Як гартується „капітал суспільства”

29 Жовтня 2003
869

Як гартується „капітал суспільства”

869
Як гартується „капітал суспільства”
27-28 жовтня послухати німецького тренера, вільного журналіста Ульріха Стівена, зібралося близько двадцяти працівників медіа та студентів. Представниця Посольства Німеччини в Україні Карін Маршал, яке спільно з АУП організувало цю зустріч, у своїй вітальній промові згадала про те, для чого журналісту, окрім таланту, володіти сучасними технологіями. За її словами, журналісти повинні бути своєрідними сенсорами суспільства, здатними виявляти негативні тенденції у його розвитку. Цієї ролі журналістів ніхто не в змозі позбавити. Політики ж мають створювати всі умови для нормальної роботи працівників медіа. Вільне суспільство потребує вільних, критично налаштованих журналістів. Журналіст лише тоді опанує свою професію, якщо досконало володітиме і технікою, і технологіями. Адже освічені журналісти є невід’ємним капіталом будь-якого суспільства.

Західна журналістика: досвід націй



Так звана західна модель журналістики, визначення якої не до вподоби німецькому тренеру, у Німеччині з’явилася не так давно – вона стала підгрунтям для розвитку власної журналістики після Другої світової війни.

До об’єднання Німеччини тамтешня журналістика як дві краплі води була схожою на радянську: ті ж самі вказівки зверху, відсутність права на власну думку, пропагандистські коментарі. Після війни завдання медійників змінилися: самостійний пошук інформації, поява приватних ЗМІ, орієнтація на читача, розрив між новинами та коментарем стали новими професійними стандартами.

Звичайно ж, переймаючи західний досвід, німецькі медійники враховували особливості історичного розвитку своєї країни. Щоб краще показати відмінності між німецьким і британським журналізмом, пан Ульріх навів деякі результати дослідження, проведеного серед німецьких та британських журналістів у 1993 році. Так, 95% німецьких журналістів бачать своїм основним завданням критику негативних тенденцій у розвитку країни. Серед британських журналістів лише 76% вважають так само.

З твердженням „журналіст – нейтральний передавач новин” погоджується 90% британців і 81% німецьких колег. У Британії 74% журналістів вважають себе вихователями суспільства, а у Німеччині лише 16% хочуть бути педагогами. Разом з тим, статус журналіста, спілкування з визначними людьми важливе для німців, а для американців не грає ролі. Один з найважливіших критеріїв для роботи журналіста медійники США і Канади, на відміну від німецьких, вбачають у впливі на громадську думку.



Пастка для журналістів



„Ані друг, ані ворог” - так визначає Ульріх Стівен відносини між прес-секретарями і журналістами. З одного боку, робота прес-секретаря, який хоче представити свою організацію якнайвигідніше, залежить від журналіста. У свою чергу, і журналіст залежить від працівника прес-служби, оскільки він є отримувачем інформації.

Прес-служба може полегшити журналістові життя, виготовляючи прес-релізи спеціально для преси, телебачення, радіо. Це своєрідна пастка - така робота призводить до того, що журналіст перестає працювати самостійно.

Якщо ж професіоналізм відзначає обидві сторони, прес-конференції перетворюються на змагання – хто переможе: журналіст з гострими питаннями, чи прес-секретар з влучними відповідями.

Пан Стівен дав декілька порад представникам прес-служб, аби їх праця була більш ефективною. Якщо склалася прикра ситуація, прес-секретар не повинен відкидати усі обвинувачення, а погодитися з помилкою, додавши, що все робиться, аби її виправити.

Тренер вважає, що не можна відходити від правди і повідомляти недостовірну інформацію. Інакше це може зашкодити іміджеві й організація втратить найцінніше - добру репутацію

Журналіст, у свою чергу, має не довіряти заспокійливому тону піарника, а ставити запитання.

Якщо виникла проблема, поширилася якась негативна інформація про організацію, прес-секретареві краще перехопити ініціативу у журналіста і першому звернутися до громадськості, аби уникнути скандалу.

У Німеччині виділяють три фази роботи прес-служб:

-представляти роботу організації у найкращих фарбах,

- говорити правду, прикрашаючи її,

-просто говорити правду.

За словами Ульріха, дві останні фази працюють там, де журналісти - професіонали, тобто вони настільки володіють інформацією, що неправда з боку прес-служби стане синонімом скандалу.

Оскільки між майбутніми українськими піарниками і журналістами під час семінару зав’язалася дискусія про те, чи етично одночасно працювати і журналістом, і прес-секретарем, німецький журналіст поділився своїм баченням. На його погляд, це можна робити, але так, аби не сполучати ці дві сфери своєї діяльності, тобто не писати незалежно про компанію, у якій працюєш як піарник.

„Скляна держава”



Взаємини між владою та ЗМІ давно непокоять суспільство. Як цю проблему вирішують у Німеччині, розповів пан Стівен. Закону про вільний доступ до інформації, який діє майже у всіх країнах ЄР, у Німеччині, як, до речі, у Люксембурзі і Нідерландах, немає.

Як відомом, у США з 80-х років кожен громадянин може мати доступ до будь-яких офіційних матеріалів, окрім таємних. Крім того, якщо якийсь документ користується особливою популярністю у населення, американські власті вивішують його в Інтернеті.

Створення „скляної держави” (яка передбачає можливість вільно переглядати офіційні документи в інтернеті) обговорюється зараз і в Німеччині. На думку німецького тренера, це б покращило відносини між журналістами, владою та громадськістю. Принагідно пан Стівен окреслив ймовірні причини, чому німці ще й досі не прийняли такого закону. По-перше, невідомо, наскільки офіційні дані мають бути захищені. Друга причина – економічна: чимало німецьких інформагенцій заробляють гроші на офіційній інформації. А по-третє, можуть постраждати права особи, коли проти неї може бути використана якась інформація.

Зазвичай німецькі державні установи не відмовляють ЗМІ у наданні матеріалів, адже вони зобов’язані інформувати громадськість про всі нововведення. В іншому випадку це може викликати підозру журналістів і постраждає імідж влади.

Інтерв’ю: тримай дистанцію



З погляду медіа-тренера, інтерв’ю в російській та й українській пресі занадто ввічливі, складається враження, що співбесідники як не друзі, то, принаймні, добрі знайомі. Тому говорячи про цей популярний журналістський жанр, Ульріх Стівен розпочав з дистанції.

Тема візування інтерв’ю найбільше зацікавила учасників семінару, оскільки українське законодавство передбачає і візування, і співавторство респондента. І хоча останнє здивувало німецького журналіста, він зізнався, що і в Німеччині візують матеріали. А, наприклад, у Британії про це не можна і думати.

З одного боку, журналіст може відмовитися від завізованого інтерв’ю, запитавши про це у співбесідника на початку. Все ж таки, з погляду Ульріха Стівена, людина не має права вимагати візування. Але якщо тема складна, сам журналіст має бути зацікавлений у візуванні, це додасть йому безпеки і впевненості у достовірності фактів.

Ясна річ, якщо після візування журналіст не впізнає матеріал через суттєві правки, від нього слід взагалі відмовитися.

Спокуслива обгортка

Засобам приваблення читацької аудиторії, і, зокрема, оформленню журналістського тексту, а також журналістському розслідуванню був присвячений другий день семінару.

Сучасні засоби оформлення тексту залежать від звички читача і навіть від покоління, до якого він належить. Так, два авторитетні політичні журнали в Німеччині „Шпігель” та „Фокус” досить різняться за своїм оформленням. „Шпігель”, який почав виходити після війни, орієнтований на старше покоління читачів, для яких важливий сам текст. Аудиторія „Фокуса” - покоління, яке виросло на телебаченні, люди 20-25 років, і вони звикли дивитися на картинку.

Інфографіка, цілий набір сучасних оформлювальних засобів, щоб зробити журнал кольоровим та яскравим, до вподоби молодому поколінню. Швидкий ритм життя, постійна зайнятість призводять до того, що тексти стають коротшими.

Змінився і підхід до своєї роботи у журналістів. Крім пошуку інформації, написання тексту, вони мають турбуватися і про додаткові можливості для того, щоб зробити свій матеріал привабливішим для читача.

„Ще 25 років тому в німецькому інформаційному агентстві DPA, - розповідає Ульріх Стівен, - стали вимагати, щоб журналісти самі набирали свої тексти. Медіа-працівники сприйняли це як образу і вийшли на барикади. Їх підтримали журналісти з інших видань, побоюючись, що і на них чекає таке нововведення”.

Хоча журналістське розслідування – жанр не новий, дуже популярний в Америці і Британії (там навіть є цілі розслідувальні команди), у Німеччині він не прижився. Відомо, що розслідування може тривати декілька місяців і дуже дорого коштує.

Історично склалося, що німецька журналістика перейняла здобутки американської і британської, і журналістам не потрібно було виборювати право на професію. Саме тому, вважає пан Стівен, в Німеччині немає журналістського розслідування і збереглася повага до авторитетів.

ДОВІДКА. Ульріх Стівен – вільний журналіст, консультант та тренер в області медіа, доцент Вільного Університету Берлін. За освітою етнолог. У Казахстані займався проблемою наслідків атомних випробувань, які проводилися на цій території. Зараз співпрацює з низкою німецьких радіостанцій, зокрема Західнонімецьким радіо. Статті пана Стівена можна зустріти і в російській пресі.
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
для „Детектор медіа”
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
869
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду