“Детектор медіа” звернулась до відомих вітчизняних експертів у сфері журналістики та політології з проханням відповісти на кілька наших запитань щодо ролі ЗМІ у подальших політичних та суспільних процесах України.

Отже, українські медіа: нові перспективи та старі перестороги.

Сергій Квіт, завідувач кафедри національного університету "Києво-Могилянська академія”:

1.Як ви вважаєте, які висновки українські ЗМІ зроблять (вже зробили) після минулих виборів?

- Досьогодні ми не можемо вважати, що українські ЗМІ можуть зробити якісь висновки, оскільки ми майже не маємо незалежних мас-медіа. Висновок вони можуть зробити один: загальне падіння довіри до них може перейти якусь критичну межу – тоді їхній професіоналізм дедалі більше падатиме, а українські громадяни орієнтуватимуться на зарубіжні джерела інформації. Це також може призвести до того, що наша інформаційна галузь так і не перетвориться на цивілізований бізнес. Вітчизняні ЗМІ після останніх виборів у переважній більшості не змогли зберегти своє професійне обличчя.

2. Який є шанс на те, що 1)державні 2) приватні ЗМІ, що знаходяться у власності великого фінансово-політичного капіталу, змінять стиль свого спілкування з виборцем, читачем? Як ви собі уявляєте можливий новий стиль спілкування з читачем цих видань та телеканалів? Чи, можливо, нічого змінювати не треба?

- Мені здається, що головне завдання, яке стоїть перед нами сьогодні – це створення незалежних ЗМІ. Оскільки в наших умовах недержавні мас-медіа не обов’язково є незалежними, а часто є й зовсім залежними, приватний власник як такий поки що неспроможний якісно змінити ситуацію на краще. Тому повинен відчуватися тиск професіоналів (журналістів) на бізнесменів (власників), а цього, у свою чергу, повинно домагатися суспільство. У першу чергу, через ті політичні сили, які, не зважаючи на вакханалію плебейства у вітчизняних ЗМІ під час виборів, таки потрапили до Верховної Ради України і незабаром будуть вливати на прийняття рішень. ЗМІ повинні поважати свою аудиторію, а не маніпулювати нею. Етична складова професії журналіста має відіграти вирішальну роль, ми всі повинні усвідомити межу між високою оплачуваністю професіонала і продажністю.

3. А які висновки з виборної медіа-кампанії зробить опозиція, блок “Наша Україна” - та ЗМІ, які ними безпосередньо або опосередковано контролюються ? Що буде закладено в основу їх майбутньої виборчої президентської кампанії щодо медіа? Які концепції? Реальні справи? Принципи? Чи будуть і перші, і другі, і треті істотно відрізнятися від поведінки державних ЗМІ та ЗМІ, вплив на які мають інші політико-фінансові угруповування?

- Головне, що можна очікувати від блоку “Наша Україна” і всіх здорових сил суспільства – це зміна загальних правил гри у суспільстві, у тому числі, тих, які стосуються інформаційної галузі. Звичайно, кожна впливова політична сила у тому числі впливає і на мас-медіа. Однак політичне протистояння повинно мати цивілізований характер. У нас же воно досі відбувається у розрізі: бути чи не бути Україні. Інформаційна галузь сьогодні переважно мобілізована проти національних інтересів держави. Будемо сподіватися на те, що результати майбутніх президентських виборів не призведуть до якихось революційних змін, а просто сприятимуть перетворенню України на нормальну європейську державу.

4. Які шанси на заснування має нова українська газета нового типу, не опозиційна і не провластна, а плюралистична?

- У плюралістичній газеті мають можливість висловити свою аргументовану точку зору представники різних політичних сил, соціальних, національних чи вікових груп. Єдине, на що я хотів би спецально звернути увагу, – такий проект не обов’язково буде здійснений з “центру”. Цілком можливо, що загальнонаціональна газета нового типу виросте з якогось динамічного регіонального видання.

5-6. Ваш прогноз щодо майбутнього керівництва комітетом ВР з питань свободи слова та інформації? До речі, ваша оцінка діяльності комітету попереднього складу?

- Нічого жахливішого від попереднього комітету, яким керував Олександр Зінченко, просто бути не може. Як і агітація на парламентських виборах, яка провадилася його партією. В основу такої “масово-інформаційної” діяльності був покладений принцип “партійної агітації і пропаганди” ленінського зразка. Капіталізм з брутальним більшовицьким мисленням. Хотілося б, щоб новий комітет здійснював свою діяльність у тісному зв’язку з журналістами, науковцями, представниками громадських організацій – і щоб він мав політичну волю до перемін.

7-8. Як ви вважаєте, чи буде ініціювати (чи підтримувати ініціативу опозиції) “Наша Україна ” щодо конкретних питань створення Громадського ТБ? Що це можуть бути за кроки? Який шанс існує для фінансування та створення дійсно незалежної Наглядової Ради Громадського ТБ при діючий владі?

- Громадське телебачення вкрай потрібне Україні. До речі, система громадського мовлення у Великій Британії та Німеччині у критичних ситуаціях показала свою більшу спроможність підтримувати ідеї свободи слова, ніж, скажімо, суто ринкова система США. Тим більше значення громадське мовлення може відіграти в сучасній Україні, з нашими рецидивами тоталітарної спадщини, сполученими з “диким” капіталізмом, описаним у романах Еміля Золя. При діючій владі запровадження системи такого мовлення є неможливим. Особливо з огляду на вкрай небезпечну ідею зробити основою цього мовлення Перший національний канал телебачення. Наша влада досі не втямила, що свобода слова, свобода медіа не можуть загрожувати національній безпеці – вони є основою безпеки будь-якої цивілізованої держави. У зв’язку з цим незрозуміло, чому досі офіційно не визначені пріоритети національної безпеки. Мабуть, влада думає, що нашому народу і державі корисно все те, що корисно існуючій владній системі. Це велика помилка. Думаю, що ми перебуваємо на порозі значних політичних та економічних перетворень.

9. Якою, на ваш погляд, буде позиція нової ВР щодо законодавчих засад створення Нацради? Чи зможе ВР внести поправки у існуючий закон – з тим, щоб мати якийсь вплив на цей орган, адекватний впливу Президента?

- Нацрада є аномальним для наших умов, хоч і конституційним органом. На жаль, мені здається, що на його діяльність ближнім часом нікому суттєво вплинути не вдасться. Насамперед треба, щоб було зрозуміло: чиї інтереси Нацрада відстоює? Навряд чи громадські.

10. З вашої точки зору, чи стане “холодним душем” для окремих журналістів їхній програш на виборах? Взагалі, чим стали ці вибори не тільки для самих медіа, а й для журналістів? Чи стануть -– можуть стати – вони деяким прологом у нове майбутнє для української журналістики?

- Як би там не було, але невдовзі ми все сильніше будемо чути голос незалежно мислячих журналістів, для яких питання професійної етики не є порожнім звуком. Можливо, комусь це здається наївним романтизмом, як можливість моральної політики, але я впевнений – саме це є прологом у майбутнє української журналістики.

Читайте також:

Василь Яблонський: “Об’єктивно створення Громадського ТБ найбільше вигідне “Нашій Україні”.

Андрей Рушковский: “Наши журналисты борются только за деньги”

Олег Медведєв: “ Про голову держави газети пишуть як про покійника: або добре, або нічого”

Світлана Конончук: “Для змін у законі про Нацраду парламент повинен спочатку набути впливу, адекватного впливу Президента”

Зураб Аласания: “Проблемы начинаются тогда, когда газета становится мало-мальски влиятельной”

Владимир Фесенко: « …и среди оппозиционных политических деятелей идея «темников» для своих СМИ воспринимается положительно»

Тетяна Метельова: «Правда стала економічно вигідною»

Акція "Детектор медіа"-1:"ЗМІ та вибори"

Станем ли мы страной выученных уроков?

Расстрелянная журналистика

Ігор Слісаренко: «Змінювати треба передусім не ЗМІ, а країну»

Сергій Квіт: “Етична складова професії журналіста має відіграти вирішальну роль”