Повну версію чат-конференції – з усіма запитаннями, включно з тими, на які пан Паскуаль не встиг відповісти впродовж відведеної години спілкування з читачами „Телекритики”, читайте тут. -

- Держсекретар МЗС України Єльченко після вчорашньої зустрічі з вами заявив, що питання про „Кольчуги” перестало бути для України актуальним. Чи не говорить це про подвійні стандарти політики США?

Карлос_Паскуаль: - Доброго дня, шановні учасники конференції. Політика США стосовно „Кольчуг” залишається незмінною з того часу, як я виступав з цього приводу 20 грудня минулого року. На цей момент ми вирішили, що США навряд чи прийдуть до спільного знаменника (з Україною – „ТК”) у випадку з „Кольчугою”. Але ми вважаємо, що важливо вивчити певні уроки з цієї ситуації і конструктивно її застосувати. Зокрема, ми зосередилися на способах зміцнення системи експортного контролю України. І тут вже здійснюються позитивні кроки. Україна збільшила повноваження Комітету з технічного та військового співробітництва та політики ексортного контролю. Його штат збільшено з 3 до 30 професіоналів. Ухвалено Закон з експортного контролю. Наприкінці березня проведено важливу конференцію з експортного контролю. Ми спільно розвиваємо проекти з підвищення безпеки об’єктів, де наявні чутливі матеріали бактеріологічні, ядерні, радіологічні. Ми вважаємо, що ці кроки відображають позитивне застосування тих уроків, які ми засвоїли минулої осені.

- Ви влітку від’їжджаєте з України. Що Ви встигли зробити в Україні, а що ні?..

- Досягнення дипломата в якійсь країні - це не є його власні досягнення. Швидше це є досягнення, які підтримуються і заохочуються обидвома нашими країнами. Для мене найбільш значущою зміною, яка відбулася за останні три роки, є консолідація і розвиток українського громадянського суспільства. По всій країні неурядові організації займаються і працюють в таких галузях, як розвиток малого бізнесу, захист довкілля, права людини, незалежна преса. Все більше й більше такі групи намагаються розв’язувати конкретні проблеми у своїх громадах, а також впливати на загальнонаціональну політику. У галузі малого бізнесу активно працюють бізнесові асоціації, які позитивно впливають на вдосконалення і спрощення реєстраційних процедур. В сфері мас-медіа минулого року журналісти відреагували на зовнішній тиск шляхом самоорганізації і домоглися проведення парламентських слухань (з питань свободи слова та політичної цензури – „ТК”). На початку квітня було ухвалено законодавство проти цензури, яке напряму базується на зусиллях цих журналістів. Звичайно, такі кроки - це успіх не Сполучених Штатів, радше вони показують, що все більше українців беруть долю своєї країни у власні руки. Оскільки я неодноразово чув, як президент Буш наголошував на важливості місцевих ініціатив, я можу впевнено сказати, що саме це є тим, з приводу чого ми особливо горді і раді з усього того, що відбувалося в Україні за останні роки.

- З понеділка в Києві працюють американські адвокати Лазаренка разом із представниками американської прокуратури. То чи буде давати свідчення пан Кучма?

- Процес у справі Лазаренка призначено на серпень. І США, й Україна бажають, щоб він відповів перед законом. В ході підготовки до судового процесу відповідальний суддя у Сан-Франциско затвердив два списки свідків. Один від уряду, інший - від адвокатів Лазаренка. Президента Кучму включено до списку, поданого адвокатами. Щоб взяти свідчення, ми надіслали відповідний запит відповідно до українсько-американського договору про взаємну правову допомогу до Генпрокуратури України. Лише Генпрокуратура має законне право влаштовувати відповідні зустрічі для отримання свідчень. Саме від Генпрокуратури залежить вжиття цих заходів у відповідності до українського законодавства. Тому ми побачимо з часом, які саме особи даватимуть свідчення.

- Чи є у вас підстави найближчим часом очікувати від України чогось схожого на прорив у зовнішній політиці?

- Україна заявила, що головна мета її зовнішньої політики - це повна інтеграція до Євроатлантичних інституцій. Найважливіший фактор, який впливатиме на цей процес - чи буде Україна визнана як європейська демократія. Наступні півтора року перед Україною є така можливість - закріпити свою демократичну репутацію. Ключовим питанням буде: чи відбудуться у жовтні 2004 р. президентські вибори, і чи ці вибори будуть чесними й вільними? В України є також можливість покращувати клімат для розвитку неурядових організацій та незалежної преси. Ці міркування фундаментальні для спільних цінностей, які об’єднують членів ЄС і НАТО. Ми сподіваємося, що Україна досягне успіху, що ми, врешті, побачимо, як вона стане повноцінним членом Євроатлантичної спільноти, і що ці кроки сприятимуть більшому процвітанню українського народу.

- Якими є конкретні перспективи України у розбудові Іраку? Як Ви бачите місце України у повоєнній відбудові Іраку?

- Ми очікуємо принаймні на дві окремі фази у відбудові Іраку. На першій фазі відбудовчі зусилля фінансуються доларами американських платників податків. Ми сподіваємося на другу фазу, в якій надходження до Іраку від продажу нафти допомагатимуть фінансувати відбудову країни. На першій фазі генеральні контракти віддані американським компаніям. Але ми також використали гнучкі умови нашого законодавства, які дозволяють іншим країнам брати участь як субпідрядникам. Ми провели численні семінари і надали інформацію українському уряду й підприємцям, щоб вони могли скористатися потенційними можливостями отримати субпідряди. Цього тижня в Лондоні відбувається конференція, в якій братимуть участь 10 українських підприємств та бізнесових організацій. В підсумку контракти будуть призначатися на основі конкурентного відбору. Українські компанії, безумовно, мають добру кваліфікацію для участі у такій конкуренції, але результати ніхто гарантувати не може.

- Повідомлення про купівлю йорданськими торговцями зброєю 4 „Кольчуг” було опубліковано в квітні 2000 року в київському тижневику „Дзеркало тижня” (http://www.zerkalo-nedeli.com/nn/show/289/26800/)„Йорданія...близька до здійснення цього", - повідомлялося в статті, де застерігалося, що така торговельна операція має бути "дзвінком попередження" з огляду на обраного посередника. Ви, пане Посол, працювали радником Президента Білла Клінтона у питаннях Ради нацбезпеки, коли та трансакція нібито мала місце. Тоді американські офіційні особи були менш стурбовані безпекою пілотів союзників. Чому? (Цитата з тижневика „Дзеркало тижня”: “…Иордании уже приглянулись украинские бронетранспортеры БТР-94, партию которых Украина уже отгрузила. Не исключено, что руководство этой страны примет решение прикупить еще пару сотен бронированных машин. Есть новинка непосредственно от танкового завода. Совместно с военным ведомством Иордании Украина модернизировала старый английский танк «Центурион», превратив его в тяжелый бронетранспортер. По оценкам специалистов, всего в мире насчитывается около 1000 таких танков. Кроме того, модернизация коснулась и некоторых систем силового агрегата, в чем харьковская школа особенно сильна. Эксперты утверждают, что соотношение тактико-технических характеристик и цены модернизированных «Центурионов» может стать весьма привлекательным.Правда, там не совсем адекватно оценивают усилия сразу нескольких украинских спецэкспортеров. Очевидцы поговаривают, что руководство танкового завода было не слишком разборчиво в выборе посредника, определив для такой роли представителя оппозиции официальной власти. Так что какое-то время даже существовала угроза потери рынка этой страны. А если учесть, что Иордания интересуется не только бронетехникой, но и, например, первой сделала выбор в пользу украинской новинки — «Зоопарка» (радиолокационный комплекс управления огнем 1Л220-В), а также очень близка к покупке станции пассивного обнаружения объектов «Кольчуга», то становится понятной тревога официальных торговцев украинским оружием... – ”Телекритика”)

- Я не можу коментувати з приводу конкретних деталей того, що відбувалося у квітні 2000, оскільки на цей час я вже залишив свою посаду в Раді Нацбезпеки і почав вивчати українську мову. Але в ширшому розумінні можу сказати, що уряд США досить часто бачить пресові повідомлення про можливі військові трансакції. Ми уважно за ними стежимо і намагаємося їх оцінювати, використовуючи засоби, які маємо у своєму розпорядженні. Ми вживаємо конкретних дій з приводу таких повідомлень тоді, коли вважаємо, що маємо достовірну інформацію.Ключовим фактором у випадку "Кольчуги" - було визначення автентичності аудіозапису (Мельниченка – „ТК”) у 2002 р. Ті кроки, яких ми вжили у той момент, добре відомі. Я раніше в цьому чаті викладав принципи нашої політики у цій справі.

- Когда США планируют отменить поправку Джексона-Веника и как – избирательно к каждой конкретной стране или водночасье для всех?

- Адміністрація Буша недвозначно заявляла, що підтримує скасування поправки Джексона-Веніка. Це грунтується на великому поступі, досягнутому у розвитку релігійної свободи. Однак хоча поправка Джексона-Веніка, в першу чергу, пов’язана з питаннями релігії, вона також має відношення і до торговельного законодавства. Повноваження з цих питань в американському Конгресі мають комітети з торгівлі у Сенаті та Палаті представників. Саме ці комітети відповідають за перегляд законодавства, необхідний для знаття поправки щодо України. Поступ, досягнутий останнім часом у наших двосторонніх торговельних стосунках та у процесі приєднання України до СОТ, допоможе у знятті поправки Джексона-Веніка. Я не можу прогнозувати, коли Конгрес голосуватиме з цього питання і чи вони працюватимуть над законодавством тільки для України чи для групи країн.

- Чи Ви часто зустрічаєтеся з Віктором Ющенком, і про що спілкуєтеся?

- Я часто зустрічаюся з політичними лідерами з усього політичного спектру. Я покладаюся на них, коли намагаюся краще зрозуміти життя в Україні та українську політику. В політичній галузі підхід США полягає у сприянні створенню однакових умов для політичного змагання, а не в тому, щоб займати сторону якогось конкретного політика чи конкретної політичної партії. Я радий, що можу називати багатьох українських політиків своїми друзями, серед них Ющенко, Пінчук, Зінченко, Тигіпко, Тарасюк і багато інших. Всі вони багато чому мене навчили.

- Уважаемый господин К. Паскуаль, каково Ваше мнение, в каком году Украина имеет шанс вступить в Европейский Союз?

- Для мене недоречно прогнозувати, коли Україна може вступити до організації, членом якої США не є. Але дозвольте тут торкнутися ширшого контексту. В наступний рік-півтора майбутнє Європи буде змінюватися у фундаментальний спосіб. 7 нових членів приєднається до НАТО. 10 країн продовжуватимуть рух до вступу в ЄС. Те, як розвиватиметься Україна в період цього розширення, значною мірою вплине на перспективи майбутнього членства України. Навіть якщо до цього членства залишаються роки, саме найближче майбутнє має вирішальний вплив на те, чи двері залишатимуться відкритими.

- Яка позиція США щодо туринського суду у справі Марчук-Стрешинський?

- Американському уряду недоречно висловлювати коментарі з приводу судової справи в Італії.

- Коли ви тільки приїхали в Україну, в ваших очах було більше ентузіазму. Але система вистояла, а ви їдете. Які почуття?

- В моїх очах залишається ентузіазм, а багато теплих почуттів - у моєму серці. Основа моєї роботи в Україні - звичайно, захищати американські інтереси. Але серцевиною наших інтересів - є бачити Україну демократичною, ринково-орієнтованою державою, повністю інтегрованою з європейською спільнотою.Протягом останніх трьох років ми були свідками значного економічного зростання, якого в Україні не було за усі попередні роки незалежності. Більша частина сільськогосподарського виробництва зараз у приватних руках, сектор малого і середнього бізнесу зараз більш динамічний, ніж будь-коли. Українське громадянське суспільство має краще розуміння своїх потреб і більшу готовність захищати свої інтереси, ніж будь-коли раніше. Я не маю сумніву, що з часом поступ громадянського суспільства призведе до більшої відповідальності і підзвітності в політиці, а це, в свою чергу, до більшого процвітання українського народу. Отже, навіть хоча і були протягом цих років складні моменти, я вважаю, що українці збудували потужніший фундамент для своєї країни як процвітаючої європейської держави.

- Как вы относитесь к тому, что многие американские медиа были субъективны при освещении войны в Ираке? В демократических ли традициях, когда Госдепартамент диктует журналистам, о чем и как им писать?

-Державний департамент ніколи не диктує журналістам, про що і як писати. І ніколи не повинен цього робити. Можна стверджувати, що якісь ЗМІ займали дуже патріотичну позицію, частково тому що вони справді в це вірили. Частково - тому, що це могло відповідати поглядам їхніх аудиторій так, як вони їх розуміють. Якщо подивитися на весь спектр американських ЗМІ протягом іракської війни, то можна знайти висловлювання практично усіх можливих позицій і поглядів - від повної підтримки до різкої критики і політики, й тактики. Помилки і нещасні випадки демонструвалися на телеекранах мільйонам американців. Так само широко висвітлювалися акції протесту. Фактично ми зараз маємо дискусію в США з приводу того, чи на ЗМІ надто великий вплив мали погляди, що відповідають поглядам уряду. Дискусії такого роду у суспільстві - найкращий спосіб забезпечувати об'єктивність.

- Про що Ви будете попереджувати свого наступника, коли він приїде до України?

-В Україні мене найбільше вразили творчий підхід, підприємливість, відданість своїй справі українських людей, українських бізнесменів. Вони створили сектор малого бізнесу, якого раніше зовсім не існувало. Вони зрушили колосальну трансформацію в сільськогосподарському секторі. Вони - лідери у застосуванні українських наукових досягнень в галузі інформаційних технологій. Вони створюють становий хребет для українського громадянського суспільства. Моя порада наступнику буде - подорожувати по Україні, зустрічатися з цими людьми, прислуховуватися до їхніх порад.

- Яким українським ЗМІ ви довіряєте? Як ви ставитеся до того факту, що деякі українські видання, як наприклад, "День" кардинально змінили свою позицію після виборів президента Кучми?

- Важливо не те, яким українським ЗМІ довіряю я. А те, які користуються довірою в українських читачів, слухачів і глядачів. Я думаю, що ключові питання, які їх цікавлять, - чи існують численні джерела для інформування про події, чи у репортажах відбиваються всі позиції щодо подій і питань. І чи між повідомленням про події і аналізом новин проводиться чітке розмежування. В усьому світі люди, аудиторії стають все освіченішими, і добре розуміють, коли їх намагаються обманювати. Ми постійно бачили, що об’єктивне висвітлення відповідає діловим інтересам ЗМІ, бо саме об’єктивність буде приваблювати споживачів.

- Чи буде Ваш наступник відстоювати принципи свободи слова та незалежності ЗМІ так, як це робили Ви?

- Так, звичайно. Позиції, які я обстоюю, є , звичайно, й моїми особистими поглядами. Але я висловлюю їх тому, що вони відповідають політиці уряду США. Я знайомий з моїм наступником з 1994 року і ми неодноразово працювали разом. Він людина розумна, глибока і надзвичайно чесна.

- Кучма у Зальцбурзі щойно заявив, що не отримував офіційного звернення від США щодо його свідчення у справі Лазаренка. Чи можна вважати звернення суду США до Генпрокуратури офіційним звернення США? Ваша особиста точка зору - що означатиме, якщо Кучма не даватиме свідчення?

- По-перше, у США немає законного права подавати запит на отримання свідчень в Україні. Ми передали до Генпрокуратури списки свідків, затверджені суддею з Сан-Франциско. Тепер в руках Генпрокуратури організація зустрічей зі свідками у відповідності з українським законодавством.

Карлос Паскуаль - по закінченні чат-конференції: - Було приємно поспілкуватися з вами протягом години, що минула. Дякую за те, що питання були розумні і прямі. Особлива подяка „Телекритиці” за організацію цього діалогу і за важливу роль, яку вона відіграє в обговоренні ролі української преси. Бажаю всім успіху. І дякую за цей шанс довідатися від вас багато цікавого.

Довідка „Телекритики”: Карлос Паскуаль, професійний дипломат вищої ланки Дипломатичної служби, ранг Радника-посланника.Випускник Стенфордського університету та Школи управління ім. Джона Ф. Кеннеді Гарвардського університету.1983 року прийшов працювати до Агентства США з міжнародного розвитку (АМР), згодом очоливши відділ програмної аналітики та координації Спеціальної групи з Нових Незалежних Держав (ННД). У1994-95 роках – Заступник помічника АМР адміністратора з питань Європи та ННД.З 1995 року – на службі в Раді національної безпеки США (РНБ) на посаді Директора у справах Росії, України та Євразії, де координує економічну політику стосовно колишнього Радянського Союзу і відповідає за напрямок України, Молдови та Білорусі. Також допомагає у формулюванні політики США щодо розвитку Каспійського енергетичного басейну.В 1998-2000 рр. – Спеціальний помічник Президента Сполучених Штатів та Старший директор у справах Росії, України та Євразії Ради національної безпеки США.В Києві – з жовтня 2000 року в якості четвертого посла США в Україні.

Підготувала Оксана Лисенко, "Телекритика"