Запитання "Детектор медіа":, - Уперше за багато років ЗМI США - оплоту демократії - зіткнулися з цензурою i самоцензурою. А чи можливо у воєнний час без цензури? Чи применшує цензура, до якої вдаються в екстремальних ситуаціях, основи демократії

30 Листопада 2001
827
30 Листопада 2001
11:22

Запитання "Детектор медіа":, - Уперше за багато років ЗМI США - оплоту демократії - зіткнулися з цензурою i самоцензурою. А чи можливо у воєнний час без цензури? Чи применшує цензура, до якої вдаються в екстремальних ситуаціях, основи демократії

827
- Відповідають:
Запитання "Детектор медіа":, - Уперше за багато років ЗМI США - оплоту демократії - зіткнулися з цензурою i самоцензурою. А чи можливо у воєнний час без цензури? Чи применшує цензура, до якої вдаються в екстремальних ситуаціях, основи демократії
Іван Лозовий, президент Інституту державності і демократії

Олена Притула, головний редактор «Української правди»

Валерій Калниш, випускаючий редактор ЗНТРК "ТВ-5"(Запоріжжя)

Валерій Іванов, професор, президент Академії української преси Іван Лозовий, президент Інституту державності і демократії:

“Демократія - це поганий спосіб налаштування суспільного ладу, але людство досі не винайшло кращий”

Черчилль

- Після терактів 11 вересня Сполучені Штати зіткнулися з екстремальними умовами неоголошеної війни, цілі якої не зовсім чітко визначені. В цих умовах нагальні потреби, як їх бачать політичні лідери держави, викликають напруження по відношенню до свободи слова.

Наприклад, адміністрація Президента Джорджа Буша проявила занепокоєння, що висвітлювання в ЗМІ виступів Усама бін Ладена чи симпатизуючій йому телекомпанії “Аль-джазіра” можуть дезінформувати суспільство. Така державна політика суперечить принципу свободи слова, що передбачає доступ суспільства до всієї можливої інформації з подальшим вільним вибором кожного громадянина, чому вірити і кому симпатизувати.

Але важко стверджувати, що напруження між державною політикою в час де-факто війни та свободою слова, що виникло в США, помітно зменшує демократичність устрою цієї держави. Знаковими є критичні статті, що з’являються у впливових ЗМІ і в яких ставиться під сумнів “всеохоплююча потреба НЕ подавати ту чи іншу інформацію”. Важко стверджувати, що відсутність у ЗМІ інформації про дислокацію та діяльність американських сухопутних військ в Афганістані ущемляє демократію в США.

Часто з боку людей, що вийшли з соцтабору, виникає непорозуміння з приводу функціонування демократії. Демократія - це не є вирішення проблем суспільства. Це спосіб одночасного врахування максимальної кількості потреб. Між різними потребами виникають і залишаються різного виду суперечності, що налагоджуються відповідно до встановлених правил. Дехто з теоретиків навіть стверджує, що суть демократії полягає виключно в процедурі.

Але це не означає, що демократична система породжує категоричні рішення. Навпаки, в багатьох, якщо не в усіх, випадках, напруження між різними потребами, принципами чи пріоритетами залишаються. Тому в США дехто із ЗМІ вдаватимуться до самоцензури, дехто критикуватиме таке ставлення, дехто буде за війну і дехто проти. Нічого в цьому поганого чи “неправильного” немає. Саме плюралізм думок та висловлювань є основною гарантією того, що пріоритети війни не перетворяться в наступ на демократію в США.

Олена Притула, головний редактор «Української правди»:

- Честно говоря, меня больше беспокоят проблемы нашей страны… Но раз уж вы спрашиваете…

Не только США, но и другие государства антиафганской коалиции приняли ряд решений, которые ущемляют права человека. Мне сложно говорить, насколько это оправданно – у нас, слава Богу нет войны, а американцы сейчас живут фактически в условиях объявленной войны. Получается, что демократия очень уязвима, очень хрупка, если американцы, которые кичатся своей многолетней свободой, пошли на такие беспрецедентные шаги.

Еще. На мой взгляд, полное отсуствие цензуры даже в США – нонсенс. Журналист везде и во всех странах зависит от своих собственников и внешних условий – это ли не самоцензура? Просто там работники пера более свободны в своих выражениях о власти и о проблемах общества.

Сами по себе экстремальные ситуации умаляют основы демократии. А цензура – это лишь следствие.

Валерій Калниш, випускаючий редактор ЗНТРК "ТВ-5"(Запоріжжя):

- Цепные псы демократии поняли, где их место и какова длина их цепи. Именно поняли, потому что в США просто немыслимо государствено-чиновничье давление на средства массовой информации. В конце концов, на это есть специальный закон. Сегодняшняя ситуация в СМИ США достаточно точная копия СССР времен войны 1941-45 гг., во всяком случае, насколько я знаю историю и могу анализировать ситуацию. Те же призывы к благородной войне, точно такое же взывание к гражданскому патриотизму, такие же лаконичные и точно бьющие в цель слоганы. Такое же деление на чужих и своих, пропаганда собственного и клеймение «вражеского» образа жизни.

