Питання надання матеріальної та правничої допомоги журналістам, які публічно борються проти цензури, зміцнення корпоративної солідарності були в центрі уваги прес-конференції, що, як вже повідомляла „ТК”, відбулася 15 листопада в УНІАН. На ній було оголошено про створення благодійного Фонду підтримки журналістів, засновниками якого стали Київська незалежна медіа-профспілка та Асоціація українських банків. Створено Наглядову раду Фонду, яка розподілятиме кошти, що надходитимуть на спеціальний рахунок, відкритий Київською незалежною медіа-профспілкою.

Першу матеріальну допомогу отримали від ВГО “Громадянська позиція” сім журналістів ТСН каналу 1+1, що звільнилися з роботи, відмовившись брати участь в інформаційній війні, яку влада розв`язала проти власного народу. Вони передали гроші родині покійного журналіста Олександра Кривенка, що переживає матеріальну скруту.

“Семеро журналістів ТСН каналу “1+1” пішли з роботи, як на мене, з моральних причин, вони не захотіли дезінформувати людей, - заявив президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко. – Ми високо це цінуємо і вважаємо, що через вибори ми все рівно прийдемо до суспільства, де ця тема ніколи не буде на другому місці. Вона завжди стоятиме на першому. Я маю на увазі правдивість ЗМІ, правдиву, об”єктивну подачу інформації. Ми надзвичайно цінуємо кроки, зроблені журналістами. Як громадянин українського суспільства я зацікавлений у тому, щоб підтримувати їх”. О.Сугоняко висловив сподівання, що “формування фонду підтримки журналістів створить умови, за яких ми швидкими темпами будемо рухатися до об`єктивної інформації в наших ЗМІ”.

Директор Інституту масової інформації Сергій Таран назвав нинішню акцію за критеріями впливу на суспільство “найрезонанснішою в українській журналістиці, напевно, після справи Гонгадзе”. Він заявив, що ІМІ не перший рік займається захистом свободи слова і, зокрема, юридичним захистом журналістів. Тому ІМІ домовився з відомими міжнародними правозахисними організаціями, зокрема, з такими як “Артикль-19” й з Профспілкою Великої Британії й Північної Ірландії про те, щоб справа українських журналістів, які виступають проти цензури, була під особливим контролем. “Ми будемо надавати юридичний захист на міжнародному рівні”, - продовжив директор ІМІ. – Захист буде досить потужним і провадитиметься не тільки в Україні, з залученням міжнародних інституцій”.

Керівник Київського юридичного товариства Олег Борисюк висловив “готовність виділити професійних адвокатів, які в конкретних судових процесах будуть захищати права незаконно звільнених журналістів.” На його думку, “щоб захист був ефективним, потрібно об`єднати зусилля юристів і журналістів”.

Керівник Київської незалежної медіа-профспілки Єгор Соболєв сказав: “Ми вважаємо рух, що почався два тижні тому на телеканалах, з одного боку, дуже позитивним явищем, а з другого – таким, що потребує великої допомоги. Ми пересвідчилися, що згуртованість журналістів дає результати. З іншого боку, ми бачимо, що брак цієї згуртованості не дозволяє нам досягти абсолютної перемоги, тобто звільнення телебачення від цензури. На жаль, цей рух не підтримують на даний момент більшість ведучих і значна частина випускових редакторів. Наша мета у тому, щоб переконати їх, що це – наша спільна справа, що працювати за чесними стандартами вигідно всім – від кореспондента до шеф-редактора”. Поки що, за оцінкою Є.Соболєва, “ефір виглядає в цілому дуже незбалансовано”. Однак він висловив впевненість у тому, що настане час, коли “можна буде працювати на каналі “1+1”, на “УТ-1”, на всіх інших телеканалах і пишатися цим”.

Ігор Скляревський (колишній випусковий редактор ТСН каналу “1+1”) заявив: “Я вважаю найефективнішими діями журналістів відкритий і публічний спротив, який може набувати різних форм аж до страйку. Вести прямі переговори з менеджерами каналів, на жаль, не завжди ефективно. Я вважаю, що дії журналістів повинні бути жорсткішими, публічнішими. Ті, хто зараз готові до таких дій, на жаль, у меншості. Нам треба працювати над тим, щоб меншість стала більшістю”.

Запитання від “Детектор медіа”: “Чи не слід проводити чітку межу між тими, хто декларує свою вірність принципам чесної журналістики і водночас продовжує обдурюваи людей, і тими, хто насправді дотримується цих принципів, наражаючи себе на ризик?” Відповідь Наталки Фіцич (колишньої кореспондентки ТСН каналу „1+1”): “Різниця, очевидно, дійсно існує, але ми не закликаємо решту журналістів звільнятися - так само як звільнилися ми. Ми закликаємо їх боротися. Це, власне, найважливіше. Тільки якщо вони будуть боротися, висловлювати свою позицію публічно, можливі якісь результати. Ми звільнилися, але подивіться на ефір: за великим рахуноком, нічого не змінилося”.

Представники старшого покоління борців за свободу думають інакше. Євген Сверстюк назвав те, що відбувається, “повстанням журналістів 15 років після того, коли впала цензура”. Мирослав Попович сказав: “Якщо у влади немає іншого способу утриматися, аніж насильством, її можна усунути шляхом солідарності, шляхом морального протистояня, морального опору”.

Попри те, що ця прес-конфенція в УНІАН відбулася у день президентських теледебатів, матеріали про неї показали “5 канал”, “Тоніс”, “ТРК-Київ”, ТРК-“Ера”. На прес-конференції не було телекамер ”УТ-1”, „Інтеру”, ICTV і навіть “1+1”. Певно, шлях до масової корпоративної та людської солідарності у духовно закріпаченому владою українському суспільстві, ще довгий. Невже ті, хто діє за приципом “гроші не пахнуть”, справді вважають себе представниками журналістської професії?