Численні ЗМІ повідомили: після вбивства Мотороли інший «популярний» ватажок бойовиків, Гіві, він же Михайло Толстих, буцімто втік із Донецька на Придністров'я. Чимало ресурсів подали цей факт як не надто певний, остаточно не доведений, і з цим було все гаразд. Тональність «нібито так» є сьогодні чи не єдино можливою, коли йдеться про події «на тому боці», а «радше за все» й «виглядає, що» — необхідними, такими, що їх не уникнути, застереженнями.

Але в даному разі — повна незрозумілість. Адже Придністров'я не межує з Донбасом. І не має виходу ані до моря, ані до річок із міжнародним статусом судноплавства. Тож облишмо як неможливі припущення про те, що Гіві телепортувався з Донецька прямісінько до Тирасполя, а чи що десантувався через космос. Якщо він і справді зараз у Придністров'ї, діставався туди він або по землі, або повітрям над землею.

От і спробуймо уявити, як він міг втекти зі згаданої точки А до згаданої точки Б. Тирасполь від Донецька відділяють сотні кілометрів суходолу, землі. Уточнімо: української землі, підконтрольної київському уряду. Не окупованої. Якщо вірити радянському «Атласу автомобільних шляхів» 1981 року видання, відстань від Донецька до Тирасполя — понад 700 кілометрів, причому відстань до Тирасполя від українського кордону не перевищує 30 кілометрів. Контрольована урядом територія України починається одразу на межі Донецька (місто Мар'їнка розташоване до околиць Донецька впритул, практично без жодного інтервалу), навіть деякі околиці Донецька, як можна зрозуміти з публікацій ЗМІ, контролює Україна — скажімо, нерідко згадувана шахта «Бутівка» має адресу: місто Донецьк, вулиця Свєтлова. Тож у будь-якому разі дістатися від Донецька до Тирасполя можна, лише подолавши цілих 700 кілометрів української території.

От ви можете собі уявити: громадянин Толстих, він же Гіві, ніби так і годиться, проходить український контрольно-пропускний пункт на лінії розмежування, потім щонайменше цілий день — залежно від способу пересування — вештається українськими теренами, аж поки знову, мов так і годиться, проходить український КПП на придністровській ділянці українсько-молдовського кордону? Мені це уявити складно — але що залишається?

Можна було б уявити, що він утік до Придністров'я через Росію. Але знову те саме: Придністров'я не межує з Росією; до російського кордону від Тирасполя ще далі, ніж до Донбасу. І їхати з Росії до Придністров'я можна тільки через Україну, через неокуповані її території.

Придністров'я географічно затиснуте між Україною та основною, контрольованою Кишиневом, частиною Молдови. То, може, Гіві дістався Тирасполя з іншого, молдовського боку? Теж навряд чи: Молдова теж не межує з Росією, й їхати з Росії до Кишинева треба, знову ж таки, через Україну. Через два українських кордони — на в'їзді й на виїзді.

Сама Молдова географічно затиснута між Україною та Румунією й не має виходу до моря. Може, Гіві їхав через Румунію? Але їхати до Румунії чи то з Донбасу, чи то з Росії треба також через Україну! Або ж великим гаком — через Білорусь, Польщу, Словаччину та Угорщину. Чи не надто ризикований, як для Гіві, був би шлях? Чи зміг би він отримати шенгенську візу для перетину Польщі, Словаччини та Угорщини, а ще й румунську — для в'їзду до Румунії?

Можна припустити, що у який-небудь спосіб Гіві дістався Криму й уже звідти попрямував до Придністров'я. Але знову те саме: Крим від Придністров'я відділяють сотні кілометрів контрольованої урядом території України. Не годиться й водний шлях — хоч через Крим, хоч безпосередньо, скажімо, з Новоазовська: однаково довелося б долати кількадесят кілометрів української території від Одеси чи іншого місця Одещини, а потім ще й український КПП на кордоні.

Авіація, — скажете ви. Але чи зможете ви уявити: з окупованих територій вилітає військовий, а чи хай навіть цивільний, літак із Гіві на борту, спокійнісінько летить собі над Україною, українські диспетчери його пропускають, аж поки він не зникає за молдовським кордоном? І до речі: а звідки цей літак міг злетіти, якщо аеропорт Донецька внаслідок відомих подій непридатний для використання? Та й чи повідомлялося коли-небудь про наявність у сепаратистів авіації — хоч військової, хоч цивільної? І зовсім уже дрібне зауваження: будь-яке використання авіації — це залучення чималої кількості офіційних структур та оповіщення чималої кількості людей. А йшлося ж про втечу! Й тим паче про втечу, радше за все, зовсім не від «клятих бандерівців», а від донецьких, а то й російських «друзів»!

Може, Гіві дістався до Росії, а вже звідти вилетів до Придністров'я — хай навіть при цьому й пролітав над територією ненависної України? Теж неможливо, як узагалі неможливо дістатися Придністров'я літаком: ані в Тирасполі, ані ще де-небудь у цьому регіоні немає аеропорту; все повітряне сполучення жителі Придністров'я здійснюють через Кишинів. І це є однією з причин, чому Тирасполь остаточно не рве відносини з Кишиневом на кшталт того, як Сухумі та Цхінвалі з Тбілісі, а Степанакерт із Баку, чому досі Придністров'я не піднімало всерйоз питання про юридичне визнання своєї незалежності.

На північній околиці Тирасполя є військовий аеродром, але... Для того, щоб злетіти з нього або приземлитися на ньому, будь-який літак має виконувати маневри або над територією України, або над територією Молдови, підконтрольною центральному урядові цієї країни. Ані Україна, ані Молдова дозволу на такі маневри не дають. Аеродром не діє.

То як же Гіві матеріалізувався у Придністров'ї, якщо й справді матеріалізувався? Запитання, звісно ж, станом на сьогодні риторичне. Але є й інше запитання, зовсім не риторичне: повідомляючи про втечу Гіві до Тирасполя, чи намагалися ЗМІ бодай самі для себе спробувати уявити, як це могло статися? Адже виглядає так, що ЗМІ мали б або розслідувати це самі — що, найімовірніше, неможливо, або ж підняти питання перед компетентними органами: як так могло статися, що небезпечний злочинець, якого що є сил розшукують усі українські силові відомства, дуже схоже, спокійнісінько собі гуляв Україною й спокійнісінько перетинав її кордони? Ну, от як так могло статися? ЗМІ мали би кричати про це, чи не правда?

Є, щоправда, ще одна ймовірність: Гіві міг дістатися Росії, звідти вилетіти літаком до Кишинева, а вже звідти дістатися Тирасполя — хоча, знову те саме: авіація з супутніми до неї формальними процедурами — то далеко не найкращий, не найзручніший спосіб для втечі так, щоби про неї ніхто не знав. Тож ЗМІ мусили б публічно поставити ще одне запитання до владних структур: знаючи про сепаратистський анклав на території Молдови, чи вели наші владоможці з цією країною двосторонні переговори про заходи до запобігання перетворенню Молдови на транзитний коридор для воєнних злочинців? А якщо вели, то чим вони завершилися, до чого дійшли?

Але наші ЗМІ проковтнули новину про ймовірну втечу Гіві, немов нічого особливого в ній не було: ну, втік — то й утік. За що купили, за те й продали.

Фото - www.themarketingbit.com