Без цензуры в военное время можно, но нельзя. Потому что как бы и что бы не говорили, в таких ситуациях именно благодаря ей и пропаганде достигается нужный результат – в данном случае создание образа врага (в лице талибов и новый виток – иракцев) и разжигания благородной ненависти. Хотя если спросить у среднего американца, в чем же заключается разница между «талибом» и «пуштуном» вряд ли он найдется что сказать – в лучшем случае объявит их «афганцами» или «мусульманами». Это к вопросу о качестве цензорской работы.

Наверное, не случайно вопрос звучит прежде всего о правомерности цензуры, то есть, некоего давления извне. Мне кажется именно этого там нет – есть осознание со стороны представителей СМИ, причем вне зависимости от ранга, своей роли в процессе уже не столько информирования о ходе боевых действий, сколько формирования к ним отношения. Образно говоря, американские журналисты, сплотившись в едином порыве, решили пожертвовать частью собственного права на «последнею инстанцию » в пользу государства ради быстрейшего достижения макроцели – «победы над мировым терроризмом».

Удивляет только с какой легкостью они это сделали и на «задворках сознания» возникают два вопроса: 1) а так ли она нужна, эта свобода слова и есть ли в ней необходимость? 2) если верить обещаниям Буша о не скором завершении военной кампании, не закрепится ли в умах не только журналистов, но и простых смертных именно такое, «плавающее» понятие свободы - в данном случае, в СМИ?

Валерій Іванов, професор, президент Академії української преси:

- Питання достатньо складне й неоднозначне. Тому спочатку, як на мій погляд, треба розібратися із дефініціями. Коли ми говоримо про цензуру, то маємо на увазі попередню цензуру. Саме вона заборонена Конституцією України та багатьох інших країн світу. Щодо інших видів цензури: аналізу журналістського матеріалу після того, як він побачив світ, з можливим переслідуванням журналіста та органа комунікації у випадку дійсного чи уявного порушення закону; самоцензури, то вони існують, у тому числі, і в цивілізованих країнах. Причому, наприклад, самоцензура буде існувати завжди, бо журналіст завжди обмежує викладення подій, виходячи з свого виховання, освіти, етичних міркувань тощо.

Щодо нинішньої ситуації у Сполучених Штатах, то це не можна назвати введенням цензури у чистому вигляді. Нагадаю, голова правління CNN Уолтер Ісаксон випустив внутрішнє розпорядження по компанії, в якому закликав співробітників "не надто фокусувати" увагу на втратах серед населення чи руїнах в Афганістані, викликаних військовими діями США. Тут звертає на себе увагу кілька моментів. По-перше, не створено стороннього органу, який би здійснював попередній перегляд телепередач. Взагалі, не йдеться про те, що хтось буде переглядати ці сюжети перед ефіром і цензурувати їх. По-друге, цікавим є той факт, що це розпорядження було передане зарубіжним кореспондентам телекомпанії. У ролі гейткіперів могли б виступити редактори в Атланті. При передачі розпорядження був великий шанс витоку інформації, що і сталося. Причому, хочу звернути увагу, скандал підняла не якась іноземна, а своя, вітчизняна газета The Washington Post. Тобто говорити про введення цензури у друкованих медіа США взагалі не можливо. Досить вірогідною є версія, висловлена деякими спостерігачами, про те, що це розпорядження було створене спеціально для витоку інформації та громадського обурення, що таким чином керівництво CNN намагається уникнути урядового тиску.

Хоча, з іншого боку, очевидним є той факт, що уряд хоче використати можливості медіа для вдалого проведення військової операції. Згадаймо, коли готувалася “Буря в пустелі”, газети та телерадіоканали були заповненні здогадками про час та характер військового втручання союзників. Але дійсність виявилася зовсім іншою. Таким чином, Пентагон давав свідому дезінформацію, щоб дезорієнтувати Ірак. Але навряд чи військові інформували про свої приховані задуми журналістів. Медіа намагалися дати повну картину подій, і, в даному випадку, журналісти були просто використані.

Відверто кажучи, у ситуації, коли роздмухуються розмови про введення в американських медіа цензури, мені вбачається деяка злорадність. От, мовляв, не тільки у нас цензуруються повідомлення медіа, а й в хвалених США. Але тут треба враховувати, що США були й залишаються дійсно демократичною державою з найвищим рівнем розвитку свободи слова. На підтвердження цієї тези хочу навести рішення Верховного Суду США, повідомлення про яке обійшло українські медіа минулого тижня. Нагадаю, що Верховний суд США взяв під захист журналістів, які навмисно публікують відомості, що були отриманні незаконно, але не ними, а іншими особами. Це ще один доказ того, що передусім у США оберігають свободу слова і дозволяють якнайширший спектр публікацій, які становлять громадський інтерес.
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
827
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду