Чернівецькі журналісти, що об’єдналися в громадський комітет „За Буковину без Бауера”, наполягають на відставці губернатора та керівника управління у справах преси та інформації обласної державної адміністрації.

Усунення з посад чиновників - чи не перша настільки наполеглива вимога регіональних журналістів за час тривалого конфлікту чернівецького губернатора із місцевими ЗМІ.

13 травня створений в області Громадський комітету журналістів „За Буковину без Бауера” провів гучне пікетування приміщення обласної держадміністрації з вимогою відставки Теофіла Бауера.

За словами Віри Китайгородської, головного редактора газети „Буковинське віче”, 200 журналістів вийшли на вулицю разом із своїми сім’ями на знак протесту проти політики губернатора в регіоні. „Вони вимагали відставки Бауера через заборону свободи слова, тотальні репресії над українською, я підкреслюю, українською інтелігенцією, постійні сварки з мерією, науковцями, промисловцями. Словом як у нас кажуть, в області він творить рейвах, а ми хочемо спокійно працювати.

„Напередодні пікетування ми зібрали журналістські збори керівників ЗМІ, - розповіла Віра Китайгородська. - Я входила до оргкомітету, і я думаю, що перша акція нам вдалася. Нас підтримало населення. Ми спеціально не запрошували партії, щоб не перетворювати це в політичну акцію. Ми вважаємо, що нічого в області не зміниться доти, доки не змінять першу особу, бо проблема сьогодні в області в одній людині, яка тотально підім’яла під себе владу у регіоні і зовсім не рахується із законодавством.

Ми вважаємо, що керівник області і керівник управління у справах преси та інформації області мають бути звільнені з посад. Буковина ніколи на знала таких скандалів. У нас в області проживають люди 90 національностей. Але вони завжди знаходили спільну мову і розуміли один одного. На початку минулого століття у нас селянин знав 8 мов, старші люди, що пережили і війни і голодомор, перебудову, кажуть, що було всякого, але так, щоб влада воювала з усіма і вся, такого приниження Буковина не терпіла ніколи”.

Учора у Києві за участю чернівецьких журналістів, представників НСЖУ, Держтелерадіо відбулося спеціальне засідання Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації.

Конфлікт чернівецького губернатора Теофіла Бауера із місцевими журналістами триває вже багато років. „У Чернівцях в останні кілька останніх років склалася напружена ситуація, викликана зневагою до ЗМІ, нетерпінням до критики з боку обласної влади, замість діалогу керівництво вдається до публічних образ”, - констатував голова обласної Спілки журналістів Георгій Терон.

Останньою краплею стало рішення суду за позовом радника Теофіла Бауера до газети „Час”.

На думку редактора газети „Час” Петра Кобевка, на початку діяльності молодого губернатора преса поставилися до нього досить лояльно. „Але, коли ми через рік почали спостерігати, як його слова розходяться з ділом, у пресі з’явилися критичні публікації”. З цього часу стосунки губернатора та преси переросли у взаємні образи та протистояння.

За словами Петра Кобевка, з ініціативи Т.Бауера було зареєстровано на противагу критично налаштованій газеті „Час” видання влади – „Час 2000”, що вирізнялася підтримкою дій губернатора. Під час виборів газета „Час” змушена була друкуватися у сусідній області, і доводилося часом і переховувати тираж.

Останній випадок відомий – рішенням суду газету „Час” зобов’язано сплатити 50 тисяч гривень позивачу - раднику губернатора з юридичних питань, який нібито пізнав себе у безіменному фейлетоні річної давності. На знак підтримки газети декілька місцевих видань передрукували цей фейлетон.

Триває конфлікт і між губернатором, облрадою та трудовим колективом газети „Буковинське віче”, яких викинули рішенням облради із числа співзасновників. Натомість облрада та обладміністрація заснували нову газету „Свобода слова”.

„Зараз ситуація ще погіршилася, бо 23 квітня обласна рада прийняла рішення вилучили у колективу редакції рухоме і нерухоме майно, - розповіла „Детектор медіа” редактор газети „Буковинське віче” Віра Китайгородська. - Тобто ми, практично, повинні встати зі своїх робочих місць, вийти на вулицю і шукати притулку. Я не знаю, якими законами керувалася облрада, тому що впродовж усього періоду існування газети колектив був рівноправним співзасновником, забезпечував за установчим договором 50%, а практично 73-75% життєдіяльності газети. На це ніхто не зважає. На мої неодноразові звернення, роз’яснення, намагання знайти нормальний корпоративний вихід зі стосунків, поділити майно, ніхто не реагує. Завдання: забрати майно, викинути колектив і поставити крапку чи хрест на газеті „Буковинське віче”, якій вже 12 років”.

Колектив, відзначає Віра Китайгородська, спроможний далі працювати без співзасновництва органів влади та місцевого самоврядування, що вже робить. Однак колектив позбавлений права на частку у майні.

„Зараз почався процес виходу рад і адміністрацій із числа співзасновників видань на знак протесту проти незалежної позиції видання, - прокоментував ситуацію у Чернівцях голова Національної спілки журналістів України Ігор Лубченко. - Органи держвлади та місцевого самоврядування засновують нові видання. Як відомо, ще у 1991 році були заборонені видання, де були засновниками партійні та комсомольські органи. Тоді трудові колективи стали самі засновниками ЗМІ, самі випускали газети, таким чином врятувавши свої видання.

Через рік-два районні обласні ради попросилися у співзасновники, редакційні колективи їх прийняли, потім попросилися районні державні адміністрації. А минулого року з’явилася така тенденція, і підтвердженням цьому є безкінечна кількість фактів, коли збирається сесія районної ради і в порушення закону приймає новий статут редакції, не підтриманий журналістським колективом, що є співзасновником видання. Держадміністрація і Рада приймають спільне рішення, вільно трактуючи закон. Без згоди усіх трьох співзасновників, як це вимагається, проводять через сесію рішення більшістю голосів, при чому трудовий колектив залишається в меншості. Співзасновниками залишаються тільки районна чи обласна рада і держадміністрація.

Колектив видання заявляє про порушення їх прав, а ми, НСЖУ, пишемо прокурорам, звертаємося в усі інстанції, але ніхто на це не реагує. І зараз, коли піднімається проблема роздержавлення преси, ці колективи залишаться на вулиці, причому без приміщень, техніки і ін., хоч трудові колективи заробляють гроші на 70%. А майно, техніка є комунальною власністю. То коли журналістів повиганяють з приміщення, то вони залишаються на вулиці з блокнотом та ручкою. До роздержавлення ЗМІ ми розробили цілу концепцію і розіслали її в регіони для обговорення. На початку липня будемо обговорювати її на Пленумі НСЖУ”.

До прийняття відповідного закону про роздержавлення ЗМІ, Ігор Лубченко пропонує ввести мораторій на заснування органами влади та місцевого самоврядування засобів масової інформації.

Журналісти воюють по-своєму. За словами редакторки газети „Буковинське віче”, півмісяця тому нею було подано заяву до прокуратури з вимогою порушити кримінальну справу проти губернатора за статтею 171 Кримінального кодексу. У прокуратурі їй пообіцяли, що ретельно розглянуть скаргу. Але до місцевого суду вона не може звернутися. Говорить, що чернівецькі адвокати не беруться за цю справу, бо на них чинять тиск. У Києві Віра Китайгородська намагається знайти в тому числі і юридичну підтримку.

За словами Миколи Томенка, профільний комітет ВР надасть журналістам необхідну юридичну допомогу для того, аби кримінальну справу проти чернівецького губернатора за ст..171 КК таки було порушено. Також Комітет пообіцяв допомогу у юридичному супроводі розгляду справи газети „Час” в апеляційному суді. Також рішенням Комітету було вирішено звернутися до Вищої ради юстиції.

Як пообіцяв членам парламентського комітету перший заступник голови Держтелерадіо Анатолій Мураховський, Держкомітет зі свого боку поставить питання про відповідність займаній посаді керівника управління у справах преси та інформації Валерія Унгуряна. Хоч зняття його з посади – компетенція голови облдержадміністрації. Також Держкомітет виступить із спеціальними зверненнями до керівників держави.

Як посвідчили журналісти, Валерій Унгурян, крім своєї основної роботи, є постійним автором тієї самої новоствореної газети „Свобода слова”, де друкується під псевдонімом „Гребик”. „За ці роки він зрівняв із землею практично усіх: письменників, художників, а журналістам дістається у кожному номері, - розповідає Віра Китайгородська. - Причому я вже аналізувала, що такою лексикою, яку використовує ця газета, не послуговується жодна верства населення в регіоні. Хто спонукає до публікування таких образ, гнітючих і принизливих, і зачіпають не тільки нас, а й наших батьків, дітей, бабусь...”.

В той же час, до ПАРЄ Анатолій Мураховський просив чернівецьких журналістів не звертатися, мовляв, Держкомітет і так багато зробив, аби зняти з України клеймо ворога преси...

А от профільний комітет парламенту готовий підтримати місцевих журналістів у відстоюванні права на професію не безперспективними зверненнями до цієї ж влади, а створенням прецедентів правового захисту.

Чи готові буковинських журналістів підтримати колеги у всіх регіонах країни? Поки що, як констатував Єфим Мармер, редактор кіровоградської газети „Україна-центр”, відповідаючи на запитання „Детектор медіа” про те, чи готові регіональні медіа так одностайно виступити на захист свої прав: „Владні органи поки що демонструють кращу корпоративність”.