Акція «Детектор медіа»–2: «Українські медіа: нові перспективи чи старі перестороги?», Ігор Слісаренко: «Змінювати треба передусім не ЗМІ, а країну»

14 Травня 2002
796
14 Травня 2002
10:02

Акція «Детектор медіа»–2: «Українські медіа: нові перспективи чи старі перестороги?», Ігор Слісаренко: «Змінювати треба передусім не ЗМІ, а країну»

796
“Детектор медіа” звернулась до відомих вітчизняних експертів у сфері журналістики та політології з проханням відповісти на кілька наших запитань щодо ролі ЗМІ у подальших політичних та суспільних процесах України
Акція «Детектор медіа»–2: «Українські медіа: нові перспективи чи старі перестороги?», Ігор Слісаренко: «Змінювати треба передусім не ЗМІ, а країну»
Сьогодні ми завершуємо акцію. “Детектор медіа” звернулась до відомих вітчизняних експертів у сфері журналістики та політології з проханням відповісти на кілька наших запитань щодо ролі ЗМІ у подальших політичних та суспільних процесах України.

Сьогодні ми завершуємо акцію. Зі всіма висловленими думками та прогнозами наші читачі можуть ознайомитися через систему гіперпосилань. Сподіваємось, дискусія була плідною не тільки з точки зору ознайомлення з думками фахівців ширшого загалу. А й з точки зору громадського впливу на рішення, які приймаються і будуть прийматися в менеджерських, владних та політичних кабінетах стосовно подальшої долі ЗМІ та їх взаємовідносин з суспільством в Україні.

Ігор Слісаренко, ведучий(1+1), віце-президент МАУП

- Як ви вважаєте, які висновки українські ЗМІ зроблять (вже зробили) після минулих виборів?

- А хіба ми після виборів прокинулися вже в іншій країні? Та сама влада – авторитарна. Я не помічаю зараз якихось змін у ЗМІ: ті ж господарі, замовники, ті ж самі правила гри.

- Який є шанс на те, що 1)державні 2) приватні ЗМІ, що знаходяться у власності фінансово-політичного капіталу, змінять стиль свого спілкування з виборцем, читачем? Як ви собі уявляєте можливий новий стиль спілкування з читачем цих видань та телеканалів? Чи, можливо, нічого змінювати не треба?

- Ні, шанси жалюгідні. Державні ЗМІ завжди і всюди є урядовим рупором: як в Україні, так і в Африці. Я завжди це ілюструю прикладом програми новин на державному телебаченні Кенії. Єдина відмінність із нашим – це англійська мова викладу, а так навіть стилістика і вирази облич ведучих тотожні. Залишається лише варіювати “президент Деніел арап Мої” на “президент Леонід Данилович Кучма”.

Приватні мас-медіа діяли і діють всупереч здоровому глузду і правилам здорового бізнесу. Заради отримання прибутку вони мали б задовольняти потреби аудиторії (зайве говорити, що інформація сьогодні вельми прибутковий товар). Натомість, вони задовольняють амбіції та інтереси вкрай мізерного числа “тлустих котів”.

Змінювати треба, передусім, не ЗМІ, а країну.

- А які висновки з виборної медіа-кампанії зробить опозиція, блок “Наша Україна” та ЗМІ, які ними безпосередньо або опосередковано контролюються ? Що буде закладено в основу їх майбутньої виборчої президентської кампанії щодо медіа? Які концепції? Реальні справи? Принципи? Чи будуть і перші, і другі, і треті істотно відрізнятися від поведінки державних ЗМІ та ЗМІ, вплив на які мають інші політико-фінансові угруповування?

- Опозиція, блок “Наша Україна” є настільки різношерстними, що, гадаю, кожний індивідум там зробив свої власні висновки. А які мас-медіа ви маєте на увазі, коли говорите про контрольованість “Нашою Україною”? До честі Віктора Ющенка зазначу, що саме його уряд і він особисто був абсолютно беззахисним перед мас-медіа. Тобто, уряд Ющенка першим показав приклад такої “демократичної беззахисності”. Хоча тут від природного для ЗМІ пошуку негативу на політиків слід відокремити кампанію шельмування, яку вели передусім державне та партійно-олігархічне телебачення. Саботаж його власної прес-служби був вражаючим – втім, я про це написав цілий розділ у своїй книжці “Паблік рилейшнз у системі комунікації та управління”.

Головним уроком минулої кампанії для всіх має стати усвідомлення, що тотальний контроль над ЗМІ зовсім не є запорукою успіху. Приклад есдеків зайвих коментарів не потребує. Варто уважніше поглянути на разючий успіх у Франції Жана-Марі Ле Пена, роками демонізованого і шельмованого мейнстрімовськими медіа. Це ще одна аксіома – справи завжди гучніші за слова.

- Які шанси на заснування має нова українська газета нового типу, не опозиційна і не провластна, а плюралистична?

- Поки що надії на це примарні. Потрібні нормальні умови для нормального газетного (або телевізійного, або радійного) бізнесу, де головною метою власника є отримання прибутку через всебічне задоволення інформаційних потреб аудиторії (а не, знову ж таки, “головного читача країни”) – business as usual. І коли власник зможе за прикладом сімейства, що контролює американську “Нью-Йорк Таймс”, сказати у відповідь на прохання зустрічі із президентом країни: “А якого дідька йому від мене щось треба?!”. Втім, треба віддати належне сьогоднішнім виданням, які хоч якось намагаються зберегти обличчя. Днями на очі потрапила архівна замітка десь 95-го року про святкування ювілею “Україною молодою” – там описувалося, як Павло Лазаренко та Дмитро Табачник дарували редакції подарунки і в тостах каламбурили, щоб “УМ” стала “умницею”. Цю саркастичну замітку надрукували “Киевские Ведомости”. Що таке сьогодні “КВ” – самі знаєте. А от той факт, що “УМ” “умницею” не стала, заслуговує на добре слово.

- Ваш прогноз щодо майбутнього керівництва комітетом ВР з питань свободи слова та інформації?

- Не маю бажання впадати в міркування, хто б на цій посаді був “кібальчиш”, а хто “плохиш”. Сподіваюся, правда, що уже згадуваний в «Детектор медіа» претендент Микола Томенко був би “кібальчишем”. Питання треба ставити не лише про керівництво комітетом, а вже про сам його склад. Давайте спершу побачимо, хто туди зголоситься.

- До речі, ваша оцінка діяльності комітету попереднього складу?

- На жаль, не можу пригадати бодай якихось позитивних справ, саме справ (навіть в юридичному сенсі цього слова, бо парламент – це ще й контролюючий орган), а не словоблуддя. От кумедні за своєю простотою заяви його керівника запам”яталися…

- Чи буде ініціювати (чи підтримувати ініціативу опозиції) “Наша Україна»” щодо конкретних питань створення Громадського ТБ? Що це можуть бути за кроки?

- Зізнатися, я не знаю, чи є це питання на порядку денному “Нашої України” та опозиції загалом. Щонайменше, про що “НУ” могла б подбати, це те, щоб до процесу створення громадського мовлення ані на гарматний постріл не підпускати таких “гігантів думки”, як пан Драч і йому подібні, які, за гримасою долі, опинилися в списку “НУ”.

- Який шанс існує для фінансування та створення дійсно незалежної Наглядової Ради Громадського ТБ при діючий владі?

- Робота членів Наглядової Ради не повинна матеріально винагороджуватися – це громадська робота, яка приносить лише моральні дивіденди. Зрозуміло, що має фінансуватися з бюджету робота невеликого технічного персоналу.

Справа, як завжди, в людях. Члени Ради мають бути люди твердих переконань і принципів. Ті, хто дійсно переймається суспільними потребами і не шукає власної політичної чи економічної вигоди. Хто вже робить реальну суспільно значущу справу і не залежить від ласки влади. І в разі незгоди може гучно грюкнути дверима. А не розповідати казочки про власне мучеництво, мовляв, як тяжко боротися у ворожому оточенні і які муки сумління від поїдання казених ананасів у шампанському…

Назвати імена? Микола Амосов, Борис Олійник… Особистості, з якими я маю честь працювати в Міжрегіональній академії управління персоналом: Георгій Щокін, Валерій Бебик, Микола Головатий (не забуваймо, саме освітяни стояли у витоків громадського мовлення в Британії та США). На прикрість, чимало наших знаних інтелектуалів, чиї б знання могли послужити цій справі, не можуть похвалитися стійкими принципами – мені за них ніяково, коли за чарочкою вони обурюються, яке нещастя цей президент, а на другий день гопакують перед ним, отримавши “цяцьку”.

- Якою, на ваш погляд, буде позиція нової ВР щодо законодавчих засад створення Нацради? Чи зможе ВР внести поправки у існуючий закон – з тим, щоб мати якийсь вплив на цей орган, адекватний впливу Президента?

- Я категорично проти цього заявленого “впливу” – як з боку ВР, так і з боку президента. Їхня участь має бути зведена лише до призначення високопрофесійних і моральних осіб у цей орган.

- З вашої точки зору, чи стане “холодним душем” для окремих журналістів їхній програш на виборах? Взагалі, чим стали ці вибори не тільки для самих медіа, а й для журналістів? Чи стануть -– можуть стати – вони деяким прологом у нове майбутнє для української журналістики?

- Гадаю, цю порцію “холодного душу” невдахи вже отримали, довідавшись про поразку. Головне, я категорично проти того, щоб оцінювати це як участь журналістів у виборах. Вони пішли в політику і на цей період стали політиками. Якщо хтось у цей період продовжував працювати у пресі, то це вже була не журналістика, а агітація та пропаганда – приклади наводити, гадаю, не варто. І оцінювати їхні успіхи або невдачі тут слід саме як політиків, а не журналістів. Інакше щось дивне вимальовується: скажімо, була людина директором овочевої бази, а потім стала нардепом. Так що, всі комірники України мають ним пишатися або навпаки – в сірка очі позичати? А інший, приміром, ще в радянському виконкомі на розподілі фінських унітазів сидів, так що йому тепер – всіх сантехніків презентувати в сесійній залі? Мене просто смішить ідіотизм тих, хто твердить, що, мовляв, журналісти мусять бути в парламенті, бо, бачте, треба захищати свободу преси. Захищати треба свободу думки, з якої випливає і свобода слова, преси і т.д. І для цього треба не диплом, чи посада в ЗМІ, а, даруйте, знання, переконання і воля.

Читайте також:

Василь Яблонський: “Об’єктивно створення Громадського ТБ найбільше вигідне “Нашій Україні”.

Андрей Рушковский: “Наши журналисты борются только за деньги”

Олег Медведєв: “ Про голову держави газети пишуть як про покійника: або добре, або нічого”

Світлана Конончук: “Для змін у законі про Нацраду парламент повинен спочатку набути впливу, адекватного впливу Президента”

Зураб Аласания: “Проблемы начинаются тогда, когда газета становится мало-мальски влиятельной”

Владимир Фесенко: « …и среди оппозиционных политических деятелей идея «темников» для своих СМИ воспринимается положительно»

Тетяна Метельова: «Правда стала економічно вигідною»

Акція "Детектор медіа"-1:"ЗМІ та вибори"

Станем ли мы страной выученных уроков?

Расстрелянная журналистика

Ігор Слісаренко: «Змінювати треба передусім не ЗМІ, а країну»

Сергій Квіт: “Етична складова професії журналіста має відіграти вирішальну роль”
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
796
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду