Як захистити журналістів і не розмити меж професії?

14 Квітня 2013
12040

Як захистити журналістів і не розмити меж професії?

12040
Пропозиції медіаюристів щодо змін до КК, що прирівняють блогерів до журналістів і зобов’яжуть суд оцінювати соціальну значущість інформації, коментують Юрій Луканов, Олег Наливайко, Вікторія Сюмар, Оксана Романюк, Наталія Лигачова та Діана Дуцик
Як захистити журналістів і не розмити меж професії?

Медіаюристи підготували пропозиції щодо змін до Кримінального кодексу України, а саме розширили статті 171 й 182, а також додали примітку, в якій роз'яснюється, що таке професійна діяльність журналіста і кого саме можна вважати журналістом.

 

Законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо посилення захисту журналістів та осіб, які поширюють суспільно необхідну інформацію)» було представлено на засіданні Міжвідомчої робочої групи з аналізу стану додержання законодавства про свободу слова та захист прав журналістів, яка діє в рамках програми «Відкрита розмова», 2 квітня.

 

Автор проекту, юрист Дмитро Котляр, пропонує додати один пункт до ст. 182 «Порушення
недоторканості приватного життя» і п'ять пунктів та примітку до ст. 171 «Перешкоджання законній професійній діяльності».

 

А саме додається п. 3 ст. 182 «Особа, яка вчинила діяння, передбачені цією статтею, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо відповідна інформація є суспільно необхідною або особа мала обґрунтовані підстави вважати таку інформацію суспільно необхідною на момент вчинення діяння».

 

До ст. 171 додаються пункти:

 

«3. Погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо журналіста чи його близьких родичів у зв'язку із здійсненням цим журналістом своєї професійної діяльності - карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

4. Умисне знищення або пошкодження майна, що належить журналістові чи його близьким родичам або що знаходиться у користуванні журналіста, у зв'язку із здійсненням цим журналістом своєї професійної діяльності - карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

 5. Умисне заподіяння журналісту чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку із здійсненням цим журналістом своєї професійної
діяльності - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

6. Умисне заподіяння журналісту чи його близьким родичам тяжких тілесних ушкоджень у зв'язку із здійсненням цим журналістом своєї професійної діяльності - карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

7. Вбивство або замах на вбивство журналіста чи його близьких родичів у зв'язку із здійсненням цим журналістом своєї професійної діяльності - карається позбавленням волі на строк від дев'яти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі».

 

У примітці до ст. 171 Дмитро Котляр пропонує зазначити:


«1. У цій статті під професійною діяльністю журналіста розуміється систематична діяльність особи, пов'язана із збиранням, одержанням, створенням, зберіганням або іншим використанням інформації з метою її поширення на невизначене коло осіб через друковані ЗМІ, телерадіоорганізації, інформаційні агентства, мережу інтернет. Підтвердженням статусу журналіста є відповідний документ, виданий ЗМІ, його редакцією або професійною чи творчою спілкою журналістів.

2. До журналіста та його професійної діяльності у цій статті прирівнюється будь-яка особа та її дії із збирання, одержання, створення, зберігання або іншого використання інформації
про обмеження прав і свобод людини, вчинення правопорушення чи іншої суспільно необхідної інформації з метою її поширення на невизначене коло осіб
».



Саме примітка, в якій уточнюється, хто саме є журналістом і що таке професійна журналістська діяльність, має полегшити роботу правоохоронним органам (слідчим), які зазвичай визначають, що журналісти - це тільки ті, хто працює в державних або комунальних друкованих ЗМІ, посилаючись на застарілі норми законів. Через це багато випадків перешкоджання журналістській діяльності й нападів на журналістів або кваліфікуються як хуліганство, або взагалі залишаються безкарними.

 

Члени міжвідомчої групи вирішили детально ознайомитися із запропонованими змінами та ухвалити щодо них окреме рішення на наступному засіданні.

 

«Детектор медіа» звернулася до медіаекспертів, голів журналістських професійних об'єднань та журналістів із проханням прокоментувати запропоновані зміни до Кримінального кодексу. Загалом погоджуючись, що зміни необхідні, експерти розійшлися в думках щодо прирівнювання до журналістів осіб, які збирають, одержують, створюють, зберігають або інакше використовують інформацію про обмеження прав і свобод людини, вчинення правопорушення чи іншу суспільно необхідну інформацію з метою її поширення на невизначене коло осіб, тобто громадських діячів, блогерів тощо. 

 

Законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо посилення захисту журналістів та осіб, які поширюють суспільно необхідну інформацію)» коментують Юрій Луканов, Олег Наливайко, Вікторія Сюмар, Оксана Романюк, Наталія Лигачова та Діана Дуцик.

 

 

 

 

 

Юрій Луканов, голова Незалежної медіа-профспілки України:

– Я думаю, що наявного зараз законодавства достатньо для того, щоб захистити журналіста. Але реалії такі, що загалом тиск на журналістів останнім часом посилився. Дуже часто це тиск брутальний. Не сумніваюся, що він буде посилюватися й далі. Тому будь-яке посилення відповідальності за напади, тиск, інше брутальне поводження з журналістами я вітаю. Тож ініціатива Тетяни Котюжинської і Дмитра Котляра цілком виправдана.

 

Ідея розширити коло представників журналістської професії за рахунок блогерів та інших потребує обговорення. Все ж таки блоги дуже часто є самодіяльністю. Ми ж не називаємо на повному серйозі артистами учасників аматорського театру: на сцені вони, звісно, грають, але до професіоналів їм далеко.

 

Крім того, ми пам’ятаємо минулі вибори, коли на дільниці приходили десятки бритоголових пацанів із посвідченнями журналістів. Кожному з них ніщо не заважає створити собі блог, написати якусь дурницю або перепостити інформацію зі ЗМІ й назватися блогером-журналістом. І що ти будеш робити в цій ситуації? Адже закон буде на його боці.

 

З іншого боку, є чимало блогерів, які працюють достатньо професійно. Їх із повним правом можна назвати журналістами. Тож я не став би формально записувати в журналісти всіх блогерів підряд. Тут повинен бути неформальний підхід. Рішення щодо відповідної статті в законі має бути ухвалено після широкої дискусії.

 

 


 

Олег Наливайко, голова Національної спілки журналістів України:

– Національна спілка журналістів України обговорить проект експертів на найближчому пленумі   16 квітня.

 

Завдання журналістської організації – вимагати безпечних умов для роботи журналістів. У цьому ми єдині з усіма громадськими організаціями, які представляють журналістів. У будь-якому разі, головне   це невідворотність покарання за перешкоджання або переслідування журналіста. Над цим ми працюємо постійно: підтримуємо журналістів під час слідства й у судах, звертаємося до правоохоронних органів із вимогою забезпечити захист журналісту, щодо однієї зі справ подали заяву до Європейського суду з прав людини. Але складності у застосуванні статті 171 Кримінального кодексу України прокуратурою і судами, переговори з правоохоронними органами в рамках програми «Відкрита розмова» показали, що без змін до цієї статті не обійтися.

 

Крім того, з 1 січня 1998 року діє Закон «Про державну підтримку ЗМІ та соціальний захист журналістів», яким передбачено, що: «Відповідальність за скоєння злочину проти журналіста у зв'язку з виконанням ним професійних обов'язків або перешкоджання його службовій діяльності  прирівнюється до відповідальності  за скоєння таких же дій проти працівника правоохоронного органу» (стаття 17). До цього часу ця норма не підкріплена кримінальною відповідальністю. Це теж підстава для внесення змін.

 

Під час переговорів у рамках «Відкритої розмови» домовилися, що передусім необхідно визначити у примітці до 171 статті, кого ми вважаємо журналістом. Дати це визначення складно з огляду на ті технічні можливості, які надають мультімедіа. З одного боку, ми хочемо передбачити захист для журналістів незалежно від того, якими засобами вони користуються для оприлюднення інформації, з іншого   необхідно запобігати недобросовісному використанню статусу журналіста.

 

Експерти пропонують використовувати низку критеріїв: системність роботи, про що може свідчити й те, що збір та поширення інформації для журналіста є основним заробітком, а також мета збору інформації для її загального поширення через доступні невизначеному колу осіб засоби. Також критерієм має стати й наявність у журналіста документів, що підтверджують його статус.

 

І тут ми знову повертаємося до «єдиної прес-карти», запровадження якої може зняти питання «редакційних» посвідчень для осіб, які не є журналістами. Безумовно, це ті питання, відповіді на які маємо дати ми – організації, які об’єднують професійних журналістів. НСЖУ, яка об’єднує найбільшу їх кількість, планує обговорити запропоновані зміни на найближчому пленумі 16 квітня, на якому зберуться понад шістдесят членів правління з усіх регіонів України. Потім обговорення проведемо і в місцевих організаціях. Важливо врахувати всі мінуси проекту, які будуть названі журналістами, особливо з регіонів.

 

Безумовно, суперечливим моментом у пропонованих змінах до статті 171 є поширення її дії на громадських активістів. Їхня робота дуже важлива і для професійних журналістів, і для суспільства в цілому. Але при цьому важливо не «розмити» захист професійних журналістів, які щодня стикаються із перешкодами у своїй роботі.

 

Після обговорення проекту на засіданні МРГ 2 квітня експерти напрацювали зміни, які передбачають, що для захисту громадянських активістів може бути застосовано іншу статтю Кримінального кодексу. Думаю, що такий варіант задовольнить усіх. Напевно, треба переглянути й розміри штрафів, передбачених чинною редакцією статті 171, у бік збільшення для приведення у відповідність із покаранням за злочини проти співробітників правоохоронних органів. Головне для нас   безпека журналістів. А стаття 171 має стати одним зі стовпів для цього. Одним, але не єдиним.

 

 


 

Оксана Романюк, представник «Репортерів без кордонів» в Україні:

– Зміни до 171 статті – це крок назустріч правоохоронним органам, перш за все для того, щоб полегшити процес порушення справ за фактом перешкоджання законній професійній журналістській діяльності.

 

Я підтримую зміни, запропоновані Дмитром Котляром і Тетяною Котюжинською, в частині, що стаття повинна застосовуватися до журналістської діяльності, а не до журналістів, і не поділяю побоювань щодо того, що тоді 171 статтею будуть прикриватися «братки» у спортивній формі. Річ у тім, що вони вже прикриваються і цією статтею, і журналістськими посвідченнями. На них зміни до закону не вплинуть ніяк.

 

Натомість акцент саме на журналістській діяльності зможе у майбутньому, наприклад, захистити працівників інтернет-ЗМІ, яких наші правоохоронні органи не вважають за журналістів. Щодо розширення 171-ї статті додатковими пунктами про відповідальність за умисне завдання журналісту побоїв чи пошкодження майна   не впевнена, що це потрібно, оскільки наявні статті Кримінального кодексу України і так дозволяють покласти на злочинця відповідальність у повній мірі. Головна проблема, щоб закони в країні працювали, бо тільки тоді журналісти зможуть розраховувати на правосуддя.

 

 


 

Вікторія Сюмар, виконавчий директор Інституту масової інформації:

– Минулого тижня ми спостерігали за дискусіями в парламенті довкола закидування сніжками депутатів від Партії регіонів і за обуренням представників влади з приводу таких хуліганських дій. Чому це відбувалося? Тому що, очевидно, цей напад був пов’язаний із професійною діяльністю депутатів.

 

У цьому контексті, мені здається, страждають найбільше не політики, а саме журналісти. Страждають вони через свою професійну діяльність, бо її суть в отриманні інформації. І саме за це журналістів б’ють, і б’ють дуже жорстоко, й страждають вони значно сильніше за закиданих сніжками народних обранців. Такі випадки ми спостерігаємо ледь не щомісяця.

 

Покарання за побиття журналіста нічим не відрізняється від покарання за банальне хуліганство, й дуже часто ті, хто це робить, залишаються безкарними. Очевидна річ – в Україні не працює 171-ша стаття, яка передбачає кримінальну відповідальність за перешкоджання професійній діяльності журналістів. Хоч скільки ми намагалися говорити про це з працівниками правоохоронних структур, на практиці це особливо ні до чого не призводило.

 

Тому очевидно, що стаття виписана погано, що її потрібно змінювати, передбачати більш жорстке покарання, в тому числі й ув’язнення за дії, які призводять до серйозних тілесних ушкоджень, до знищення майна, що належить журналістам і ЗМІ, або до знищення найціннішого, що є у роботі журналістів – самої інформації. І саме це мають на меті ті, хто розробляє зміни до законодавства.

 

Лише прийнявши зміни до Кримінального кодексу, виписавши 171-шу статтю дуже конкретно й чітко, можна сподіватися, що ситуація зміниться. Власне кажучи, індикатором того, наскільки правдиві заяви про те, що влада готова виконувати свої зобов’язання щодо захисту професійної діяльності журналістів і щодо гарантування їхніх прав, буде позиція парламентської більшості, яка дуже обурювалася з приводу нападу на своїх колег. Я сподіваюся, що більшість буде так само охоче захищати журналістів.

 

У тому, що розширюється коло осіб у примітці до 171-ї, є логіка. Тому що в сучасному інформаційному світі важливо розуміти, що будь-хто може бути справді поширювачем суспільно-важливої інформації. Тут треба звертати увагу не на наявність якогось папірця, а на те, чим займалася постраждала людина й яка мотивація була в тих, хто на неї напав.

 

 

 


 

Наталія Лигачова, шеф-редактор видань «Детектор медіа»:

– Я считаю очень важным, правильным и позитивным предлагаемое расширение статьи 182 пунктом 4, который предполагает, что «лицо, совершившее деяния, предусмотренные настоящей статьей, освобождается от уголовной ответственности, если соответствующая информация является общественно значимой или лицо имело разумные основания считать такую информацию общественно значимой на момент совершения деяния». Почему это важно? Потому что в п. 1 ст. 182 предусматривается наказание за не только незаконный сбор, хранение, использование, уничтожение, но и распространение конфиденциальной информации о человеке.

 

Очень часто этим инструментом пользуются чиновники, которые утверждают, что кто-то распространил конфиденциальную информацию, не имея на это права. Но иногда конфиденциальная информация настолько социально значима, что журналист просто обязан предать ее огласке. И введение нормы, согласно которой суд должен будет определить, социально значима ли эта информация,   инструменты для этого существуют,   очень важно.

 

В то же время я думаю, что предложение о расширении действия пункта 2 примечания 171 статьи на любого человека нужно детально обсуждать. Потому что, на мой взгляд, этим можно легко манкировать и манипулировать, а применять на практике   сложно. Сейчас во всем мире, в связи с распространением гражданской журналистики, прежде всего в интернете, напротив, основным трендом является поиск путей разграничения профессиональных журналистов, профессиональных СМИ от блогеров, пользователей социальными сетями. И главным инструментом для такого разграничения большинство журналистов и экспертов видят как раз большую ответственность СМИ за распространяемую ними информацию, с тем чтобы ей реально можно было доверять. Мне кажется, в такой тренд мало вписываются предлагаемые изменения. Если уж приравнивать к журналистам блогеров в их правах, то тогда надо уравнивать их и в ответственности за распространяемую информацию – что и нереально, и нецелесообразно. Кроме того, с приравниванием рядовых граждан к журналистам вряд ли согласится большинство в парламенте. Я бы с этим нововведением не спешила.

 

 


 

Діана Дуцик, головний редактор сайту MediaSapiens:

– З одного боку, варто вітати той факт, що може бути посилено відповідальність за тиск на журналістів та їхні сім’ї. Оскільки останнім часом ми спостерігаємо зростання кількості нападів на журналістів. Часто їм б’ють телекамери та фотоапарати, які коштують чимало (і за це потрібно відповідати), на їхню адресу звучать погрози. Правоохоронні органи мали б на це реагувати. Хоча у нас вони самі часто якраз і перешкоджають журналістам. Тому прийняття такої норми ще не означає її виконання.

 

З іншого боку, я проти того, щоб до безмежжя розширювати коло осіб, яких варто вважати журналістами. Все-таки не треба плутати журналістів із блогерами чи громадськими активістами. Це різні види діяльності. У журналістів та громадських активістів, наприклад, достатньо різні функції, так само, як у журналістів і блогерів.

 

Крім того, якість української журналістики сьогодні знизилася до критично рекордного рівня. В професії й так багато випадкових людей, часто неосвічених і з великими амбіціями, які не усвідомлюють своєї відповідальності за те, що вони роблять. На мою думку, журналістами варто вважати тих, хто працює у професійних ЗМІ. Зрештою, на Заході все більше у таких дискусіях схиляються саме до такого визначення професії журналіста.

 

Фото Павла Довганя, а також http://tamtararam.ru 

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
12040
Коментарі
1
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Андрей Гриценко
4000 дн. тому
Я просто не понимаю, зачем все эти мучения? Давайте уже просто объявим журналистами всё население благословенной Украины, да и дело с концом! Пусть себе "распространяют любым способом любую информацию"... Задумайтесь, наконец: на управление 50-кубовым мопедом надо права получать, и ответственность за соблюдение правил нести, а информационное оружие много опаснее будет, нет? Или главное для вас - дать возможность лить грязь во все стороны ушатами всем желающим, а там и трава не расти?! Кстати, можете полюбопытствовать, какие правила выдачи журналистских удостоверений действуют, скажем, в Израиле: http://www.pmo.gov.il/English/PrimeMinistersOffice/DivisionsAndAuthorities/Documents/press.docx Там, кстати, разрешили выдавать их и блоггерам тоже, но с очень большим списком "если"... А что касается "разграничительной линии" между журналистами и всеми остальными, то, imho, здесь нет никакой проблемы: отличие профессионального журналиста состоит, в первую очередь, в том, что для него эта деятельность - средство заработать на хлеб насущный. Таким образом, если человек не получает регулярный доход от деятельности в каком-либо СМИ (неважно, электронном или бумажном) - он не имеет права называться "журналистом". Это простой критерий, но весьма существенный.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду