Пока один Юрий Никитин под видом искусства продвигает Верку Сердючку на европейские музыкальные рынки, другой Юрий Никитин – художник -  устраивает выставки. И только в  последнем случае подлинность искусства сомнений не вызывает.

Это в Европе сегодня некоторые живописцы для привлечения внимания к себе не брезгуют даже законами fashion-party. Они прописывают в приглашениях на выставки сумасшедшие дресс-коды, иногда для пущей убедительности в своей гениальности поливают их красной краской (якобы кровью), а в исключительных случаях даже предлагают своим именитым гостям внести в одну-две работы собственные коррективы. Так уж повелось, так уже модно нынче. То есть, чтобы успешно продаваться, желательно пройти курс изучения PR-технологий.

Матвій Нікітін («Комерсантъ»), син художника, та Альона Сибірякова («Група РОСТ»)

В Украине на подобное пошел бы, наверное, только великий любитель посещать ток-шоу и разглагольствовать о собственном достатке художник Cергей Поярков. Остальные как-то все больше о творчестве говорят. Да и выставки у них, на удивление, посвящены именно ему.

Украинский художник Юрий Никитин представил свои работы в кинотеатре «Кинопанорама».  Место хоть и не совсем гламурное, но собрало немало богемных персонажей.

Марися Горобець (ТОНІС) цікавиться думкою при мистецтво у Тараса Петріва, голови Національної комісії з утвердження свободи слова

Особенностью и, пожалуй, главным акцентом выставки стали картины на религиозные темы, написаные на коже и обработанные всевозможными камнями.  Правда, мнения присутствующих на этот счет разделились. Одни утверждали, что автора вполне можно назвать иконописцем, другие и вовсе не причисляли картины к иконам. Сошлись в одном: то ли от привычной для украинцев манеры, то ли от действительной любви к художнику, но критики в его адрес услышать так и не довелось.

Светлана Вольнова, ведущая канала М1:

- Не могу говорить, наверное, о сильных и слабых сторонах Юры как живописца и иконописца, потому что не являюсь искусствоведом, но как человек образованный, посетивший многие европейские музеи, могу сказать, что Юрий Никитин – это исключение, это украинский художник в европейском масштабе. Мне импонирует его смелость в том, что он пишет иконы на коже, украшает их камнями. Мне он нравится как  светский художник, у него есть портреты Лукреции Борджа,  Марины Мнишек и Лжедмитрия, других исторических персонажей.   Мы с Юрой дружим. На самом деле я сегодня сделала исключение из правил: завтра у меня программа, и обычно накануне я готовлюсь к интервью и не посещаю никакие мероприятия. Но сегодня не уделить 15-20 минут Юре я просто не могла.

Олександра Коваль («Форум видавців»), Костянтин Дорошенко («Детектор медіа») та Світлана Вольнова (М1)

Раиса Недашковская, народная артистка Украины:

- Мене зворушила робота «Богородиця». Наскільки вона українська! Ви подивіться: український пейзаж, на наших хлібах, на українських хмарах намальована. У Юри все духовне. Коли  це так необхідне в нашому житті, щоб ми розуміли для чого ми приходимо на цей світ, що ми робимо, що ми діємо... Дивлячись на ці роботи, бачиш щастя і розумієш, для чого ти прийшов.

Художник Юрій Нікітін та актриса Раїса Недашківська

Тарас Петрив, председатель Национальной комиссии по утверждению свободы слова при Президенте Украины:

- Враження від виставки справді цікаві. Ця витавка –унікальний місточок між епохами. Я не бачив того, що малює Нікітін раніше. Він малює дуже сучасно. Думаю, можемо говорити, що саме те, мистецтво, яке дуже важливе для сьогоднішнього дня. Хоча це не є, як ми кажемо, технікою іконопису. Зовсім нічого спільного немає з речами, які можуть бути подібними до іконопису. Він використовує те, що надбала історія за багато років.  Ці роботи є, перш за все, духовними, але навряд чи варто говорити про релігійну основу.

Юка Гаврилова, редактор отдела культуры газеты «Без цензури»:

- Юра – людина, яка не має технічної стелі. Він вільно працює в багатьох стилях, дуже обізнаний в такому понятті, яке зараз продається всілякими Денами Браунами і Коельйо, як «таємне знання». Але це не цеглини якісь, якими зомбують людину, мовляв «насправді було ось так!». Це знання не можна купити в супермаркеті за тридцять гривень.  Він цими символами грається. Це людина неабиякого почуття гумору. Той, хто цього не бачить у його роботах, бачить таку красиву, зроблену у стилі сакрального живопису у картину. А той, хто вміє читати символи, розуміє, наскільки автор легко з ними обходиться. Тут є зіткнення пафосу і смішного, і пафос програє .

После официального открытия выставки гостям предложили просмотреть фильм «Призраки Гойи». Эта часть мероприятия по впечатлениям явно проиграла. Кино про художника, как это часто бывает, оказалось совсем не достойным самого художника. Хотя, наверное, подросткам и почитателям блокбастера  «Блондинка в законе» понравится...

Кінорежисер Віктор Гресь та Юрій Нікітін знайомі з часів праці над фільмом «Нові пригоди янкі при дворі короля Артура»

Фото – Сергій Бечко.