Історія із «кримросійський» від Трампа свідчить про те, що наші журналісти продовжують наступати на граблі. Йдеться про те, що американський таблоїд BuzzFeed надрукував статтю, що в кулуарах Великої сімки президент США заявив, мовляв, Крим є російським, оскільки там люди розмовляють російською мовою. При цьому видання послалося на анонімних дипломатів. Важлива не публікація як така. А те, що воно переводить розмову про те, що відбувається у США в чорно-білий колір — Трамп проросійський чи ні.

Нагадаю: наші ЗМІ з подачі так званих ліберальних ЗМІ у США 2016 року переконали всю Україну в тому, що переможе Гілларі Клінтон. Вона програла. Потім вони носилися з імпічментом Трампу. Імпічмент не оголошено. Мало того, на сьогодні для цього немає жодних підстав.

І тепер ось знову чергова «сенсація». Американська преса підхопила це й жувала кілька днів. А разом із нею й наші ЗМІ відзначилися. Це замість оцінити надійність джерела інформації. Buzz — це дзижчання, feed — годування, себто годувати шумом, плітками, чутками тощо. Це найжовтіше видання, яке має дуже низький рівень довіри серед американців.

Крім того, співавторка статті про Трампа Джулія Іоффе з приходом у 2017 році нової адміністрації до Білого дому надрукувала у Твіттері риторичне запитання, чи Трамп буде трахати власну дочку. Це після того, як стало відомо, що перша леді Меланія Трамп не збиралася переселятися до Білого дому, натомість там поселялася Іванка. Іоффе після цього звільнили з роботи у виданні Politico. Зрозуміло, що репутація в неї вельми підмочена.

BuzzFeed — це той самий таблоїд, який надрукував досьє на Трампа від колишнього британського розвідника Крістофера Стіла. Це досьє було проплачене спершу опонентами Трампа по Республіканській партії, від якої він висувався у президенти, а потім його фінансували демократи. Там розповідалося про якісь витівки Трампа в Москві, про його контакти з російською верхівкою. Але всі розуміли, що досьє несерйозне, бо там не було жодного документа, жодного відкритого джерела. Воно ходило поміж конгресменами. Його не бралися друкувати серйозні видання.

Після публікації досьє у BuzzFeed стався вибух. Усі про це заговорили, про нібито змову Трампа з росіянами. Хоча й нині серйозні видання, згадуючи те досьє, називають його несерйозним. Тим не менше справу свою воно зробило. У США призначили спеціального прокурора Роберта Мюллера, який уже понад рік розслідує гіпотетичну змову Трампа з росіянами. Знайшов багато чого — й відмивання брудних грошей людьми з команди Трампа, і брехню під присягою агентам ФБР, і намагання накопати в росіян компромат на опонентку Трампа Гілларі Клінтон. Є питання етичні питання, є порушення законів. Але досі не оприлюднили жодного факту, який би свідчив про змову Трампа з росіянами не на користь інтересів США.

Тепер повторюється така сама історія. Таблоїд із посиланням на анонімні джерела друкує казна-що. І всі починають обговорювати це. Дуже схоже на політтехнологію. Серйозні видання не друкують пліток, щоб не псувати собі репутацію. Зате охоче обговорюють плітку, якщо вона з’являється в таблоїді і впливає на репутацію політика.

«Хіба він не міг такого сказати?» — питають учасники обговорень на Фейсбуку. Звісно, міг. Ми пам’ятаємо, що під час виборів він казав, мовляв, народ Криму сам захотів приєднатися до Росії. І ці його слова очевидний факт, а не плітка. Так само очевидним є той факт, що після приходу в Білий дім він нічого подібного собі не дозволяв.

Він також міг сказати, що прилетів із Марсу. Або що Гілларі Клінтон спить із Бараком Обамою. Теоретично все може бути. Але журналісти повинні мати докази, наприклад, запис його висловлювання. Мають з'ясувати, в якому контексті це було сказано. І тому подібні речі.

Скажуть: так він же проросійський. Тому це цілком вписується в його уявлення. Мовляв, ця жорстка політика проти Росії, яку здійснюють США, це все не Трамп, а Конгрес, суспільство тощо. А він з усіх сил опирається, але нічого не може вдіяти.

Ще кажуть: це не він усе, а команда. З цим важко не погодитися. Але команду хто добирає? Чи йому руки викручують?

Трамп сам звільнив нібито проросійського голову Держдепу Рекса Тілерсона і призначив на його посаду реального антиросійського яструба Майка Помпео. Трампа ніхто не змушував цього робити. Так само призначив на посаду яструба з яструбів антиросійських і палкого прихильника вступу України до НАТО Джона Болтона. Його ніхто не змушував до цього.

Мало того, до в'їзду в Білий дім він мав шанс продемонструвати свою проросійськість, запросивши в команду Генрі Кісінджера, який носився з ідеєю виведення російських військ із Донбасу в обмін на неформальне визнання Криму російським. Себто компроміс на користь Росії. Кісінджер є важковаговиком політики. Запрошення такої потужної фігури цілком могло би пройти. Тим не менше, Трамп не запросив його. А запросив саме яструбів, антиросійських яструбів.

Можна навести ще цілий ряд фактів, які свідчать аж ніяк не про підтримку Росії. Надання летальної зброї Україні, що раніше блокувалося попередником Трампа Бараком Обамою. Жорстка політична підтримка Києва у стосунках із Москвою в особі спеціального представника Державного департаменту США по Україні Курта Волкера. Тощо.

Звісно, у Трампа до Путіна є якийсь сантимент. Він до певного часу уникав публічної критики Росії й Путіна. Та й тепер робить це неохоче. Його заява про необхідність повернення Путіна до Великої сімки справді шокувала. Чи є це свідченням змови з Москвою?

Тоді в такій змові можна звинуватити кількох попередніх президентів США. Вони теж мали ілюзії про перезавантаження стосунків із Москвою. А Барак Обама почав таке перезавантаження після того, як Росія напала на Грузію й відгризла в неї шматки території. Чим закінчилася така політика — ми знаємо на прикладі окупованого Криму й війни на Донбасі. Обама теж мав змову з Москвою? Можливо, Трамп теж хоче спробувати перезавантажити взаємовідносини з Росією й робить це неоковирно, як і багато чого іншого в міжнародній політиці.

У США йде жорстка й навіть жорстока боротьба між демократами і Трампом. Там застосовуються найрізноманітніші засоби. В тому числі інформаційні кампанії. Питання лише в тому, для чого нам у це все влазити? Українським журналістам слід розбиратися, що й до чого, пояснювати читачам, у чому суть конфлікту. А вони, там часом, повторюють страшилки таблоїдної преси.

До того ж у світі відбуваються процеси значно складніші, ніж чорно-біле, російський — антиросійський. Окремі репліки й діяння політичних діячів мають бути вписані в контекст, а не подаватися вирваними з нього. Тоді постане повна картина, значно складніша, ніж те, що описується тепер.

Фото: Gage Skidmore, Flickr