ПРОЕКТИ
15:55
Середа, 22 Лютого 2017

Між молотом і ковадлом: моніторинг роботи Нацради за серпень-грудень 2016 року

За останні п’ять місяців 2016 року року, із серпня по грудень, Національна рада з питань телебачення і радіомовлення провела 19 засідань, на яких ухвалила 1048 рішень. За сухими цифрами ховається плідна робота, яка не залишає байдужою ні індустрію, ні суспільство, ні політиків
Між молотом і ковадлом: моніторинг роботи Нацради за серпень-грудень 2016 року
Між молотом і ковадлом: моніторинг роботи Нацради за серпень-грудень 2016 року

У цей період Нацрада опинилася між кількох «вогнів» і була змушена балансувати інтереси різних груп впливу. З одного боку – активісти патріотичних громадських рухів в умовах гібридної війни Росії з Україною вимагають швидкої реакції та жорстких дій Нацради щодо найменших проявів «проросійської» редакційної політики медіа. З другого боку – індустрія намагається нейтралізувати та мінімізувати вплив регулятора, щоб виконувати бізнесові й політичні завдання своїх власників, а деякі її представники намагаються використовувати активну громадськість і Нацраду як інструмент боротьби з конкурентами. З третього боку – влада, яка призначила Нацраду, хоче використовувати її як свій інструмент впливу на медіавласників (які водночас є власниками великих бізнесів), редакційну політику їхніх медіа та формування громадської думки, готуючись до чергових (або позачергових) виборів. З четвертого боку – міжнародні організації, до яких звертаються «утиснуті» Нацрадою медіа, готові в усіх діях українського регулятора побачити прояви цензури чи тиску на свободу слова.

Жодне рішення Нацради не знаходить однозначної підтримки одразу в усіх сторін. Під кінець року Нацрада стала об’єктом інформаційних атак з боку медіа, не задоволених політикою регулятора:

  • телеканалу «112 Україна», якому регулятор не дозволяє узаконити створення фактично загальнонаціонального цифрового ефірного телеканалу на базі частот для місцевого мовлення;
  • телеканалу «1+1», якому регулятор не віддавав бланк продовженої ліцензії, чекаючи документальних підтверджень про те, що Ігор Коломойський залишається кінцевим бенефіціаром каналу;
  • «Радио Вести», яке опинилося перед загрозою відмови в продовженні ліцензії через наявність кількох санкції і сумніви в прозорості його власності.

Крім суб’єктивних факторів на діяльність регулятора впливали й об’єктивні чинники – насамперед зміни до профільного законодавства. Йдеться про зміни до закону «Про телебачення і радіомовлення» щодо визначення штрафів Нацради за порушення законодавства, щодо встановлення квот на пісні та ведення ефіру українською мовою на радіо та щодо зміни складу універсальної програмної послуги.

Також у цей період Нацрада зазнала кадрових змін. 2 серпня 2016 року посаду члена Нацради і відповідального секретаря держоргану за власним бажанням залишила Катерина Котенко. 27 вересня 2016 року Президент України Петро Порошенко призначив членом Нацради Валентина Коваля – топ-менеджера телеканалів М1 і М2 медіахолдингу Віктора Пінчука StarLightMedia. Він зайняв посаду за президентською квотою, вакантну з 2014 року. Водночас у Комітеті з питань свободи слова та інформаційної політики триває конкурс на вакантну посаду члена Нацради за квотою парламенту (тобто на місце Катерини Котенко). Станом на кінець 2016 року в Нацраді, як і раніше, працює лише семеро членів з восьми, але тепер це четверо осіб, призначених Президентом України, і троє – обраних парламентом. Своїм відповідальним секретарем замість пані Котенко члени Нацради обрали Олександра Ільяшенка.

Ключовими напрямами роботи Нацради із серпня по грудень 2016 року можна визначити:

  • розвиток мереж мовлення, у тому числі в зоні АТО й на кордоні з Кримом;
  • контроль за виконанням радіостанціями нових квот;
  • зміна складу універсальної програмної послуги;
  • захист від шкідливого контенту;
  • захист від російського інформаційного впливу;
  • перехід України на цифрове мовлення.

Чинники, які заважали повноцінно реалізовувати роботу в цих напрямках Нацраді, нікуди не зникли. Залишаються актуальними:

  • недосконалість і прогалини в профільному законодавстві;
  • розбіжності між наглядовими й контрольними повноваженнями Нацради;
  • лобістські впливи індустрії на регулятора і на тих, хто призначає членів Нацради;
  • спротив індустрії саморегуляції;
  • брак частотного ресурсу в країні;
  • блокування рішень Нацради з боку судової системи;
  • відсутність політичної волі в країні з принципових питань.

Далі ми зупинимося детальніше на змінах до законодавства і ключових напрямах роботи Нацради.

Закон про штрафи: плюси та мінуси

Ключовим для Національної ради у 2016 році став закон «Про внесення змін до Закону України “Про телебачення і радіомовлення” (щодо удосконалення процедури застосування санкцій Національною радою)» (законопроект № 4815), який набув чинності 30 листопада 2016 року. Він вніс до закону «Про телебачення і радіомовлення» розміри штрафів Нацради й перелік порушень, за які вони накладаються на мовників і провайдерів. Штрафи були передбачені законом і раніше, але їхні розміри мала затверджувати Нацрада за погодженням з урядом. Спершу Нацрада роками не розробляла розмірів штрафів, далі роками їх не погоджував Кабмін. У практиці регулятора цей вид санкції з’явився тільки у 2015 році, коли нарешті було видано спершу одне, а потім інше урядове розпорядження. У 2016 році розміри штрафів вирішили прописати безпосередньо в законі, що унеможливило вірогідність їх скасування урядом, а отже – посилило незалежність регулятора.

