Розмовляла Наталія Данькова, для „Детектор медіа” 29 березня „Радіо „Київ” святкує річницю – в новому приміщенні.

Столична муніципальна радіостанція вже рік мовить в ефірі. Нагадаємо читачам „ТК”, що 12 лютого 2003 року „Радіо „Київ” отримало ліцензію на право мовлення у місті Києві на частоті 98. 29 березня 2004 року розпочало виходити в ефір з п’ятнадцятигодинного обсягу, з 7 ранку по 22 годину вечора. А 12 листопада 2004 року „Радіо „Київ” перейшло на цілодобове мовлення.

Щоправда, протягом року працівники радіостанції працювали не в дуже сприятливих умовах: редакцію було розташовано в одному місті, студію – в іншому. А в основному приміщенні, виділеному Київською міською радою для радіо, проводився капітальний ремонт. І от саме 29 березня 2005 року редакція почне працювати у новому, щойно відремонтованому приміщенні, де розміститься і редакція, і студійні комплекси.

Кореспондент „ТК” поставив кілька запитань генеральному директору радіостанції Олександрові Кривошеєнку.

– Пане Олександре, які здобутки „Радіо “Київ” ви вважаєте найбільш вагомими?

– Якщо все розкласти по поличках, то розглядати радіостанцію треба у технічному і творчому аспектах. З технічного боку основні здобутки з часу заснування такі – ми отримуємо з точки зору оснащення, укомплектованості технічної бази і технічних можливостей одну з найкращих київських радіостанцій. Це чотири студії, одна з яких дає можливість проводити в прямому ефірі прес-конференції з використанням телекамер. Така кількість студій дає можливості для виробництва великої кількості програм. Ми маємо також цифрову техніку, що дає можливість дуже швидко і якісно створювати радіопродукт у цифровій якості і передавати його до антен. У нас передача сигналу із студійних приміщень до антени відбувається за допомогою оптиковоконної лінії – це також передові цифрові технології.

Що стосується творчості, то радіостанція була заявлена 29 березня минулого року як інформаційна, що спеціалізується на новинах, які відбуваються в місті. І насьогодні ми маємо щопівгодинні випуски новин, близько 20 програм і рубрик, тобто, інформаційну насиченість ефіру, властиву саме радіостанції з цілодобовим обсягом мовлення.

А якщо говорити в такому більш глобальному вимірі, то, по-перше, в Києві створене радіо, що спеціалізується на міському житті – це, безумовно, подія в житті киян, бо вони отримали додатковий носій інформації. Вперше ми маємо такий масштабний проект, заснований територіальною громадою. Ми за статусом – комунальне підприємство, ми створені для того, щоб служити всім киянам, а не для того, щоб окремі бізнес-групи могли заробляти гроші на рекламі, як це ми маємо на прикладі переважної більшості інших радіостанцій. Ми створені і не для того, щоб реалізовувати певну підтримку певним політичним проектам, як ми маємо на прикладі інших інформаційних радіостанцій. Ми – єдина радіостанція, де домінує українська музика. Продюсерами, що опікуються не українськомовними виконавцями, був створений міф, що немає якісної української музики, і в цей міф вірили радіослухачі. Ми спростували цей міф і представили в нашому радіоефірі якісну сучасну українську музику, і я думаю, що увага радіостанцій до української музики стала серйознішою. Радіослухачі зрозуміли, що така музика є, і захотіли її слухати.

Що стосується інформаційного мовлення, то на момент нашого створення ми в подібному форматі мали тільки Еру FM і Українське радіо. Ми використовували результати опитування, проведеного науково-дослідним інститутом соціально-економічних проблем міста, і виявилось, що 8 із 10 опитаних вважали радіостанції джерелом розважальної і фонової інформації, і тільки 2 з 10 ставилися до них як до можливого джерела отримання інформації. Зараз радіо більшою мірою сприймається як джерело інформації, як носій достовірної інформації. Я думаю, що сегмент потенційних радіослухачів подібних нашому проектів буде щороку збільшуватися.

– А що ще не вдалося реалізувати? І які грандіозні плани ви маєте?

– Не маючи до кінця технічних можливостей для виробництва власних програм, ми відклали на 29 березня 2005 року збільшення кількості тематичних програм, посилення служби новин. У нас з’являться щогодинні спортивні новини. Окрім випусків новин, у нас щогодини є до семи інформаційних повідомлень. От інформативність цих програм буде підвищена в тому числі і за рахунок збільшення кількості кореспондентів. Здавалося б, кореспонденти не прив’язані до приміщення, до студій, але це тільки на перший погляд, тому що кореспондент має не лише поїхати на подію, а й мати можливість попрацювати з матеріалом, і зробити повноцінний сюжет. Тому загальна тенденція стосовно “грандіозних планів” – це посилити кількість інформаційних програм, тематичних програм і посилити інформативність повідомлень, зробити їх більш якісними.

Друге – це співпраця з іншими мовниками. На сьогоднішній день з нашого боку підписана угода з радіо “Свобода”, і зараз вона на підписанні у американської сторони. І я думаю, що після того, як ми відпрацюємо технологічні і творчі аспекти співпраці з іншими мовниками, ми зможемо перейти до другого претендента на партнерство, це – “Німецька хвиля”.

Третє – це поширення нашого сигналу на територію інших регіонів України. Вже у квітні ми розпочнемо мовлення в мережі Інтернет. Технічно поширювати наші програми в ефірі в інших регіонах України можна шляхом ретрансляції їх нашими ретрансляторами, якщо нам будуть виділені частоти в інших регіонах, або поширенням радіопрограм для трансляції їх іншими мовниками в інших регіонах. Це з точки зору технічної. З точки зору ідеологічної, саме питання: як це буде відбуватися – доволі складне. Ми як комунальне підприємство утримуємося з міського бюджету, і тому питання, чи повинна така радіостанція витрачати кошти на поширення сигналу за межі Києва, має бути остаточно вирішене тільки після проведення публічного обговорення, вивчення думки киян з цього приводу і погодження із засновником.

– Нині триває громадське обговорення питання створення в Україні Суспільного мовлення. У який спосіб, на вашу думку практика, є сенс його розв’язувати в нашій країні?

– Суспільне мовлення – питання для нас надзвичайно актуальне нині, коли ми задекларували бажання стати іншою країною. Але реалізація цієї ідеї повинна передбачати не ліквідацію комунальних ЗМІ, а, навпаки, посилення їхніх позицій. Адже якщо взяти існуючі юридичні форми діяльності радіомовників, то не державні і не комерційні, а саме комунальні найбільшою мірою наближені до втілення ідеї суспільного мовлення. Адже комунальна, тобто створена територіальною громадою радіостанція – це той же суспільний мовник, тільки він працює не в масштабах всього суспільства, а в масштабах, обмежених адміністративними кордонами. У концепцію комунальних ЗМІ закладена ідея СМ, але поки що вона тою чи іншою мірою змінюється через те, що не створені реальні практичні механізми, які б забезпечували втілення цієї ідеї. Тож, може, треба спочатку спробувати створити СМ саме локально, на базі комунальних мовників?

Специфіка суспільного мовлення передбачає те, що кінцевий інформаційний продукт відображає інтереси засновника – тобто суспільства. Для нашої радіостанції не формальний, а реальний засновник – кияни, а не Київська міська рада. Тобто, проблема лише в тому, щоб створити механізми контролю з боку справжнього засновника, з боку громади, над інформаційним продуктом комунальних мовників. Щоб топ-менеджери, конкретні журналісти на радіостанції створювали інформацію, яка потрібна саме суспільству, а не державі чи формальному засновнику.

Розмовляла Наталія Данькова, для „Детектор медіа”

P.S. від „Детектор медіа”: – Ми приєднуємося до привітань нашим колегам з першим ювілеєм! І бажаємо, щоб якомога більше киян сприймали їх радіо саме як своє, як таке, що створене громадою і працює на неї. Хай щастить.