Комментируют: Олег Ельцов, Григорий Омельченко, Александр Корчинский, Юрий Кармазин, Николай Томенко

Как сообщали СМИ, на прошлой неделе по делу об убийстве журналиста Георгия Гонгадзе арестован бывший начальник департамента криминальной разведки Министерства внутренних дел Украины Алексей Пукач. Об этом сообщил заместитель генпрокурора Виктор Шокин, спровоцировав волну возмущения со стороны остальных силовых ведомств страны.

На брифинге в пятницу, правда, В.Шокин отказался уточнить, как именно этот человек причастен к расследуемому "делу Гонгадзе". Он отметил, что А.Пукач был задержан в среду Генпрокуратурой, а в четверг суд дал санкцию на его арест. При задержании у него было изъято действующее удостоверение начальника департамента так называемой "наружки".

Отвечая на вопрос агентства "Интерфакс-Украина" о том, проверяется ли по-прежнему возможная причастность покойного экс-милиционера, главаря обезвреженной "банды оборотней" Игоря Гончарова к убийству Г.Гонгадзе, замгенпрокурора подчеркнул, что все версии по-прежнему проверяются.

Он сообщил также, что Генпрокуратура до сих пор не получила результаты экспертизы причин смерти И.Гончарова.

Комментируя публикацию на сайте "Украины криминальной" новых писем И.Гончарова, написанных им в следственном изоляторе, В.Шокин подчеркнул, что для Генпрокуратуры в этих письмах нет новой информации.

Судя по словам покойного И.Гончарова, он разговаривал с Шокиным еще в мае.

Приведем некоторые цитаты из писем И.Гончарова из СИЗО от 5.03.2003, напечатанных на прошлой неделе на сайте "Украины криминальной": "Вкратце сообщаю, что член группировки преступного авторитета "Киселя" – Нестеров Юрий совместно с двумя работниками спецподразделения "Сокол" при УБОП г.Киева и работником отдела УБОП г.Киева на Московской площади, используя информацию УКС (Управление криминального сыска – "УК") МВД Украины, похитили в сентябре 2000 года на бул.Л.Украинки журналиста Гонгадзе, и под предлогом доставки его в милицию отвезли на один из складов в Московском районе г.Киева, где подвергли пыткам через удушение удавкой (именно так Нестеров любил пытать задерживаемых им ранее по указанию УБОП бизнесменов), с целью узнать имя заказчика статей написанных журналистом против депутата Волкова и президента Украины. Со слов Нестерова у журналиста выяснялись его контакты с депутатами Морозом, А.Деркачем и Бродским. В ходе пыток удушением журналист был убит, тело его было отвезено дальше в лесопосадки в сторону пос. Українка".

"На похищение журналиста была дана команда министра МВД в 2000 году Кравченко. Слежку за Гонгадзе проводили работники отдела УКР МВД Украины (их фамилии я еще в 2000 году сообщил журналисту Ельцову и работнику СБУ Украины Васильченко А.А. – для ознакомления Деркача).

Похищение по указанию нач. УБОП Киева Астиона (имевшего указание и договоренность с Кравченко и депутатом Волковым) совершили работники подразделения УБОП "Сокол" при участии члена группировки "Киселя" Нестерова Ю.

Впоследствии работники УКР МВД и "Сокола" были переведены в другие подразделения или уволены из органов внутренних дел.

Основание похищения Гонгадзе были его статьи. В частности, заказная статья А.Деркача, в отношении того, что Волков находился на связи в КГБ и УВД СССР как агент), - в УВД его завербовал оперработник Велигоша – впоследствии при содействии Волкова – нач. вневедомственной охраны Украины, сейчас пенсионер.

Между Волковым и Деркачем велась борьба за "инсулин" мясокомбината и другие объекты.

Все подробности и обстоятельства похищения Гонгадзе мне известны, но я назвал их зам. Генпрокурора Шокину и следователю Столярчуку с которыми имел беседу 7.05.03 г. вследствие того что предполагаю что все материалы могут быть уничтожены или сфальсифицированы".

"Ко мне продолжает ходить работник прокуратуры Столярчук Юрий Васильевич (руководитель следственно-оперативной группы по делу Гонгадзе – "УК"), уговаривает меня дать показания по Гонгадзе, или назвать фамилии работников "Сокола" которые вместе с Нестеровым задерживали Гонгадзе и рассказать где я храню материалы, которые собрал по указанию Марчука. Но я ему ни о чем не говорю, т.к. знаю что они уничтожат сразу все материалы и "уберут" меня как свидетеля. Генерала Астиона который руководил операцией по похищению срочно перевели на работу в Крым". (Николай Астион в то время руководил столичным УБОПом – прим. "Детектор медіа")

В минувшую пятницу Леонид Кучма дал поручение МВС и СБУ Украины в течении трех дней провести расследование по распространенным Генпрокуратурой фактам, вопреки тому, что обвинения Генпрокуратуры касались именно деятельности этих ведомств.

Скандал вокруг публичных заявлений руководителей прокуратуры перерос в "выяснение отношений" между самими силовиками с последующей раскруткой его в СМИ (этой темы в одном ключе коснулись все воскресные итоговые информационно-аналитические еженедельники центральных телеканалов). Подоплекой этой ситуации политики и политологи называют желание расшатать кресло под Генеральным прокурором С.Пискуном и его неуклюжие попытки если не удержаться, то сохранить лицо.

В то же время без особого внимания журналистов осталось сообщение прокуратуры о выявлении уже второй банды оборотней, орудовавшей в МВД, на счету которой, по словам Шокина, и нападение на сотрудников прокуратуры…

Таким образом, можно констатировать, что поскольку у силовиков много взаимных претензий, то, похоже, в этом случае их зависимость от разных политических сил и публичные войны могут способствовать, в разгар борьбы за президентского «преемника», раскрытию преступной деятельности людей в погонах, жертвой которых стал и Георгий Гонгадзе.

"Это должно быть одно большое "дело оборотней" – людей в погонах, которые вышли из-под контроля, - считает Олег Ельцов, журналист, автор проекта "Украина криминальная", который проводил свое расследование убийства журналиста. - А прокуратура, которая должна была держать их под контролем, пожинает сейчас плоды своей бездеятельности. К сожалению, за десятилетие существование прокуратуры в независимой Украины это первые громкие аресты"

В субботу сайт "Украина криминальная" сообщил еще о двух арестах людей, чьи имена связаны с делом Гонгадзе. Арестованы бывший начальник ГУ МВД Украины в Киевской области Александр Николаевич Чеменко, а также его сын - Сергей Чеменко – действующий офицер органов внутренних дел. Детали не сообщаются, нет пока и официальной информации. По данным Олега Ельцова, именно сын генерала Сергей Чеменко был в составе экипажа службы криминального поиска (УКП) - так называемой "семерки", - следивших за Гонгадзе. Из четверых в органах оставили только Чеменко, которого перевели на другую работу.

В прошлогодней публикации "УК" "Кто следил за Гонгадзе" Олег Ельцов, который заметил "слежку" и за собой и начал собственное расследование, результаты которого изложил в публикации: "Мене цікавило: чи справді МВС мало відношення до стеження за мною та Гонгадзе. А саме: колишнє сьоме управління МВС, яке нині йменується Службою кримінального пошуку й займається старою, як світ справою — зовнішнім, тобто прихованим спостереженням. І от що вдалося з'ясувати. У будівлі Управління кримінального пошуку (начальник управління — Пукач Олексій Іванович), що розташоване по вулиці Трутенка,4 — неподалік від Академії СБУ — не так давно успішно знищили базу даних, напрацьовану цілим управлінням за кошти податкосплатників протягом п'яти років. Знищувались та переписувались журнали обліку та рапортів, палилася документація, яка свідчила про діяльність служби за часів керування МВС паном Кравченком. Причина єдина: служба не завжди займалася тим, на що вона спрямована. Значною мірою спостереження велося не за кримінальними елементами, а за народними депутатами, журналістами, представниками опозиції. Про це я вже інформував Генпрокуратуру за посередництвом преси. Реакції — жодної. Нині хочу проінформувати доглядачів законності про наступне. За моїми даними, саме працівники УКП стежили за Гонгадзе. Причому двічі. Першого разу Гонгадзе повідомив про це Генпрокурора. Стеження було зняте, але за місяць поновлене. Команда на стеження за журналістом походила від пана Кравченка. Він отримував доповідні з цього приводу. Писав доповідні міністрові начальник першого відділу УКП Михайло Пустовіт, якого через тиждень після заяви Гонгадзе до Генпрокуратури тихесенько відправили на пенсію. Нині його крісло гріє така собі Ганна Іваницька. За Гонгадзе стежили два екіпажі. Перший постраждав після безрезультатної заяви Гонгадзе. Четверо випускників Академії МВС, прослуживши менше півроку, залишили УКП. Трьох звільнили, одного перевели в інший підрозділ, їхні прізвища: старший опер Володимир Ярошенко (мешкає на лівому березі Києва, масив Березняки, у будинку 8 по вулиці Тичини), його колеги Салашенко, Назарчук, Чеменко. Останнього — Сергія Олександровича Чеменко спіткала не така зла доля, як решту членів екіпажу, яких примусили писати рапорти про звільнення з органів, щоправда, пообіцявши поновити на службі, через півроку, коли все вщухне. Чеменко перевели до управління кримінального розшуку столичного управління внутрішніх справ. Звільнені оперативники так і не зрозуміли, за що їх «пішли». Сумлінно виконували команди начальства й раптом виходить «якась стаття в інтернеті», після чого їх примушують йти геть...

За відомостями автора, члени другого екіпажу, які стежили за Гонгадзе, залишилися на службі, як, власне, й ті, хто стежив за моєю скромною персоною".

По неподтвержденной официально информации Олега Ельцова, полученной им от источника в следственной группе по делу Гонгадзе, "именно генерал Пукач поджидал Георгия Гонгадзе под домом Алены Притулы в день пропажи журналиста. Когда Гонгадзе вышел из дома, Пукач подошел к нему и, предъявив удостоверение сотрудника милиции, пригласил в машину".

Олег Єльцов: "Я не знаю всех версий дела Гонгадзе, но то, что происходит сейчас, вселяет надежду на то, что Пискун не лгал, говоря о том, что расследование дела на финишной прямой. О г-не Пукаче и его роли известно было давно. Очевидно, были объективные причины того, что его задержание случилось именно сейчас. Я надеюсь, что будут еще аресты и, в частности, тех, людей, имена которых появлялись на сайте "Украина криминальная".



"Детектор медіа" обратилась за комментарием и к Григорию Омельченко, главе Временной следственной комиссии Верховной Рады по расследованию дела Гонгадзе. По его словам, "на очереди арест еще одного генерала внутренней службы, который сейчас находится между жизнью и смертью и его арест – это, наверное, лучший для него выход". Г.Омельченко отказался от более подробных комментариев.



Ситуацию комментируют также:



Александр Корчинский, заместитель главного редактора, куратор криминального блока газеты "Сегодня":

- В отличие от задержания и ареста генерала Пукача, информация о то ли задержании, то ли аресте отца и сына Чеменко официально никем не подтверждена. Более того, только что появилось опровержение МВД на эту тему. Но, тем не менее, эта информация прозвучала, и, по моему мнению, это ничто иное, как развитие версии, озвученной еще в самом начале расследования дела Гонгадзе. То есть, по этой версии, существует некая цепочка, по которой отдавались команды на слежку за Георгием, а потом и на его похищение, даже если считать, что гибель журналиста – это некий эксцесс исполнителя, то есть что гибель произошла случайно. Такая версия тоже существует. Так ли было на самом деле, говорить об этом мне, журналисту, сейчас неэтично. Это выяснится в суде, если дело дойдет до суда. Не раз бывало, что следственные версии разваливались по дороге, а порой и в ходе судебного процесса, примером чему служит дело Александрова и роль Вередюка в этом деле.

Не исключаю, что выброс информации о подвижках в деле Гонгадзе именно сейчас, в эти дни, не случаен и связан с обострившейся ситуацией вокруг Генерального прокурора Святослава Пискуна.

Я не сомневаюсь в профессионализме следователей Генпрокуратуры, но почему это сделано именно сейчас и именно в такой форме? Это навевает именно такие мысли и сомнения.

То есть, когда в прошлую пятницу на запланированную в Генпрокуратуре коллегию не явились министр внутренних дел Николай Белоконь и глава СБУ Игорь Смешко, косвенно тем самым поддержав конфронтирующую с Пискуном Ольгу Колинько, генпрокурор решил бросить в игру козыри, о которых раньше умалчивал. В том числе, кроме ареста Пукача, и информацию о некой "банде оборотней", что вызвало шквал опровержений и со стороны МВД, и со стороны СБУ: мол, мы об этом не знаем и для нас странна позиция Генпрокуратуры в этом вопросе. А информация по делу Гонгадзе и ситуация в связи с этим может выглядеть таким образом для Генерального прокурора: дескать, мы озвучили версию об этой цепочке (а она логически вытекает из задержания генерала Пукача), которая может тянуться Бог знает куда и как высоко, а теперь думайте, есть ли смысл репрессировать Генпрокурора на этом этапе.

Можно добавить, что по сведениям, которые мы добыли с коллегой Александром Ильченко и озвучим в завтрашнем номере газете "Сегодня" вне зависимости о того, задержан или нет Александр Чеменко, люди сведущие называют Пукача самым честным и слабым звеном в этой самой, пока гипотетической, цепочке. Они считают, что он не будет брать вину на себя, если действительно в чем-то виноват, а расскажет, как все было на самом деле. Поэтому если действительно такая цепочка существует, то в руках у следствия, наверное, есть достаточно крепкие ее кончики, дернув за которые, можно выдернуть и всю цепь.

Относительно роли Николая Астиона - вряд ли можно огульно обвинять человека. Я не располагаю информацией о его причастности к этой истории. Я читал на различных сайтах его фамилию в связи с делом Гонгадзе, писем Гончарова, негативной информацией в связи с "делом оборотней" и его вотчине – киевском УБОПе, - но я не могу это комментировать, потому что это все требует доказательств.

У меня, который в свое время написал первым об «оборотнях», некоторые моменты в письмах Гончарова вызывают глубокие сомнения. Особенно в той части, где Гончаров себя "обеляет", я располагаю несколько иными сведениями и не могу не сомневаться и в остальной части его писем, и в тех фамилиях, и обвинениях, которые он возводит на других людей.

Ну а формально, конечно, если в УБОПе работали одни мерзавцы, а Николай Астион возглавлял его, то цепочка такая прослеживается.

Юрій Кармазін, народний депутат України, Комітет ВР з питань правової політики:



- У правоохоронних органах сьогодні явно відбуваються негаразди. Йдеться про те, що по справі Гонгадзе давно мали бути затримані посадові особи, які слідкували за ним і які знищили Гонгадзе. Їх прізвища були відомі за місяць-два з початку розслідування, але робився вигляд, що вони не відомі.

Нам було і раніше відомо про факт розшифровки місця знаходження самого 7-го департаменту розвідки. А це вже є, фактично, державна зрада. Департамент розвідки – це відділ, що слідкує за кримінальними злочинцями. Той факт, що було розшифровано місце базування цього оперативного підрозділу, утаємниченого навіть в системі МВС, - це серйозний злочин сам по собі. І в зв'язку з цим треба було ще тоді притягувати до кримінальної відповідальності посадових осіб МВС за допущення, як мінімум, халатності, а як максимум - витоку інформації та перевищення службових обов'язків. Прокуратура, очолювана в той час М.Потебеньком, промовчала.

Хоча М.Потебенько як професіонал, був сильніший, ніж Піскун, на якому сильно відобразилася служба в податковій міліції. Зараз, коли, практично, посадові особи Адміністрації Президента України підготували указ про увільнення Піскуна від своїх обов'язків, Піскуну вже не можна було далі затягувати ці питання. Таким чином, він пришвидшив арешт високопосадовця Пукача, який став своєрідним запобіжником проти звільнення самого Піскуна з посади генпрокурора.

На даний момент керівництво силових підрозділів сильно змінилося. На виході в СБУ по тим чи іншим приводам, а фактично, у зв'язку із зміною керівництва, більше 20 генералів СБУ. Існує інформація, що весь цей список узгоджувався з керівником Адміністрації Президента. Через це я вимушений був у своєму виступі у ВР звернутися до генерала І.Смешка зі зверненням про те, щоб ці кадрові зміни, які відбуваються в СБУ, були націлені на захист суверенітету та обороноздатності держави.

Парадоксально, але факт, сьогодні ніхто не хоче протистояти діяльності Федеральної служби безпеки РФ в Україні, а зараз це особливо небезпечно, їхня роль в Україні посилюється. Наскільки мені відомо, у Київській області у зв'язку із "справою перевертнів" ставилося питання про притягнення до відповідальності і екс-керівника столичної міліції Василя Зарубенка. Міністр внутрішніх справ звільнив його законно. Але я маю інформацію про те, що на захист Зарубенка виступили посадові особи РФ, і це не єдиний випадок їхнього втручання у діяльність правоохоронних органів України.

Небезпечно й те, що звільняються з роботи професіонали СБУ, а підбір відбувається за невідомим офіцерам СБУ принципам. Хочеться, щоб керівництво СБУ розуміло, що йдеться про державу, а не про обслуговування клану СДПУ(о). Це –несумісні речі.

У зв'язку з впливом цієї партії, між керівництвом ГПУ, МВС та СБУ виникли певні непорозуміння. Апогеєм їх стало те, що не відбулася колегія Генпрокуратури минулої суботи. Але жоден зі ЗМІ не повідомив про те, що це була третя колегія ГПУ з питання боротьби з корупцією. Жодна з них не відбулася. Я працював над цими питаннями довгі роки, проаналізував статистичні дані й можу стверджувати, що і минулого, і цього року, і МВС, і СБУ, і ГПУ займалися виключно імітацією боротьби з корупцією. Видно, що уся енергія правоохоронних органів виходила у свисток.

Тому зараз ГПУ мала зайняти якусь позицію. І для С.Піскуна це було єдиним можливим способом утриматися на посаді генпрокурора, щоб цю посаду не зайняв представник СДПУ (о).

Якщо раніше кожен керівник правоохоронних органів підкорявся Президенту, оскільки він їх призначав, то сьогодні це не зовсім так. СБУ часів Радченка задіювалася в політичних розбірках лише частково. А певні служби МВС, зокрема, 7-ма та військова розвідка - так. Зі зміною керівників силових відомств акценти змінилися: для МВС та СБУ головним керівником став керівник АПУ. Для Державної митної служби, Прикордонної служби МінНС, ГПУ (у певній мірі) керівником залишився Президент. До речі, вперше в історії України було допущено, що з рівня прокурора району, області посадові особи прокуратури призначалися на посади тільки після співбесіди в Адміністрації Президента. Це - брутальне порушення Конституції та законів, але це є формальне виконання незаконного та таємного Указу Президента 2001 року. Цей указ за часів керування Михайла Потебенька не виконувався прокуратурою. Після призначення С.Піскуна указ почав діяти, але щоб підпорядкувати самого Піскуна, вживаються інші заходи. Тому, фактично, зараз на частину правоохоронних органів впливає Президент, а частину цілком контролює глава АПУ. Вони отримують певні команди, звітують йому про їх виконання.

Зараз через керованість силових відомств направляються суспільно важливі процеси, як політичні, так і приватизаційні.

Тому Піскун зробив абсолютно правильний крок на свій захист, і це не остання його козирна карта.

Крім того, сьогодні найбільш вірогідним змінником С.Піскуна може бути його попередник Михайло Потебенько. Згідно законодавства, він може у будь-який час повернутися на свою посаду, більше того, для цього йому не потрібно згоди парламенту. І це загострює ситуацію. З виступу Потебенька у парламенті видно, що він занепокоєний розвитком справ у Генпрокуратурі, особливо тим, що з прокуратури пішли професіонали, а на їх місце почали брати працівників податкової служби. В історії прокуратури, досить закритого відомства, такого не було.

Очевидно й інше. Після арешту Пукача наступним має стати питання про притягнення до відповідальності генерала армії Юрія Кравченка, який сьогодні є тією людиною, якій підкорявся генерал Пукач і без команди якого нічого не виконувалося. Тому, коли говорять Пукач, мають на увазі Кравченко. Чи буде його притягнуто до відповідальності?



Николай Томенко, глава Комитета ВР по вопросам свободы слова и информации:



– Так історично складається, що Генеральний прокурор вирішив довести собі, і своїм політичним опонентам, що він може йти на серйозні кроки у справі розслідування справ Александрова і Гонгадзе.



Я не знаю, чим це викликано, чи бажанням залишитись на посту Генпрокурара, чи бажанням показати, що він дійсно професійна людина. Але якби не було історії з можливим його зняттям, я думаю, що не було б і історії з двома останніми арештами...



Я надіюся, що за цім арештом будуть ще арешти, більш серйозніших людей, які, на нашу думку, стоять за організацією вбивств Гонгадзе та Александрова, бо Піскун зробив тільки перший крок. Він сказав, що Рибаки, ці брати, працювали активно і з правоохоронними структурами, місцевою владою Донеччини, але поки ми не знаємо нікого з правоохоронних структур та з місцевої влади Донеччини, хто би почав проходити по цій справі. Очевидно, що ці люди мали політичний серйозний дах...



Не менш важливо, про що треба говорити – це те, що для того, щоб ми почули правду, повинна була створитися відповідна ситуація - власне, з виживанням Генерального прокурора як людини і як особи, що займає відповідну посаду. Насправді, про замовників вбивства Александрова вже в декілька наступних днів журналісти написали. Але і треба було два роки, щоб Генпрокуратура до цієї версії дійшла.



Я пам’ятаю, ми проводили відкрите засідання комітету ВР в Донецьку, де вся номенклатура - і Київська, й обласна - говорила абсолютно абсурдні речі. І ті люди, які займалися розглядом цієї справи, вони мусили понести серйозну відповідальність від Генерального прокурора, оскільки вони її затягували, вели по неправильному шляху, не погоджуючись з громадськістю, яка висувала очевидну версію.



Така ж сама ситуація і з справою Гонгадзе. Перший арешт, про який пишуть журналісти і громадськість, якщо, скажімо, і далі так йтиме, то дайБог почути перші прізвища перших людей, які причетні до цього. Важливо, щоб понесли відповідальність і ті люди, які дурили українську і міжнародну громадськість, намагаючись нав’язати нам якісь абсурдні версії.