Валентин Опалєв: «Нам уже бракує вітчизняних зірок, щоб задіяти їх у серіалах»

9 Грудня 2006
17249

Валентин Опалєв: «Нам уже бракує вітчизняних зірок, щоб задіяти їх у серіалах»

17249
Ця людина здійснила майже «серіальну революцію» у телебізнесі. Це стало зрозуміло в той момент, коли на двох каналах одночасно — «Інтері» та «России» — сказилися рейтинги серіалу «Зцілення коханням».
Валентин Опалєв: «Нам уже бракує вітчизняних зірок, щоб задіяти їх у серіалах»

Ця людина здійснила майже «серіальну революцію» у телебізнесі. Це стало зрозуміло в той момент, коли на двох каналах одночасно — «Інтері» та «России» — сказилися рейтинги серіалу «Зцілення коханням», продюсером якого й виступив Валентин Опалєв. У конкурентів затряслися жижки. На аналогічний продукт миттєво виникнув попит. Далі — більше. Масштаби українського серіального виробництва лише протягом останнього року тут набули промислових оборотів. Величезні знімальні комплекси в Бортничах і Макарові під Києвом стали такою собі «фабрикою мрій по-українськи». Щодня там знімають українських і російських кінозірок. І наразі на цій «фабриці» під керівництвом пана Опалєва в синхронному процесі перебувають 29 картин, чотири з яких — багатосерійні нетлінки.

 

— Валентине Олеговичу, напевно, останнім часом відчуваєте конкуренцію на своєму «полі», адже багато людей сьогодні рвонули в цю ж нішу?

— Постійно стежу за цифрами. І, природно, боюся програти. Конкуренція на сьогодні дуже серйозна. Особливо в тому слоті, в якому працюємо ми. Останнім часом конкурували з Віктором Приходьком, бо його «П’ять хвилин до метро» — і на «Первом канале», і на «1+1».

 

— У чому, на вашу думку, причина глядацького успіху саме цього фільму? Невже люди впізнали там свої квартири, під’їзди, загалом — побут?

— Там цікава історія. Якби акцент був лише на побуті, під’їздах, квартирах, а не на виразній історії, то нічого й не спрацювало б. Тут задіяний принцип комунальної квартири, а це завжди цікаво.

 

— Скільки за один знімальний день у вас заробляють такі відомі актори, як, наприклад, Булдаков або Тализіна? І скільки наші українські?

— Взагалі-то, залежно від рангу та ролі, гонорар актора за один знімальний день становить від 300 до 3000 у.о. Але тут враховується багато різних нюансів.

 

— Яка максимальна тривалість створення серіалів на кшталт «Вовчиці»?

— Для будь-якого виробника очевидно — чим більший обсяг виробництва, тим вигідніше працювати. Але тут є й протилежний бік медалі: договір із акторами на досить тривале співробітництво, десь на рік-півтора. «Вовчиця» — це 250 серій. «Зцілення» тягне на всі 200. Наступний проект, який запустили, теж буде 200-серійним. І виробництво такого серіалу забирає півтора року! Витримати такий режим складно.

 

— Може, відкриєте таємницю: хто допоміг вам у період початкової розкрутки?

— А ми кампанію й не розкручували, бо вже були готові до виробництва серіалів. Питання полягало тільки в тому, щоб знайти замовника і переконати його в нашій здатності зробити такий продукт. Адже абсолютно всі проекти такого рівня базуються на початковій домовленості з каналами. Що гарантує прокат. У нас був договір із телеканалом «Інтер». Тут збіглися інтереси. Вони шукали продукт, а я тісно співпрацюю з відомим російським продюсером Юрієм Бєлєньким (його компанія зняла «Ундіну», «Кармеліту»», «Приречену стати зіркою»). Він запропонував літературний матеріал, а я розпочав виробництво самого фільму.

 

— Скільки «мильних опер» одночасно продукує сьогодні ваша компанія?

— На цей час — чотири. Продовжуємо знімати «Вовчицю», «Сестри по крові», «Міський романс». У запуску «Янгол-охоронець». Ще один серіал іде на російському ТБ — «Усе включено». Як на мене, сьогодні ми лідируємо на пострадянському просторі в цій сфері. Виробляємо ще й муві-ТБ. Це свого роду 90-хвилинні двосерійні фільми. Зараз у роботі близько 25 фільмів. П’ять із них — замовлення телеканалу «Россия».

 

— Якщо поговорити про бюджет однієї серії «Вовчиці», «Зцілення…» або «Міського романсу»...

— Це, у певному сенсі, комерційна таємниця. Можу сказати лише одне — ця цифра в півтора-два рази нижча, ніж у Росії. І це жодним чином не пов’язано з місцем виробництва. Радше, з різними технологіями.

 

— Слід гадати, у вашої компанії неймовірні витрати і на гонорари, і на транспорт — у зв’язку з тим, що знімається багато акторів із Росії. Може, витягнули б самотужки, суто українськими артистами, — і заощадили б...

— Тут є один нюанс. Я нічого не маю проти українських виконавців. Більше того... У нас задіяно дуже багато вітчизняних акторів. Але місяць тому виникла проблема. Нам уже бракує вітчизняних зірок, щоб зайняти всі місця у фільмованих тепер серіалах! За час нашої роботи в жанрі «мило» через нас пройшли всі більш-менш помітні актори країни. Тому дорікнути мені, що ми запрошуємо лише російських зірок, не можна. Зараз українські актори працюють у чотирьох проектах. А це 50 чоловік, мінімум. Ті ж таки Горянський, Богданович, Лаленков, Легін, Зюбіна, Суханов, Самаєва, Вітовська, Сергійко, Горбунов, Самінін та багато-багато інших. Але це тільки одна частина питання. Відповім на іншу: якщо якийсь проект замовляє російська компанія, то ми і виробляємо продукт з урахуванням того, що будемо змушені реалізувати його в Росії. Прокат суто на нашій території поки що збитковий. Така ситуація на українському телеринку. Ні для кого не таємниця, що російський ринок сьогодні багатший і купує продукт дорожче, ніж Україна. І якщо ми навіть якийсь серіал виробляємо тільки для Росії (наприклад, «Усе включено»), то він все одно орієнтований і для продажу в Україні. Це й накладає відбиток на акторський кастинг. Тому якщо замовником виступає російська сторона, то вони, природно, зацікавлені у своїх акторах, розуміючи, що це приверне увагу глядача. І тут не стоїть питання, що, мовляв, російський актор кращий за українського.

 

— Тоді чому ви із серіалу в серіал так чіпко тримаєтеся за один і той самий склад — Віторган, Тализіна, Булдаков, Горянський?

— Ніде правди діти, є актори, з якими хочеться продовжувати працювати. У молодих лицедіїв — як українських, так і російських — найчастіше розвивається «зоряна хвороба». А ось, наприклад, Віторган — єдиний актор пострадянського простору, котрий зараз знімається в Голлівуді. Причому грає американського генерала. І партнер його у цій картині — Дастін Хоффман! Це про щось та свідчить? Отож, під час нашої спільної роботи жодного разу не траплялося, щоб він у зв’язку з чимось виявив незадоволення — чи то його погано зустріли, чи то погано поселили, чи то погано нагодували.

 

— Хто, на ваш погляд, із молодої плеяди — режисер, актор — міг би найяскравіше розкритися в майбутньому?

— Майже всі, хто з нами працював, проявили себе як чудові актори. Якщо ж говорити про режисера, то у «Зціленні…», «Вовчиці» та «Янголі-охоронці» в нас незмінний Бата Недич. І я йому вдячний за терпимість. Адже самого таланту мало в такому великому проекті. Тут треба починати із психічного здоров’я режисера. Витримати такі ритм і напруження дано не кожному. Актори ним також задоволені. Він уміє знайти підхід до всіх. Ось Валера Рожко відомий як режисер-постановник, а доти був оператором, серйозно вирвався вперед.

 

— Чи не вважаєте ви, що серіал — усе ж таки низький жанр?

— Я досить багато сил віддав, щоб змінити цю думку. І, може, завдяки саме нам, зокрема, сьогодні ця думка перестала панувати серед багатьох російських акторів. Адже вітчизняні артисти сьогодні особливо не вередують. А буквально два роки тому, коли я проводив кастинги, то серед молоді панувала думка: «Я в серіалах не знімаюся!» Може, тому, що мені вдалося залучити до роботи відомих, маститих акторів, таких як Віктор Вержбицький (зараз він — справжня зірка кіно), Горєвой працював у Голлівуді, теж один із найпопулярніших і авторитетних. Та й Віторган, і Тализіна, і Булдаков, і Мамаєв, і Нільська, і Стєклов, і Ліванови (Ігор та Аристарх), і Польських їм не поступаються. І ось коли така когорта акторів знялася в наших проектах, то в молодих уже не повертається язик казати: «Я в «милі» не знімаюся». І сьогодні в нових проектах задіяні молоді артисти, такі як Панін. Адже для будь-якої зірки є халтура, а є робота — виразна, перспективна, масштабна, досить тяжка. Тому вважаю, що нам не соромно за наш продукт як виробникам, і акторам — як учасникам. Ну, ось ви знаєте звідки пішла назва «мило»? Свого часу виробники миючих засобів — так звані мильні королі — спеціально замовили кіновиробникові продукт, у який можна розміщувати власну рекламу. Багатосерійний телесеріал орієнтувався суто на жіночу аудиторію, що уважно дивитиметься як кіно, так і рекламу. Звідси й назва — «мильна опера». Тобто сама історія розрахована на конкретну цільову аудиторію — сімейних жінок, які перуть, миють, загалом — зайняті господарством. І в серіального жанру є свої закони, що відрізняються від кіношних. Тому у нас це й сприймалося спочатку в багнети. А я кажу: «Ось візьміть і самі щось зробіть!» Після нашого успіху я знаю людей, які кинулися в цю нішу, думаючи, що тут усе так просто...

 

— Хто на вас впливає в питаннях акторського кастингу?

— Є замовники (телеканали), з якими обговорюю вибір того чи іншого артиста. Оскільки є зірки, котрі з певних причин комусь більше подобаються. До речі, зараз у нас задіяно 80 акторів. Стільки людей відразу по великих театрах не назбираєш.

 

— А непрофесійних артистів залучаєте?

— Ні, це проти правил. Професії актора потрібно вчитися. А щоб прийти з вулиці і стати актором — це треба бути самородком, і на таке вкрай нечасто натрапиш.

 

— Чи є у ваших планах розширення знімальних павільйонів?

— Плани великі. Зараз у нас два комплекси загальною площею близько 6,5 тис. кв. м — сім павільйонів. Отож наш знімальний майданчик більший за студію Довженка! Може, я трохи хизуюся, але найбільший павільйон на Довженка інколи все ж таки працює, проте він усе одно площею тільки 4 тис. кв. м. Щоправда, тут інша проблема — перевиробництво. Адже тепер з’явилося ще кілька потенційних виробників такого продукту.

 

— Скільки заробляє на рекламі одна серія такого фільму, як, наприклад, «Вовчиця»?

— Це запитання до телеканалів. Оскільки я на рекламі взагалі нічого не заробляю. Отримую лише замовлення, а далі канал уже в готовому продукті сам розміщує рекламу, і це суто його гроші. Можу зазначити, що бізнес у цьому сенсі досить цивілізований. Раніше я таким чином сам заробляв, коли реклама була новинкою: ми домовлялися з каналом, що продукт виробляємо безплатно, але половину прибутку з реклами віддають нам. Тоді були ще напівдикі взаємини. Але тепер уже все стабілізувалося, і канал купує продукт цілком.

 

— Чи можете спрогнозувати якісь нові тенденції в запитах публіки після таких рейтингових хітів, як «Не родись вродливою», «Зцілення коханням»?

— Боюся, що ні. Будь-який серіал має свої закони. Зокрема, після феноменального успіху «Невродливої» всі намагалися змоделювати і прорахувати його формулу, зробивши щось аналогічне. Не вийшло! Так само було й у випадку із сіткомом «Моя прекрасна няня». Є тенденція, відповідно до якої кожен глядач вибирає свій канал. Тому канали і стали вести цивілізованішу політику як стосовно один одного, так і стосовно глядача. Кожен може вибрати свій жанр і свою нішу. Я ж можу лише припустити, на що орієнтується той чи інший канал. На мій погляд, центральні кнопки намагаються «оволодіти» найширшою аудиторією. По-перше, задіяти сімейного глядача. По-друге, «омолодити» максимально ту ж таки аудиторію. Доходи будь-якого телеканалу безпосередньо залежать від реклами. Тому аудиторія молодша ніж 10 і старша ніж 60 років рекламодавців не цікавить. Ну, а найбільш виграшна аудиторія для будь-якого каналу — від 25 до 55 років, так звана купівельноспроможна. Виходячи з цього, кожен канал намагається будувати свою політику і виробляти ті програми, які гарантовано могли б привернути увагу саме цього глядацького сегмента. Так склалося, що, наприклад, досить консервативний канал «Россия» орієнтований на доросліших людей. Однак за показниками рейтингу вони виграють, бо «зліпили» дуже міцну 18—19-годинну лінійку. І вже два роки поспіль саме завдяки їй утримують лідерство у плані загальної кількості глядача. Взагалі, на кожному каналі серіали виступають як стабілізатори високої частки рейтингу. На «России» це прайм-таймовий серіал «Таємниці слідства», яким вони і виграють у «Первого».

 

Дзеркало тижня

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
«Дзеркало тижня»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
17249
Теги:
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду