Вадим Кастеллі: «Міняти ситуацію у країні - це і наша робота»

5 Лютого 2002
753

Вадим Кастеллі: «Міняти ситуацію у країні - це і наша робота»

753
Минулої неділі відбувся показ першого випуску нового телепроекту відомого режисера та продюсера «Наш острів» ( на каналі “Гравіс”) Минулої неділі відбувся показ першого випуску нового телепроекту відомого режисера та продюсера «Наш острів» ( на каналі “Гравіс”), сама назва якого виявилась надто підозрілою для нашого сповненого всіляких аборигенів телебачення. Втім, досить швидко з’ясувалося, що природа походження саме цього «Острова» - зовсім інша.
Вадим Кастеллі: «Міняти ситуацію у країні - це і наша робота»
Про що й розповів «Телекритиці» сам пан Робінзон. Ідея виникла давно, - говорить Вадим Кастеллі,- коли мені довелося потрапити в Польщі на один психологічний практикум. Серед вправ, запропонованих для групи вчителів, була й така: з десяти предметів обрати один, що його можна взяти з собою на незаселений острів і обгрунтувати свій вибір. А потім психолог, який вів це заняття, поставив наступне завдання: а тепер треба зробити так, щоб всі ми з вами взяли з собою лише один предмет, і потрібно переконати, чому саме той, що обрали ви. І тут почалося...

Саме тоді я подумав, що це може мати телевізійне втілення. З’ясувалося , що вправи такого плану існують на психологічних практикумах для космонавтів, полярників, підводників - тобто людей, яким доводиться довго існувати у замкненому просторі. Щоб перевірити їх здатність до спільного прийняття рішень. Так ми придумали «Наш острів», зареєстрували, отримали авторські права. А потім довго намагалися переконати різні донорські установи в тому, що це варто спробувати зробити на телебаченні. Першим нам повірив Міжнародний фонд «Відродження», далі вже підключилися посольство Королівства Нідерландів, посольство Канади, і таким чином ми змогли зняти цей проект на базі студії «Дельта».

- Чому ефір програми відбувається лише зараз і лише на «Гравісі»?

- Справа в тому, що «великі» канали дуже активно цікавилися проектом, а потім, після внутрішніх міркувань, казали: давай не зараз, трошки зачекаємо...

В нашій програмі гравці одразу прийняли серед інших й таку умову: не звертатися до нашого попереднього досвіду, тобто не називати слова «Україна» та назви всіх інших наших політичних реалій. Ми будуємо все заново. Але, боюся, уявити собі, що все, що відбувається в програмі – це саме про новий острів, про нову країну , про цілковиту умовність ситуації - телеканалам все ж важко.

Можливо, вони вбачають в тому занадто велику кількість алюзій і паралелей з нашим життям. І, можливо, це когось не влаштовує... Програма була готова виходити в ефір ще у вересні. І як це було тоді задумано у співпраці з одним великим каналом, сезон мав розпочатися з тих 12 серій, що є зараз, після чого з січня ми мали розпочати проект «Наш острів-2», в якому вже мали брати участь - на відміну від першого блоку, професійні політики.

Мені страшенно хотілося порівняти поведінку людей, що не є професіоналами і професіоналів, дослідити міру відкритості, і міру вправності , з якою люди з таких різних світів можуть приходити до колективних рішень. На превеликий жаль, канал, з яким ми мали це робити, зі своїх міркувань відмовився від цієї ідеї. Можливо, через те, що у нас в кожній програмі присутні коментарі професіоналів, в тому числі, і політиків. І моєю умовою було, щоб це були люди, які не представляють одну політичну силу. Нам хотілося уникнути будь яких натяків на пропаганду.

Але з’ясувалося, що вибудувати проект за участю різних політичних сил на великому каналі складніше, ніж просто зібрати людей з вулиці. Проте, після першого ефіру зацікавленість , в тому числі і наших колишніх партнерів, в показі проекту саме зараз, у передвиборний час, знову зросла. Звичайно, я хотів би , щоб програма пройшла більшою аудиторією І не тільки через те, що на неї витрачено багато крові. Часу, сил. Не тільки тому, що цей проект не має аналогів на жодному сучасному телебаченні. Але й через те, що його учасники, далекі від політики люди, так саме як і всі ми, втомлені від політичних розмов і марних сподівань, все ж демонструють енергійну зацікавленість будувати своє життя власноручно. Тобто, якщо ми хочемо, щоб ситуація у країні змінилася, то це, як не банально звучить, - і наша робота.

- Чи з охотою йдуть на співробітництво поважні експерти?

- Люди різні і зараз особливо зайняті, але відмов через те, що ефір не на загальнонаціональному каналі - не було. Питають: так що там у вас - народний парламент? - Ні, пояснюю, просто люди намагаються зробити те, що ви протягом десяти років не зробили. - І що, в них виходить? Найбільше професіональних політиків зачіпає та простота, з якою наші непрофесійні острів’яни вирішують найскладніші проблеми: «Їм здається, що це так легко зробити! От побачили б. Як ми намагались!» Тобто з’ясовується, що навіть наші політики - перш за все люди.

- Як і у нашому житті, на острові економічні питання виявились на другому місці. Політичне облаштування вийшло на перший план.

Це правда, нам в цьому вже дорікали. Серед перших відгуків, які ми отримали, зокрема, і на наш сайт, є зауваження про те , що насправді найважливіше питання - це проблема власності. Можливо, це й правда. Але ми пішли шляхом природнім. На першій програмі учасники - на мою радість та подив - вирішили за необхідне прийняти спочатку загальні правила співіснування, своєрідну конституцію острова. І вже після цього виникло питання: хто буде головним?

Давайте згадаємо знамениту книжку Вільяма Голдинга «Володар мух», де ситуація приблизно така сама: на незаселеному острові опиняється зграя з, здається, тридцяти хлопчаків, і протягом всього часу, що вони там знаходяться, вони вирішують: хто головний? Зрештою, чому ми думаємо, що економічні засади життя є настільки природно важливішими? Може, нас до цього привчив Маркс? Втім, вже на другій програмі проблема виникла сама собою. Попри мої сценарні наміри, один з учасників проекту у житті - людина сільська. І він сказав: ось я тут знайшов дві квасолини, то я їх посаджу, а що виросте - моє чи спільне? І негайно все пішло від простого та практичного. Люди перейшли до обговорення найважливіших економічних речей. Але спочатку їм було необхідно узгодити саме шляхи прийняття рішень.

-Як ви пояснюєте активну цікавість сучасного телебачення саме поведінкою обмеженої групи людей у обмеженому просторі у певних запропонованих обставинах?

- Так зване реальне телебачення, принаймі, найбільш відомі у нас «За склом» та «Останній герой», - досліджують не стільки певний простір і не стільки вибудовування глобальних стосунків, скільки намагаються спостерігати за агресивними і позаморальними виявами людського буття. Наш проект - не про це.

- Як ви особисто ставитесь до запрошення зірок російського ТБ для вітчизняних шоу, як це сталося, приміром, у «Диканьці» на УТ-1 ?

Я думаю, що це, по-перше, політичне питання з того ж ряду, що й питання про піарівські команди більшості наших політичних сил, які також робляться московськими спеціалістами. І крім цього - питання професійної недбалості.

Набагато легше взяти «розкручене» обличчя, і за великі гроші помістити його до себе Замість того, щоб зробити теж саме зі своїми власними шоуменами, яких апріорі не може не бути в країні з 49-мільйонним населенням. Якщо, наприклад, Естонія пішла б подібним шляхом, то там на всьому телебаченні зараз сиділи б фіни та шведи. Але в них такого немає.

Це не можна робити, по-перше, через те що починають хиріти власні творчі сили. А, крім того, це просто здавання на поталу культурній та й якій завгодно експансії інших країн. І не так важливо, чи віддається зараз наш екран людям, що розмовляють по-московські, або їх , як зараз наших футболістів з донецького “Шахтаря”, набирали з якоїсь Нігерії, або, навіть, вони були б з якоїсь більш цивілізованої Польщі. Головне, що це шлях - тупиковий і дуже легкий. Це шлях невіри у можливості власних людей. Шлях, на якому ми самі підрізаємо собі крила. Коли це приватний канал - це їхня особиста справа. Коли це канал, який все ж таки має змогу приймати 95% населення України, - це вже прорахунок більш серйозного рівня.
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
«Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
753
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду