Як американське телебачення стало тим, чим воно є зараз, Частина третя: ТБ не б”є руку, що годує!

9 Квітня 2002
854
9 Квітня 2002
11:10

Як американське телебачення стало тим, чим воно є зараз, Частина третя: ТБ не б”є руку, що годує!

854
Багато списів зламано щодо того – чи повинна телепродукція намагатися завоювати найвищі рейтинги? Багато списів зламано щодо того – чи повинна телепродукція намагатися завоювати найвищі рейтинги? Одні кажуть – глядач втрачає доступ до важливої інформації, бо канали дають тільки “гаряче”, інші кажуть, що телебачення просто не в змозі розвиватися без конкуренції. До вашої уваги третя і остання частина спеціального огляду, опублікованого на американському Інтернет-сайті TVrundown.
Як американське телебачення стало тим, чим воно є зараз, Частина третя: ТБ не б”є руку, що годує!
com, де критики намагалися з”ясувати, як телебачення США за останні 20 років стало тим, чим є зараз.

Ні для кого не секрет, що телевізійні станції в Сполучених Штатах дуже залежать від такого роду людей, яких називають інформаторами. Станції змушені шукати виходи на різноманітні джерела, оскільки не можуть дозволити собі утримувати значну кількість репортерів, які б займалися пошуком новин. Якщо людина працює в державній установі, органі влади, приватному бізнесі, у неї завжди є приводи для критики свого місця роботи. Іноді данні інформаторів придатні для репортажів, іноді - ні. Тільки публічні станції можуть не залежати від інформаторів і рекламодавців. Практично станція ніколи навіть не намагається зробити критичний репортаж про рекламодавця. Більше того, якщо важко проігнорувати скандал, станція випустить в ефір короткий і нейтральний репортаж і не змушуватиме репортера допитувати дійових осіб.

Новини для американських споживачів мають своє місце у випусках після повідомлень на теми бізнесу і урядових справ. Багато станцій мають у своєму штаті спеціальні групи журналістів популярних "дієвих новин” (action news), які регулярно роблять репортажі на захист споживачів під девізом “Ми на вашому боці!”. Такий елемент новинного мовлення на сучасному американському телебаченні також винайдений рейтинговими консультантами. Споживацькі новини створені в Америці для культивування в суспільстві доброї волі, відчуття, що масс-медіа і, зокрема, телебачення опікується їхніми побутовими проблемами. Станції приймають телефонні скарги і листи від глядачів, які звертають увагу журналістів на установи і компанії, що порушили їхні права. Штатні працівники телестанцій або групи добровольців від споживацьких організацій спрямовують листи до уповноваженого з прав людини. Навіть якщо компанія чи установа не порушила законів і прав споживача, вона намагається одразу ж врегулювати суперечку безпосередньо з тим, хто скаржиться, оскільки репортажі і звернення телестанцій можуть мати неабиякий резонанс.

Репортер, що займається захистом прав споживачів, обирає найцікавіший конфлікт і кожного тижня готує спецрепортаж про те, як він стався і був врегульований. Часто він бере інтерв”ю у скривдженого споживача, потім штурмує його кривдників, щоб змусити їх відповідати на телекамеру. Виняток є тільки тоді, коли мова йде про одного з рекламодавців. Досі в Америці переважна кількість скарг надходить на посередників з продажу автомобілів, проте ці скарги так і не доходять до ефіру, адже автоділери розміщують на телебаченні багато реклами. Останнє легко критикує невеликі мережі магазинів і урядові установи, деякі банки, страхові компанії, виробників напоїв і ресторани швидкої їжі, бо, як правило, воно зовсім не залежить від їхньої реклами.

Мусить бути зрозумілим, що бізнесмени витрачають значну кількість грошей на рекламу і створення позитивного іміджу. І вони будуть незадоволені, якщо станція, якій платять за виготовлення і розміщення реклами, використає кілька хвилин ефіру для дискредитації усіх цих зусиль. Коли якийсь кмітливий американський репортер знаходить новину, яка негативно характеризує рекламодавця, а той дізнається про виробництво критичного репортажу, у кабінеті рекламного менеджера телестанції миттєво лунає телефонний дзвінок. Своє невдоволення рекламодавець висловлює також і керівникові служби новин, внаслідок чого критичний репортаж або скорочується і нейтралізується, або знімається з ефіру. Сюжет називають "не новинним", несуттєвим і знищують. Два подібних інциденти на телестанціях Середнього Заходу США кілька років тому яскраво продемонстрували, що буває, коли тележурналісти порушують це неписане правило. В одному випадку, відчайдушний репортер розповів про секретну домовленість одного автоділера з одним банком про розміщення кредитів на купівлю авто винятково у цій фінансовій установі. Повністю завершене журналістське розслідування було знищене після того, як автоділер пригрозив телестанції забрати свою рекламу. У іншому випадку знімальна група однієї з телестанцій в невеликому місті зробила інспекційний рейд зі санітарами по кухнях місцевих ресторанів. Телевізійники відзняли і показали в ефірі серію критичних репортажів, де були зйомки сміття, брудних підлог, столів та інших антисанітарних умов. Серія різко змінила рейтинг популярних ресторанів, мала значний резонанс серед мешканців міста, а журналіста запросили на престижну роботу на телебачення міста Даллас. Але від того критичного репортажу постраждала сама невелика станція. Асоціація місцевих ресторанів оголосила їй десятирічний (!) бойкот на рекламу. Але більшість регіональних телекомпаній, що працюють на малих ринках не можуть собі дозволити заплатити таку ціну.

Оскільки пожежі і кримінал заповнюють більшість часу у вечірніх інформаційних передачах, журналістські команди уважно прислухаються до публічних служб. Через це станції надто часто не звертають уваги на невдоволення діями поліції. Адже, якщо вони критикуватимуть поліцейських, то автоматично втратять важливі зв”язки. Американські оперативники це чудово розуміють, дозволяють собі грубо відповідати на щогодинні дзвінки журналістів, взагалі відмовляти чи давати новини тільки тим, хто їм більш до вподоби. А до вподоби їм ті журналісти, хто стоїть на їхньому боці. І окремі журналісти згодні на таке співробітництво з правоохоронцями і надзвичайними службами, тому що натомість отримують доступ до найсвіжіших данних і сенсацій.

Насправді співробітництво поліції і телерепортерів в Америці значно ширше, ніж було зазначено вище, бо останнім кожен день потрібні коментарі правоохоронців. Поліцейські щодня мають кримінальні данні і завжди можуть попередити журналістів - коли і в якому місці повинні бути телекамери, щоб відзняти сенсаційну сцену чи отримати важливий коментар. Натомість телевізійники видають в ефір заяви поліцейських керівників.

Якщо станція покаже репортаж про насильство чи протиправні дії з боку поліцейських, вона швидко виявить, що вже позбавлена щоденного інформування про кримінальні події і місця зйомок. Усі данні будуть у конкуруючих станцій, які зроблять свої репортажі. Тому станції просто не зроблять репортажу, наприклад, про пожежного, який не захотів гасити пожежу. Цей стан справ інколи викликає у багатьох американських репортерів разюче бажання помститися поліції і пожежним і оголосити їм інформаційну війну, адже телебачення і суспільство виявляється позбавленим актуальних репортажів.

Спортивні коментатори в Америці теж потерпають від подібного стану речей. Як тільки вони передадуть критичний репортаж про місцеву команду чи окремого спортсмена, який, наприклад, побив людину, журналісти одразу будуть позбавлені доступу до будь-яких інтерв”ю з багатьма спортсменами. Тому за винятком спекуляцій щодо того, хто вийде на поле у черговому матчі, спортивні коментатори позбавлені можливості розповідати про життя місцевих команд. Вибіркова мовчанка дозволяє підтримувати гарні стосунки з клубами, які дозволяють станціям транслювати спортивні змагання. Усе вищенаведене демонструє, що в американських телеканалів є дуже велика необхідність підтримувати теплі й тісні контакти з основними публічними установами, від яких залежить наповнення випусків новин.

Теми нечесної конкуренції у бізнесі чи корупції серед чиновників користуються величезною популярністю у глядачів, але тільки не в чиновників і бізнесменів. Станції докладають чималих зусиль, щоб запевнити глядачів, що їхні журналісти обстоюють публічні інтереси і вони відслідковують усе негативне і протизаконне. Але разом з тим телестанції Америки мають негласні заборони на те, про що можна розповідати. Станції постійно стоять перед дилеммою - треба мати незалежні журналістські відділи, але інколи це дуже дорогого коштує. Американські журналісти і продюсери намагаються ніколи не розголошувати підкилимні альянси з бізнесменами, поліцією, пожежними і владою. Вони розуміють загрози на тісному конкурентному ринку. Єдине слід завжди тримати в голові – телевізійні станції є бізнес-підприємствами, а кредити в Америці не дешеві, тому станціям треба, щоб утримання їхніх служб щоденних новин в жодному разі не коштувало надто дорого.

Американські Детектор медіа стверджують, що публіці легко зрозуміти, чи має станція з кимось неофіційний альянс. Варто лише звернути увагу на репортажі, які у більшій мірі позитивні щодо якогось можновладця чи установи, і в меншій мірі є об”єктивним відображенням ситуації. Варто американському глядачеві відчути, що репортаж не є новинним, а являє собою головним чином приховану рекламу урядовця чи бізнесмена, як одразу виникнуть підозри, що служба новин окремого телеканалу принесла в жертву декларовану об”єктивність заради власних бізнес-інтересів.

Якщо поліцейські міста відомі тим, що вони працюють погано, а улюблена місцева телестанція про це не розказує, можливо, варто більше не дивитися цей телеканал. Якщо ж усі телевізійні станції окремого регіону уникають подібних репортажів, це, на жаль, означає, що цей регіон “дуже несприятливий для журналістів”. Це дуже погано для більшості елементів суспільства, якому потрібно, щоб на нього спрямували, принаймні, трохи телевізійного світла. Це потрібно для, так би мовити, суспільної дезинфекції! Також електронним ЗМІ потрібно пролити, принаймні, трохи світла на самих себе і відверто обговорити власні проблеми у випадках, коли вони втрачають репутацію. Але, на жаль, годі сподіватися, що електронні ЗМІ в Америці повернуть об”єктиви телекамер один на одного. Тим більше вони, здається, ніколи не повернуть їх на самих себе.

Читайте також:

Як телебачення в Америці стало тим, чим є зараз. Частина друга: “Не зашкодь!”

Як американське телебачення стало тим, чим воно є зараз
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
за матеріалами сайту TVrundown,com
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
854
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду