллєте...

 

Богословська: Скажіть чесно...

 

Куликов: Пані Інно, тридцять секунд.

 

Богословська: Шановне панство, я прошу пряму відповідь. Скажіть, будь ласка: чи було затримано Тимошенко в Запоріжжі у 95-му році під час незаконного провезення через кордон валюти? Чи так, чи ні?

 

Турчинов: Пані Інно, ваша брехлива інформація була повністю спростована рішенням суду.

 

Богословська: Шановні, це абсолютний факт, який доведений судом, кримінальна справа закрита тільки тоді, коли було прийнято новий кримінальний кодекс.

 

Куликов: Дякую. Часу у нас обмаль.

 

Богословська : Дякую вам.

 

Турчинов: Пані Інно, ми вам пробачаємо усю вашу брехню. Продовжуйте у тому ж дусі.

 

Гість у студії: Це правда. Людина бреше...

 

Куликов: Якщо ми і далі марнуватимемо час на цю дискусію, то мені доведеться зменшити кількість присутніх у залі. Пане Турчинов, дякую вам.

 

 

Куликов: До мікрофону я запрошую Еміля Фісталя – директора Опікового центру інституту невідкладної хірургії у Донецьку. Він брав участь у зустрічі з президентом. Ви підете голосувати у неділю?

 

 

Куликов: Вы так убеждённо это сказали. И у вас даже не было сомнений?

 

Фісталь : Я всегда голосовал, и своё мнение высказывал, но я не скажу, за кого я голосовал.

 

Куликов: А это и не нужно. А скажите: результаты вашего голосования вас удовлетворяли или нет?

 

Фісталь: Не всегда, не всегда... Но это не важно. Сейчас вопрос совсем о другом. Вот, смотрите, мы собирались в одной аудитории, где выступали, будем говорить, элита страны, где выступали и высказывали мнения не политики. И сейчас мы услышали политиков, и совсем другая картина, правда же? Вот у меня есть такое пожелание, чтобы в будущем парламенте... Я считаю, что он должен быть широкой коалицией, чтобы там работали профессионалы точно так же, как и в правительстве, чтобы они были меньше заполитизированы, меньше заангажированы властью, и чтобы это были всё-таки настоящие слуги народа.

 

Куликов: Я хочу звернути увагу всіх на те, як реагують на те, що відбувається у студії оптимісти і песимісти. Нагадаю, що зелена крива – це песимісти, але виходить, що вони дуже активні, тому що найбільші піки дає якраз їхня реакція. А ви, коли бачите трибуну навпроти, що це у вас викликає? Оптимізм, песимізм чи, може, з вас уже достатньо?

 

Фісталь: Ну, народ и его голос всегда вызывает оптимизм.

 

Куликов: А трибуны напротив?

 

Фісталь: Когда каждый в отдельности, то он замечательный человек. Это умные, талантливые и продвинутые люди. Но когда они собираются вместе...

 

Куликов: Так может им всем уже запретить идти в парламент?

 

Фісталь: Нет. Молодых оставим.

 

Куликов: Дякую пану доктору Фіскалю. Запрошую Петра Симоненка до центрального мікрофону.

 

Симоненко: Я хотел задать только один вопрос. Можно?

 

Куликов: Давайте. А потім до мікрофону.

 

Симоненко: Я бы хотел уточнить... Та программа, которую мы с Владимиром Корнеевичем Гусаком ещё определяли тогда, когда я ему помогал по Ожоговому центру, касающаяся переоборудования, переоснащения, капитального ремонта, то, что мы с ним действительно делали, в какой мере она сегодня выполнена?

 

Фісталь: Вы знаете, она выполнена на сто процентов. А я больше хочу сказать – что вот, к сожалению, Владимира Корнеевича нет с нами. И институт носит его имя. Это очень здорово. И что меня радует, что отрадно – что вот то, что сейчас происходит в нашем институте... руководство института, директор – он продолжает ту же политику по развитию и лечебной работе, и научной работе... И что ещё?.. Что мы стали институтом для всей Украины. Мы – академический институт. Нам не важно, где... И мы лечим, действительно, пациентов со всей Украины. И не только уже Украины, а и из других стран. Поэтому каждый если будет на своём месте делать дело, то, наверное, наша страна... Великая страна. Я уже это говорил. Я ещё повторю. И вот ещё такой проект, который надо поддержать для всей страны, и который... речь если идёт о будущем...

 

Куликов: Мы когда будет вести речь о конкретных проектах...

 

Фісталь: Я – буквально два слова. Я уже больше не выйду сюда.

 

Куликов: Два слова.

 

Фісталь: Речь идёт о Евро-2012. Вот пять лет пройдёт... Если мы сейчас все не объединимся... А если мы объединимся, то мы получим и инфраструктуру экономическую, дороги, гостиницы, улучшение жизни людей. И мы получим политическое признание.

 

Куликов: Титул чемпионов Европы.

 

 

Куликов: Петро Симоненко, прошу до центрального мікрофона. Триває “Свобода слова”, триває трансляція в ефірі радіо “Ера ФМ”. Нагадую: представляйтеся, коли ви отримуєте слово. Пану Симоненку запитання. У комуністів стійкий електорат по цілій країні. Десь більше, десь менше. В них розколу не спостерігається. Принаймні в тих, хто за вас голосує. Але якщо ви пройдете до нової Верховної Ради, то з ким ви будете...

 

Симоненко: Обов’язково пройдемо.

 

Куликов: З ким ви будете об’єднуватися? Ви готові знову з “Регіонами” чи шукатимете іншу комбінацію?

 

Симоненко: По-перше, ми обов’язково пройдемо. А по-друге: ми завжди будемо об’єднуватися з нашим народом, який сьогодні з інших, може, причин не підтримує нас, а підтримує іншу політичну партію. А програми, які він підтримує, співпадають. Тому ми будемо за результатами вже виборів і визначатися остаточно. Якщо говорити про сьогодення, тобто те, що відбулося в нас у цьому скликанні, то я глибоко переконаний, що наша ініціатива, яка була як результат і відповідь на недолугу політику формування помаранчевої коаліції, і відповідь була на справді державному рівні, щоб ми створили “антикризову” коаліцію... Вона була практичною і частково була реалізована. Не все нам вдалося, але нам вдалося головне – нам вдалося відкинути в першу чергу ідеологічні протиріччя, сформувати державну політику щодо захисту наших національних інтересів і вийти на практичний шлях підтримки конкретних соціальних програм, які ми маємо сьогодні.

 

Куликов: Але комуністи кажуть, що вони ледь не єдина ідеологічна партія. Як можна відкинути ідеологічні протиріччя тоді? І друге – чому ваша нинішня виборча кампанія була така досить млява, непомітна? Особливо порівняно з попередньою.

 

Симоненко: Вона млява, як ви вважаєте, була тому, що сьогодні одна секунда на деяких телеканалах реклами коштує 1200 доларів. А деякі канали за одну хвилину вимагали по 50 тисяч доларів. Компартія не вважає за потрібне сьогодні ось такі гроші викидати... Ми їх не маємо. Бо інші партії, які представляють інтереси олігархів, – що вони зробили? Перед тим, як так не мляво проводити кампанію, вони підвищили ціни й витягнули з кишень тих же самих сьогодні виборців гроші, які вони використовують на це.

 

Куликов: А ми вас запрошували до нас безкоштовно, а ви все одно не приходили.

 

Симоненко: Я приходив завжди чи мої товариші приходили. Ви були свідками цього.

 

Куликов: А скажіть мені, будь ласка: наскільки молодь зараз реагує на комуністів? Минулого разу – я пригадую – була зроблена ставка на молодь. Принаймні позірно було це видно. Наскільки зараз?.. І що, на вашу думку, найбільше приваблює у вас людей на Сході і на Заході?

 

Симоненко: По-перше, я хочу заявити, що ми якраз та єдина партія, яка виконала все те, що обіцяли. Ми омолодили сьогодні наш список. І в нашому списку немає олігархів. У нас сьогодні кожний четвертий у списку – це молоді люди у віці до 40-ка років. Ми сьогодні маємо у нашому списку якраз тих, хто створює матеріальні блага і хто хоче сьогодні працювати на народ України. Тому я глибоко переконаний, що якраз наш список – це п’ять студентів, які в нашому списку є... якраз підтверджують те, що молодь сьогодні підтримує Компартію.

 

Куликов: Віталій Портніков. Потім – Володимир Яворівський.

 

Портніков: Сьогодні взагалі важливий день у моєму житті. У мене так було колись, коли Валентина Семенівна Шевченко на сесії Верховної Ради України почала говорити українською мовою. Я зрозумів, що Україна дійсно почала змінюватися. Те, що ви, Петро Миколайович, тут раптом вирішили говорити українською мовою... Це просто насправді нечасто. Ну нечасто.

 

Симоненко: Я не знаю, що у вас зараз викликає сумнів. Те, що ви не знаєте, що сказати? Чи те, що я добре володію українською мовою?

 

Портніков: Ні. Я просто хочу зрозуміти, чи ви впевнені в своєму успіху на виборах так, що вам уже все рівно, якою мовою розмовляти.

 

Симоненко: Я вважаю, що хай залишається на вашій совісті, що ви взагалі думаєте про Україну.

 

Куликов: Володимир Яворівський.

 

Яворівський: Шановний Петро Миколайович, дуже шляхетне і дуже таке делікатне питання. Хтось із фінансистів прорахував зараз про те, що партія комуністів наобіцяла своїм виборцям на 300 мільярдів гривень. Це при тому, що прибуткова частина нашого бюджету складає 150 мільярдів. Це що, ми... гроші вдвічі ви хочете скласти, щоб вони подвоїлися? Чи як це розуміти?

 

Симоненко: Я вам хотів би, по-перше, прояснити ситуацію для вас особисто. Я виходжу в нашій програмі з того, що вимагає народ України. І я хочу, щоб він жив краще. Це перше. По-друге: я вам пропоную зрозуміти одну річ... А вам важко це зрозуміти, бо якраз я буду виступати, виходячи з інтересів народу, а на складу олігархів у Верховній Раді. І я пропоную сьогодні 150 мільярдів. Ви не помилилися. Але в нас тіньова економіка – це 50 процентів. Це ще 75 мільярдів. То 225 мільярдів уже. Я пропоную... Я кажу: в Україні. В державі Україна. І ви добре про це знаєте. Я пропоную сьогодні ввести тільки монополію на реалізацію горілки і тютюну. Це ще 10-15 мільярдів. Я пропоную навести порядок на кордоні. Це ще на митниці 10-12 мільярдів. Прибрати з свердловини газової і нафтової тих, хто сьогодні сидить. В тому числі і з фракції БЮТ на цій свердловині. Прибрати їх звідти, щоб не в кишеню їм йшли особисто прибутки, а в державну скарбницю. Я вважаю, що сьогодні треба ввести той же податок на розкіш, щоб ті, хто палаци будує і має 600-ті “Мерседеси”, платили за це, бо вони забирають майбутнє в нашого народу України. І я вам сьогодні нарахую 290 мільярдів, які конче так потрібні народу України, щоб він жив сьогодні і розвивався. Я вважаю, що моя позиція чесна і принципова. І я вказав, звідки брати джерела наповнення бюджету.

 

Куликов: Останнє запитання до Петра Симоненка. Представляйтеся.

 

Герань: Олексій Герань. Професор політології Києво-Могилянської академії. Петро Миколайовичу, ви щойно сказали, що ви будете об’єднуватися в майбутньому парламенті за результатами виборів. Ви сказали неповну правду, м’яко кажучи, тому що у вашій передвиборчій програмі дуже чітко написано, з ким ви будете об’єднуватися. З тими партіями, які входять до складу нинішньої коаліції. Тобто заздалегідь відомо, що партія, яка декларує себе як захисник інтересів трудящих, буде об’єднуватися з представниками... найбільшими представниками олігархічного бізнесу. Дякую.

 

Куликов: Зрозуміло.

 

Симоненко: Я вважаю... і в даному випадку хочу вам порекомендувати... Врешті-решт, ну прочитайте програму партії.

 

 

Симоненко: Ви її не читали, бо там записано: “Компартія вважає за потрібне продовжити виконання програму, яку взяла на себе коаліція національної єдності”. А ви навмисно перекручуєте. Якщо ви не читали, не кажіть про це, будь ласка.

 

Герань: Йдеться про відновлення. Це легко подивитися й перевірити.

 

Симоненко: Я глибоко переконаний, що якраз коаліція національної єдності, в якій ми приймали участь, – вона справді намагалася зробити дуже багато. Чому нам не вдалося? У нас були внутрішні проблеми. Але я глибоко переконаний, що сьогодні мене зрозуміє аудиторія. Бо з березня цього року деякі політикани взагалі знищили демократію у нас, в Україні. І заборонили діяльність Верховної Ради.

 

Герань: Подивіться програму, яка висить на вашому сайті. На вашому офіційному сайті.

 

Симоненко: Не дали можливість працювати Кабінету Міністрів. Вони сприяли тому, що в нас інвестиційні проекти практично, так скажемо, не почали реалізовувати в повному обсязі. Зростає та ж сама інфляція. Не виконуються закони, які потрібно було профінансувати. Тому я вважаю, що сьогодні, крім об’єктивних, є і суб’єктивні причини. Але всім давно відомо, що ці вибори, які організовані, – вони організовані не з метою, щоб люди обрали чесну владу, а вони з метою тільки однією – в каламутній водиці спіймати практично рибку. А рибка ця має відношення до прямого президентського правління і підготовки бази для обрання Ющенка на другий термін президентства.

 

Куликов: А якщо такі поважні сумніві в законності виборів, у тому, що вони будуть чи не будуть сфальсифіковані, до суду підете?

 

Симоненко: Безумовно. Ми сьогодні вже готуємо базу для того, щоб захистити права наших громадян.

 

Куликов: Себто уже заздалегідь?

 

Симоненко: Тому я хотів би, шановні, запропонувати зрозуміти одне – сьогодні ми всі разом – і "праві", і "ліві" – повинні дати відповідь на те, а чи буде народ України мати право чесно обирати владу. І ось я хотів би тільки нагадати деякі речі. Я не розумію, припустимо, і для мене аморальним є те, що спочатку, так скажемо, розкочилися, один одного звинуватили, а сьогодні знову збіглися і знову кажуть, хто чим буде займатися. Я не підтримую такої позицію. Так як і я сьогодні хочу, щоб усі ми зрозуміли: якщо була домовленість, і президент підписав закон “Про вибори”, то президент повинен до кінця дотримуватися того, що він пообіцяв. А він сьогодні звертається до Конституційного суду. Намагається сьогодні...

 

Куликов: Зрозуміла ваша позиція. Я запрошую до центрального мікрофону Михайла Сироту. Пане Сирота, у розмові з президентом кілька – ми повертаємось, власне, до зустрічі з президентом, яка відбулася вперше у прямому ефірі ICTV, – пролунало кілька тез про Конституцію, в тому числі, що в неї закладено суперечності. Ваша думка?..

 

Сирота: Два моменти. Перший момент, що з 96-го року, коли був прийнятий основний закон, його жоден можновладець виконувати не збирався, та й не збирається по сьогодні, – це перша проблема. Але дійсно: в 2004-му році, коли стало зрозуміло, що на місце Кучми приходить новий президент Ющенко, основні фінансові кола, щоб зберегти своє панівне становище в суспільстві, швидко вирішили підтримати ідею переходу до парламентської форми держаного устрою. Але оскільки тиск був величезний, то і правова культура хотілось би, щоб була вищою, не досягли парламентської форми державного устрою, а всього-на-всього розбалансували систему противаг і стримувань між гілками влади. Простіше кажучи: зіштовхнули лобами посади президента і прем’єр-міністра. І особливо це стало зрозуміло після прийняття закону "Про Кабінет Міністрів", який, по суті, і послужив пусковим таким механізмом для початку уже не конституційної, а політичної кризи, яка переросла у кризу парламентську. І на сьогоднішній день можна погодитись, що основна проблема України – це проблема не… порушеної Конституції, і потрібно це виправляти. Не виправивши конституційних помилок, ми не вийдемо із політичної і парламентської кризи.

 

Куликов: Зараз дуже багато розмов про різноманітні коаліції щойно ми чули. Блок Литвина… їм передбачають, що у них буде так звана «золота акція». Ви представляєте цей блок – кому ви її віддасте, позичите? На яких умовах?

 

Сирота: На жаль, в блока Литвина не буде «золотої акції», у блока Литвина буде десь близько тридцяти депутатів у парламенті шостого скликання. Але тут є пастка для всього парламентаризму і українського народу: простої більшості в парламенті не зможе зробити ніхто: ні "помаранчеві", ні "синьо-білі". Єдина можливість нормальної роботи парламенту – це створення конституційної більшості, яка б могла виправити помилки, які допущені сьогодні, в 2004-му році, в Конституції, і завершення конституційної реформи. По-іншому…

 

Куликов: З ким ви готові бути разом у парламенті?

 

Сирота: Оскільки треба 300 і більше, а досвід і в мене є в 96-му році, і в Литвина – в 2004-му році, ми зобов’язані будемо в парламенті об’єднати "Нашу Україну", партію Регіонів, блок Юлії Тимошенко і блок Литвина, і ми це зробимо в обов’язковому плані…

 

Куликов: Ну, це все – в разі, якщо ви там опинитесь.

 

Сирота: Інакше просто не буде парламентаризму, і це треба зрозуміти. Це не наша забаганка. І у блоку Литвина тут просто є досвід, як примирити те, що здавалося б примирити не можна.

 

Куликов: Мені здалося чи В’ячеслав Кириленко хоче сказати?

 

Сирота: Він погоджується.

 

Кириленко: З чим? З тим, що ви сказали? Ми прихильники – демократичної коаліції, і про це…

 

Сирота: Ну, на демократичну коаліцію – тут взагалі просто: Петро Миколайович переконаний, що Комуністична партія є абсолютно демократичною, партія Регіонів погоджується з тим, що вона демократична, не будуть заперечувати й інші, що вони демократичні. Тому, очевидно, Віктор Андрійович Ющенко мав на увазі 450 народних депутатів, які приходять від демократичних сил. Я не бачив жодної партії, яка би назвала себе «недемократичною».

 

Куликов: От тепер уже В’ячеслав Кириленко хоче висловитися.

 

Сирота: Я розумію, що є політичні сили, яким байдуже, аби дали посаду тільки. Ми вважаємо, що принцип в тому, щоб погляди виборців співпадали із конфігурацією коаліції. Тому для нас є принциповою позиція, що ми створюємо демократичну коаліцію лише з блоком Юлії Тимошенко. Всі інші сили хай ще здобувають звання демократичних. Комуністів ми такими ніколи не вважали і не вважаємо, партію Регіонів – так само.

 

Куликов: Людмила Супрун. Потім надамо слово Сергію Червонопиському.

 

Супрун: Я хочу запитати у пана Михайла наступне. Після виступу Петра Миколайовича зрозуміло, що ніколи партія Регіонів не буде у владі, вона буде в опозиції, якщо комуністи з нею не будуть об’єднуватися. А от питання в мене таке. Які події відбулися в Греції – в Греції влада і опозиція, які пішли на дострокові вибори намагалися переконати всіх людей, що, крім них, ніхто нікого більше обирати не буде. І що виявилося в результаті: за них проголосували тільки 40 відсотків громадян, а 54 відсотки людей, які прийшли на вибори в Греції, визначилися зовсім по-іншому і обрали інші політичні – в той момент не парламентські – партії. Сьогодні конфігурація змінилася. І це… як ви вважаєте, може така ситуація повторитися в Україні чи ні?

 

Сирота: Дійсно, по суті, основні парламентські сили, які були зосереджені в парламенті п’ятого скликання, весною не змогли вирішити кризу силами парламенту, і вони просто перенесли вирішення цієї кризи після 30-го вересня. І в цьому є дуже серйозна проблема для всіх нас. Але ви ж бачите, особливої різниці між основними партіями нема: вони однаково не люблять один одного, вони однаково люблять народ, вони, по суті, однакові методи пропонують в програмах і їх дуже легко об’єднати. Це вони просто хочуть переконати один одного, що вони різні, а насправді вони дуже схожі між собою. І це запорука нормальної роботи парламенту шостого скликання.

 

Симоненко: Можна мені запитання задати?

 

Куликов: Будь ласка. Тим часом до центрального мікрофона – Петро Симоненко.

 

Симоненко: Я одне запитання до вас… Ви доповідали Конституцію в 96-му році, пройшло понад 10 років. Сьогодні знову в суспільстві виникла проблема – і її підтримують всі політики – щодо прийняття нової редакції Конституції. Я запропонував цю редакцію нову, вона надрукована в газеті «Голос України», основні положення якої чіткі і зрозумілі сьогодні якраз в напрямку, якщо ми говоримо про демократію, про парламентську демократію. Чи підтримуєте ви мої позиції щодо скасування посади президента, ліквідації голів держадміністрації, скасування недоторканності, сьогодні введення народного контролю, щоб контролювати під час виборів, а потім 5 років нічого не роблять? Чи підтримуєте ви позицію щодо обрання суддів і таке інше?

 

Куликов: Запитання зрозумілі – чи підтримуєте ви?

 

Сирота: Є два моменти. Сьогодні намагаються влаштувати конституційну референдумну війну, і сьогодні вже 4 провідних сили парламентські пропонують свої проекти Конституції. Якщо ми підем не прийняття таких 4-х проектів на референдумі, то на Сході ми отримаємо одну Конституцію, на Заході – другу, а в Центрі буде діяти третя. І це не просто розвал правової системи, це розвал державності. Що стосується вашого проекту Конституції, я добре з ним ознайомився в 96-му році…

 

Симоненко: Ні, це зовсім інший, Михайло, проект…

 

Куликов: Підтримуєте чи ні? У нас час уже добігає кінця!

 

Сирота: Крючков Геннадій мені показував: повірте, там тільки косметичні зміни. Ви й тоді не хотіли президентської влади й сьогодні не хотіли…

 

Симоненко: …тоді ви не читали його. Я прошу вас: прочитайте, щоб дали відповідь.

 

Сирота: Можливо, мені Григорій Корнійович дав не той проект, може бути…

 

Куликов: На це буде час!

 

Сирота: …але по суті, по суті, Петре Миколайовичу, сьогодні не можна із кувалдою рихтувати конституційний механізм. Сьогодні треба мінімальні зміни вносити і знімати конституційну напругу. Ми бавимося сьогодні долею держави, а треба не бавитися, а цю державу піднімати. Щиро дякую!

 

Симоненко: Я тільки не знаю, які ще три проекти є, бо є тільки один надрукований, а інших немає.

 

Сирота: Будь ласка, президент Ющенко заявив уже, що…

 

Симоненко: Так він заявив, але нічого не запропонував.

 

Сирота: …вони готують. Ну, це ж проблема Ющенка, а не наша з вами.

 

Симоненко: А чого ми тоді говоримо, що…

 

Сирота: Друге: блок Юлії Тимошенко пропонує свій проект Конституції і…

 

Симоненко: Його немає.

 

Сирота: Ну, то це ви вже виясните з ними, вони пропонують. І партія Регіонів сьогодні теж активно працює над конституційними проблемами. По суті, 4 політичні сили якщо не висувають, то готові будуть висунути свої проекти Конституції, і в цьому є надзвичайно велика проблема для України.

 

Куликов: Зрозуміло. До центрального мікрофона – кандидат в депутати від Соцпартії України Сергій Червонописький. І після розмови з ним ми задамо запитання дуже важливе, яка всіх нас, я гадаю, цікавить і дасть чітке уявлення про те, хто чого хоче для України і якою він її бачить. А тим часом запитання до вас: в разі, якщо ваша партія не потрапляє до парламенту, ви будете іти до суду? Чи ви уже – так само, як комуністи, – готові сьогодні до суду?

 

Червонописький: Ну що ж, питання цікаве, от, але я хотів би перед початком питання одну невеличку репліку. Тут тільки що відбулась така коротка дискусія щодо демократичні, недемократичні. Мені, чесно кажучи, хотілось би порадити В’ячеславу Кириленко такий от цікавий момент. Після 26-го травня, коли президент дав наказ військам іти на Київ, я б, мабуть, з того моменту свою політичну силу перейменував би в партію або блок імені Августа Піночета чи щось таке, але не демократичну.

 

Куликов: Так, а тепер відповідь на запитання.

 

Червонописький: А тепер відповідь. Наша політична сила готова діяти в рамках закону, Конституції, і ми діяли, і будемо діяти.

 

Куликов: Себто суд буде, чи суду не буде?

 

Червонописький: Якщо будуть порушення, то ми будемо діяти в рамках закону.

 

Куликов: Зрозуміло. Тоді запитання вам таке, яке ми потім, очевидно, будемо задавати багатьом: вибори пройдуть, голосування відбудеться – закінчиться криза політична в Україні чи не закінчиться?

 

Червонописький: Я скажу, мені особисто дуже хотілось би, щоб криза закінчилась, щоб Україна мала можливість спокійно будувати життя, ростити дітей, навчати їх і сміливо дивитись в майбутнє.

 

Куликов: Дякую Сергію Червонопиському.

 

Червонописький: Але…

 

 

Червонописький: Але! Я ж не закінчив. Але що ми бачимо зараз?! Ви, мабуть, чули, чи не чули, ми сьогодні зробили прес-конференцію в УНІАНі і побачили – ну власне, тому що побачили, – побачили документи, про які я сказав, що я не хотів би, щоб ці документи були справжніми. Я хотів би, щоб це була фальшивка. Але це знову підготовка до 26-го травня, знову підготовка до вводу військ…

 

Куликов: Зрозуміло.

 

Червонописький: …і це мене і нашу політичну дуже і дуже непокоїть.

 

Куликов: Володимир Яворівський.

 

Яворівський: В мене до вас таке запитання. Я не бачив, не можу твердити, що президент видавав там указ військам внутрішнім, але я і всі українці бачили, що міністр внутрішніх справ, який представляє вашу політичну силу, взяв ОМОН і вів її, і привів її на генеральну прокуратуру, яку охороняє державна служба охорони. Ви собі можете уявити на одну мить, якби служба державної охорони виконала свій обов’язок і почала стріляти?

 

Червонописький: Перш за все, Володимир, я хочу… хочу… хочу вам «напомнити», що в нас в Україні вже давно не ОМОН, а «Беркут».

 

Яворівський: Я вибачаюсь. Вибачаюсь! В нас сьогодні вечір вибачень, так що я…

 

Червонописький: Да… Я вас теж вибачаю.

 

Куликов: Це зрозуміло. І я хочу поставити те саме запитання, яке уже ставив Сергію Червонопиському, всім політикам – і не тільки політикам, – які є і залі. З місця будете відповідати. Інна Богословська, криза після виборів закінчиться чи ні?

 

Богословська: Криза може закінчиться, якщо "Наша Україна" і президент особисто не будуть більше реагувати на провокації з боку БЮТу і зможуть об’єднатися заради України з іншими політичними силами.

 

Куликов: Людмила Супрун.

 

Супрун: Я впевнена, що якщо будуть обрані ті самі політичні сили, то криза не тільки не закінчиться, вона ще й поглибиться. І сьогодні ви задали прекрасне запитання: якою всі політики бачать Україну після виборів, чи здатні політики об’єднати цю Україну? І, на жаль, відповіді на таке запитання практично не прозвучало. А хотілось би якраз запропонувати той варіант, який насправді об’єднає Україну. Я, працюючи в бюджетному комітеті, знаю, як знайти 226 голосів, – це можна зробити тільки одним шляхом: якщо будуть розглядатися не політичні питання, а перш за все ті питання, якими вирішуються всі проблеми громадян України.

 

Куликов: Зрозуміло! Час невблаганний! В’ячеславе Кириленко.

 

Кириленко: Криза, безумовно, після виборів закінчиться, якщо президент Ющенко вперше за два роки отримає стійку президентську більшість у парламенті, в основі якої буде "Наша Україна – Народна Самооборона" і новий уряд займеться не тим, чим займався Янукович, а займеться простими людськими питаннями: робота, зарплата, пенсії, стипендії, зменшення податків наведення порядку в судах – життя людей – тоді криза завершиться.

 

Куликов: Петро Симоненко.

 

Симоненко: Ми побачили, що Кириленко вже не соромлячись дав відповідь, що ні. Бо вони намагаються використати досвід свого друга Саакашвілі. Він вже практично ввів диктатуру сьогодні в країні. І я якраз відповідаю за свої слова, бо він сказав: мене не цікавить, як проголосує народ України, нас цікавить… тільки тоді криза закінчиться, коли Ющенко отримає "помаранчеву" більшість у Верховній Раді…

 

Кириленко: (сміється). Я так не говорив. Це взагалі…

 

Симоненко: Таким чином відверто заявляє, що…

 

Кириленко: Чистий комунізм! Я так не говорив.

 

Симоненко: …вибір народу України їх не цікавить…

 

Кириленко: Чистий комунізм!

 

Симоненко: А якщо не буде такий вибір, як він зараз казав, то тоді вони далі продовжать кризу, яку розпочали. І таким чином…

 

Куликов: Зрозуміло.

 

Симоненко: …вони нові випробування сьогодні будуть гарантувати.

 

Куликов: Зрозуміло, нагадую запитання, яке було: чи після виборів…

 

Кириленко: Я хочу закликати український народ не голосувати за комуністів, бо вони кажуть неправду. Не голосуйте за комуністів!

 

Куликов: Чи після виборів…

 

Симоненко: Я повторив ваші слова: що ви заявили, що вас не цікавить вибір народу. Ви сказали, що криза закінчиться тільки тоді, коли президент Ющенко отримає "помаранчеву" більшість, – що це за розмова?

 

Кириленко: 80 років говорите неправду…

 

Куликов: До кінця агітації залишилося 14 хвилин, і ми бачимо, як… Так! Запитання повторюю: після виборів закінчиться чи не закінчиться криза в Україні? Віталій Портников, стисло, як ви це вмієте.

 

Портников: Чому я? (сміється).

 

Куликов: Зрозуміло, риторична відповідь.

 

Портников: Я не політик… Я можу відповісти, тільки коли я не політик.

 

Куликов: Я сказав «не тільки політики» – дайте йому мікрофон! Чи в нього є мікрофон?

 

Портников: В мене є мікрофон. Мені здається, що В’ячеслав Кириленко дав чітку відповідь на це запитання. Я не буду його… цю відповідь перекручувати, але я скажу, що доки не буде гармонії між гілками влади в Україні: між президентом, парламентом і урядом, – українська політична криза буде продовжуватися! От і все!

 

Куликов: Володимир Яворівський.

 

Яворівський: Я переконаний, що для кризи просто немає оперативного простору. Ми, блок Юлії Тимошенко і "Наша Україна", чітко заявили: «Якщо ми, не дай Господи… не дай Господи!.. не дай Господи, раптом опинимося в опозиції, ми будемо в опозиції». Через те хай заявиться саме партія Регіонів. Я переконаний, що вперше у Верховній Раді – я підкреслюю: вперше – за 16 років у Верховній Раді буде патріотична проукраїнська більшість. Це є реально, через те для кризи я не бачу жодних перспектив.

 

Куликов: Микола Онищук, Юрій Макаренко. Мірошниченко : Перепрошую…

 

Супрун: Ну, я думаю, що партія Регіонів докладе всіх зусиль, щоб криза припинилася. Ми про це говорили, і ми робили все для того, щоб не спонукати розгортання кризи. Ми пішли назустріч нашим опонентам для того, щоб не спровокувати громадянського конфлікту. І я переконаний, що партія Регіонів готова сформувати уряд, партія Регіонів готова взяти на себе відповідальність, партія Регіонів готова бути тією силою, яка об’єднає погляди і опозиції, до якої збирається пан Яворівський, і тієї більшості, яку ми утворимо. Дякую.

 

Куликов: Пане Онищук, відповідь: після виборів криза закінчиться чи вона поглибиться?

 

Онищук: Політичні партії, які прийдуть до парламенту, мають визнати і підкоритися волі народу, якими б результати виборів не були. Ми не маємо намірів оскаржувати виборів. Ми визнаємо їх і будемо працювати: якщо ми будемо мати більшість у парламенті разом з фракцією БЮТ – в якості пропрезидентської більшості, якщо ні – що малоімовірно – ми будемо працювати в опозиції.

 

Куликов: Михайло Сирота.

 

Сирота: На жаль, жодна із причин, яка призвела до розпуску парламенту 5-го скликання, не тільки не вирішена, а навіть і не названа. І ці всі причини досить деструктивно будуть продовжувати діяти. На жаль, це не залежить від політиків на сьогоднішній день, але криза буде, навпаки, посилюватися і розгортатися. Але, можливо, в цьому є позитив, бо ті сили, які не справляться з цією кризою, зійдуть з політичної арени, і на їх місце прийдуть більш прагматичні сили, про які говорив пан Портніков.

 

Куликов: Зрозуміло. І Олександр Турчинов. Криза після виборів закінчиться, триватиме?

 

Турчинов: Ви знаєте, криза, на жаль, має причиною саме бруд свідомості і злоба в серцях, тому давайте очистимо наші серця від злоби і від бруду свідомості – і кризу ми разом всі подолаємо. І саме дострокові вибори для цього і проводяться.

 

Куликов: Пане Портніков, дуже стисло: чому ви такі раді, веселі, і смієтеся? З чого?

 

Портников: Тому що я відчув себе паном Кириленком. Ну от буквально на дві хвилини. З точки зору перекручування цитат. Дві хвилини манії величі!

 

Куликов: Майя Шахова… Стисло відповідь на запитання: після виборів криза закінчиться чи ні? Стисло!

 

Шахова: Я сказала, что я реалист, да. Я оптимистично смотрю на наше развитие как целостной личности, как государства, но я пессимистично смотрю на то, что будет после выборов. Есть такая хорошая притча Соломона…

 

Куликов: Но всё-таки кризис закончится или нет?

 

 

Куликов: Кризис не закончится?..

 

Шахова: Не закончится. Увы. Есть такая хорошая притча.

 

Куликов: Тільки стисло. Кратко!

 

Шахова: Очень кратко, да! Как-то пришли к Соломону женщины: стали спорить, кто больше любит ребёнка, и стали – каждая мама… тянули этого ребёнка в разные стороны. Хотя ребёнку было очень больно. И тогда сказал он: «Я сейчас разрублю этого ребёнка пополам, и каждый получит свою половину». Вот та мать, которая была настоящей, и отпустила этого ребёнка. Всё, что я могу сказать.

 

Куликов: Зрозуміло. В ефірі «Свобода слова». Зараз рекламна пауза.

 

 

Куликов: В ефірі програма “Свобода слова”, яку також у прямому ефірі транслює радіо “Ера ФМ”. І впродовж програми ви, глядачі, визначали... реагували на те, що говорилося у студії. Зараз ми готові показати вам, усім глядачам і учасникам дискусії, які моменти найбільше об’єднали аудиторію або де була найактивніша реакція аудиторії. Отже, перше об’єднання.

 

Івшина: Тепер ми готові більше вибирати, але вибір став ще менший. І в чому ж причина, що вибори в нас все краще і краще, а парламенти все гірші і гірші?

 

Куликов: Слова Лариси Івшиної. Це було об’єднання песимістів і оптимістів. Друге об’єднання?..

 

Фісталь: Вот когда каждый в отдельности замечательный человек, умные, талантливые, продвинутые люди... Но когда они собираются вместе – вот тогда...

 

Куликов: Так, может, им всем уже запретить идти в парламент?

 

Фісталь: Нет. Молодых оставим.

 

Куликов: Слова Еміля Фісталя. І третє об’єднання?..

 

Сирота: Основна проблема України – це проблема не... порушеної Конституції. І потрібно це виправляти. Не виправивши конституційних помилок, ми не вийдемо з політичної і парламентської кризи.

 

Куликов: Михайло Сирота. Також об’єднання аудиторії. І зараз ми хочемо поставити аудиторії, тим глядачам ста, які є в аудиторії “Свободи слова”, яких відібрала незалежна соціологічна служба, запитання “Готові ви голосувати чи ні?”. Ті, хто вважає, що вони будуть голосувати, піти на вибори, тисніть на кнопку один. Ті, хто вважають, що ні, вони не будуть голосувати, йти на вибори, тисніть на кнопку два. Голосуйте, а результати будуть на екрані... (голосування)... Все. Отже, 91 відсоток тих, хто присутній в аудиторії, будуть готові голосувати 30-го вересня, 9 відсотків не будуть голосувати 30-го вересня. Ми прощаємося з вами до неділі, до 22-ї години, коли на ICTV буде виборчий марафон. “АйСіТіВі”-телеканал замовив два екзит-поли. І наші глядачі будуть першими, хто дізнається про їхні результати, які зазвичай дуже точно відповідають результатам голосування. Ми дякуємо магазину “Клесік Клаб” за допомогу в підготовці ефіру. На все добре. З вами була “Свобода слова”.

 

Станограму взято з офіційного сайту програми.