Український редактор BBC Олексій Сологубенко: «Бути першими приємно, але для репутації важливо не помилитися, особливо в ключових питаннях»

Український редактор BBC Олексій Сологубенко: «Бути першими приємно, але для репутації важливо не помилитися, особливо в ключових питаннях»

6 Липня 2013
5294

Український редактор BBC Олексій Сологубенко: «Бути першими приємно, але для репутації важливо не помилитися, особливо в ключових питаннях»

5294
Головний редактор регіону мовлення «Америка та Європа» Всесвітньої служби BBC в Лондоні – про цінності і стандарти BBC та перспективи українського суспільного мовлення
Український редактор BBC Олексій Сологубенко: «Бути першими приємно, але для репутації важливо не помилитися, особливо в ключових питаннях»
Український редактор BBC Олексій Сологубенко: «Бути першими приємно, але для репутації важливо не помилитися, особливо в ключових питаннях»

З головним редактором регіону мовлення «Америка та Європа» українські журналісти зустрілися під час візиту до редакції Всесвітньої служби BBC в Лондоні, в рамках програми DFJ - «Школа цифрової журналістики». «Доброго дня», - привітався спікер українською мовою. Декілька секунд у тиші зростала гордість: одну з ключових посад у Всесвітній службі BBC тривалий час обіймає українець Олексій Сологубенко.

 

Свою кар'єру на BBC Олексій розпочав в Україні: був заступником, а згодом і головою української служби BBC. Наступним кроком стала посада виконавчого редактора регіону «Євразія», який включав Україну, Росію, Туреччину, Іран, Афганістан, Центральну Азію, Кавказ. Тепер Олексій Сологубенко редагує інший великий регіон - «Америка та Європа», в який також входить Українська служба.

 

Востаннє «Детектор медіа» спілкувалася з Олексієм Сологубенком у 2006 році про його особисту кар'єру та про роботу BBC в цілому. Цього разу після зустрічі зі слухачами програми DFJ ми поговорили з паном Сологубенком про традиції та нинішні цінності BBC, перспективи суспільного мовлення в Україні, потреби «бутербродної» та «не-бутербродної аудиторії» й цікаві моменти, які трапляються, коли на летючках збираються представники різних національностей.

 

 

- Навіть для людей, які не працюють у медіа, назва BBC, по-перше, відома, по-друге, асоціюється з якісною журналістикою. На яких цінностях сьогодні ґрунтується редакційна політика BBC, завдяки чому зберігаються традиції?

- Цінностей багато, основна цінність - довіра, зароблена роками домашньої й міжнародної журналістики, перевірена серйозними міжнародними подіями, такими як Карибська криза, Іракська криза. В основі довіри лежить незалежність організації. Через те, що BBC фінансується шляхом абонентської плати, вона має незалежність не лише від уряду, але й від комерційних структур, і це, з огляду на український досвід, є не менш важливим. Звісно, цінностями BBC є й етичні засади. Всі наші цінності є принципами, яких ми дотримуємося щодня, тому вони працюють.

 

- Ви згадали Україну, тож наступне питання - про українські події. Ви, напевно, знаєте, що відбулося з каналом ТВі (непрозора зміна власника й менеджменту), після чого низка журналістських команд заявили про створення власних проектів громадського інтернет-телебачення. На вашу думку, чи може ця ситуація стати каталізатором створення в Україні суспільного мовлення? Тим паче, що днями парламент прийняв за основу законопроект про суспільне телебачення і радіомовлення.

- Мова про створення суспільного мовлення в Україні ведеться вже давно, і я був одним із тих, хто докладав до цього зусиль. Але я серед скептиків, які вважають, що зараз через фінансові та політичні умови не вдасться створити справді незалежне суспільне мовлення, яке не стане яблуком розбрату, в тому числі й для опозиції. Я, наприклад, не уявляю, як зараз можна створити незалежну наглядову раду, яка б дотримувалася нейтралітету; те саме і з командою журналістів.

 

В Україні час для створення суспільного мовлення вже минув. Тим не менше, плюралізм думок в Україні є. Може, менше, ніж, скажімо, 5 років тому, але він є. Ну, не без того, що на таку ситуацію впливає також і плюралізм грошей. Я думаю, що плюралізм думок в Україні буде зберігатися, не обов'язково на одному каналі, але він буде.

 

- Тобто ви вважаєте, що час для суспільного мовлення в Україні не настав, а минув?

- Так, зараз суспільство вже занадто політизоване. Час для створення суспільного мовлення був, скажімо, у 2004 році, коли нація була на підйомі. Або в середині 1990-х років, протягом першої каденції Кравчука та на початку президентства Кучми. Зараз я вважаю, що час минув. Може, інший час і настане, але тоді постане питання, а чи буде потреба в суспільному мовленні. Бо суспільне мовлення має бути цікавим, а для того, щоб, наприклад, телебачення було цікавим, потрібні і гроші, і серйозні технічні засоби. Розумієте, створити уявне суспільне телебачення, яке ніхто не буде дивитися, тільки для того, щоб про нього рапортувати, - немає сенсу. В Україні є державне телебачення, можливо, є сенс реструктуризувати та реформувати УТ-1. Але це вже не моя справа, це справа українських можновладців, законодавців.

 

- Українці, і пересічні глядачі, і медійники, жаліються на те, що з телеекранів ллється один негатив. Водночас рейтинги свідчать, що «кривава» інформація цікавить глядача, от і англійською мовою - if it bleeds, it leads. Як ви на BBC знаходите баланс між негативом і позитивом?

- Балансу ми не шукаємо. В новинах ми, звісно, повідомляємо і про гарне, і про негарне. Є дні, коли відбуваються лише катастрофи, вбивства, аварії. День є такий, який є, і такими є новини. Але мовлення - це ж не тільки новини. Поза новинами багато уваги можна і треба приділяти темам здоров'я, культури. Це те, на що ми орієнтуємо наших кореспондентів. Нам пощастило, в нас великий штат. У нас це доволі просто вирішується. Щодня на летючках ми дивимося на те, що нам треба зробити, який сьогодні ми маємо день, що роблять інші організації, дослідницькі центри.

 

- Під час зустрічі з українськими журналістами ви сказали про те, що краще ви будете другими, але подасте лише точну інформацію. Чи ви часто все одно перші з таким підходом?

- Ми доволі часто перші і намагаємося бути першими, але подивіться, як відбувалося висвітлення вибухів під час Бостонського марафону. Як багато великих каналів, медіа-організацій, агентств мали проблеми, бо вони хотіли бути першими. Тобто, бути першими приємно, але для репутації, для довіри, про яку я казав на початку, важливо не помилитися, особливо в ключових питаннях. Якщо ми розуміємо, що не можемо знайти підтвердження інформації, ми краще почекаємо.

 

- Те саме стосується й сайту?

- Абсолютно. І ми, до речі, не посилаємося на неперевірені джерела. Ми докладаємо зусиль, як це, наприклад, було із висвітленням ситуації в Сирії, щоб перевірити інформацію. Якщо ми не можемо знайти підтвердження, ми відверто кажемо, що не змогли перевірити інформацію з незалежних джерел.

 

- Інформації сьогодні стільки, що багато хто з медійників спрощує контент. А тележурналістам-початківцям, наприклад, кажуть, що їхні репортажі будуть слухати між бутербродами. На вашу думку, чи варто журналістам намагатися навчити аудиторію виконувати соціальну місію, чи ми просто в доступній формі доносимо до людей точну інформацію?

- Я думаю, не варто робити узагальнення. Адже кожен канал має свою аудиторію. Візьмемо, наприклад, ФМ-радіо, яких, до речі, в Києві більше, ніж у Лондоні. В Україні є частоти, а не формати. Тобто, якщо одна радіостанція виробила формат, який став успішним, радіостанція на іншій частоті захоче скопіювати той самий формат, щоб також бути успішною. Я вважаю, що треба бути цікавими своїй аудиторії. Те саме на ринку кабельного телебачення. Всім відомо, хто що буде дивитися.

 

Новини - це річ серйозна. Хоча і в новинах можна орієнтуватися на свою аудиторію. Наприклад, на радіо BBC 1, яке працює для молоді, в новинах зовсім інший темпоритм і стиль, новини розповідають під музику. На радіо BBC 4 зовсім інший підхід, серйозне розтлумачення. Тобто якщо канал зорієнтований на бутербродну аудиторію - це одна річ, а якщо на аудиторію, яка споживає щось більш суттєве, ніж бутерброди, то варто застосовувати інші підходи. Варто орієнтуватися на свою аудиторію, на певну вікову нішу, соціальну, релігійну. Такий підхід, нішевий, і рекламодавцям буде цікавий, до речі. Але ще раз наголошую, що це моя особиста думка; мені не хотілося б давати вказівки українським медіа.

 

- Тобто ви вважаєте, що майбутнє телебачення - за нішевими каналами?

- Я вважаю, що майбутнє телебачення - це справа туманна. У Британії багато людей не дивляться телевізор у тому сенсі, до якого ми звикли. Телебачення дивляться, але все більше й більше на планшетах, у мобільних телефонах. Отже, яке майбутнє в телебачення - не зрозуміло. Без сумніву, є майбутнє в аудіовізуального контенту; те, що буде цікавим, житиме, але як його будуть доносити, дивитися, завантажувати - це велике питання. Зростають мобільні платформи, так, звісно, створюються і користуються попитом також і великі плазмові та інші телевізори, але молоде покоління, яке за своєю природою є мобільним, використовує мобільні платформи. Тому робити якісь прогнози про майбутнє телебачення зараз не варто.

 

- Чи є різниця в подачі матеріалу в різних мовних службах BBC, залежно від менталітету, особливостей політичного ладу, релігійних переконань у країні?

- Для новин усі мовні служби мають однакові стандарти, а всі релігійні, політичні й інші особливості залишаються за кадром; особливо коли це стосується висвітлення current affairs (поточних подій. - ТК). Звісно, у мовних служб різна аудиторія, вони мовлять різними мовами й на різних платформах. Наприклад, українська служба працює тільки онлайн і не має радіо; арабська служба BBC працює на всіх платформах. Отже, платформа, здебільшого, визначає стиль.

 

- А на нарадах, коли керівники різних мовних служб збираються разом, чи проявляються характерні особливості різних націй, чи знаходите ви підтвердження стереотипів, коли спілкуєтеся з колегами?

- Ні, я би сказав ні. Стереотипи, про які ви кажете, на летючках не проявляються, в нас усе дуже інтегровано. Є цікаві речі, які інколи пропонують із різних країн. Наприклад, була ситуація, ви, напевно, чули, коли в складі м'ясних продуктів у деяких країнах знайшли конину. Всі були занепокоєні, а ось, наприклад, представники Казахстану і Киргизстану запропонували багато рецептів, як можна готувати конину. І французи також були готові поділитися способами приготування конини. Отже, цікавинки бувають, але вони випливають із серйозних обговорень.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Ірина Яковлєва, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
5294
Читайте також
Коментарі
1
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Віктор
3918 дн. тому
Цікаво, а в нього зарплатня теж - 4 тисячі гривень, як і в тих, хто працює "журналістами" на Українській Службі Бі-Бі-Сі в Києві?
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду