Про соцмережі, літературу та медіадієту

Про соцмережі, літературу та медіадієту

3 Березня 2016
1588
3 Березня 2016
13:30

Про соцмережі, літературу та медіадієту

1588
Довкола нас все більшає інформації й важливо розуміти, що контент кожного медіаканалу має свій термін придатності
Про соцмережі, літературу та медіадієту
Про соцмережі, літературу та медіадієту

Наприклад, є сповіщення на телефоні. Це інформація про інформацію. Воно має значення впродовж однієї секунди. Є повідомлення в Facebook, якими ми так часто обмінюємося. Вони мають значення від однієї хвилини до – максимум – одного дня. Є новини в ЗМІ, які актуальні впродовж 1-2 днів. Є публіцистика: якісь статті втрачають актуальність через тиждень, якісь за місяць, найкращі можуть жити до 10 років. Довше – навряд. А далі є книги. Хороші книги містять інформацію, яка залишиться актуальною впродовж десятиліть чи навіть століть.

Якби я міг поставити одне запитання комусь із великих сучасників, я би спитав, як організована його медіадієта. Мене дуже цікавить ця тема насправді: як зайняті й авторитетні люди пріоритезують різні канали інформації.

Той же Facebook вміло використовує моменти мікронудьги у нашому житті. Ті, коли ми вільні кілька хвилин. Тоді Facebook – це ок. А прочитати три речення із книги – не варіант. Маю визнати, що не читаю книг щодня.

Недавно я відкрив для себе подкасти. Вони дозволяють споживати інформацію навіть тоді, коли мої очі зайняті. Книги я читаю в транспорті – в метро, в таксі, і то тільки тоді, коли не можу при цьому працювати з мейлом. А це чим далі, тим рідше стається. Подкасти слухаю, коли готую їсти, а це заняття також має всі шанси зникнути, бо я тепер також все частіше їм під час бізнес-зустрічей.

Книга – це така річ, в яку дуже багато вкладено роботи. Щоб написати книгу, треба значно довше думати, ніж щоб написати пост в соціальну мережу, незалежно від кількості символів. Тобто питома енергоємність чи то пак інформаційна ємність книги значно більша, ніж той самий показник будь-якого іншого медіа.

З цього я роблю висновок, що читання книг є найбільш ефективним видом читання.

Я намагаюся обмежити своє читання новин у Facebook, натомість читати більше книг. Лінки на статті я теж зберігаю, але кожного разу, коли тягнуся зайти в цей список, ловлю себе на думці, що відкриваю інший – додаток із книгами.

Читання – це звичка. У мене є файл на комп’ютері, а точніше – нотатка в Evernote, яка невпинно росте. Це список книг, які варто почитати. Тому однією з моїх порад є просто вести такий список, і при найпершій нагоді братися за якусь книгу з нього. Марк Цукерберг має цю фішку з викликами року і в 2015-му в нього був «Книжковий клуб» - він читав по одній книзі на два тижні. У нього там хороші рекомендації.

Я читаю книжки в телефоні. Це зручно, він завжди під рукою. А от чудова книга гендиректора компанії Intel Ендрю Гроува лежить в моєму рюкзаку вже два місяці.

Я не помітив, що люди в США читають більше. Скоріше навпаки – деякі мої американські знайомі читають менше, ніж київські. Варто сказати, що чимало моїх друзів в ІТ взагалі є скептичними до читання книг.

Як формат книга не має шансів померти. Ну, як мінімум найближчі 50 років я не уявляю, як це може статися. Потенційно, якщо ми навчимося завантажувати інформацію в мозок, то… Але ні, книга – це не просто інформація. Це діалог читача з автором. Адже ти читаєш книгу й обдумуєш її водночас. У тебе з’являються якісь контраргументи. Тож те, що було в «Матриці», нам навряд загрожує. Ніщо не замінить книги.

Паперові книжки можуть стати фетишем в якийсь момент, але це доволі хороший фетиш, як на мене.

Я й сам вже задумувався про написання книги про те, як різні люди працюють з інформацією, як організовують знання у своєму мозку. Однак зараз багато речей настільки швидко переосмислюються, так оперативно приходять нові знання… Я розумію, що те, що я напишу зараз, за півроку застаріє. Тому поки що за це не беруся.

Про автора:

Ярослав Ажнюк – генеральний директор одного з найвідоміших українських IT-стартапів Petcube. Входить до списку 30 українців, які досягли успіху до 30 років за версією «Forbes Україна». З моменту, коли його товариш Олександр Нескін вигадав гаджет для спостереження та гри з домашнім улюбленцем на відстані, й до продажу пристрою Petcube в супермаркетах США минуло трохи більше трьох років. Зараз компанія стрімко росте, її центральний офіс знаходить в Сан-Франциско, а виробництво – в Пекіні.

Ярослав – киянин, випускник КПІ, засновник ГО «Інтернет-ініціавива», яка проводила освітні семінари про можливості мережі. Зараз живе в Каліфорнії.

Фото - thegadgetflow.com

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1588
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду