- Миколо Володимировичу, давайте почнемо розмову з вже анонсованих подій, які, в той же час, ще не набули завершення. Наприклад, у ВР вже зареєстровано проект постанови про інформацію слідчої комісії, що займалася розслідуванням діяльності Національної ради в 2000-2002 роках. Зміст проекту постанови поки що не розголошується. Тож які попередні висновки зробила Комісія?

- Знайдено достатньо підстав до відкриття кримінальної справи з приводу незаконної діяльності голови Нацради Бориса Холода у період 2000 – 2001 р. Йдеться про видачу ліцензій без оголошення конкурсу, випадки прямого лобізму і т.д. На Погоджувальній раді фракцій ми домовилися, що звіт Нацради та інформація слідчої комісії будуть слухатися наступного сесійного тижня. Щодо звіту Нацради - то Комітет пропонуватимемо визнати її роботу задовільною. Але на підставі інформації слідчої комісії, очевидно, треба готувати постанову стосовно попередньої діяльності Нацради.

- Ви заявили про вимогу до Генпрокуратури закрити кримінальну справу за фактом публікацій у ЗМІ. Як ви оцінили заяви генпрокурора С.Піскуна про те, що „ця справа була йому рекомендована”?

- Звичайно, хочеться почути від Генпрокурора, хто ж йому рекомендував цю геніальну ідею. Ми також обговоримо це питання на нашій фракції, бо Генеральна прокуратура мусить щоденно підтверджувати, що чинить по закону. Однак, я так само не можу збагнути логіку дій прокуратури. Адже розпочавши процедуру відкриття кримінальних справ стосовно журналістів, люди, які працюють в прокуратурі, діють незаконно. Бо намагаються перенести дію Кримінального кодексу на зміст публікацій журналістів, хоча та стаття не має жодного відношення до цього. По великому ж рахунку, мене не цікавить, хто став ініціатором цієї кримінальної справи: Генпрокурор, Президент, глава Адміністрації чи хтось з оточення. Я готовий ще раз повторити прокурору: або він відкличе цю справу і вибачиться перед журналістами, або я буду приречений подати позов до нього. Ми вважаємо, що є усі підстави стверджувати, що дії Генпрокурора України С.Піскуна щодо відкриття кримінальної справи № 49-1120 передбачають кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 171 Кримінального кодексу України, як переслідування журналіста за виконання його професійних обов'язків, за критику, здійснюване службовою особою. Адже йдеться навіть не про одного журналіста, а про систему дій влади на всій території країни. Публікації у пресі не можуть стати причиною до кримінального переслідування. Це – виключно сфера дії цивільного законодавства. Якщо прокурор тлумачить закон некоректно і діє незаконно, ми мусимо на це реагувати.

- Оцініть цю ситуацію з точки зору політолога. Чи не стала Генпрокуратура учасником певної політтехнологічної спецоперації? Висловлюються припущення про те, що Кучму в такий спосіб хочуть знову посварити із Заходом, а заодно принизити зв’язком із ворогом преси Кучмою Ющенка та Симоненка...

- Я повністю підтримую таку думку: або у Генпрокуратурі змушені грати в чужу гру, або вони відверто обманюють народ (якщо згадати повідомлення Піскуна про те, що такими діями Генпрокуратура захищає і Ющенка, і Симоненка). Ющенко не вимагав порушення кримінальної справи за критику у ЗМІ. Це – безглуздя. Його критикують у двох третинах засобів масової інформації. За такою логікою требу було б арештувати сотні журналістів. Та й критика Ющенка дошкульніша за критику Президента у деяких виданнях. В. Ющенко жорстко вимагав зупинити і навести порядок абсолютно в іншій сфері правовідносин: коли хтось незаконним чином друкує мільйонними накладами фальшиві листівки від його імені, а потім ці фальшивки поширюють, використовуючи такі легітимні інститути, як „Укрпошта”, під прикриттям місцевої влади та міліції. Ось це – протиправні діяння, що підпадають під дію Кримінального кодексу. Але до чого тут журналісти? Якщо ж Генпрокурор став заручником чужої гри, він повинен за це відповідати.

Парадокс ситуації полягає в тому, що кількісно аудиторія охоплення пропрезидентською пресою значно переважає аудиторію опозиційних видань. Однак, тенденція до зростання довіри саме до незалежних ЗМІ залишається фактом. Популярність пропрезидентських ЗМІ падає. Я думаю, що йде пошук нових механізмів для підтримки цих видань шляхом знищення незалежних ЗМІ.

Раніше - забороняли друк нібито через завантаженість друкарень. Але як ви знаєте, на мій лист Держтелерадіо відповіло, що українські типографії реально завантажені на 40-50%. Тепер придумали новий спосіб закрити незалежні видання, нібито на вимогу опозиційних політиків. Це – велика хитрість, звичайно, але від цієї хитрості постраждає в першу чергу генеральний прокурор.

Я думаю, що тут найбільш прагматична мета – підставити Піскуна. Своїми незаконними діями він вчергове наражається на критику.

- Ви заявили, що звернулися до Антимонопольного комітету із проханням дати висновок, чи не порушує Г.Суркіс, володіючи певною кількістю ЗМІ, антимонопольний закон. Чи правда, що Президент спонукав Вас до цього?

- Президент підтримав цю ідею. На останній прес-конференції на подібне запитання він відповів, що його це мало турбує, але цим питанням має займатися Антимонопольний комітет і відповідні комітети Верховної Ради. Тому, можна сказати, що в даному випадку я виконую побажання Президента.

До якихось висновків нам би хотілося перш за все отримати відповідь від Антимонопольного комітету. І роботи тут у них багато: потрібно підняти документи що стосуються засновництва різних ЗМІ. Так, наприклад, Сергій Кичігін, що живе в Канаді, образився на нас, заявивши, що він є особисто засновником газети „2000”, а Суркіс до цього не причетний. Так само і в інших виданнях може виявитися, що засновниками газети є якісь жінки з Британських островів. Цю інформацію насправді треба перевіряти. Ми ж в своєму запиті посилалися на публікації в медіа, експертні оцінки. Як тільки ми з’ясуємо, хто є реальним засновником та власником якого ЗМІ, тоді наші дії будуть більш якісними. Зараз – це радше моніторинг.

- Офіційно цю інформацію не підтверджують, але ходять чутки, що декілька тижнів тому Олександра Ткаченка було представлено на ICTV у якості керівника медіа-холдингу трьох телеканалів, якими володіє Віктор Пінчук (ICTV, „Новий канал”, СТБ).

- Я не володію такою інформацією. Але те, що відбувається синхронізація в економічній, рекламній діяльності трьох каналів, це для мене очевидно. Я бачу це по контактах із керівниками цих каналів. Ближчим часом ми побачимо це й в інформаційній політиці каналів. Однак, норми антимонопольного законодавства стосуються лише засновників та власників каналів. Зараз ми готуємо запит і стосовно тих медіа, якими володіє Віктор Пінчук. Але очевидно, що до цього списку треба залучати і ті ЗМІ, якими володіє Олена Франчук. Оскільки, коли ми робили й перший запит, то мали на увазі саме братів Суркісів – Григорія та Ігора. Я нещодавно повернувся із Вашингтона, де мав зустріч із Миколою Мельниченком. Передивляючись картотеку його записів, я побачив розшифровку розмови про те, що Ігор Бакай має передати акції телеканалу ICTV Олені Франчук і Віктору Пінчуку. Тож, я думаю, що вона так само фігурує серед власників чи співзасновників каналу. Тому ми підготуємо такий запит до Антимонопольного комітету, а він має визначити, хто саме володіє каналом.

- Яким чином ви плануєте законодавчо вирішити проблему прозорості засновників та власників видань?

- Ми думаємо на цим. Проект закону „Про телебачення та радіомовлення”, який ми обговорювали в п’ятницю, 18-го квітня, є дуже конфліктним. Щоденно ми маємо дві-три зустрічі з приводу цього проекту. Наприклад, суперечки точаться навколо питань статусу оператора кабельного мовлення: це лише механізм поширення сигналу, чи і телебачення теж?. Друга, більш серйозніша проблема, - ретрансляції. Наша позиція така: коли ви ретранслюєте, наприклад, російський телеканал, то умови ретрансляції цього каналу повинні стовідсотково відповідати умовам чинного законодавства в Україні.

Наприклад, реклама алкоголю, яка у нас заборонена, має бути видалена. Я не хочу, щоб Україна була елементом рекламного ринку будь-якої сусідньої держави. Як ви знаєте, ми мали вже подібні конфлікти. Коли ексклюзивні права на трансляцію Чемпіонату Європи по футболу мав Перший Національний, він уклав угоду з генеральним спонсором, а паралельно через кабельні мережі транслював чемпіонат російський телеканал НТВ. Таким чином, Перший Національний, не бажаючи того, порушив умови ексклюзивності.

І стосовно монополізму у володінні електронними ЗМІ ми виписали більш жорстко формулу стосовно засновників та власників каналів. Ми пропонуємо Нацраді взяти на себе функцію по збору такої інформації та її оприлюдненню у „Віснику Нацради”. Але тут є інша проблема – легалізації реальних власників та засновників. Як це зробити, ми ще не вирішили. Скоріше всього, таку формулу вдасться віднайти до другого читання законопроекту.

- З ініціативи вашого Комітету було прийнято в першому читанні новий проект закону „Про рекламу”. Його називають компромісним...

- Так, насправді ми пішли на дуже велику кількість компромісів. І ви прекрасно розумієте, що інакше ми б не набрали 344 голоси на його підтримку. Але це був компроміс між галуззю і суспільством. Наприклад, нам доводилося досить довго відшуковувати такий спосіб захисту дитячої аудиторії, щоб одночасно не позбавити галузь прибутків. Ми пішли на легалізацію переривання фільмів анонсами та рекламою. Адже це й сьогодні існує, тільки незаконно. Я намагався в абсолютних цифрах довести те, що сьогодні є три незаконні переривання фільмів. Ми легалізували одне: між 42-75, між 75-90 хвилинами. Така норма переривання фільмів була найбільшим компромісом, на який мі пішли. Але залишилася ще маса речей, які не врегульовані. Залишається критика лібералізму стосовно зовнішньої реклами. Ми маємо пропозиції про жорсткіші вимоги до змісту зовнішньої реклами. Є пропозиції заборонити рекламу алкоголю та тютюну на бігбордах. Лінією компромісу є пропозиція зняти заборону на рекламу пива...

Під час голосування я особисто пообіцяв внести до закону заборону реклами слабоалкогольних напоїв на ТБ. Хоча є пропозиції перенести таку вимогу й на зовнішню рекламу. Я підтримую такі пропозиції. Якщо друковані ЗМІ мають цільову аудиторію, розповсюджуються за гроші, то тут, як і на ТБ, йдеться про безкоштовний контакт із споживачем поза його волею.

Є й інші важливі речі, пов’язані з політичною та соціальною рекламою. Останнім часом більшість схиляється і до окремого закону про політичну рекламу, однак я вважаю, що і у основному рекламному законі повинні бути закладені чіткі базові принципи. Так само, як у ст. 24 закону „Про телебачення та радіомовлення” закладено основі принципи взаємостосунків з кабельним ТБ. Колись буде окремий закон про кабельне ТБ. Але з прийняттям нової редакції закону „Про телебачення та радіомовлення” необхідно визначити єдине розуміння поняття „кабельне ТБ”. Визначення як „багатофункціональної мережі мовлення” вже зараз зазнає критики через нечіткість...

Вже зараз зрозуміло, що законопроект „Про рекламу” найбільш конфліктний. Минулого тижня я зустрічався з цього приводу з президентами усіх телеканалів, єдиного розуміння поки що немає. Я особисто не зацікавлений спішити із винесенням проекту на друге читання. Робоча група працюватиме й далі. Ми плануємо провести ще одне громадське слухання цього законопроекту після надходження усіх пропозицій до Комітету. Аж після цього ми проведемо обговорення в Комітеті й винесемо Закон про рекламу на друге читання.

- Як планується вирішити проблему іноземної реклами під час ретрансляції?

- Ми обговорюємо форму договірних відносин і думаємо над компенсаційними механізмами з боку мовників. Треба сказати відверто, що до останнього часу оператори кабельного мовлення заробляли з води гроші. Дилерами, дистриб’юторами, „ексклюзивними” представниками, наприклад, НТВ в Україні були біля 20 структур. НТВ безоплатно надавало право завести канал в кабельну мережу, отримуючи можливість поширити угоду з рекламодавцями на половину України. Але ми, як держава, як суспільство нічого з цього не отримуємо. Дискусія із юристами київської мерії, що відбулася минулого тижня, також показала, що вони думають над проблемою чистоти рекламного ринку, але поки що юридичної розв’язки для цього питання немає.

- Тож яким є завдання-мінімум Комітету ВР з питань свободи слова та інформації до кінця цієї сесії парламенту?

- Ми плануємо прийняти в цілому проект законів „Про рекламу”, „Про телебачення та радіомовлення”. Хоча реально останній проект може бути прийнятий лише в першому читанні. Заплановано також зробити хоча б перший крок у перетворенні Першого Національного в суспільне телебачення. Очевидно, що два варіанти Закону про суспільне телебачення, винесені на громадське обговорення, слабкі. І ми підемо шляхом їх об’єднання для створення нового законопроекту „Про створення суспільного мовлення на базі Першого Національного”. Також плануємо прийняття Концепції розвитку телерадіопростору та Концепцію національної інформаційної політики.