- Пане Анджей, яким чином польські медіа вирішують для себе проблему участі у впровадженні ідей євроінтеграції у суспільство – і, водночас, критичного контролю за діями уряду, який, власне, перш за все і займається євроінтеграцією? Чи вдається не вдаватися до примітивної пропаганди?

- Треба відрізняти ті завдання, які ставить собі уряд і завдання ЗМІ. Польські ЗМІ рішуче незалежні, не займаються пропагандою, а займаються інформуванням і витяганпомилок уряду. А от уряд повинен визначити свою програму, реалізувати її, пропагувати і давати на це гроші.

Але гроші не для того, щоб намовити журналістів займатися пропагандою. А для того, щоб виникала низка програм на телебаченні і статей в журналах, які будуть оплачуватися урядом і будуть в засобах масової інформації розповідати про переваги вступу Польші до ЄС перед референдумом. Уряд повинен вести себе так, як фірма, яка хоче продати свій товар.

Але це не означає, що преса не буде дуже детально, прискіпливо приглядатися до того, що робить уряд і не буде виступати проти, якщо якісь дії уряду, на її думку, будуть суперечити інтересам суспільства.

Елементом такої урядової програми повинно бути також підвищення рівня освіти в цьому плані журналістів. Бо правда і те, що переважна більшість журналістів не розуміє проблем Європейського Союзу. Отже, уряд повинен мати надію, що якщо журналісти зрозуміють, що таке Європейський Союз, то будуть писати статі, які будуть переконувати людей до вступу до Європейського Союзу. Ми налаштовані на те, щоб уряд виконував програму прозорих промоцій, а не прихованої чи криптопромоції.

- Але навіть на цій конференції ми бачили, що деякі члени уряду або чиновники намагалася довести журналістам, що останні повинні бути більш, як вони це називають, збалансованими у своїх оцінках. Які є важелі в польских медіа та суспільстві, щоб унеможливлювати намагання уряду контролювати і тиснути на журналістів?

- Немає такого уряду в світі, демократичному чи недемократичному, який не хотів би мати свій вплив на пресу. Згадаємо славнозвісний конфлікт між BBC і Маргарет Тетчер під час битви на Фонкледських островах Але є дуже велика різниця між демократичними та недемократичними державами. В Польщі уряд має дуже невеликі можливості тиснути на пресу. По суті, уряд не має жодних власницьких паїв у пресі. Майже вся польська преса приватна і повністю незалежна від уряду.

Дещо інша ситуація - в Суспільному телебаченні. Але і тут створено систему захисту Суспільного телебачення перед тиском з боку уряду. Ця система спирається на досвід і систему, яка функціонує у Франції. Елементом цієї системи є співорганізатор сьогоднішньої конференції - Крайова рада радіомовлення і телебачення. Це не є до кінця ефективна система. І ця система є зараз в Польщі предметом критики і серед політиків, і серед журналістів. Але в загальній системі медіа Польщі закладена можливість викриття в вільній пресі тих моментів, коли Суспільне телебачення відчуває тиск з боку уряду. Далі ми чекаємо на оновлення закону, на внесення поправок до закону про Суспільне телебачення. Але ми не віримо, щоб будь коли політики відмовляться від тиску на ЗМІ. Тобто, нас чекає боротьба до кінця наших днів.

- Які ще проблеми зараз актуальні для ЗМІ в Польщі?

- Найбільша проблема, з якою зустрічається польська преса з початку цього року, є економічна. Дуже обмежений ринок реклами, який давав основні гроші для видавців.

- З чим це, перш за все, пов’язано?

- Є економічна криза в Польщі. І, напевно, ця економічна криза не пройде непомітною для ринку ЗМІ в Польщі. Звичайно, великі видання відчувають це менше, ніж невеликі. Тому ми переконані, що процес концентрації ЗМІ, преси - так, як це було на Заході - в Польщі також буде розвиватися. Але ми пам’ятаємо, що ї там є вільна преса, її багато, і вона знаходиться в різних руках. Тому ми сподіваємося, що польські закони, вже існуючі і ті, які будуть прийняті, обмежать можливість монополізувати ЗМІ. А польські журналісти будуть дуже твердо за це боротися.

- Чи розвиваються зараз некомерційні ЗМІ в Польщі?

- Не розвивається і, дякувати Богу, що не розвиваються. Бо некомерцій ЗМІ - це такі, які отримують від когось гроші. А старе російське прислів’я говорить: тому грають, хто платить, хто замовляє музику. Тому ми воліємо, щоб нам платили читачі і рекламодавці, а не якісь установи.

- Навіть громадянські?

- Такі установи повинні давати гроші тим, які їх потребують, а не засобам масової інформації. Немає зараз в Польщі таких установ громадянського суспільства, які могли б витрачати гроші на засоби масової інформації. Вони поки що мають інші справи. Наприклад, ми обережно ставимося до тієї місцевої преси, яка утримується місцевим самоврядуванням. Бо самоврядування платить і хоче, щоб писали про них відповідно…

- Але, наскільки мені відомо, деякої популярності набувають зараз в Польщі зовсім маленькі – некомерційні і незалежні – ЗМІ, які випускаються коштом якихось самоорганізуючих маленьких громад або й навіть окремих громадян…

- Так, якщо ви маєте на увазі такі видання – то вони, дійсно, поширюються. Вони мають наклад звичайно кілька сотен екземплярів. Навряд чи вони можуть претендувати на якийсь серйозний вплив на суспільство. Але це насправді дуже цікава практика самовиявлення громадян. І ці видання є дійсно незалежними, в яких, буває, знаходять собі нішу навіть досі відомі журналісти.