ПРОЕКТИ
11:00
Середа, 7 Червня 2017

Грузія: державна версія саморегуляції індустрії

«Детектор медіа» продовжує публікувати матеріали спеціального проекту «Саморегуляція і співрегуляція: світовий досвід», започаткованого спільно з НАМ і StarLightMedia. Чергова стаття з запланованого циклу публікацій присвячена аналізу моделі регулювання медіа в Грузії.
Грузія: державна версія саморегуляції індустрії
Грузія: державна версія саморегуляції індустрії

У квітні StarLightMedia, НАМ та «Детектор медіа» розпочали другу частину спецпроекту, мета якої — дослідження переваг та вад систем регулювання медіа в країнах «нової демократії». Раніше ми публікували огляди досвіду Польщі, Болгарії та Естонії.

12 березня 2009 року Національна комісія з комунікацій Грузії, відповідно до Закону Грузії «Про мовлення», затвердила «Кодекс поведінки мовників» (Code of Conduct for Broadcasters). Кодекс встановив професійні принципи та правила щодо виробництва та трансляції програм.

У загальних положеннях кодексу зазначено: «Принципи мовлення є обов’язковими і визначають професійні стандарти, яких повинні дотримуватися мовники у вільній, плюралістичній і демократичній державі. Ці принципи допомагають мовникам встановити і поліпшити правила, етичні норми та професійні стандарти мовлення. Рекомендації також допомагають журналістам, редакторам і мовникам в етичних питаннях, що виникають у відповідності до загальноприйнятих професійних стандартів».

Серед 12 досліджених країн у рамках спецпроекту «Саморегуляція і співрегуляція: світовий досвід» Грузія є першою, де всі етичні, професійні норми та механізми саморегулювання галузі визначено в документі державного регулятора. Відповідно до нього, мовники створюють ради саморегулювання на рівні телеканалу або радіостанції та розглядають скарги у відповідності до Закону «Про мовлення».

Пропонуємо вам ознайомитися зі структурою, ключовими положеннями та особливостями цього документа.

Принципи кодексу: забезпечення неупередженості та точності інформації, свободи слова та вираження думок, професійної свободи журналістів, редакційної незалежності та підзвітності державним органам, внесок у розвиток громадянського суспільства. Забезпечення інтересів усіх соціальних груп, незалежно від їхньої політичної, релігійної, етнічної приналежності та регіонального походження, мови, віку чи статі. Повага до права людей на приватне життя. Створення процедури розгляду скарг у рамках саморегулювання.

Мета кодексу: забезпечити відповідальність мовників за дотримання норм професійної етики та підзвітності перед громадськістю як необхідну умову для захисту етики та людських цінностей, зміцнення соціального консенсусу та сприяння толерантності в демократичному суспільстві.

Саморегулювання і підзвітність

Мовники мають право вибрати ефективний механізм саморегулювання, відповідно до статті 14 Закону Грузії «Про мовлення» та «Кодексу поведінки мовників», який відповідає високим професійним стандартам і забезпечує прозорі й ефективні процедури подання скарг та їхньої обробки й забезпечує своєчасне й обґрунтоване реагування на них. Правила подання скарг із питань, що розглядаються цим кодексом, визначаються законодавством Грузії.

Мовник має щорічно проводити аудит своєї системи саморегулювання і представляти докладну доповідь Комісії, відповідно до Закону Грузії «Про мовлення». Звіт мовника має включати інформацію про кількість отриманих скарг та заяв; рішення, прийняті у зв’язку з ними; умови розгляду скарг; порушення мовником кодексу та положення, що порушувалися неодноразово, і профілактичні заходи, вжиті для усунення цих порушень; заходи, вжиті мовником для підготовки та оновлення кваліфікації своїх співробітників.

Право на оскарження рішень мовників. Рішення мовника щодо скарги може бути оскаржено протягом семи днів у саморегулятивному апеляційному органі, створеному мовником або асоціацією мовників.

Прозоре й неупереджене слухання. Апеляційний орган саморегулювання мовника повинен забезпечити умови, щоб усі зацікавлені сторони були присутніми на розгляді скарги. Рішення щодо скарг та апеляцій повинні мати письмову форму й бути достатньо обґрунтованими. Остаточне рішення має бути розіслано всім зацікавленим сторонам.

Упровадження системи саморегулювання

Система саморегулювання та неупередженої і справедливої обробки скарг, як це передбачено в кодексі, встановлюється суспільними та приватними мовниками протягом шести місяців після того, як кодекс набув чинності.

Власники ліцензій на мовлення повинні надати інформацію про створення системи саморегулювання та неупередженої і справедливої обробки скарг Національній комісії з комунікацій Грузії в терміни, визначені в попередньому пункті.

Нижче наводимо теми, що регулюються Кодексом поведінки мовників Національної комісії з комунікацій Грузії:

  • належна точність інформації (вимоги до забезпечення точності та надійності джерел; необхідність публічного та швидкого виправлення помилок; вимоги до публікації статистичних даних; заборона реконструкції подій та постановок у новинах і політичних передачах);
  • робота з джерелами (ідентифікувати джерело інформації або вказати, що воно є анонімним; враховувати будь-яку можливу зацікавленість або упередженість джерела; намагатися використовувати першоджерела та не довіряти тільки одному джерелу; перевіряти достовірність інформації; при потребі мати письмовий, аудіо- чи відеозапис інформації, отриманої з анонімних джерел; не платити за інформацію, особливо державним службовцям; не розкривати особистої чи комерційної таємниці; не спотворювати слів респондента; не використовувати гумору, іронії та сатири в новинних програмах або чітко пояснити їхній зміст);
  • принцип неупередженості;
  • вимоги щодо новинних програм (політики не можуть бути допущені до участі в програмі як ведучі, інтерв’юєри чи журналісти; мовники не повинні висловлювати свою підтримку будь-якій політичній партії чи групі інтересів; слід відокремлювати факти від думок);
  • вимоги до авторських програм (необхідність забезпечити широкий спектр думок, не перекручувати фактів);
  • справедливе ставлення до учасників програм (факти не можуть бути несправедливими по відношенню до окремих осіб чи організацій; повідомити, якщо зацікавлена особа відмовилася надавати коментар; якщо респонденти вимагають попереднього затвердження питань, на які вони даватимуть відповідь, мовник має сповістити глядача про такі умови запису);
  • висвітлення політичних тем та виборчого процесу (повинні виділяти рівну частку ефірного часу різним суб’єктам виборів, щоб вони могли повідомити виборця про свою кваліфікацію, надавати право виступу політичним опонентам, бути незаангажованими тощо);
  • опитування громадської думки (перевіряти достовірність результатів опитування, методику та неупередженість; не слід використовувати інтерактивні опитування для збору інформації щодо результатів виборів, потрібно повідомляти глядача про можливість похибки тощо);
  • редакційна незалежність (відсутність політичного, фінансового, ідеологічного чи релігійного тиску, необхідність публікувати інформацію про будь-яку спробу втрутитися в редакційну політику мовника, гарантувати журналістам свободу слова та вираження думок, не збирати коштів для політичних партій, повідомляти про наявність конфлікту інтересів);
  • різноманітність, рівність і толерантність (утримання від публікації матеріалів, здатних розпалити ненависть чи нетерпимість за ознакою раси, мови, статі, релігійних переконань, політичних поглядів, етнічного походження, географічного положення або соціального походження);
  • право на приватність (мовники мають забезпечити право фізичних осіб на недоторканість приватного життя);
  • забезпечення конфіденційності (ця стаття має 27 положень; інформація, що описує місце розташування, номер телефону, поштову адресу окремих людей чи будь-які інші особисті контактні дані, може бути розкрита тільки у випадку, якщо це виправдано суспільним інтересом);
  • захист неповнолітніх (мовники не повинні транслювати програми, що можуть погіршити фізичний, психологічний, розумовий або моральний розвиток дітей віком до 18 років; необхідно класифікувати програми за їхньою придатністю до різних вікових груп);
  • сцени сексу, зґвалтування та сексуального насильства (не можуть бути показані з 06:00 і до 24:00);
  • насильство й небезпечна поведінка (сцени насильства або його наслідків, а також опис насильства усний та візуальний повинні бути відповідним чином відредаговані до 23:00, за винятком ситуацій, коли це виправдано контекстом);
  • наркотики, куріння, алкоголь (використання наркотиків, зловживання тютюном і алкоголем не повинні бути представлені в програмах до 23:00);
  • гіпноз, окультизм та паранормальні явища (забороняється використовувати технічні, аудіо- або візуальні методи, щоби впливати на аудиторію без її відома; не транслювати матеріали, що зображують окультизм або паранормальні явища, до 23:00);
  • інші питання щодо захисту неповнолітніх (забезпечити право неповнолітніх на недоторканність приватного життя; захищати анонімність неповнолітніх, підозрюваних, обвинувачених, засуджених, свідків, жертв злочинів, особливо сексуальних злочинів);
  • злочинність та антисоціальна поведінка (мовник не транслюватиме матеріалу, що, ймовірно, заохочує або підбурює до злочину або антисоціальної поведінки; при повідомленні про злочинність та антисоціальну поведінку мовники прагнуть збалансувати свободу вираження з презумпцією невинності та поваги до особистого життя підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, свідка і потерпілого);
  • збройні конфлікти, нещасні випадки, надзвичайні ситуації (при висвітленні збройних конфліктів мовники повинні ідентифікувати джерело інформації, чітко маркувати матеріали та інформацію від третіх осіб. Мовники повинні вживати всіх розумних заходів, щоб не зробити доступною для громадськості інформацію, яка може поставити під загрозу життя заручників, викрадених осіб або осіб, які перебувають під облогою, або підірвати заходи, прийняті для їхнього звільнення);
  • спонсорство (мовники повинні забезпечити, щоб механізми спонсорства були прозорими, спонсорські повідомлення виокремлювались, а редакційний контроль над спонсорованими програмами зберігався, не спотворюючи програму в комерційних цілях);
  • авторське право й суміжні права (мовники повинні діяти згідно з вимогами Закону Грузії «Про авторське право і пов'язані з ним права»);
  • конкурси та призи (мовники повинні гарантувати, що змагання проводяться справедливо і що призи надаються чесно і доречно).

Ще одна особливість документа — найбільша кількість тем для регулювання та визначених норм серед усіх проаналізованих країн. Нагадаємо, що в класичному розумінні саморегулювання — це недержавна організаційна система, що забезпечує відповідальність ЗМІ за свою діяльність не перед державою на підставі закону, а перед суспільством на підставі етичних норм. То чи працює таке «саморегулювання»?

Наразі створені відповідно до кодексу ради саморегулювання мовників у Грузії не працюють ефективно, люди не мають інформації про цей механізм або не хочуть висувати претензії до телевізійних каналів, оскільки вважають, що рада, створена самим мовником, не може справедливо розглядати справу проти нього.

У зв'язку з цим Асоціація регіональних мовників Грузії в рамках 9-місячного проекту DW-Akademie («Удосконалення органів саморегулювання регіональних мовників») створила платформу mediacouncil.ge, мета якої — забезпечувати легкість використання механізмів саморегулювання. Проте основна проблема все ще існує. Через брак інформації частина населення підтримує впровадження правил щодо ЗМІ, які ставлять свободу слова і свободу преси під загрозу. Також у парламенті Грузії планують розробити законопроект щодо регулювання мови ворожнечі та обману не тільки в ЗМІ, але і в інтернеті. Асоціація регіональних мовників зазначає необхідність проведення інформаційних кампаній та проектів із медійної освіти, що залучають активістів та студентів до участі в процесі саморегулювання медіа. Наразі Асоціація регіональних мовників планує розробити і скоригувати спільно з профільними педагогами та професорами навчальний план про медійну етику та саморегулювання.

Проте за такої моделі, яка працює в Грузії, механізм саморегулювання дозволяє телеканалам бути в безпосередньому контакті з незадоволеними глядачами і пояснювати їм, чому тему було висвітлено певним чином, обговорити це, виявити помилки та виправити їх.

Як уже було зазначено вище, Грузинська асоціація регіональних мовників (GARB), яка є партнером організації JRC, реалізувала проект, що зосереджувався на регіональних мовниках. Було проаналізовано діяльність більшості таких рад саморегулювання, було змінено їхню структуру, що дозволило підвищити ефективність. Було створено також Об’єднану раду з саморегулювання, що слугуватиме додатковою гарантією неупередженості в розгляді справ.

Грузинська Хартія журналістської етики

Саморегулювання друкованих та електронних ЗМІ в Грузії відбувається за іншою моделлю. Грузинська Хартія журналістської етики — незалежна спілка журналістів, спрямована на підвищення соціальної відповідальності засобів масової інформації завдяки захисту професійних та етичних стандартів, а також розробці механізмів саморегулювання. Серед членів організації — 137 ЗМІ, що зобов’язалися дотримуватися одинадцяти визначених принципів журналістської етики. Членом союзу може стати будь-яка особа, що займається журналістською діяльністю, розділяє цілі організації та зобов’язується слідувати принципам журналістської етики.

11 принципів Грузинської Хартії журналістської етики

  1. Журналіст повинен поважати істину й право громадськості на достовірну інформацію.
  2. Журналіст не може бути примушений виконувати професійні дії або висловлювати свою думку всупереч його / її переконанням або його / її совісті.
  3. Журналіст повинен спиратися тільки на ті факти, про походження яких він / вона знає. Журналіст не повинен приховувати важливу інформацію або фальсифікувати документи.
  4. Журналіст повинен використовувати тільки чесні методи отримання інформації, фотографій і документів.
  5. Засоби масової інформації зобов'язані виправити недостовірну інформацію, що була опублікована, якщо вона може ввести в оману громадськість.
  6. Журналіст має моральне зобов'язання не розкривати джерело інформації, наданої конфіденційно.
  7. Журналіст повинен усвідомлювати небезпеку поширення дискримінації через ЗМІ. Він повинен зробити все можливе, щоб уникнути сприяння такій дискримінації, заснованій, зокрема, на расі, статі, сексуальній орієнтації, мові, релігії, політичних чи інших переконаннях, а також національному або соціальному походженні.
  8. Журналіст зобов'язаний захищати права дитини. Він має надавати особливого значення інтересам дитини при виконанні своїх професійних обов'язків, не фотографувати і не брати інтерв'ю в дітей віком до 16 років із питань, пов'язаних із їхнім власним благополуччям або благополуччям іншої дитини, якщо тільки він не отримав згоду батьків чи відповідальних за дитину осіб.
  9. Журналісти і ЗМІ повинні чітко бачити відмінність між редакційним змістом і маркетингом, рекламою або авторськими матеріалами.
  10. Журналісти і ЗМІ повинні поважати право на недоторканність приватного життя індивіда, не втручатися в особисте життя, якщо це не виправдано суспільним інтересом.
  11. Журналіст повинен розглядати як серйозні професійні порушення такі пункти:
  • введення в оману (маніпулювання);
  • отримання хабарів, подарунків чи інших заохочень щодо публікації або за її відсутність;
  • плагіат.

Рада Хартії розглядає скарги, подані щодо журналістів, і вирішує, чи мало місце порушення етичного принципу. Грузинська Хартія журналістської етики є членом AIPCE (Альянсу незалежних рад преси Європи). Станом на 2016 рік організація розглянула 105 випадків скарг.

Хартія також розглядає продукцію аудіовізуальних засобів масової інформації, але в багатьох випадках представники мовників навіть не беруть участі в процесі розгляду. До цього слід додати, що рішення Ради Хартії, на відміну від рішень органів саморегулювання мовників, створених за Кодексом поведінки мовників, не є обов'язковими для організацій засобів масової інформації.

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1360
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2017 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop