Вже тоді Верховна Рада України відзначала суттєві недоліки в діяльності цього позавідомчого державного органу.

а) без погодження з відповідним Комітетом Верховної Ради України Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення затверджено положення “Про порядок ліцензування каналів мовлення” та “Про умови конкурсу на отримання ліцензії”, які суперечили нормам законодавства. Це ставило під сумнів об’єктивність та прозорість ліцензування телерадіоорганізацій.

б) Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення не лише не забезпечувала виконання норм Закону України “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації”, а й, проігнорувавши рішення парламенту, самоусунулася від розміщення державного замовлення щодо інформування суспільства про діяльність Верховної Ради України на каналах Національної телекомпанії України та Національної радіокомпанії України. Таким чином, повноважний державний орган не впорався зі своїм головним завданням – забезпеченням вільного доступу громадян до інформації.

в) у діях окремих членів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення простежувалися некомпетентність, прагнення скористатися засобами масової інформації для пропагування власних політичних поглядів.

Ці та інші недоліки в діяльності Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення стали підставами для висновків про необхідність її кадрового зміцнення. За результатами щорічного звіту Національної ради Верховна Рада України постановила:

Незважаючи на те, що парламент досить чітко і однозначно вказав на необхідність виправлення недоліків, наступний рік показав нездатність Національної ради до конструктивних змін.

Наступний щорічний звіт Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, уже за 2001 рік, розглядала Верховна Рада України ІV скликання. Так, 4 липня 2002 року Верховна Рада України вкотре відзначила суттєві недоліки в діяльності цього органу і звернула увагу на наступне:

а) не виконано вимоги Постанови Верховної Ради України від 22 березня 2001 року "Про звіт Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення за 2000 рік" та Постанови Верховної Ради України від 7 червня 2001 року "Про підсумки парламентських слухань "Проблеми інформаційної діяльності, свободи слова, дотримання законності та стану інформаційної безпеки України" щодо чіткого дотримання законодавства України при розробці нормативних документів та в процесі ліцензування телерадіоорганізацій;

б) невчасно подано на погодження Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації положення "Про порядок ліцензування каналів мовлення" та "Про умови конкурсу на отримання ліцензії", що поставило під питання легітимність процесу ліцензування телерадіоорганізацій;

в) численні конфлікти під час ліцензування спричинили велику кількість судових позовів щодо незаконності дій Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

г) як і в попередньому році, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення не забезпечила розміщення державного замовлення на висвітлення діяльності Верховної Ради України Національною телекомпанією України та Національною радіокомпанією України;

д) вказані недоліки спричинили погіршення ситуації в національному телерадіоінформаційному просторі і дають підстави для висновку про незадовільну діяльність Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

За результатами розгляду цього звіту в парламенті, Верховна Рада, зокрема, постановила:

1. Звіт Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення за 2001 рік не затвердити як необ'єктивний та позбавлений аналізу причин незадовільної ситуації в телерадіоінформаційному просторі.

2. Висловити недовіру Голові Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Холоду Б.І. та достроково припинити його повноваження як Голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

3. Висловити недовіру складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та достроково припинити повноваження членів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, призначених Верховною Радою України.

Глава адміністрації Президента України кваліфікує рішення Верховної Ради України стосовно дострокового припинення повноважень голови Національної ради Б.Холода та направлення відповідного листа Головою Верховної Ради України як такі, що не відповідають Конституції та законодавству України, а тому не можуть бути виконані Президентом України.

Тому, зважаючи на численні, а в окремих випадках, систематичні порушення законодавства, прав фізичних та юридичних осіб, можливе подальше загострення ситуації з ліцензуванням, 28 листопада 2002 року, відповідно до статті 89 Конституції України Верховна Рада України постановила:

До складу Комісії було обрано 14 народних депутатів України - представників різних фракцій (груп) і позафракційних. Головою Тимчасової слідчої комісії обрано народного депутата України Гриніва Ігоря Олексійовича.

Варто також відзначити, що для організації діяльності Комісії і відповідно до статті 8.4.4. Регламенту Верховної Ради України був створений секретаріат з числа працівників Апарату Верховної Ради України.

В ході діяльності Тимчасова слідча комісія вивчала нормативні документи, затверджені Національною радою, щорічні звіти Національної ради за 2000 - 2002 роки, рішення Верховної Ради України, ліцензійні справи телерадіоорганізацій, протоколи засідань Національної ради, матеріали судових справ, документи, надані телерадіоорганізаціями, інші матеріали.

Робота Комісії була організована за кількома напрямками: правовим, організаційним, політичним, програмного наповнення.

Програмного наповнення - вивчення відповідності ліцензійних документів законодавству України.

Головним завданням для себе Комісія обрала роботу з документами, це надало Комісії можливість здійснити прискіпливий аналіз підзаконних актів Національної ради, її звітів, вивчити скарги керівників телерадіоорганізацій, проаналізувати рішення, уникнути суб'єктивних і упереджених свідчень, як членів, так і працівників апарату Національної ради України, представників телерадіоорганізацій.

Серед основних завдань Національної ради є: захист прав громадян на свободу думки і слова, забезпечення виконання телерадіоорганізаціями вимог законодавства України, недопущення монополізації аудіовізуальних засобів масової інформації, участь у реалізації державної політики у сфері телебачення і радіомовлення, ліцензування телерадіомовлення на конкурсній основі, контроль за дотриманням умов ліцензії, сприяння діяльності і розвитку національних телерадіовиробників, захист телерадіоорганізацій від тиску владних структур, а також політичних, релігійних, фінансових та економічних кіл суспільства, сприяння збалансованому наповненню телерадіоканалів інформаційними, культурологічними, просвітницькими і розважальними програмами, аналіз пропозицій і зауважень телеглядачів та радіослухачів і вжиття відповідних заходів.

Стаття 4 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" визначає, що діяльність Національної ради Єрунтується на принципах законності, ідеологічного і політичного плюралізму, дотримання загальновизнаних норм моралі, гласності, колегіальності, об'єктивності, науковості і компетентності.

Національна рада вперше була створена у 1994 році. В грудні цього ж року новообрані Президент та Верховна Рада України сформували новий склад Національної ради, який пропрацював до 1999 року. Саме цей склад Національної ради вперше в історії України розпочав ліцензування телерадіомовлення.

Після закінчення чотирирічного терміну, весною 1999 року Верховна Рада України обрала нових членів Національної ради: В.Цендровського, С.Аксененка, М.Княжицького та М.Червінчука. Однак, через не призначення своєї четвірки Президентом України, Національна рада протягом майже півтора року була недієздатна.

У червні 2000 року було сформовано Національну раду у складі: Б.Холод, М.Потураєв, В.Лешик, Ю.Плаксюк, М.Баграєв, В.Грабовський та Ю.Покальчук.

До створення Комісії склад Національної ради частково мінявся, як з боку Верховної Ради України, так і з боку Президента України – у зв’язку з обранням М.Баграєва народним депутатом України та поданням відповідної заяви В.Грановським.

За час роботи комісією опрацьовано 18 томів протоколів всіх засідань Національної ради за два останні роки. За три місяці Комісією вивчено більше 40 ліцензійних справ телерадіоорганізацій, до Комісії звернулося більш ніж тридцять телерадіоорганізацій зі скаргами на незаконні дії щодо них з боку Національної ради під час проведення конкурсного відбору і ліцензування.

Необхідно звернути увагу на труднощі самої Національної ради, які полягають у відсутності пристосованого приміщення, слабкого матеріально-технічного та фінансового забезпечення Національної ради.

Так, досі члени Національної ради, які є державними службовцями першої категорії, не забезпечені окремими кабінетами, працівники апарату працюють у переповнених приміщеннях, а окремі підрозділи в сирих підвальних кімнатах. Це, в свою чергу, призводить до неадекватного поводження та зберігання документації, неналежного забезпечення збереження ліцензійних справ, тощо. В Національній раді відсутня не тільки необхідна кількість оргтехніки, а й витратні матеріали до неї.

Проте, якщо організаційні та матеріально-технічні проблеми впливають на діяльність Національної ради опосередковано, то часто вільне трактування Національною радою законодавства та невідповідність йому окремих норм підзаконних актів, прийнятих Національною радою, спричинило кризову та конфліктну ситуацію в телерадіоінформаційному просторі України.

Вивчаючи скарги телерадіоорганізацій, протоколи засідань та ліцензійні матеріали, Комісія дійшла висновку, що нормативні документи, які були прийняті Національною радою і на підставі яких здійснювалося ліцензування телерадіомовлення, в окремих частинах суперечили законодавству України.

Так у висновках спеціалістів Науково-правової експертизи при Інституті держави і права ім. В.М.Корецького НАН України відзначається, що окремі пункти та розділи Положення "Про ліцензування каналів мовлення" та Положення “Про умови конкурсу на отримання ліцензії” перевищують повноваження Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення і зачіпають інтереси та обмежують законні права телерадіоорганізацій, що суперечить вимогам ст.ст. 19, 34, 40, 92 Конституції України та Законам України “Про інформацію”, “Про телебачення і радіомовлення”, “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”, а окремі пункти Положень містять нечіткі формулювання, суперечать одне одному і мають бути приведені у відповідність із законодавством.

Зокрема, введення Національною радою в дію, всупереч частині 1 статті 22 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення", пункту 2.4. Положення "Про умови конкурсу на отримання ліцензії", а також запровадження принципу “один канал - один мовник”, спричинило невидачу ліцензій десяткам малопотужних телерадіоорганізацій, які мали пріоритетне право на продовження свого ефірного мовлення, закріплене статтею 14 Закону України "Про телебачення і радіомовлення".

Затверджений у додатку до названого Положення перелік телерадіоорганізацій, уповноважених Національною радою на проведення технічного аудиту телерадіокомпаній, суперечить частині 2 статті 4 Закону України “Про Національну раду України з питань телебачення” де визначено, що “Національна рада не може уповноважити члена Національної ради, апарат Національної ради чи будь-яке інше формування або особу виконувати функції, покладені на Національну раду” та Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", оскільки затверджений виключний перелік уповноважених організацій не допускає на відповідний сегмент ринку інші організації. Разом з тим, технічний аудит (експертиза) є платною послугою, яку Національна рада фактично змушувала сплатити визначеним у переліку підприємствам.

Зважаючи на те, що Національна рада, всупереч статті 14 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", при ліцензуванні вимагала від телерадіоорганізацій висновків технічного аудиту (експертизи), а визначені в переліку підприємства здебільшого не могли вчасно зробити відповідний технічний аудит (експертизу), то телерадіоорганізації, як правило, невчасно, з порушенням частини 4 статті 14 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" могли отримати відповідну ліцензію.

Національною радою затверджено бланк ліцензії, окремі частини якої не відповідають законодавству. Зокрема, частина 11 статті 14 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" визначає, що "у ліцензії вказуються дані, які містяться у заяві про її видачу, а також: зобов'язання, визначені чинним законодавством і взяті телерадіоорганізацією під час конкурсного відбору, строк дії ліцензії, дата набрання ліцензією чинності, дата початку мовлення. Виходячи із норми закону, у бланку ліцензії безпідставно наявна частина "оператор зв'язку". Разом з тим, законодавством не передбачено, що Національна рада видає ліцензію на право мовлення по Інтернету. Водночас у бланку ліцензії на мовлення в частині "спосіб розповсюдження програм" вказуються: "ефірний, кабельний, ефірно-кабельний, проводовий, супутниковий, Інтернет та інші".

Невідповідність Положень, затверджених Національною радою, а також невиконання нею базових норм законодавства, призвели до появи чисельних скарг з боку телерадіоорганізацій, а отже, конфліктних ситуацій та резонансних судових позовів до Національної ради.

У грудні 2002 року до Тимчасової слідчої комісії звернулося ТОВ "Медіа-центр (радіо "Континент") зі скаргою на дії Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Керівник радіостанції С.Шолох вважає, що у 2001 році Національна рада незаконно позбавила ліцензії на мовлення радіо "Континент". При цьому, на його думку, було порушено статтю 14 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" в частині "оголошення конкурсу" на частоту з діючою ліцензією. Всупереч заборони суду щодо вчинення будь-яких дій по ліцензуванню частоти 100,9 МГц. у м. Києві, 25 грудня 2001 року головою Національної ради Б.Холодом видано ліцензію на право мовлення по 100,9 МГц. у м. Києві радіоорганізації АТ “Онікс”

Заявник наполягає на тому, що діями Національної ради по відношенню до радіостанції “Континент” порушено статтю 10 Європейської Конвенції з прав людини, а Положення, якими керувалась Національна рада при проведені конкурсу суперечить чинному законодавству, що спонукало генерального директора ТОВ "Медіа-центр (радіо "Континент") у червні 2002 року подати позов до Європейського суду з прав людини.

Зокрема, в узагальнюючій частині висновку Науково-правової експертизи при Інституті держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, який є в матеріалах справи, йдеться: "Актом, який встановлює термін дії ліцензій на право користування каналами мовлення, на сьогодні є Закон України "Про телебачення і радіомовлення”. За відсутності рішення Національної ради щодо встановлення строку дії ліцензії Медіа-центру (заявнику) на право користування каналом мовлення, як юридичного факту, з яким пов'язується встановлення граничного строку дії ліцензії Медіа-центру (юридичним фактом) слід вважати строк дії ліцензії - 10 років, вказаний у заяві Медіа-центру на отримання ліцензії, яка подана до Національної ради у встановленому законодавством порядку 14 листопада 1995 року".

Таким чином, заявник вважає, що ліцензія ТОВ "Медіа-центр (радіо "Континент") дійсна до 14 листопада 2005 року.

До Тимчасової слідчої Комісії звернувся керівник телекомпанії "Ютар" Н. Хлус з проханням дослідити факти порушення Національною радою законних прав цієї компанії і вжити заходів щодо їх виправлення. На думку керівника телекомпанії, Національна рада неправомірно оголосила конкурс 14 березня 2002 року на право мовлення по 37 ТВК у м. Києві, після вступу в дію Закону України "Про внесення змін до деяких законів України за результатами парламентських слухань "Проблеми інформаційної діяльності, свободи слова, дотримання законності та стану інформаційної безпеки України" від 13 вересня 2001 року, відповідно до якого мінімальний строк терміну дії ліцензії встановлено 7 років. Незважаючи на ухвалу Господарського суду м. Києва №19/296 від 14.05.02 р.; Постанову про відкриття виконавчого провадження №855/15 від 13.06.02 р. Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби управління юстиції у м. Києві, якими було заборонено розгляд та видача ліцензії на 37 ТВК у м. Києві, голова Національної ради Б. Холод, 19.06.2002 року санкціонував видачу ліцензії ТОВ "ТС Служба інформації".

Комісії надано ухвалу Господарського суду м. Києва №19/296 від 14.05.02 р.; Постанову про відкриття виконавчого провадження №855/15 від 13.06.02 р. Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби управління юстиції у м. Києві; копії ліцензійних документів телекомпанії; копію рішення Національної ради про визначення переможця на право мовлення по 37 ТВК у м. Києві.

Керівник телекомпанії "Ютар" Н.Хлус звернула увагу, що за роки діяльності телекомпанія "Ютар" не порушувала вимог закону, і Національною радою не застосовувалися санкції, які передбачені ст. 32 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення", що надавало телекомпанії пріоритетне право під час конкурсного відбору, передбачене частиною 6 статті 14 Закону України "Про телебачення і радіомовлення".

До Комісії звернувся керівник телекомпанії "Хортиця" (м. Запоріжжя) з проханням розглянути порушення Національною радою законодавства під час ліцензування телерадіомовлення по 28 ТВК у м. Запоріжжі.

У зверненні, зокрема, керівник телекомпанії повідомляє, що у вересні 2000 року він звернувся до Національної ради з заявою про продовження терміну дії ліцензії, на підставі якої з 12 жовтня 1995 року телекомпанія здійснювала своє мовлення у м. Запоріжжі на 28 ТВК. Проте, заява телекомпанії "Хортиця" була залишена без розгляду, незважаючи на внесення змін до Закону України "Про телебачення і радіомовлення", якими встановлювалася нова практика ліцензування телерадіомовлення Національною радою, а саме введено нову процедуру ліцензування - продовження ліцензії за умови, що телерадіоорганізація подала відповідну заяву за 180 днів до закінчення терміну дії ліцензії і не порушувала умови ліцензії та вимог чинного законодавства. Керівник телекомпанії "Хортиця" вважає, що Національна рада після внесення вищеназваних змін до законодавства, мала б розглянути заяву телеорганізації, надіслану у вересні 2000 року.

Разом з тим, керівник телерадіоорганізації О.Мухін вважає, що Національна рада з самого початку ігнорувала права телекомпанії "Хортиця". Так, в ході засідання Національної ради, яке відбулося 10.04.2002 року, голова Національної ради Б.Холод, посилаючись на телефонну розмову з одним із посадовців Запорізької області, безпідставно, демонструючи незареєстровані документи у Національній раді, які стосувалися іншої телекомпанії, переніс розгляд питання щодо ліцензування телекомпанії "Хортиця" на тиждень. А 17.04.2002 року, Національна рада прийняла рішення про визначення переможцем конкурсного відбору телекомпанію "ТВ-5".

2 жовтня 2002 р., при розгляді питання про видачу ліцензії телекомпанії “Алекс” м. Запоріжжя, Б.Холод, знову посилаючись на телефонні розмови, тепер уже з главою Запорізької облдержадміністрації, безпідставно заблокував прийняття рішення.

Слідчою комісією вивчено документи, надані директором телекомпанії "Київ" щодо ліцензування мовлення по 30 ТВК у м. Києві. Керівник телекомпанії вважає, що Національна рада видала ліцензію телекомпанії "ТЕТ" з порушенням законодавства.

Зокрема, Національною радою 16.07.2001 року відбулося голосування щодо визначення переможця конкурсного відбору на право мовлення по 30 ТВК у м. Києві. За результатами голосування чотири члени Національної ради, тобто більшість від присутніх, проголосували за визначення телекомпанії "Київ" переможцем конкурсного відбору. Оскільки законодавством, а також Регламентом Національної ради не було визначено, якою кількістю голосів членів Національної ради приймається рішення, директор телекомпанії "Київ" вважає, що голосування було результативним.

Після невизнання Національною радою рішення як такого, що прийняте, телекомпанія "Київ" звернулася до Господарського суду міста Києва. 13 серпня 2001 року Господарський суд міста Києва задовольнив позовну заяву та відповідним рішенням зобов'язав Національну раду видати Державному комунальному підприємству "Телекомпанія "Київ" ліцензію на право користування 30 ТВК у м. Києві.

14 вересня 2001 року Київський апеляційний господарський суд, розглядаючи апеляційну скаргу ЗАТ Телекомпанія "ТЕТ", залишив рішення Господарського суду міста Києва від 13 серпня 2001 року без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ Телекомпанія "ТЕТ" залишив без задоволення. Незважаючи на рішення суду, Національна рада не видала ліцензії телекомпанії "Київ".

І лише після появи постанови від 2 жовтня 2001 року, Національна рада знову повернулась до ліцензування 30 ТВК у м. Києві і, посилаючись на вердикт Вищого господарського суду України, рішенням від 8.11.2001 року (протокол № 43) оголосила новий конкурсний відбір на право користування 30 та 42 ТВК у м. Києві.

Державне комунальне підприємство "Телекомпанія "Київ" звернулася з касаційною скаргою на постанову Вищого арбітражного суду України від 2 жовтня 2001 року до Верховного суду України. 24 грудня 2001 року Верховний Суд України на спільному засіданні колегій судової палати в господарських справах прийняв Постанову, в якій: касаційну скаргу задовольнив, постанову Вищого господарського суду України від 2 жовтня 2001 року скасував, а рішення господарського суду міста Києва від 13 серпня 2001 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2001 року залишив у силі.

6 лютого 2002 року на виконання Постанови Верховного Суду України, після надання офіційного тлумачення рішення Господарського суду м. Києва, Національна рада прийняла рішення про видачу ліцензії Державному комунальному підприємству "Телекомпанія "Київ". Проте, 6 лютого 2002 року голова Національної ради Б.Холод підписав бланк ліцензії №0162, який не відповідає заяві телекомпанії, рішенню суддів та вищеназваному рішенню Національної ради. 12.02.2002 року Господарський суд міста Києва листом звернув увагу Національної ради на невиконання нею статті 14 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", а 20.02.2002 року відділ державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зобов'язав голову Національної ради видати Державному комунальному підприємству "Телекомпанія "Київ" відповідну ліцензію.

27 лютого 2002 року Національна рада скасувала своє рішення про видачу ліцензії телекомпанії "Київ", яке було прийняте на виконання рішень суду. Зокрема, пунктом 2 цього рішення, всупереч конкурсним вимогам та заявам телекомпаній "ТЕТ" та "Київ", Національна рада затвердила сітку мовлення телекомпанії "Київ" та телекомпанії "ТЕТ". Пунктом 3, в порядку завершення конкурсного відбору на право мовлення на 30 ТВК у м. Києві визнано переможцем конкурсу ЗАТ "Телекомпанію "ТЕТ".

Слід відзначити, що за результатами діяльності членів Національної ради щодо ліцензування 30 ТВК у м. Києві Шевченківським місцевим судом м. Києва було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 382 ч. 1 Кримінального кодексу України.

Незважаючи на це, 4 квітня 2002 року Національна рада приймає рішення (№336) про відміну свого ж рішення від 27 лютого 2002 року, в частині, що стосується видачі ліцензії ДПК "ТРК "Київ" на право користування 30 ТВК у м. Києві та рішенням №337 від 4 квітня 2002 року оголосила конкурс на право мовлення по 30 ТВК у м. Києві у вільні години мовлення.

Треба сказати, що 13 травня 2002 року, Господарський суд міста Києва вкотре визнав недійсними рішення Національної ради №235 від 27.02.02р., №336 та №337 від 4.04.02 року. Замість виконання рішення суду, Національна рада знову ж вирішила оскаржити рішення Господарського суду. Проте, 11 листопада 2002 року Київський апеляційний господарський суд Ухвалою №12/209-210-211 залишив апеляційну скаргу без розгляду.

У зв'язку з тим, що кримінальна справа, порушена Шевченківським районним судом м. Києва, була закрита, 25 лютого 2003 року відділ Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві направив повторне подання голові Шевченківського районного суду м. Києва стосовно притягнення до відповідальності винних осіб Національної ради в зв'язку з невиконанням наказу Господарського суду м. Києва №12/351 від 9.01.02 р. про зобов'язання Національної ради видати ДКП "Телерадіокомпанії "Київ" ліцензію на право користування 30 ТВК у м. Києві.

До Комісії надійшла скарга директора ТОВ ТРК "СТВ" м. Маріуполь Донецької області стосовно порушення Національною радою прав телекомпанії під час ліцензування 48 ТВК у м. Маріуполь Донецької області.

За інформацією керівника телекомпанії 20 вересня 2001 року Національна рада оголосила конкурс на право користування 48 ТВК у м. Маріуполі. В оголошенні про конкурсний відбір Національна рада визначила окремі канали, на які можуть претендувати мережеві телеорганізації (з позначкою "м") та телеканали, які передбачені для мовлення місцевих мовників (без позначки "м"). Ці позначки Національна рада кваліфікувала, як конкурсні умови.

Незважаючи на виділення 48 ТВК у м. Маріуполі під місцеве мовлення, 3 грудня 2001 року Експертна комісія Національної ради, розглянувши творчий та технічний потенціал конкурсантів, прийняла рішення рекомендувати Національній раді визначити переможцем конкурсного відбору дві телеорганізації: ТОВ ТРК "СТВ" та мережеву телекомпанію - ЗАТ "Новий канал".

5 лютого 2002 року, незважаючи на умови конкурсного відбору використання 48 ТВК у м. Маріуполі під місцеве мовлення, посилаючись на пункт 2.4. Положення про умови конкурсу на отримання ліцензії, Національна рада прийняла рішення про визначення переможцем конкурсного відбору мережеву телекомпанію - ЗАТ "Новий канал".

Вище згадувалося, що саме пунктом 2.4. Положення “Про умови конкурсу на отримання ліцензії” Національна рада керувалась при визначенні переможцем конкурсного відбору на право мовлення 3-ім загальнонаціональним телеканалом (УТ-3) “Української незалежної ТВ-Корпорації” попри порушення законних прав обласних державних телерадіоорганізацій. Разом з тим, ця норма підзаконного акту не завадила Національній раді оголосити конкурс, а згодом видати ліцензію на право мовлення обсягом 5,3 години на першому загальнонаціональному телеканалі (УТ-1) комерційній телекомпанії ТОВ “ТРК “ЕРА” (м. Київ).

Керівник телеорганізації ТОВ ТРК "СТВ" вбачає порушення Національною радою не тільки законодавства, а й затверджених нею нормативних документів та рішень. Зокрема, визначивши своїм рішенням переможцем конкурсного відбору ЗАТ "Новий канал", Національна рада фактично змінила умови конкурсу вже після його початку. В офіційному оголошені конкурсного відбору на право мовлення по 48 ТВК у м. Маріуполі Донецької області, цей канал не був позначений як мережевий (буквою "м"), як це було зроблено відносно інших каналів. Адже, відповідно до абзацу 3 пункту 3.2. Розділу ІІІ Положення "Про умови конкурсу на отримання ліцензії", Національна рада зобов'язується у конкурсних умовах зазначати: "технічні особливості мовлення". Незважаючи на існування як законодавчих, так і підзаконних норм, які визначають проведення конкурсного відбору, Національна рада вже після визначення 48 ТВК як місцевого каналу мовлення допустила до участі у конкурсі мережеві телеорганізації ЗАТ ТК"ТЕТ" та ЗАТ "Новий канал", що є порушенням ст.ст. 14 та 34 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" та пункту 1.2. Положення "Про умови конкурсу на отримання ліцензії".

Така ж ситуація склалась у справі Асоціації телестудій м. Павлограда: 26.07.2001 р. Національна рада України оголосила конкурс на 3 ТВК у м. Павлоград, і Асоціація телестудій м. Павлограда, що на той момент здійснювала мовлення на 3 ТВК, подала в установленому порядку документи на участь у конкурсі. В офіційному оголошенні про конкурс канал 3 ТВК не позначений літерою "м", тобто як такий, що призначений для розбудови мереж мовлення. Попри це, Національна рада допустила до участі у конкурсі мережевого мовника ICTV, а 06.02.2002 р. прийняла рішення № 117 про видачу ліцензії на 20 годин мовлення на каналі 3 ТВК у м. Павлоград саме ТОВ "Міжнародній комерційній ТРК"ICTV".

Навесні 2001 року Національною радою було оголошено конкурс на право користування 42 ТВК м. Одеса (16 годин мовлення). У конкурсі перемогу отримав мережевий мовник ЗАТ “Новий канал”, який отримав 02.10.2001 р. ліцензію № 0065.

В лютому 2002 року у зв‘язку із закінченням дії ліцензії місцевого мовника ТРК “ТВ-Серрус” Національна рада оголосила новий конкурс на право користування 42 ТВК м. Одеса (8 годин мовлення). Особливою умовою конкурсу був допуск до участі у ньому лише мережевих мовників, що позбавило права на участь в конкурсі попереднього мовника – місцевого “ТВ-Серрус”. Це непоодинокий випадок, коли місцевий мовник позбавляється права на участь у конкурсі через висування Національною радою особливих умов конкурсу, допускаючи до нього лише мережевих мовників.

Попри аналіз скарг суб'єктів інформаційних відносин, Комісією було вивчено інші матеріали ліцензування, які мали резонанс у суспільстві.

Показовим в цьому плані є ліцензування АТЗТ "Українська незалежна ТВ-корпорація" (телеканал "Інтер"). 19 вересня 2001 року Національна рада прийняла рішення №316, згідно якого АТЗТ "Українська незалежна ТВ-корпорація" вважається "переможцем конкурсного відбору на право користування 3-м загальнонаціональним телевізійним каналом мовлення (УТ-3) для трансляції телепередач на територію України, обсягом мовлення 20 год/добу, за винятком частот, на яких ведуть мовлення обсягом більше 4-х годин на добу інші ТРО згідно з діючими ліцензіями Національної ради". Пунктом 3 цього рішення Національна рада затвердила ліцензійні зобов'язання, взяті ТРО під час конкурсного відбору: "збереження на рік з моменту прийняття даного рішення обсягів та часу мовлення телерадіоорганізацій - власників ліцензій на право користування частотами мережі УТ-3, виданих Національною радою протягом 1995-99 років.

В той же день, 19 вересня 2002 року Національна рада прийняла рішення №375 про видачу "ліцензії АТЗТ "Українська незалежна ТВ-корпорація", м. Київ, на право користування 3-ім загальнонаціональним телевізійним каналом мовлення (УТ-3), призначеного для трансляції телепередач на територію України, обсягом мовлення 20 год/добу".

Звертає на себе увагу факт, що базовий пункт 1 рішення № 316 не кореспондується з пунктом 1 рішенні №375. Національна рада, приймаючи рішення про видачу ліцензії, вилучила слова: "за винятком частот, на яких ведуть мовлення обсягом більше 4-х годин на добу інші ТРО згідно з діючими ліцензіями Національної ради". Окрім цього, всупереч рішенню про визначення переможця конкурсу, а також практиці виходу програм обласних державних телерадіоорганізацій в часовий період 18.00-19.30, 11 грудня 2001 року Національна рада прийняла рішення №1106 яким було затверджено сітку мовлення АТЗТ "Українська незалежна ТВ-корпорація" з часовим діапазоном мовлення: щодня з 06.00 до 02.00 год.

Разом з тим, видаючи ліцензію АТЗТ "Українська незалежна ТВ-корпорація" 23 жовтня 2001 року, у бланку ліцензії №0077 є невідповідності з заявами телекомпанії про участь у конкурсі від 21.06.2001 р. (вх№9/124-к4) та про видачу ліцензії від 18.09.2001 року (№9/11-4). Зокрема, у вищеназваних заявах в частині спосіб розповсюдження, зазначено: "ефірний, ефірно-кабельний, кабельний, супутниковий", натомість, у відповідній частині ліцензії № 0077 від 23.10.2001року вказано: "ефірний, ефірно-кабельний, кабельний, супутниковий, Інтернет". Також, частково не відповідає програмна концепція, подана телеорганізацією (вих. №5557 від 25.09.01р.), додатку №2 виданої ліцензії. Зокрема, пункт "вітчизняних програм" у заяві зазначено - 13 годин на добу, у ліцензії - 13 годин 32 хвилини.

Крім цього, незважаючи на те, що у вище означених заявах в частині "вид мовлення" телерадіоорганізація вказала: "телевізійне, телетекст" та згідно частини 10 статті 14 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", де зазначено, що: "У ліцензії вказуються дані, які містяться у заяві про її видачу…" Національна рада 23.10.2001 року, в день видачі ліцензії, прийняла рішення №494, яким вносить: "в ліцензію НР №0077 АТЗТ "Українська незалежна ТВ-корпорація" (ІНТЕР), м. Київ: право мовлення телетекстом на 3-му загальнонаціональному каналі мовлення (УТ-3) обсягом 20 годин щодобово".

Слід відзначити, що ліцензування АТЗТ "Українська незалежна ТВ-корпорація" (ІНТЕР) відбувалося в атмосфері критики з боку керівників обласних державних телерадіоорганізацій та повного мовчання з боку керівництва Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення, до відання якого належать обласні державні телерадіокомпанії. З проханням дати пояснення дій Національної ради та обговорити ситуацію звертався і профільний парламентський Комітет. Проте рішення Національної ради про ліцензування АТЗТ "Українська незалежна ТВ-корпорація" (ІНТЕР) позбавило законних прав на отримання ліцензії обласні державні телерадіоорганізації на каналі, на якому вони мали пріоритетне право, на повторне отримання ліцензії, а окремі обласні державні телерадіоорганізації було позбавлено права звернутися до Національної ради з заявою про продовження ліцензії на наступний період.

Комісія, аналізуючи ситуацію, дійшла висновку, що під час ліцензування у 2001 році АТЗТ "Українська незалежна ТВ-корпорація" (ІНТЕР) в діях Національної ради є ознаки порушення частини 3 статті 12 та частин 7;9 статті 14 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", а також в діях голови Національної ради Б. Холода є ознаки зловживання службовим становищем.

Свідченням такої кваліфікації дій Б.Холода може бути також підписання бланку ліцензії НР №0610 від 25 грудня 2002 року, яка видана АТЗТ "Українська незалежна ТВ-корпорація" (ІНТЕР).

11 грудня 2002 року АТЗТ "Українська незалежна ТВ-корпорація" (вх.№9/49-п) звернулася до Національної ради з заявою про переоформлення ліцензії з причини зміни обсягів мовлення. Цього ж дня, 11 грудня 2002 року, Національна рада прийняла рішення №1107, яким вирішила: "Внести зміни до ліцензії АТЗТ "Українська незалежна ТВ-корпорація" ("Інтер") м. Київ №0077 від 23.11.2001 року, зазначивши у ліцензії в графі "періодичність, час та обсяги мовлення" 24 години на добу замість 20 годин на добу". Проте, у бланку ліцензії НР №0610 від 25.12.2002 року, крім зазначених у рішенні Національної ради змін, виявлені зміни у підпункті "б" пункту 4 Додатку №1. Так в названій частині ліцензії НР №0077 від 23.10.2001 року зазначено: "інформаційних - 15%; культурно-просвітницьких - 30%; дитячих - 10%; соціального спрямування - 15%". Натомість у переоформленому бланку ліцензії НР №0610 від 25.12.2002 р. в аналогічній частині зазначено: ""інформаційних - 12,5%; культурно-просвітницьких - 25%; дитячих - 8,3%; соціального спрямування - 12,5%"

У пресі часто дискутувалося питання про незаконність ліцензії Телерадіокомпанії "Студія 1+1", що стало причиною конфлікту між нею і телекомпанією “АІТІ”. Одначе, оскільки ліцензування цих компаній відбулося до 2000 року, що не охоплює встановлений Верховною Радою України термін розслідування діяльності Національної ради (2000-2002 р.р.), то Комісією аналізувались матеріали за визначений період.

Варто наголосити, що до Комісії за час її діяльності не надійшло жодного матеріалу від ТОВ телерадіокомпанії "Студія 1+1" та ТОВ "Те