Одна з ключових змін, які приніс закон, – це можливість Нацради призначати найбільший штраф (25% розміру ліцензійного збору) за найтяжчі порушення без застосування попередньої санкції «оголошення попередження».

Новий закон, з-поміж іншого, встановив:

  1. Штрафи для мовників і провайдерів у розмірі 25 %, 10 % і 5 % розміру ліцензійного збору, залежно від тяжкості порушення. При цьому найбільший штраф (25 %) призначається за найтяжчі порушення та може стягуватися незалежно від того, чи застосовувалася до порушника санкція попередження. А менші штрафи за менші порушення можуть стягуватися тільки після попередження (окремо від цієї процедури передбачені штрафи 5% розміру ліцензійного збору за недотримання квот на радіо та за невиконання вимог щодо прозорості медіавласності).
  2. Штраф не може накладатися, якщо з часу порушення минуло більше одного календарного року. Крім того, якщо протягом року ліцензіат не вчиняє повторно такого самого порушення, то застосований до нього штраф «списується», тобто ліцензіат вважається таким, що не притягався до відповідальності у вигляді стягнення штрафу.
  3. Якщо ж порушення не були усунені після санкції штрафу, Нацрада звертається до суду з позовом про анулювання ліцензії порушника.

З грудня 2016 року Нацрада почала застосовувати нові штрафи. Так, 22 грудня вона оштрафувала радіо «Шансон» на 300 тис грн. (25% ліцензійного збору) за пісню Дениса Майданова «Тихий океан», у якій прославляється Військово-морський флот Російської Федерації. Цікаво, що Нацрада кваліфікувала це порушення як «заклик до розв’язання агресивної війни або її пропаганди та/або розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі та ненависті».

У цьому контексті хочеться звернути увагу на закон, який виявився для радіостанцій жорсткішим, ніж для телеканалів. У законі згадано таке порушення, як «трансляція телепередач, виготовлених після 1 серпня 1991 року, що містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій, що виправдовуються чи визнають правомірною окупацію території України», яке карається штрафом у розмірі 10% ліцензійного збору у випадку повторного порушення (а на перший раз – попередження). Оскільки йдеться про телепередачі, це порушення можна виявити лише в ефірі телеканалів. А тому почуту на радіо пісню з популяризацією органів держави-агресора Нацрада зарахувала до пропаганди війни, за що й дала радіокомпанії максимальне покарання.

Крім того в процесі переписування норм про штрафи з розпорядження Кабміну до закону був змінений ще один важливий нюанс. Погоджені урядом санкції, які Нацрада застосовувала з 2015 року, передбачали штраф у розмірі 5% ліцензійного збору як за порушення умов ліцензії, так і за порушення норм закону, не охоплених переліком найтяжчих порушень. Натомість у законі штраф у розмірі 5% ліцензійного збору передбачений лише за порушення умов ліцензії, недотримання квот на радіо та неподання або несвоєчасне подання інформації про структуру власності. А отже, поза штрафами опинилися найрізноманітніші види порушень закону «Про телебачення і радіомовлення». Наприклад: необґрунтований показ насильства, поширення інформації, яка порушує права осіб і посягає на їх честь і гідність, показ творів, у яких прославляється комуністичних режим і працівники радянських органів держбезпеки тощо. Відповідно, всі вони будуть каратися тільки попередженнями, незважаючи на систематичність чи повторність, і не зможуть призвести до анулювання ліцензії в судовому порядку.

Ми вже маємо неоднозначний приклад застосування санкцій регулятором. 18 листопада 2016 року Нацрада оголосила друге попередження телеканалу НТН за повторне протягом року порушення декомунізаційних норм закону «Про телебачення і радіомовлення». До речі, на той час закон про штрафи ще не діяв – діяли штрафи, затверджені урядом, які давали Нацраді можливість оштрафувати канал за це порушення. І проект рішення передбачав для НТН 317 тис. грн. штрафу (5% ліцензійного збору) за не усунуте протягом року порушення. Але під час засідання Нацрада навіть не обговорювала проект рішення про штраф. Каналу дали попередження, оскільки йшлося нібито не про не усунуте, а про нове порушення.

Практика показує, що до нового закону «Про аудіовізуальні послуги», над яким триває робота в профільному комітеті, не варто сліпо переписувати норми про санкції з нині чинного закону. По-перше, їх слід уніфікувати як для телеканалів, так і для радіостанцій. По-друге, необхідно або розширити перелік порушень, або зробити його невичерпним.

Розвиток мереж мовлення, у тому числі в зоні АТО й на кордоні з Кримом

Із серпня по грудень 2016 року Нацрада підбила підсумки трьох конкурсів на мовлення з використанням вільних частот і оголосила ще два. За результатами конкурсів було розширено покриття ФМ-мережею «Українського радіо» до 140 радіочастот (через брак фінансування суспільний мовник поки що не розпочав мовлення на всіх отриманих у 2016 році частотах), надано ліцензію на цифрове ефірне мовлення другому телеканалу суспільного мовлення «Культура» (він вийшов у цифровий ефір з 1 січня 2017 року), а також проліцензовано чотири радіостанції, які із селища Чонгар Херсонської області мовитимуть на південь Херсонщини та північ окупованого Криму (мовлення розпочалося на початку лютого 2017 року).

31 серпня 2016 року за результатами конкурсу ліцензію на загальнонаціональне цифрове ефірне мовлення здобув другий канал суспільного мовлення – «Культура». Йому дісталося місце в мультиплексі МХ-5, від якого кількома місяцями раніше відмовився ліквідований Міністерством інформаційної політики телеканал БТБ – ТОВ «Банківське телебачення», засноване за часів керування Сергія Арбузова в Національному банку. Матеріально-технічна база БТБ була передана Мультимедійній платформі іномовлення України (телеканалу UATV), якою опікується МІП. Можливість ефірного мовлення UATV всередині країни не передбачена законом про іномовлення. Тому БТБ від ліцензії відмовився на користь суспільного мовника. Оголошений Нацрадою конкурс був форматним — на культурологічно-просвітницький телеканал. Нацрада дотрималась обіцянки і віддала цифрове ефірне покриття саме каналу «Культура», який до того часу не мав ефірних ліцензій – лише супутникову. Щоправда, в «Культури» не було конкурентів на цьому конкурсі.

22 грудня 2016 року Нацрада підбила підсумки конкурсу на 11 ФМ-частот в Одеській області. Вони дісталися «Українському радіо» (дві нові частоти з цілодобовим мовленням і шість вільних відрізків на своїх же частотах), «Громадському радіо» (дві нові частоти з цілодобовим мовленням) і радіо «Можливість» з міста Слов’янська Донецької області (одна частота в Миколаївці).

27 грудня Нацрада підбила підсумки конкурсу на 12 частот у семи областях, у тому числі чотири частоти в Чонгарі. Переможцями стали «Українське радіо» (отримало три частоти), радіо «Мелодія» радіогрупи Віктора Пінчука і Миколи Баграєва «Тавр медіа» (йому дісталася найбільш комерційно приваблива частота в Білій Церкві), «Львівська хвиля», «Мейдан», «Крим.Реалії» і «Херсон ФМ». «Громадське радіо», яке претендувало на Білу Церкву та Чонгар, залишилося ні з чим, що викликало звинувачення Нацради тим, що вона дає «Громадському» тільки непривабливі частоти в малонаселених регіонах.

Завдяки останньому конкурсу Нацрада проліцензувала чотири радіостанції, які мовитимуть з новозбудованої вежі в Чонгарі: суспільне «Українське радіо», кримськотатарське радіо «Мейдан» бізнесмена Ленура Іслямова, проект «Радіо Свобода» - нова радіостанція «Крим.Реалії», а також місцева херсонська станція «Херсон ФМ». Троє перших із них мовитимуть з передавачами потужністю 5 кВт, завдяки чому сигнал охопить північну частину Кримського півострова. На жаль, Сімферополь не входить в зону впевненого прийому, але в Джанкої та Красногвардійському радіостанції буде чути. Сигнал «Херсон ФМ» буде слабшим, бо потужністю його передавача – 300 Вт.

Було оголошено ще два нові конкурси, підсумки яких регулятор має підбити до кінця квітня 2017 року. 29 грудня 2016 року на конкурс виставлено одну ФМ-частоту в місті Кремінній Луганської області. А 14 грудня 2016 року Нацрада оголосила форматний конкурс українськомовного музичного радіо і запропонувала 16 радіочастот в 11 областях. Шанси нарешті здобути ФМ-покриття в цьому конкурсі має другий канал суспільного радіо – «Промінь». Зараз у «Променя» тільки одна (!) ФМ-частота – в Гадячі Полтавської області. Також він має 24 частоти УКХ-діапазону, який охоплює значно менше слухачів, ніж ФМ-радіо. Конкуренцію «Променю» в конкурсі можуть скласти одразу дві комерційні радіостанції схожого формату – ініціатор прорахунку частот під цей конкурс ТОВ «ТРК “Українське музичне мовлення”» з проектом Radio1.ua (інвестори – Юрій і Наталія Лященки, Руслана Лижичко і Олександр Ксенофонтов, Павло Грицак, Роман Кальмук, Юрій Зелик) і ПрАТ «Радіокомпанія “Гала”», яке в листопаді переформатувалося з «Радіо ЄС» на «Країна ФМ» (інвестор – нідерландський медіахолдинг RadioCorp Карла фон Габсбурга). Втім, для регулятора пріоритетом має бути саме суспільний мовник, адже закон про суспільне мовлення передбачає розбудову трьох загальнонаціональних радіомереж.

Також Нацрада продовжила видавати дозволи на тимчасове мовлення в зоні АТО. За останні п’ять місяців 2016 року такі дозволи були надані телеканалу ЛОТ Національної телекомпанії України (1 телевізійна частота) та радіостанціям «ФМ Галичина» (5 частот), «Армія ФМ» у партнерстві з ТОВ «Комунікаційне агентство “Сума технологій”» (6 частот), Radio1.ua у партнерстві з ТОВ «ТРК “Арта плюс”» (5 частот на контрольно-пропускних пунктах), «Громадське радіо» (3 частоти), «Країна ФМ» (1 частота), радіо «Можливість» (1 частота).

Загалом у 2014-2016 роках Нацрада видала тимчасові дозволи на 74 телевізійні та радіочастоти, з них більше половини (40) – упродовж 2016 року. На основі цих дозволів станом на 31 грудня 2016 року в зоні АТО мовили 12 радіостанцій і 8 телеканалів, оформлених на 13 юридичних осіб-телерадіоорганізацій.

Тимчасове мовлення в зоні АТО поки залишається поза правовою площиною. 14 грудня 2016 року Кабінет Міністрів України схвалив розроблений Міністерством інформаційної політики законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо територій з особливим режимом мовлення», який передбачає узаконення процедури надання тимчасових дозволів Нацрадою. Його розгляд у парламенті очікується у 2017 році – у січні проект було зареєстровано у Верховній Раді.

Контроль за виконанням радіостанціями нових квот

8 листопада 2016 року набув чинності ще один важливий для галузі закон «Про внесення змін до Закону України “Про телебачення і радіомовлення” (щодо частки пісень державною мовою в музичних радіопрограмах і радіопередачах)» (законопроект №3822-д), який запровадив квоти на пісні та ведення ефіру українською мовою на радіо. Закон вийшов «компромісним», оскільки під час його підготовки члени профільного парламентського комітету спробували збалансувати інтереси громадських активістів, які вимагали жорсткіших квот, і радіохолдингів, які пропонували безліч винятків, аби мінімізувати вплив квот на індустрію.

Ключові положення закону полягають у наступному:

  1. Квоти запроваджуються поступово, протягом трьох років:
  • з 8 листопада 2016 року радіостанції зобов’язані транслювати протягом доби та в часових проміжках із 7:00 до 14:00 та з 15:00 до 22:00 щонайменше 25 % пісень українською мовою та вести протягом доби щонайменше 50 % програм українською мовою;
  • з 8 листопада 2017 року частка пісень українською мовою має зрости до 30 %, а української мови ведення ефіру — до 55 %;
  • з 8 листопада 2018 року — до 35 % і 60 % відповідно.
  1. Для радіостанцій, у яких ліцензією передбачено, що вони більше 60 % пісень транслюють мовами ЄС, встановлюється пільгова квота на пісні українською мовою — 25 %.
  2. За невиконання квот пісень і ведення ефіру українською мовою радіоорганізації мають сплачувати штраф у розмірі 5 % ліцензійного збору.

18 жовтня 2016 року представники найбільших українських радіогруп підписали в приміщенні Нацради Меморандум про застосування вимог законодавства щодо обсягу пісень державною мовою та обсягу ведення передач державною мовою. А 4 листопада 2016 року Нацрада оприлюднила свої роз’яснення та коментарі, як буде здійснюватися нагляд за виконанням мовниками нових квот. У цих документах радійники та Нацрада пояснили, яким чином вони тлумачать норми закону. Наприклад, піснею вважається музично-словесний твір тривалістю від 90 секунд, квота обраховується за кількістю пісень, а не хронометражем (у законі вживається слово «обсяг»), цитування україномовним ведучим тексту іншою мовою в межах однієї репліки українською мовою зараховується до репліки державною мовою тощо. Такі тлумачення обурили активістів, які звинуватили регулятора у змові з індустрією з метою нівелювати закон. Зрештою, в Нацраді пообіцяли, що будуть моніторити радіоефір за всіма можливими параметрами, щоб унеможливити маніпуляції та невиконання закону мовниками.

Протягом перших днів дії нового закону Нацрада промоніторила ефір радіостанції та виявила, що більшість мовників дотримуються нових квот. Адже радійники мали чотири місяці перехідного періоду, щоб підготуватися до нових вимог закону. Регулятор не дорахувався квот в ефірі 11 радіостанцій, яким призначив позапланові перевірки: чотирьох мережевих (Kiss FM, MFM, «Шансон» і «Ретро ФМ») та семи регіональних і місцевих (луганська «Ірта», харківське «Радио Вести», дніпровська «Європа плюс Дніпро», олександрійський «Маяк», маріупольське «104 ФМ», одеське «Армянське радіо» та харківське «106,6»). Пізніше, в процесі перевірки, Нацрада уточнила свої дані та виявила, що «Ретро ФМ» і «Армянське радіо» квот дотримуються.

«Детектор медіа» в перший тиждень дії закону виявив маніпуляції з квотами на «Просто радіо», де в ранковому та вечірньому ефірі давали годинну нарізку з 90-секундних фрагментів пісень українською мовою, щоб заповнити квоту. Невдовзі після публікації нашої статті «Просто радіо» припинило таку практику та почало транслювати повні, не порізані пісні. Тож до перевірки цієї радіостанції Нацрадою справа не дійшла.

До кінця року Нацрада розглянула результати лише однієї з 11 перевірок – Kiss FM, якому 22 грудня 2016 року оголосила попередження замість передбаченого законом штрафу в розмірі 5% ліцензійного збору. Тобто регулятор з першого разу не впорався з правозастосуванням нових норм закону. Річ у тім, що після норм про квоти до закону «Про телебачення і радіомовлення» були внесені ще зміни щодо штрафів, які заплутали юристів. З одного боку, штрафи без попередження можливі тільки у випадку найбільших порушень. З іншого боку, загальна процедура (обов’язкове попереднє попередження) не поширюється на санкції за недотримання квот на радіо та вимог щодо прозорості медіавласності, бо штрафи за ці порушення виписані в законі окремо від усіх інших.

У період, який виходить за рамки нашого поточного моніторингу, – вже в лютому 2017 року – Нацрада переглянула свою правову позицію щодо порушників квот, скасувала попередження Kiss FM і почала давати всім порушникам штрафи.

Зміна складу універсальної програмної послуги

6 жовтня 2016 року Верховна Рада ухвалила, а 3 листопада Президент підписав закон «Про внесення змін до Закону України “Про телебачення і радіомовлення” (щодо уточнення умов розповсюдження програм телерадіоорганізацій у складі універсальної програмної послуги)» (законопроект № 3504). Закон змінив склад універсальної програмної послуги – обов’язкового для ретрансляції в мережах провайдерів переліку телеканалів.

Згідно з новим законом, до складу УПП увійшли телерадіопрограми ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», парламентського телеканалу «Рада», а також місцеві та регіональні ефірні аналогові й цифрові телеканали, що мовлять у межах не більш як однієї області та не здійснюють ретрансляції програм інших мовників і не володіють іншими ліцензіями на ефірне мовлення в інших областях. Натомість загальнонаціональні комерційні телеканали були вилучені зі складу УПП та перейшли до договірних відносин з провайдерами.

Закон набув чинності не одразу, а з 1 січня 2017 року. Відповідно, телеканали і провайдери мали час на переговори про нові умови співпраці та підписання угод, а регулятор – на зміну переліку УПП для різних населених пунктів.

Останні два місяці між підписанням закону і вступом його в силу позначилися публічною війною, яка розгорнулася між медіагрупами та провайдерами. Перші захотіли, щоб провайдери почали їм сплачувати роялті за ретрансляцію їхнього контенту, другі наполягали на протилежному – що це телеканали мають платити провайдерам, які доставляють сигнал телеканалів до абонентів. Переговори медіагруп з найбільшими провайдерами тривали до останнього і про досягнуті домовленості сторони повідомляли ледь не під Новий рік. Менші провайдери чекали рішення своїх більших конкурентів, щоб не опинитися в невигідній для них конкурентній ситуації. Зрештою, майже всі домовилися з майже всіма, переможцями вийшли медіагрупи.

У цій ситуації Нацрада одразу оголосила, що вона стоїть осторонь конфлікту між провайдерами та медіагрупами, оскільки не втручається в господарські відносини ліцензіатів. Завданням регулятора було приведення його нормативно-правових актів у відповідність із новим законом. Відтак, протягом листопада-грудня Нацрада затвердила новий склад універсальної програмної послуги для різних територіальних категорій та з урахуванням різних технологій провайдерів: для території України, для обласних центрів (у тому числі Києва та Севастополя), для 24 областей України та АР Крим, а також для всіх окремих населених пунктів різних областей. Деякі місцеві й регіональні телеканали, які спершу не потрапили в УПП, бо мали у своїх ліцензіях ретрансляцію, відмовилися від неї, уклавши з мережевими каналами угоди про спільне виробництво, що де-юре не є ретрансляцією. І Нацрада ще кілька разів вносила зміни до своїх рішень про переліки УПП, доповнюючи їх.

Згідно з рішеннями Нацради, УПП для території України містить три телеканали: «UA: Перший», «Культура», «Рада», а також три радіостанції: «Українське радіо», «Промінь» та «Культура». В конкретних населених пунктах до цього переліку додаються конкретні місцеві/регіональні телеканали, що здійснюють ефірне аналогове і цифрове мовлення в цих містах. Якщо ж провайдер хоче отримати ліцензію на територію всієї області, то він має ретранслювати всі місцеві/регіональні ефірні телеканали з усіх міст цієї області (наприклад у Дніпропетровській області це 16 телеканалів з Дніпра, Кривого Рога, Синельникового, Павлограда, Жовтих Вод тощо).

Крім цього, є різниця в складі УПП залежно від технології провайдера. УПП не передбачена для провайдерів технологій ММДС, МІТРІС, DVB-T і DVB-T2. Для провайдерів технологій ОТТ (інтернет) і DTH (супутник) застосовується склад УПП для всієї території України, для технології IPTV (кабельне ТБ через інтернет-протокол) та цифрових кабельних мереж – склад УПП, залежно від території, на яку видана ліцензія. Для аналогових кабельних мереж УПП не включає радіостанцій у зв’язку з обмеженим ресурсом цих мереж.

У процесі дискусій довкола УПП було актуалізовано ще одну проблема ринку платного ТБ – андерепортинг, тобто недостовірна звітність провайдерів перед правовласниками про кількість абонентів. Це явище спричинено тим, що розмір роялті, яке сплачується правовласниками, напряму залежить від розміру абонентської бази. На одному з круглих столів пролунала пропозиція, що контроль за абонентськими базами провайдерів має здійснювати Нацрада, для якої необхідно розробити певну методику вимірювання кількості абонентів. Пропозиція сподобалася не всім гравцям, але насправді такі дії регулятора сприяли б виведенню українського ринку платного ТБ в прозоре русло.

Захист від шкідливого контенту

У другій половині 2016 року Нацрада продовжила приділяти увагу питанню захисту телеглядачів, насамперед дітей, від шкідливого контенту. Щоправда, регулятор і далі стежив насамперед за контентом телеканалу СТБ, якому 28 липня 2016 року оголосив попередження, хоча суперечливі «соціальні» ток-шоу з шокуючим контентом є й на каналах «Україна» («Говорить Україна») і «Інтер» («Стосується кожного»). Проведений Нацрадою в жовтні-листопаді моніторинг СТБ зафіксував у денному і праймовому вечірньому ефірі програми й анонси, які, на думку регулятора, можуть завдати шкоди психічному і фізичному розвитку дітей:

  • анонс програми «МастерШеф» від 5 жовтня, у якому демонструвався непристойний жест (піднятий догори середній палець) і лунала фраза: «Я вам глотки поперегризаю»;
  • анонс програми «Один за всіх» від 7 жовтня і сам випуск програми «Один за всіх» від 9 жовтня, у якому обговорювалося питання статевих зносин батька з коханкою;
  • випуск програми «Хата на тата» від 7 листопада, у якому малолітня дитина купує горілку для батька, дитина п’є прозору рідину з дорослими чоловіками, батько пропонує синові покурити;
  • випуск програми «Битва екстрасенсів» від 13 листопада, у якому є сцени насильства і жорсткості: екстрасенси «розслідують» убивство дівчини, в якої виколоті очі та відрізані пальці, у програмі є відтворення подій, кадри крові та понівеченого тіла.

За результатами моніторингу 22 грудня 2016 року Нацрада призначила позапланову перевірку СТБ, а також звернулася до Незалежної медійної ради, Громадської ради при Нацраді та експертів за їхніми висновками щодо спірного контенту. Сама перевірка та її результати будуть розглянуті Нацрадою вже у 2017 році.

Увага Нацради до СТБ не минула без наслідків для каналу. Топ-менеджер СТБ Анатолій Максимчук повідомив, що після попередніх скарг глядачів і рішень Нацради канал СТБ закрив проекти «Детектор брехні», «Кохана, ми вбиваємо дітей» і «Врятуйте нашу сім’ю». Але, за його словами, досі залишаються певні розбіжності між Нацрадою і телеканалами в тлумаченні того, який контент може нести шкоду дітям.

Вирішити розбіжності можна шляхом само/співрегуляції. Наприклад, підписати запропонований Нацрадою ще у 2015 році Кодекс мовлення. Але індустрія не захотіла працювати над цим документом, який має на меті врегулювати неоднозначності або прогалини законодавства. А ці прогалини якраз і вигідні галузі, бо дають змогу тлумачити закон, як заманеться. Крім того, інтереси різних медійних груп ситуативно збігаються лише в деяких питаннях (наприклад, скорочення універсальної програмної послуги), а в більшості – суперечать одне одному, що ускладнює саморегуляцію.

Втім, Нацрада з телеканалами зробила перший крок у напрямку саморегуляції захисту дітей. У листопаді 2016 року три найбільші телегрупи («1+1 медіа», StarLightMedia, «Медіа Група Україна»), суспільний мовник Національна телекомпанія України та об’єднання місцевих і регіональних телерадіокомпаній Незалежна асоціація телерадіомовників підписали спільний акт узгодження «Захист дитини, яка зазнала сексуального насильства, при залученні до медіавиробництва». Це саморегулівний документ індустрії, над яким з 1 березня 2016 року працювала робоча група при Нацраді за участі представників індустрії, громадськості (ГО «Детектор медіа»), психологів і педагогів. У ньому узгоджено правила, якими телеканали мають намір керуватися під час висвітлення теми сексуального насильства над дітьми. Документ відмовилася підписати телегрупа «Інтер», хоча її представники теж брали участь у його розробці.

У 2017 році робоча група продовжить діяльність і планує напрацювати критерії визначення контенту, який може зашкодити дітям.

Наприкінці 2016 року Нацрада підійшла до ще одного аспекту захисту телеглядачів (не лише дітей) від певних видів контенту, а саме – до порядку трансляції алкогольної реклами та спонсорства. Реклама і спонсорство алкогольних брендів мають численні обмеження, встановлені законом «Про рекламу». Останніми роками мовники почали ігнорувати ці обмеження: спонсорські прояви перетворилися на повноцінні рекламні ролики, які транслюються в денний час, коли алкогольна реклама заборонена; у рекламі використовуються заборонені прийоми та дискримінаційні твердження.

8 грудня 2016 року, спираючись на результати моніторингу ефіру новорічної ночі 2016 року (тобто майже річної давнини), висновки Незалежної медійної ради та Гендерного комітету з реклами, Нацрада визнала зміст показаних на ТБ рекламних роликів торговельних марок «Рідна роса», «Шустов» і «Первак» такими, що мають ознаки порушення закону «Про рекламу»; вказала мовникам на неприпустимість у подальшому показу роликів, зміст яких порушує вимоги законодавства; вирішила звернутися до профільного комітету Верховної Ради з пропозицією уточнити в законі «Про рекламу», що допускається реклама та спонсорство тільки зареєстрованих знаків для товарів і послуг, а не просто поданих на реєстрацію.

Телевізійна індустрія пообіцяла Нацраді зайнятися саморегуляцією щодо алкогольної реклами та спонсорства. Відповідний меморандум між телегрупами існує вже кілька років, але нині йдеться про його модернізацію відповідно до зауважень регулятора. Індустріальний телевізійний комітет (об’єднання комерційних загальнонаціональних телеканалів) повідомив Нацраду, що планує на початку 2017 року завершити визначення індустріальних стандартів і єдиних підходів ринку щодо алкогольного спонсорства.

Захист від російського інформаційного впливу

Упродовж серпня-грудня 2016 року Нацрада продовжила обмежувати ретрансляцію російських телеканалів у мережах українських провайдерів. За цей час із Переліку іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення (так званий список адаптованих каналів) було вилучено сім нішевих російських телеканалів: «Радость моя», «Мир сериала», «Телерадиосеть благих новостей» (ТБН), «Интересное ТВ», Comedy TV, «Наш футбол», «Карусель».

Підставами для вилучення цих російських каналів з переліку стали розміщення комерційної реклами, показ забороненого російського контенту, показ карти Криму в складі РФ, а також відсутність мовлення («Интересное ТВ» і Comedy TV).

Замість семи заборонених російських каналів до переліку було включені чотири нові іноземні мовники: болгарські телеканали про туризм і подорожі Travel TV і Travel HD (мова – болгарська), міжнародна версія корейського суспільного мовника KBS World (мова – корейська з англійськими субтитрами) і британський розважальний телеканал Funbox UHD (мова – англійська). Відтак, 31 грудня 2016 року Перелік іноземних програм складався зі 156 телеканалів.

Загалом протягом 2014-2016 років Нацрада обмежила ретрансляцію в Україні 76 російських телеканалів, з них переважну більшість – 50 – упродовж 2016 року.

Станом на 31 грудня 2016 року дозволеними для ретрансляції в Україні залишалися шість телеканалів з юрисдикцією РФ: «Зоопарк» (пізнавальний), «Топшоп ТВ» (телеторгівля), «Теле 9» (інформаційний, культурно-просвітницький), «Охотник и риболов HD» (пізнавальний), «Еврокино» (фільмопоказ), «Дождь» (інформаційний). Останній залишався в переліку недовго: в січні 2017 року його звідти було вилучено.

Крім де-юре російських у переліку є ще низка телеканалів, які мають європейську юрисдикцію, але орієнтовані насамперед на російську аудиторію: RTVI (Велика Британія), RTVI–M (Велика Британія), TV XXI (Латвія), «Детский мир» (Велика Британія), «Наше любимое кино» (Німеччина), «ТВ1000 Русское кино» (Швеція), «Телеклуб» (Велика Британія), Multimania TV (Латвія), Bollywood HD (Ізраїль). Обмежувати їхню ретрансляцію на території України в разі порушень українського законодавства Нацраді дуже складно, оскільки ці канали захищені Європейською конвенцією про транскордонне телебачення.

Другий напрямок роботи Нацради в плані захисту від російського інформаційного впливу – обмеження на показ в українському ефірі російських і пропагандистських фільмів і серіалів. Нацрада має наглядати за тим, аби заборонений контент не потрапляв в ефір. Нагадаємо, що регулятор вирішив не карати мовників самотужки, а керуватися тим, чи є в телеканалів прокатні посвідчення. У спірних випадках Нацрада просить Державне агентство з питань кіно переглянути дозвільні документи на показ фільмів і серіалів.

Телеканали теж навчилися обходити заборони і видають російський продукт за спільне українсько-російське виробництво. Увагу державних органів на такі маніпуляції мовників звертають громадські активісти та медіа.

У другому півріччі 2017 року ми спостерігали активізацію співпраці Нацради з Держкіно щодо відкликання прокатних посвідчень. Найбільше звернень у активістів і Нацради до Держкіно було щодо контенту телеканалу «Україна» і, відповідно, цей канал втратив найбільше прокатних посвідчень. Зокрема, були скасовані дозвільні документи на показ фактично російських серіалів «Недоторкана», «Я дарую тобі щастя», «Старша сестра», «Другий шанс», «Життя розсудить», «Зламані долі», «Мезальянс», «Чужі діти», «Шукаю чоловіка» та інші. Але найгучнішою стала історія з каналом «2+2» з групи «1+1 медіа», яка публічно виступає проти показу російського продукту і звинувачує інші медіагрупи в маніпуляціях, але сама потрапила в аналогічну ситуацію з російським серіалом «Останній коп», який заявила як українсько-російський продукт. Санкції від Нацради традиційно не було (хоча була перевірка), але прокатне посвідчення Держкіно анулювало.

За даними самої Нацради, за результатами її звернень упродовж 2016 року Держкіно анулювало прокатні посвідчення 40 фільмів і серіалів виробництва Російської Федерації, підтвердило правомірність трансляції 64 фільмів, а звернення щодо 33 фільмів досі розглядає.

Перехід України на цифрове мовлення

З переходом від аналогового до цифрового мовлення в Україні все складно. Згідно з чинною постановою Кабінету Міністрів аналогове ефірне телебачення має бути вимкнено 30 червня 2017 року. Але свої лобістські зусилля під кінець 2016 року активізували медіагрупи «1+1» та «Інтер», які запропонували відкласти вимкнення аналогового сигналу до 2019 року. На їхню пропозицію поки що ніхто не пристав.

26 жовтня 2016 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 788-р було затверджено План заходів щодо впровадження в Україні цифрового телерадіомовлення, розроблений Міжвідомчою робочою групою при Держспецзв’язку, до якої входить і Нацрада.

У документі вказано, що в жовтні 2016 року Нацрада разом з іншими відомствами мала підготувати план поетапного вимкнення аналогового телерадіомовлення і в грудні 2016 року внести відповідні зміни до Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору. Також протягом 2017 року Концерн радіомовлення, радіозв’язку і телебачення має бути залучено до розбудови національної цифрової мережі з одночасною видачею державному оператору ліцензії провайдера (оператора) цифрової багатоканальної телемережі. На другий квартал 2017 року заплановано розгляд питання щодо переведення місцевих (регіональних) аналогових мовників на цифровий стандарт мовлення. А в грудні 2017 року Нацрада має забезпечити розподіл каналів у мультиплексах «з метою раціонального використання радіочастотного ресурсу України».

У грудні 2016 року Нацрада дійсно підготувала зміни до Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору. Але регулятор навпаки запропонував вилучити з Плану розвитку наявний там пункт 3.6 про те, що вимкнення аналогового телебачення здійснюватиметься в чотири етапи із зазначенням регіонів вимкнення, але без зазначення строків. Відтак, виникають сумніви в тому, що Нацрада й інші відомства виконуватимуть решту пунктів з урядового Плану заходів.

У другій половині 2016 року Нацрада намагалася вплинути на дії провайдера-монополіста цифрового ефірного телебачення – компанію «Зеонбуд», яка за борги вимкнула двох мовників з цифрового ефіру. Восени Нацрада перевірила «Зеонбуд» і вимкнений ним телеканал «Вінтаж». Перевірка виявила, що 1 травня 2016 року «Зеонбуд» припинив ретранслювати «Вінтаж» у мультиплексі МХ-5 через систематичну несплату каналом з квітня 2013 року послуг провайдера з поширення цифрового ефірного сигналу (станом на 1 грудня 2016 року заборгованість сягнула вже понад 53 млн грн). Регулятор вирішив, що винні обидві сторони – і 24 листопада 2016 року обом оголосив попередження.

Тоді ж, 24 листопада, Нацрада призначила ще одну позапланову перевірку «Зеонбуду» і ще одного вимкненого ним за борги телеканалу – Business. Її результатів до кінця року розглянути не встигла.

«Зеонбуд» оскаржив попередження за «Вінтаж» і виграв у першій інстанції. На додачу до цього він захотів викреслити «Вінтаж» зі своєї ліцензії. 8 грудня 2016 року Нацрада в цьому проханні відмовила, оскільки канал має власну чинну ліцензію, отриману в результаті конкурсу у 2011 році. За відмову «Зеонбуд» теж подав на Нацраду до суду.

Як бачимо, санкції для «Зеонбуду» від Антимонопольного комітету і Національної ради скасовуються судами. Таким чином, регулятори фактично позбавлені можливості впливу на дії цифрового провайдера.

У другій половині 2016 року за рішеннями Нацради відбулася зміна двох каналів у мультиплексах «Зеонбуду». Замість телеканалу БТБ, який з 2015 року припинив мовлення, а у 2016 році відмовився від ліцензії, до мультиплексу МХ-5 потрапив другий канал суспільного мовлення – «Культура», якому Нацрада видала цифрову ліцензію. А замість телеканалу Dobro в мультиплексі МХ-3 почав мовити телеканал Z, який виявився телеканалом ZIK. Власник ZIK Петро Димінський придбав телекомпанію з цифровою ліцензією (ТОВ «ТРК “Нові комунікації”»), і Нацрада в жовтні 2016 року дозволила їй змінити логотип і програмну концепцію.

На додачу до 32 каналів у мультиплексах «Зеонбуду» Нацрада вирішила розширити «цифрове меню» в Києві. Тут працюють дві альтернативні «Зеонбуду» компанії з ліцензіями не провайдерів, а багатоканальних мовників, а фактично оперують локальними мультиплексами: ТОВ «Телерадіокомпанія “Експрес-інформ”» і ТОВ «Ера продакшн».

18 листопада Нацрада переоформила ліцензію «Ери продакшн» на цифрове ефірне мовлення з використанням 41 ТВК у Києві. Пакет «Ери продакшн» було розширено з чотирьох до восьми телеканалів і майже повністю змінено. Зі старого складу каналів залишилися тільки «Ера»/«UA:Перший» (на одному каналі), а сім інших – новачки цифрового ефіру: «Правда тут», Boutique TV, М2, «Плюсплюс», «24», RTI і «100+».

27 грудня Нацрада переоформила ліцензію ТРК «Експрес-інформ» на цифрове ефірне мовлення з використанням 43 ТВК у Києві. Пакет «Експрес-інформу» розширено з п’яти до восьми телеканалів. Зі старого складу каналів залишилися 5 канал, EU Music і NewsOne, до яких додалися п’ять нових: «Сонце», «Надія», «КРТ місто», Music Box і «Рада».

Таким чином, у Києві в цифровому ефірі (DVB-T і DVB-T2) нині працюють 48 телеканалів.

У планах регулятора – розпочати цифрове ефірне мовлення в Чонгарі на адміністративному кордоні з Кримом. 1 грудня Нацрада замовила в «Українського державного центру радіочастот» прорахунок однієї телевізійної частоти в Чонгарі для цифрового наземного мовлення стандарту DVB-T2. На одній частоті можна запустити з десяток цифрових каналів. Провайдером цього локального мультиплексу хоче стати компанія «Телемережі України», яка власним коштом побудувала в Чонгарі вежу. Варто нагадати, що «Телемережі України» давно хочуть отримати ліцензію провайдера DVB-T2 на всю територію України (як «Зеонбуд»), але Нацрада залишала їх заяву без розгляду через відсутність частот для ще одного загальнонаціонального мультиплексу. Але «Телемережі України» мають шанси стати провайдером локальних мультиплексів у разі їх появи.

Висновки

Національна рада реагує на критику громадськості, поглиблює співпрацю з експертним середовищем, удосконалює підходи до своєї роботи, але все одно залишається залежною від впливу Адміністрації президента та галузевого лобі.

Найбільшим недоліком у її роботі залишається неоднозначний підхід до різних ліцензіатів у випадку порушення ними схожих норм закону чи у випадку бажання змінити програмну концепцію. Дійсно, у Нацради є дискреційні повноваження, які дають можливість на власний розсуд вибирати один з варіантів рішення. Але така дискреційність послаблює позицію регулятора в дискусіях з опонентами (чому в одних ліцензіатів порушення беруться до відома, а в інших – караються попередженням?) і робить діяльність Нацради непередбачуваною, що йде на шкоду регулюванню телерадіопростору. Тому Нацраді варто ставитися до своїх рішень як до прецедентів.

Для ефективнішої роботи Національної ради потрібні зміни до законодавства – і щодо повноважень регулятора та його санкцій, і щодо вимог до прозорості медіавласності, і щодо регулювання контенту, у тому числі й реклами. Нині в профільному комітеті Верховної Ради триває робота над законопроектом «Про аудіовізуальні послуги», який має виправити всі прогалини чинного закону «Про телебачення і радіомовлення». Але для ухвалення дійсно дієвого закону потрібні політична воля законодавців і Президента.

Фото: Олексій Темченко

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1202
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2017 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop